Шкільна перерва

Мені подобається вчитися у нашій школі. Вчителі добрі та уважні, хоча й суворі. Тому на уроках доводиться сидіти тихо-тихо. Через це дуже втомлюєшся..

Інша справа – перерва. Тільки-но пролунає дзвоник – швиденько до їдальні. Хутко поїв – бігцем у коридор.

Шкода, звісно, витрачати час на їжу, але потрібно ж набратися енергії. Перерви у нас великі, 10-15 хвилин. Угадайте, скільки разів я встигаю пробігтися коридором? Десять-п’ятнадцять. Це нічого, але іноді як зіштовхнешся з ким-небудь.

Хтось навіть радий, що можна трохи побитися. Проте у старшокласників я намагаюсь не врізатися. Можуть боляче вдарити. У вчителів, звісно, теж. Можуть покарати – змусять стояти.

А це так нудно, особливо якщо перед цим сидиш 45 хвилин на уроці. Ось і доводиться маневрувати. Так цікавіше, ніж просто бігти як дурень світ за очі. А якщо серйозно, то у нашій чудовій школі немає нормального спортзала, де б можна було “розрядитися”, пограти у що-небудь. І взагалі, як на мене, мало уроків фізкультури.

Я б із задоволенням ходив на урок фізкультури щодня. Ні, двічі на день. Ні, через кожні два уроки щодня.

Це було б чудово!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Шкільна перерва

Categories: Твори з літератури