Коли робимо огляд літератури і додаємо географічні визначення, то тим самим визнаємо, що вона якось особливо відмінна від основного масиву літератури певної країни. Драма в літературі української діаспори, можливо, більше, ніж будь-який інший жанр, несе на собі відбиток її незвичної долі, адже ці твори написано поза материком. До того ж у багатьох літературах не всі драматурги пишуть для сцени, а тим паче ті автори, які творять поза межами своєї батьківщини і не мають надій чи можливостей побачити свої твори, написані рідною мовою, на сцені у нових країнах проживання.
Тому багато п’єс діаспори мають прикмети “п’єси до читання”, як і деякі драматичні поеми Лесі Українки.
Драматургічний набуток української діаспори можна розглядати у трьох специфічних аспектах. Перший з них, – це певна історична потреба, яка вимагала певного жанру, давала йому змогу розвиваться. Так було з думами, які, крім різних заохочень і впливів доби, служили потребі часу українського народу; думи були, не тільки усними історичними текстами, але й моральними сторожами.
Так було і з п’єсами діаспори, зокрема першої третини цього століття, в яких автори намагались передати масу історичних фактів спраглим рідного слова, яких тоді було дуже багато у Північній Америці.
Другий чинник – це психологічна потреба одиниці мати активний вияв на політичному чи творчо-культурному полі. Доля звичайно ізолює імігранта від нового світу, але коли залишається потреба висловитися і діяти з думкою про свою батьківщину, тоді театр і преса стають чи не єдиною реальною можливістю вислову, навіть якщо й приреченого тільки на життя в цій громаді.
Третій чинник – це потреба естетичного вислову. В результаті з’являються твори для роздумів. Так постають, зокрема, драми для читання, з малою надією на сценічне втілення. Тоді твір не є залежним від того, як його сприйме глядач.
Та у перших двох ситуаціях присутність глядачів та їхня рецепція твору надзвичайно важливі.
Можна виділити принаймні чотири періоди або хвилі еміграції з України: 1) на переломі XIX і XX століть ; 2) після приходу радянської влади; 3) після Другої світової війни; 4) від 1980- і впродовж 1990-х років. Серед трьох перших груп майже завжди були письменники, а серед них і драматурги. Більшість письменників, яка покидала батьківський край, робила це з політичних причин; хоч на першій хвилі еміграції позначився й економічний чинник, спричинений тодішньою політичною ситуацією.
Четверта хвиля була кількісно незначна, але і серед цих емігрантів також були письменники. Досить чисельна еміграція 90-х років була вже суто економічною і тому не принесла майже ніяких набутків до літератури діаспори.





Related posts:
- Характеристика драматургії української еміграції повоєнного періоду Друга світова війна спричинила великі переміщення українців по світу. У 1930-х роках у Радянському Союзі було знищено сотні українських письменників. Після Другої світової війни багато емігрантів виїхали на Захід. Серед них було чимало письменників. З концентраційних таборів багато з них потрапило до таборів “переміщених осіб” у Німеччині чи Австрії, а тоді на американський континент. Як і письменники другої хвилі еміграції, які осіли у Західній Європі, емігранти третьої хвилі десятиліттями мріяли […]...
- Мартин Боруля – Мій улюблений драматичний твір української драматургії другої половини XIX століття Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття. Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів, бо вже існували не лише аматорські гуртки, а з’явились і професійні театри. М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий – корифеї […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – І варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Іван Карпенко-Карий-одна з визначних постатей в українській дожовтневій літературі, українській драматургії. Продовжуючи традиції Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, Т. Шевченка, він з великою викривальною силою показує типові явища доби розвитку капіталізму в Україні, викриває хижацьку суть сільської буржуазії. В основу п’єси “Хазяїн” покладені реальні факти капіталістичної дійсності. І. Карпенко-Карий показав хижацьке обличчя українського капіталіста-землевласника, його нестримну жадобу до наживи, що робить з людини […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – ІІ варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІІ варіант Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основу п’єси покладено реальні факти капіталістичної дійсності. Драматург показав […]...
- “Хазяїн” X. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття І. Карпенко-Карий – корифей української драматургії, його ідеї не вмерли, “вони живуть поміж людьми і, намагаючись втілитись у живі форми, прибрати реального змісту, нагадують їм про того, хто їх витворив, кому вони завдячують своєю появою на світ…” . І. Я. Франко назвав І. Карпенка-Карого першим майстром на ниві української драматичної літератури. Межі об’єктів творчості драматурга – українське село, бідне, обшарпане, з тисячами злиднів, що визирають з кожної хати. Чорні духи […]...
- “Хазяїн” Івана Карпенка-Карого – зразок української драматургії XIX ст. – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина “Хазяїн” Івана Карпенка-Карого – зразок української драматургії XIX ст. Наприкінці XIX ст. в Україні відбувалися великі зміни, починали свій розвиток капіталістичні відносини, які дуже впливали на життя селян, на зміну дрібним власникам приходили великі капіталісти-землевласники, які нещадно експлуатували селян заради своєї наживи. Ці нові явища привернули увагу І. Карпенка-Карого, бо він бачив їхню руйнівну дію, тому в багатьох своїх творах […]...
- Микола Куліш – геній української драматургії Небагато часу відвела доля Миколі Кулішу для творчості: складне дитинство, участь у Першій світовій війні, історичні умови існування тогочасної української літератури… Життя митця трагічно обірвалося 1937 року – Миколу Куліша було розстріляно. Проте драматург увійшов у літературний процес не просто як талановитий письменник, а як геній мистецтва слова, нововідкривач у театральному мистецтві. Із творчого доробку Миколи Куліша чотири твори по праву вважаються шедеврами – це “Мина Мазайло”, “Маклена Граса”, “Народний […]...
- “Хазяїн” І. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Драматична творчість І. К. Карпенка-Карого – найбільше досягнення української літератури XIX ст. В українській драматургії п’єса “Хазяїн” вважається найкращою реалістичною сатиричною комедією. Автор підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Проблему “стяжання для стяжання!” Карпенко-Карий розробляє на основі глибокого вивчення тих соціальних процесів, що відбувалися на Україні в часи бурхливого розвитку капіталізму. Карпенко-Карий використав могутню силу сміху не для того, […]...
- “Хазяїн” Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Всі знають такі комедії великого драматурга, як “Мартин Бору-ля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основі п’єси покладено реальні факти капіталістичної дійсності. Драматург показав хижацьке обличчя українського капіталіста – землевласника, як ненаситна […]...
- “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Іван Карпенко-Карий – видатний діяч українського відродження кінця XIX – початку XX століття, один із засновників українського національного театру. Завдяки тематиці й новаторству художньої форми його п’єси стали найвищим здобутком тогочасної драматургії. Іван Франко не бачив рівного йому драматурга в українській літературі, у творах якого яскраво втілився патріотизм письменника і народницькі ідеали. Драматична спадщина Карпенка-Карого складається з вісімнадцяти п’єс. Однією з кращих є п’єса “Хазяїн”. Досить часто Карпенко-Карий у своїй […]...
- Комедія І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття Чим визначається цінність літературного твору? Мабуть, тими загальнолюдськими цінностями, які автор у досконалій художній формі показує читачеві і примушує його замислитися. А ще тим естетичним задоволенням, що одержує людина при спілкуванні зі Словом митця. Такий справжній витвір мистецтва подарував нам І. Карпепко-Карий. Хоч його “Хазяїн” – сатирична комедія, чітко видно прагнення драматурга підвести читача до певних позитивних моральних висновків. Нещадно висміюючи все потворне і нице в житті, письменник-сатирик мріє, що […]...
- Творчість Олексія Коломійця – самобутня сторінка української драматургії Олексій Федотович Коломієць – один із найвідоміших українських пись-менників-драматургів. У його талановитих п’єсах відображається правда нашого сучасного життя. Художня палітра митця багатоманітна, яскрава за своїм змістом і образними барвами. У кожному своєму творі драматург намагається бути новатором, порушує актуальні проблеми сучасності. На літературній ниві Олексій Коломієць виступив 1960 року, опублікувавши свою першу збірку оповідань “Біла криниця”. У ній, як проліски під сніжним покривом, пробивалася творча індивідуальність майбутнього драматурга. Псикологічна поглибленість, […]...
- “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття “Чим він був для України, дня розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто знає, то він був з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”, – так оцінив значення спадщини і діяльності видатного письменника Івана Карпенка-Карого геніальний Франко. Комедію “Хазяїн” недаремно вважають одним з вершинних досягнень української драматургії XIX століття. У цьому творі знайшли своє подальше відображення […]...
- Тема 14. Розвиток української драматургії другої половини XIX ст. – Літературний процес 70 – 90-х років XIX ст 10 клас III. Нова українська література Літературний процес 70 – 90-х років XIX ст. Тема 14. Розвиток української драматургії другої половини XIX ст. Постійні переслідування українства не сприяли розвитку драматургії, адже, крім аматорських театральних труп, упродовж багатьох десятиріч Україна не мала професійного національного театру. Певне пожвавлення в розвитку сценічного мистецтва розпочинається з кінця 50-х років XIX ст., коли в різних регіонах України у Немирові, Кам’янці-Подільському, Чернігові, Єлисаветграді, Кременчуці, Києві, Одесі […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XІX століття Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основу п’єси покладено реальні факти капіталістичної дійсності. Драматург показав хижацьке обличчя українського капіталіста-землевласника, котрого ненаситна жадоба до […]...
- Комедія “Хазяїн” Івана Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XІX ст Спадщина І. Карпенка-Карого – 18 п’єс. Драматургічна творчість його – найбільше досягнення української класичної драматургії XІX ст. Творчо засвоївши досягнення своїх попередників – І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Островського, він створив жанр української соціальної комедії. “Хазяїн” – найвизначніша, найкраща реалістична сатирична комедія Карпенка-Карого, – вершина його творчості. У чому Ж полягає її реалізм? По-перше, драматург показав, як у пореформеному українському селі відбувалося посилене класове розшарування, як […]...
- “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XІX століття Іван Карпенко-Карий – видатний діяч українського відродження кінця XІX – початку XX століття, один із засновників українського національного театру. Завдяки тематиці й новаторству художньої форми його п’єси стали найвищим здобутком тогочасної драматургії. Іван Франко не бачив рівного йому драматурга в українській літературі, у творах якого яскраво втілився патріотизм письменника і народницькі ідеали. Драматична спадщина Карпенка-Карого складається з вісімнадцяти п’єс. Однією з кращих є п’єса “Хазяїн”. Досить часто Карпенко-Карий у своїй […]...
- Специфіка зображення людини в повісті “Маруся” Доба нової української літератури розпочинається з прекрасного твору І. Котляревського “Енеїда”. Після виходу “Енеїди”, як це часто буває по створенні справжнього шедевра, з’явилось багато наслідувачів та навіть епігонів творчості І. Котляревського. Коли шовіністично налаштовані критики брали до рук “Енеїду”, плануючи закинути авторові використання “мужицької мови”, вони починали сміятися і, вражені довершеністю поеми, не могли вже сказати нічого поганого. Але вони знайшли інший “вихід з ситуації”, стверджуючи, що українська мова придатна […]...
- Характеристика драматургії політичної еміграції міжвоєнного періоду Дещо відмінною групою були ті українці, які емігрували з України після визвольних змагань і проживали у Центральній Європі чи в Західній Європі. Це були високоосвічені люди, вважали себе тимчасовими емігрантами і чекали повернення в Україну. Серед них були й драматурги: Єлисей Карпенко, Володимир Винниченко, Олександр Олесь, Юрій Липа, Леонід Мосендз, Фотій Мелешко, Спиридон Черкасенко. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ виїхав з України з дипломатичною місією УНР; спочатку жив у Будапешті, Відні, а від […]...
- Характеристика драматургії ранньої економічної еміграції Емігранти, які виїжджали до різних країн Європи, мали намір на тимчасовий побут поза Батьківщиною, а ті, хто від’їздив до Північної Америки – на сталий побут. Вибір останніх був добровільним, хоча він і був спричинений політичними обмеженнями в освіті і праці для українців в Україні, що була толі під чужою владою. Десятиліттями вони продовжували жити Україною та її проблемами; чи то в Канаді чи Америці вони гуртувалися, організовували свої невеличкі громади, […]...
- Поява та розвиток віршованої літератури та драматургії Поряд із численними творами полемічної літератури починає зароджуватися віршована література і драматургія. Спроби застосувати до української мови метричну систему віршування, побудовану на чергуванні коротких і довгих складів слова, виявилися невдалими, тому віршування починається під впливом усної народної творчості, вірші пишуться нерівноскладові, і від прози відрізняються лише заримованими закінченнями окремих рядків. Найдавнішими з таких творів вважають вірші Герасима Смотрицького, прикладені до “Острозької Біблії”. На розвиток віршування, безперечно, вплинули братські школи, одним […]...
- Класичний літературний реалізм і його художня специфіка Якщо романтизм починався з теорії, то шляхи становлення класичного реалізму були іншими. Сам термін виникне лише наприкінці ХІХ ст., тоді коли реалізм вже досягне вершин свого розвитку. Великі реалісти ХІХ ст. реалістами себе не називали. Існує проблема, яка є пов’язаною із часом появи реалізму. Коли він з’явився? І чи можна вважати первісне мистецтво реалістичним, адже зображення диких тварин, які археологи знаходять у печерах, безумовно можна визнати тілесними, наслідуючими природу. Існує […]...
- Жанрова специфіка утопії та антиутопії Утопія – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору англійського мислителя Т. Мора “Золота книга, наскільки корисна, настільки й забавна, про найліпший устрій держави і про новий острів “Утопію” , де мовилось про химерний острів “Утопію”, на якому ніби існував справедливий лад. Із наступних утопій – найпомітніші: “Місто сонця” Т. Кампанелли, “Закон свободи, викладений у вигляді програми, або Відновлення справжньої системи правління” Дж. Вінстенлі. Відомі […]...
- Вплив Біблії на розвиток української літератури – Біблія Вплив Біблії на розвиток української літератури Для розвитку української літератури Біблія має надзвичайно важливе значення, адже давньоруська рукописна книжна література починається з Остромирового Євангелія, а з Острозької Біблії та “Апостола” – розвиток українського друкарства. Біблія стала стимулом морально-етичних та ідейних шукань для багатьох митців у різних галузях світової літератури в різні часи, наприклад: Данте ” Божественна комедія “, Д, Мільтон ” Втрачений рай “, “Поверненні в рай”, М. Булгаков “Майстер […]...
- Специфіка сатири у літературі ХХ століття Сатира завжди була важливою складовою частиною літератури, але в XX столітті вона починає відігравати особливу роль. Соціальні потрясіння, світові війни, екологічні негаразди – все це примушує письменників уважно прислуховуватися до дійсності, відкривати в ній трагічне і комічне. Відомий сатирик XX століття Карел Чапек найточніше визначив завдання цього напряму в сучасності: “Сатира – найгірше, що людина може сказати людям, але це не означає, що письменник звинувачує їх, а він тільки робить […]...
- Морально-етичні проблеми у п’єсах І. Карпенка-Карого і М. Старицького Талановиті письменники та драматурги Іван Карпеко-Карий та Михайло Старицький внесли великий вклад у розвиток української літератури. У своїх творах вони підіймали важливі теми, які актуальні й в наш час. Морально-етичні проблеми яскраво простежуються у таких п’єсах І. Карпенко-Карого “Мартин Боруля”, “Хазяїн”, “Безталанна” та п’єсі М. Старицького “За двома зайцями”. Ці твори написані в реалістичній манері. Драматурги, частого через смішні буденні ситуації показують надзвичайно серйозні й невеселі сторони дійсності нашого світу. […]...
- Розвиток української літератури у 19 ст. “Руська трійця” На соціально-політичному і культурному тлі у 30-х роках XIX століття з’явився гурток, заснований українською прогресивною інтелігенцією, – “Руська трійця”. Ініціаторами створення гуртка стали три студенти філософського факультету Львівського університету – Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич. Усі троє були дітьми сільських священиків. “Руська трійця” гуртувалася навколо Маркіяна Шашкевича, який особливо виділявся організаторськими здібностями та умінням переконувати, і складалася переважно з його друзів та співчуваючих – Маркелла Кульчицького, Івана Борецького; […]...
- Г. Ібсен – зачинатель “нової” європейської драматургії Тоді, коли в історії світової літератури повною мірою заявила про себе “нова драма” Ібсена, XIX сторіччя тихо конало… На зміну йому приходили нові відносини, що не передбачали спокійного життя. Людина на зламі епох опинилася у вирі соціальних драм і трагедій. Що ж могло допомогти їй витримати? І чи був у неї якийсь захист від ударів жорстокої долі? Ці та інші питання надзвичайно цікавили Генріка Ібсена, якому судилося стати творцем “нової […]...
- Значення творчості Івана Кочерги в українській драматургії І. Творча спадщина І. Кочерги. ІІ. П’єси І. Кочерги – золотий фонд української драматургії XX століття. 1. Актуальність творів драматурга. 2. Твори І. Кочерги на історичну тему. 3. Драматична поема – улюблений жанр митця. ІІІ. Драматичні твори І. Кочерги – класика української драматургії....
- Відповіді до теми: “Театр абсурду – нова течія в драматургії XX ст.” 1. Що саме дало нове життя драмі у другій половині XX століття? Якоюсь мірою нове життя театру пов’язане із вторгненням у масову свідомість кінообразності, що посунула драматургію, а також нав’язливих “мильних опер” її телеекранів. Щоб зберегти засади інтелектуального спілкування, театр змушений був шукати нові засоби – так виникає театр обговорення, театр уявлення, дискусії, брехтівського “очуження” тощо. Звідси і запозичення засобів творення образу.3 інших мистецтв. 2. Що таке “театр абсурду”? На […]...
- Доля української жінки – У нашій квартирі висить картина Т. Г. Шевченка “Катерина”. Мій батько – учитель української літератури – дуже любить цю картину. Він каже, що шевченківська Катерина нагадує йому Україну, втілену в живий образ. Т. Г. Шевченко був не тільки поетом. Він почав свою творчу діяльність як художник. Він закінчив Петербурзьку Академію та намалював багато відомих картин. Поетичний дар пробудився в нього трохи пізніше. Трагічна доля української жінки завжди турбувала Шевченка. Ще […]...
- Драма Володимира Винниченка “Пророк” – це вершина світового модерну в жанрі соціально-психологічної драматургії – Твір-відгук Можна жить, а можна існувати. Можна думать – можна повторять. Та не можуть душу зігрівати Ті, що не палають, не горять! Люди всі по-своєму уперті: Народившись, помирає кожна. А живуть століття після смерті Ті, що роблять те, чого “не можна”. В. Симоненко Письменника, творчість якого спричинила розвиток нового напрямку в українській літературі, слава якого гриміла на рідній землі майже три десятиліття, було грубо, безжально викинуто зі скарбниці національної культури, його […]...
- Балади і думи – перлини української народної творчості Український фольклор багатий і різноманітний. Він створювався протягом багатьох століть. У фольклорі відображено історію, побут й духовне обличчя українського народу. Народна творчість має в основі розмовну мову, яка має свої особливості, наголоси, інтонації. Думи і балади – яскраві зразки фольклору. Думи – жанр героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці. В них розповідається про видатні історичні події в Україні, про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників. У думах народ створив образи […]...
- І. Котляревський – “батько нової української літератури” Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше двох століть живе на світі автор “Енеїди”, “Наталки Полтавки” й “Москаля-чарівника”, – за словами О. Гончара, – поет, веселий мудрець, що в ньому мовби уособився оптимізм народу, патріотичне чуття, обдарованість, моральна чистота. Силою свого багатющого […]...
- Новаторство драматургії Г. Ібсена Генрік Ібсен – великий норвезький драматург, творець нової соціально-психологічної драми. Перші його п’єси були написані в національно-романтичному дусі. Головною темою була боротьба Норвегії за незалежність і уславлення її героїчного минулого. Та згодом Ібсен відходить від героїчних оповідей і звертається в більшості своїх п’єс до сучасності, її проблем, її Характерів. Так з’явилася драма “Ляльковий дім” – один з найкращих його творів, який ще не є реалістичним, він ніби завершує романтичний період […]...
- Портрет української інтелігенції в повісті Б. Грінченка “Сонячний промінь” Повість Б. Грінченка “Сонячний промінь” зацікавлює відтворенням взаємин української інтелігенції із селянством, показом перших кроків до зближення представників українського національно-культурного руху кінця 80-х років з народом. Головний герой твору Марко Кравченко вважає, що єдиний спосіб допомогти народові – це просвіта, а найдоцільніший політичний лад – парламентаризм. Здійснювана Кравченком праця має суто просвітницький характер. Про це свідчать конкретні форми його діяльності: він веде бесіди із селянами, учить їх грамоти, читає їм […]...
- Євген Рафалович – представник нового покоління української інтелігенції ІВАН ФРАНКО 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Іван Якович Франко, відомий поет та прозаїк, написав соціально-психологічну повість “Перехресні стежки”. У ній автор змалював життя селян на зламі XIX-XX століть. Серед того безправ’я та “гнилого супокою” з’являється нова людина, що є зовсім іншою. Він з іншої формації, його погляди на життя, спосіб жити не відповідають тому життю, яке ведуть пани цього містечка. Євген був сиротою. Його опікуном був сільський священик, а репетитором […]...
- Значення творчості Есхіла для розвитку драматургії Виникнення давньогрецького театру пов’язане з обрядовими святами на честь богів-покровителів родючості: Деметри, її дочки Кори й Діоніса. Культ Діоніса, покровителя вина й виноробства, широко поширюється в VІІ-VІ ст. до н. е. Свята Діоніса відзначалися чотири рази на рік. Велика юрба людей ходила з музикою, піснями, уславлюючи Діоніса. Співали також танцюристи, одягнені в козячі шкури. Вони зображували оточення Діоніса – козлоногих сатирів, істот, які прославляли подвиги й страждання бога. Обов’язковою на […]...
- “Лісова пісня” Лесі Українки як фольклорна скарбниця української літератури ЛЕСЯ УКРАЇНКА 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЛЕСЯ УКРАЇНКА Коли для зміцнення здоров’я Лесі Українці довелося проживати на чужині, в далекій Грузії, народилася в її душі велика туга за лісами, серед яких вона провела найкращі дні свого життя. Письменниця була закохана не тільки в природу Полісся, айв народ, серед якого жила. Вона вивчала його мову, пісенну творчість, обряди і звичаї, культуру й побут, уважно слухала й запам’ятовувала різні перекази, цікавилася історією […]...
- Відповіді на білет № 22 з української літератури 1. Визначте риси романтизму. Прочитайте і проаналізуйте одну з поезій поетів-романтиків. В українській літературі з кінця 20-х років XIX ст. поширився такий літературний напрямок як романтизм. Цей напрямок з’явився в Німеччині та Англії, а потім набув широкого розповсюдження в інших європейських літературах та отримав роль провідного у духовності та культурі в російській імперії також. Романтизм – літературний напрямок, в основі якого лежить протиріччя між омріяним, жаданим та реальністю. Романтичний герой […]...
- Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
- Зображення селянства у повісті І. Франка “Перехресні стежки”
Categories: Шкільні твори