Сільська оселя

Related posts:

1. Довженкова хата На канікулах я був на гостинах у бабусі, і вона вирішила показати мені хату – музей відомого українського письменника Олександра Довженка в Соснівці. Усе тут на подвір’ї і в самій хаті залишилося таким, яким було за життя письменника. Перед самою хатою, ще на вулиці, зустрічає відвідувачів скульптура молодого Довженка. На подвір’ї – старезний колодязь із цямриною та журавлем, ворота з дашком, клуня з сільським знаряддям праці. У сінях хати стоїть […]...
2. Антонівські яблука характеристика образу оповідача Оповідач – “я” письменника, багато в чому схоже з ліричним героєм в поезії Бунина. “Антонівські яблука” – символ Росії, що відходить в минуле, подібний до чехівського “Вишневого саду” : “Пам’ятаю великий, увесь золотий сад, що підсохнув і поріділий, пам’ятаю кленові алеї, тонкий аромат опалого листя і – запах антонівських яблук, запах меду і осінньої свіжості”. У Бунина незначна, здавалося б, деталь – запах антонівських яблук – будить низку спогадів про […]...
3. Давня щедра піч твоя Піч, як і скриня – один з предметів побуту українського народу. Традиційна піч… Ця “добра щедра піч твоя”, що пахла травами, печеним хлібом, печеними і сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням, як писав Олександр Довженко буде знана тільки з художніх творів. Але людська пам’ять завжди повертатиме на с до вогню в печі родинної хати, біля якого ми народжувалися і виростали. Піч з’явилася дуже давно: це слово загальнослов’янське. Воно пов’язане […]...
4. Роль печі й скрині у народних обрядах Роль печі й скрині у народних обрядах Коли заходиш до української селянської хати, відчуваєш, що тебе зустрічає мудра й лагідна людина. Все в ній, гармонійно доповнюючи одне одного, складає єдиний образ, певний змістовний знак. І цей знак споконвічно виконував не тільки практичну а й естетичну та магічну функції, бо кожна річ у хаті мала своє символічне значення. Як жива людина, і у дні свят, і в печалі вона допомагала господарям. […]...
5. Гроза – твір-опис явища природи Прикметник “грізний” утворений від слова “гроза” неспроста. Що ж являє собою це величне, приголомшливе по красі явище природи, що є в той же час украй небезпечним? Про це давно замислювалися не тільки звичайні люди, але й учені. Гроза за всіх часів викликала священний жах, оскільки наслідку її були непередбачені Виникнення грому й блискавки В XVІІІ столітті вчені встановили, що блискавка являє собою іскровий розряд, що накопичується в атмосфері, електрики. У […]...
6. До природи – по-господарськи Здавна українці вважалися добрими господарями. Нічого зайвого не брали у матінки-природи. А якщо й повинні були брати щось для влаштування побуту, то використовували ощадливо. Наприклад, соняшник давав людям не тільки олію. Використовувалися й стовбури. Попіл від спалених у печі стовбурів заливався окропом і настоювався три доби. Потім у цей розчин кидали розпечене каміння і брудну білизну. Ніч вона виварювалася, а ранком жінка дерев’яним пральником вибивала її на річці або ставку. […]...
7. Піч як образ місця в суспільстві для псевдопатріота “ Художня література – багатогранна і всеохоплююча, бо торкається всіх аспек­тів людського життя. Поетичне слово багато важить, воно є найкоротшою стежи­ною до людських сердець. Особливо це стосується громадянської лірики і, зви­чайно, сатири. Поезія Володимира Самійленка “На печі” висміює псевдопатріотів, котрі, пе­ребуваючи осторонь політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до Батьківщини, не зробивши задля неї нічого корисного. Хоч пролежав я цілий свій вік на печі, Але завше я був […]...
8. Наш шкільний музей Сьогодні наш клас був на екскурсії у шкільному музеї “Українська світлиця”. З першої ж хвилини на нас війнуло історією, побутом українців і тією любов’ю, з якою зібрано кожний експонат. Праворуч від вхідних дверей знаходиться справжнісінька піч, розмальована квітами та півниками. Поруч стоїть стіл, а над ним – два мисники. Якого посуду тут тільки нема! І полумиски, і глечики, і куманці, і форми для випікання пасок. Ліворуч від дверей стоїть скриня, […]...
9. Хліб Хліб Кожен з нас у дитинстві, наслідуючи дорослих, граючись, виконував якісь господарські справи. І ми з подругами нерідко “випікали хліб”. Замішували з піску тісто, робили з нього палянички, клали їх на подорожникові листи й “випікали” на сонці. Але одного разу в селі я спостерігала цікаве дійство народження паляниці. Це був давній обряд. Зачинок робили у четверговий вечір. “Хліб,- говорила бабуся,- треба пекти в жіночий день. Найкраще він удається в п’ятницю”. […]...
10. Оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука” В основу оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука” лягли враження від відвідування Буніним маєтку свого брата. Добуток заслужено вважається вершиною стилю письменника. Оповідання неодноразово перероблялося, синтаксичні періоди скорочувалися, убиралися деякі подробиці, що характеризують дворянсько-садибний світ, що йде в минуле, вигострювалися фрази. Оповідання починається описом ранньої погожої осені. “Пам’ятаю ранній, свіжий, тихий ранок… Пам’ятаю великий, весь золотий, підсохлий і поріділий сад, пам’ятаю кленові алеї, тонкий аромат опалого листя і запах антонівських […]...
11. Твір за романом Патріка Зюскінда “Запахи” Я відкриваю книгу цього нового для мене автора, торкаюсь ніжних сторінок невеличкого томика, зачаровуючись ілюстрацією чудової дівчини на обкладинці книги. Я насолоджуюсь “запахами”, передчуттям прочитання нової, цікавої книги. Перші сторінки притягують, інтригують: народжується дитина десь у багнюці, вона нікому не потрібна. Жаль маленького хлопчика Гренуя, який не мав власної родини, який не мав друзів. Він був один у всьому світі. Хотілося “кулаки за нього тримати”, думалося, що вистоїть, зуміє, розкриє […]...
12. Гаї шумлять Я вийшов аж за околицю, де ростуть пишні зелені гаї. Зупинився і слухаю, як шумлять їхні крони. Десь високо в небі пливуть білі хмаринки, і я замилувався тим, як вони повільно й велично пропливають по небу. Я милуюся, разом із тим дивуюся, чому це раптом мені так стає весело. Враз десь здалеку почувся дзвін. Зупинився – прислухаюся до цих звуків. А мої думки линуть над нивами, що нагадують приливи, і […]...
13. Безбожний геній Гренуй “Запахи”, “Парфюмер” – такі варіанти перекладу назви роману Патріка Зюскінда. Я відкриваю книгу цього нового для мене автора, торкаюсь ніжних сторінок невеличкого томика, зачаровуючись ілюстрацією чудової дівчини на обкладинці книги. Я насолоджуюсь “запахами”, передчуттям прочитання нової, цікавої книги. Перші сторінки притягують, інтригують: народжується дитина десь у багнюці, вона нікому не потрібна. Жаль маленького хлопчика Гренуя, який не мав власної родини, який не мав друзів. Він був один у всьому світі. […]...
14. “Сплять усі верховини гірські…” Гете і Лєрмонтов “Із Гете” Ніч – найзагадковіший час доби. У середньовіччі вважали, що саме вночі прокидаються привиди, перевертні, темні духи, чорні феї. Вночі люди боялись виходити надвір, тому що на небі немає давнього їх захисника – Сонця. Але були в ночі і прихильники. Багато творчих людей могли працювати тільки вночі, коли їм ніхто і ніщо не заважало. Ласкава ніч ховала у своїй темряві не одну людину, яка потребувала цього. Насправді, природа, неперевершена вдень, вночі […]...
15. Фарби ночі Фарби ночі Ніч – найзагадковіший час доби. У середньовіччі вважали, що саме вночі прокидаються привиди, перевертні, темні духи, чорні феї. Вночі люди боялись виходити надвір, тому що на небі немає давнього їх захисника – Сонця. Але були в ночі і прихильники. Багато творчих людей могли працювати тільки вночі, коли їм ніхто і ніщо не заважало. Ласкава ніч ховала у своїй темряві не одну людину, яка потребувала цього. Насправді, природа, неперевершена […]...
16. Образ митця Гренуя Патрік Зюскінд – сучасний німецький письменник, роман якого “Парфумер, або Запахи” став бестселером і був перекладений багатьма мовами світу. Уже перші рядки роману переносять читача в задушливу атмосферу найсмердючішого міста Франції XVІІІ століття. У спекотливий липневий день 1738 року досить ще молода жінка стояла з ножем у руках біля стола з рибою, розчиняла її, а сморід від тієї риби заглушав біль у животі й попереці: у неї почалися пологи. Це […]...
17. Характеристика героя казки – Стійкий оловяний солдатик Стійкий олов’яний солдатик – казковий персонаж, втілення непохитної мужності, стійкості і завзятості. Він явний невдаха. На його відливання не вистачило олова, тому він стоїть на одній нозі. Але він стоїть на ній “так само твердо, як інші на двох”. Основна риса його натури – надзвичайна твердість духу. Він вирушає в небезпечне плавання в легкому паперовому човнику, вступає в поєдинок з великим зухвалим щуром, не втрачається, опинившись в животі величезної риби, […]...
18. Спогади про дитинство Дитинство у кожної людини – неповторна й найкраща пора. Але інколи трапляються такі обставини, що доводиться швидко дорослішати, переносити нарівні з дорослими злигодні та голод. Так було і з героєм переказу “Млинці з акації”. Ставши дорослим, він іде весняним квітучим містом і відчуває зовсім не те, що всі люди навкруги. Запах акації та бузку нагадує йому, як у сорок сьомому році довелося від голоду їсти млинці з акації. Власне, це […]...
19. Твір з народознавства “Народне житло” Традиційно українська хата була дуже мальовничою і чепурною. “Напишу я слово про хату… білу, з теплою солом’яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом… незамкнену, вічно одкриту для всіх без стуку в двері, без “можна?..”, високонравственну людську оселю”, – писав Олександр Довженко. Білі стіни, невеличкі вікна, виділені облямівками, двері, які прикрашало різьблення. Фігурне вирізування народні умільці застосовували в оформленні зовнішніх кінців крокв, кронштейнів – коників, підстрішних лиштв. Накривала хату висока солом’яна […]...
20. Весна, квітень: опис природи навесні Природа навесні. Квітень Квітень-Снегогон. Потоком із всіх схилів як заюшить вода. Гонет сніг квітень ладь і зиму разом з ним проганяє, від того й “Снегогоном” прозвали. Оголюється темна й сира земля, грунт готується до цвітіння, ліс прокидається від співу птахів. Квітень: дзвінкою музикою краплі Опис природи квітня. Квітень починає своє настання з рясного сніготанення. Сонце вже високо піднімається над обрієм, і в денні годинники середня температура повітря перевищує 0° C. […]...
21. У кабінеті української мови і літератури Скільки себе пам’ятаю, мені завжди хотілось ходити до школи. Спочатку мене приваблювало те, що це великий будинок, з багатьма кабінетами, дуже багато простору. Потім, коли подорослішала, зрозуміла, чому так. Мені подобалися кабінети з різних предметів, а найбільше – кабінет з української мови та літератури. Це велика світла кімната. Навпроти дверей – три великих вікна. Через них до кабінету ллється сонячне світло, яке робить кабінет ще просторішим. На вікнах висять білосніжні […]...
22. Поезія М. Рильського “Перед грозою” Літературне життя М. Рильського тривало близько п’ятдесяти років. Поет залишив нам багато цікавих, проникливих, чутливих віршів. Тема природи близька поетові. Він спостерігає та розуміє найменші зміни у ній і передає їх у своїй поезії. Вірш “Перед грозою” переносить нас у пізню весну, коли вже відцвіли дерева, осипалися пелюстки, а все навкруги жадає вологи, дощу. І ось з’являється ознака того, що скоро цей дощ розпочнеться: “землю ластівка черкає”. Усім відомо, що […]...
23. Хліб на столі В усі часи у родині без хліба не можна було жити. Найголовніше на столі – хліб. Хліб та сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Раз на тиждень господиня випікала хліб у жіночий день – п’ятницю. Хлібна діжка – це родинний оберіг. її не годилось використовувати з іншою метою, окрім свого прямого призначення. Руками легко виплескували круглу хлібину, клали її на рушник, потім на ясеневу лопату клався капустяний […]...
24. “Страна березового ситца” у ліриці С. О. Єсеніна Сергій Єсенін – співець Русі, і в його віршах, по-російському щирих і відвертих, ми відчуваємо биття неспокійного і ніжного серця. В тих віршах “російський дух”, у них “Руссю пахне”. Він немовби створений спеціально для поезії. Розгонисті, дивовижно мелодійні вірші поета сповнені сердечної щирості, пристрасної любові до безмежних просторів рідних полів. Вже перші вірші Єсеніна відбивають світ багатобарвний і радісний. Усе в ньому живе і дихає, розвивається. Поет помічає росу на […]...
25. Осінній ліс – IІ варіант II варіант Коли заходить розмова про осінній ліс, то всі одразу згадують жовте листя, що шуршить під ногами. Особливий запах – запах сухого листя і пожовклої трави. Дуже красивий килим з жовтого та червоного листя! Але в цей час життя не зупинилось. Природа готується до довгого зимування. У той час, коли ми милуємося чорними деревами з жовтим листочком на фоні яскраво-синього неба, під нашими ногами у траві бігають різні комашки, […]...
26. Патріотична нота в поезії В. Самійленка Володимир Самійленко ввійшов в українську літературу як усебічно обдарований автор. Він відомий як драматург, перекладач, фейлетоніст, сатирик, а також як талановитий лірик. Самійленка оточувала плеяда великих сучасників – Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка, але й на цьому тлі Володимир Самійленко виглядає непересічно й цікаво. У центрі інтересів Самійленка – Україна та її стражденний народ. Власне, задля України він і жив. У вірші “Патріоти” поет висміює псевдопатріотичну балаканину деяких земляків […]...
27. У чому правдивість казки “Пані Метелиця”? Мені дуже сподобалася казка “Пані Метелиця”, і все в ній здається правдивим. Спочатку мені було жаль пасербицю, бо вона багато працювала, й ніхто її не жалів. Потім, у кінці казки, жаль рідну доньку вдови. Рідна донька була гидка й ледаща, а потім ще й облита смолою. Тепер вона ніколи не відмиється. У казці є багато правдивого. Наприклад, якщо людина працює, то її люблять, поважають, і вона має багатство. А якщо […]...
28. Перемога добра у казці “Пані Метелиця” братів Грімм Серед німецьких народних казок, зібраних і оброблених братами Грімм, є чудова казка “Пані Метелиця”. У своєму “великому” горі головна героїня сподівалася знайти підтримку в мачухи, але була розчарована. Замість того, щоб пожаліти дівчинку, мачуха її вилаяла й примусила дістати починок з криниці. Дівчинка не могла не послухатися злої жінки і скочила в криницю. Але відбулося фантастичне перетворення: героїня опинилася на чудових луках серед тисячі чудових квітів. За законами композиції казки […]...
29. Нагідки Нагідки – однорічна трав’яниста рослина, 30-40 см висотою, з коротким густим опушуванням. Стебло ребристе. Листя внизу трохи подовжені, з довгим черешком, верхні – сидячі, загостреної форми. Квітки золотисто-жовті або жовтогарячі, це великі суцвіття – кошики. Плоди – сім’янки, кільчасто зігнуті, шипуваті на спинці. Квітне з червня до осені, залежно від часу посіву. Вирощуються всюди в садах, парках, на присадибних ділянках. Батьківщина цієї рослини – Мала Азія, Центральна й Південна Європа. […]...
30. Теплота родинного інтиму Станіслав Чернілевський Теплота родинного інтиму Теплота родинного інтиму. Ще на шибах досвіток не скрес. Встала мати. Мотузочком диму Хату прив’язала до небес. Станіслав Чернілевський використовує виразну метафору “мотузочком диму / Хату прив’язала до небес”, позначаючи таким чином, що мати розтопила піч і дим піднявся вгору. Весело і з ляком серед печі Полум’я гуляє по гіллю. Ковдрою закутуючи плечі, Мати не пита, чому не сплю. Вже однак зникає гіркотина, Не катує серце печія. […]...
31. Любисток Здавна українці люблять і шанують любисток. З’явився він дуже давно, у нього розкішне зелене листя, приємний запах. У народі існує повір’я, що цією рослиною можна причарувати когось, він має ще такі назви: любець, приворотне зілля, любчик, любимене. Ця рослина оспівана в піснях про нещасливе кохання. А ще його шанують як оберіг садиби. Дівчата споліскували волосся відваром любистку, вплітали у віночок листя, коли йшли на молодіжні розваги. Листя рослини на Трійцю […]...
32. Щастя приходить лише до щасливих людей! Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Що таке щастя? Щось матеріальне, дорогоцінне чи, навпаки, звичайне і повсякденне? Мабуть, щастя – це мрія, що не має форми та матерії. Не завжди у нас успіх – щось конкретне, інколи ми розчаровуємось, бо те, про що мріємо виявляється химерним. Тому й дивним видається уявлення про щастя селян з казки О. Стороженка “Скарб”. Вони вважали щасливою людину, яка все своє життя лежала на […]...
33. Найулюбленіше свято З усіх свят якраз Різдво було для нього ще з дитинства найулюбленішим святом, а з усіх днів різдвяних свят наймилішим саме святвечір. Покупані матір’ю, всі вони, діти, у білих сорочках сидять за святковим столом, де на покуті урочисто возсідає батько; мати ще порається біля припічка, але ось і вона,, поставивши миску зі стравою на стіл, сідає поруч батька. І починається свята вечеря. Та справа не в їжі. Хоч, певна річ, […]...
34. Запах минулого часу Твір По оповіданню І. О. Буніна “Антоновські яблука”. Враження від відвідування І. Буніним маєтку свого брата лягли в основу і стали головним мотивом оповідання “Антоновські яблука”. Добуток заслужено вважається вершиною творчості письменника. Оповідання неодноразово перероблялося, синтаксичні періоди скорочувалися, убиралися деякі подробиці, що характеризують дворянсько-садибний світ, що йде у минуле, вигострювалися фрази. Оповідання відкривається описом ранньої погожої осені. “Пам’ятаю ранній, свіжий, тихий ранок… Пам’ятаю великий, весь золотий, підсохлий і поріділий сад, […]...
35. Скорочено Потерчата В. Королів-Старий Дячиха Євпраксія поралася біля печі і гнівалася, що дяка Оверка нема. Чекав господаря й Домовик5. Він любив старого господаря за те, що той завжди був веселий та говіркий. Дяк Оверко вийшов з дому ще удосвіта до сусіднього села на храм. Вже давно споночіло, а його не було. Домовик вирішив, що за господарство йому нема чого турбуватись, бо в хаті була статечна господиня, а в оборі – Бровко, й пішов шукати […]...
36. За що я люблю свій ліцей Хвилювання… Квіти… Новий портфель… Нові друзі. З цього розпочався мій довгий шлях навчання у ліцеї. Були, звичайно, тривоги: як приймуть, що скажуть, але тепер вже все позаду. Я, тримаючи батьків за руки і весело перестрибуючи калюжі, наближаюся до ліцею. Я вважаю, що Перше вересня – це обличчя школи. Почалося все так: оголосили переможців олімпіад та відмінників навчання попереднього року, потім дуже красиво танцювали вальс старшокласники, а потім ми, новачки, приймали […]...
37. Квітуча лила Хто живе в звичайних будинках, що густо стоять уздовж нудних або занадто гучних вулиць, хто рідко буває в парках або в лісі, у кого немає родичів за містом, той просто не знає, яке це диво – квітуча липа! А я живу в будинку, у вікна якого заглядає бузок, а просто біля порога росте стара, але струнка з пишною кроною липа. Це дерево поруч зі мною з тих пір, як я […]...
38. Оповідання В. Винниченна “Салдатики!’ “малюнок із селянських розрухів” Життєвий шлях Володимира Винниченка простягається з Єлисаветграда на Кіровоградщині до Мужена за тисячу кілометрів від Парижа. Але де б він не жив, усі його думки були з рідним народом. Оповідання “Салдатики!”, за визначенням самого автора, “малюнок із селянських розрухів”. Твір починається описом сірого, холодного березневого ранку. Темні, густі хмари повзуть над селом. На вигоні зібралися селяни, і їхні худі, похмурі обличчя повернуті у бік шляху. Учора доведені до відчаю голодом […]...
39. Дім – це цілий світ Дім – це цілий світ З давніх-давен у народі існували правила, згідно з якими в помешканні суворо заборонялося сваритися. Наприклад, не можна було сваритися біля порога, бо під ним, вважалося, перебувають духи предків, що оберігають родину. Якщо потурбувати їх сваркою, то вони образяться і принесуть нещастя. Заборонялося сваритися біля вікна, оскільки вважалося, що на вікні перебувають охоронці-ангели, які пильнують дім, дитину. Вони бояться лайки, якщо її чують, тікають, залишивши дім […]...
40. Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша и світі. І от гудець іде до Києва […]...