Що я можу зробити власноруч

Related posts:

1. Що я можу зробити для рідної мови? Не кожен мешканець України, либонь, беззастережно погодиться з таким формулюванням теми твору. Хтось буде заперечувати те, що українська є його рідною мовою, а решта критиків може піддати сумніву необхідність щось для цієї мови робити. ” Але людина не може жити “просто так”, без цінностей, ідеалів і самоозначень. І національне, історичне, культурне визначення себе є одним із головних вимірів індивіда. Незважаючи на те, що “на дворі” XXІ століття й доба глобалізації, […]...
2. “Сильнішою, ніж вона є, я не можу її зробити!” До кінця свого життя Ганс Крістіан Андерсен зберігав дві найцінніші речі – олов’яного солдатика й троянду. Це були подарунки від дітей, які від щирого серця подякували казкареві за його талант. Дитинство майбутнього літератора було нелегким, навіть злиденним, алі наполегливість, працьовитість зробили диво – згодом у Європі, а пізніше й у рідній Данії великого казкаря вітали цілі юрби його шанувальників, навіть сам король, єпископи й герцоги виявляли до нього свою прихильність. […]...
3. “Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім” …поет сучасний – Він тим сучасний, що нещасний, Поет – значить: вродився хорим. Волить чужим і власним горем. І. Франко Герой і громада… Поет і суспільство… Література і життя… Думаю, що цей ряд слів синонімічний. Всі вони продиктовані життям. Роль митця і призначення мистецтва – проблеми віковічні. Передові мужі українського народу не відокремлювали мистецтво від суспільних проблем. Великий Кобзар свою Музу присвятив “отим малим рабам німим” і на сторожі коло […]...
4. “Я не можу бути там, де зневажають мій народ” Творчість Бориса Антоненка-Давидовича довгі роки замовчувалася, не видавалися його повісті, оповідання. Чудовий романіст і повістяр, новеліст і репортер знайшов свого читача, на жаль, тільки після своєї смерті. Мого оповідання щирі і людяні, автор торкається в них загальнолюдських проблем. Гортаємо сторінки повісті Антоненка-Давидовича “Слово матері”, і серце щемить від того, що є люди, які зневажають свій народ, його мову, свої духовні корені. Для сім’ї коваля Сметани було дуже важливо, щоб єдиний […]...
5. Що треба зробити щоб люди не порушували прав В далеком прошлом народы, населяющие берега Байкала, каждый по-своему именовали озеро. Китайцы в древних хрониках 110 г. до н. э. именовали его “Бэйхай” – северное море, монголы – “Тенгис”, “Тенгис-далай”, бурят-монголы – “Байгаал-далай” – большой водоем, древние народы Сибири, эвенки – “Ламу” – море. Под названием “Ламу” озеро часто упоминается в эвенкийских преданиях и под этим именем впервые стало известно русским землепроходцам, проникшим впервые к озеру. Эвенкийское название озера “Ламу” […]...
6. Що можна зробити для майбутнього України? Багато хто з дорослих не вірить у майбутнє нашої країни, вважають, що Україні відстала від цивілізованих європейських країна на цілі десятиліття, що нічого світлого попереду немає. Але молодь України так не думає! Україна!.. Це слово з глибокою шанобою і гордістю промовляють справжні сини і дочки України. Україна! Це – київська Софія і Золоті ворота, ласкаве Чорне море і бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать з гір на долини, пшеничні […]...
7. Що ми можемо зробити для природи? Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Це все природа. Людина – частина її. Але у людини є можливість змінювати природу. Кожна зміна позначається на навколишньому середовищі. Змінювати природу людина повинна обережно, бо окремі дії можуть завдавати шкоди і навіть призвести до загибелі. Від людини залежить, чи збереже вона природу, чи зруйнує. Нам подобається чисте повітря, прозора вода в річках, зелена трава на лугах, […]...
8. Мої захоплення – І варіант I варіант У кожної людини свої захоплення. Без них життя було б сірим і одноманітним. Мене захоплюють господарські справи. Я змалку привчився обід приготувати і на стіл накрити. Як це добре, коли вмієш власноруч полагодити ручку дверей, замок у шафі. Умілі руки завжди потрібні. Лише у труді живе людина, а без труда її нема. Мені дуже подобається допомагати матері готувати їсти. Я люблю варити український борщ, галушки з м’ясом. Причому, […]...
9. Хто для мене приклад Люди, які вважають себе досконалими, помиляються. У кожного з нас є недоліки або навіть і вади, і щоб позбутися їх, потрібна допомога – приклад людини, котра змогла цього досягти. Немає нічого поганого в тому, що хтось прищеплює собі добрі риси і якості за взірцем іншої людини, погано, коли це відбувається навпаки. Найкращим прикладом для мене є мій тато. Він сильний, але не просто тому, що таким народився. Щоранку мій тато […]...
10. Хочу, щоб мене розуміли – Твір міркування Можу упевнено сказати, що я і мої однокласники мріємо, щоб нас розуміли. Під розумінням я маю на увазі вміння почути. Я можу десять разів пояснювати батькам, чого я хочу, але вони мене не чують. Можу пояснювати або доводити щось вчителеві – він мене не чує. Моя точка зору може відрізнятися від їх, її потрібно вислухати, зрозуміти, а потім вже оспорювати, а не категорично заперечувати. Я вчуся слухати людей. Це дуже […]...
11. В. СТУС. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “ВЕСНЯНИЙ ВЕЧІР. МОЛОДІ ТУМАНИ”, “НЕ ОДЛЮБИ СВОЮ ТРИВОГУ РАННЮ…”, “ОСТАННІЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА”, “НЕ МОЖУ Я БЕЗ ПОСМІШКИ ІВАНА…”, “О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ…”, “У ЦЬОМУ ПОЛІ, СИНЬОМУ, ЯК ЛЬОН…”, “ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ”, “НА КОЛИМІ ЗАПАХЛО ЧЕБРЕЦЕМ…”, “ЯРІЙ, ДУШЕ, ЯРІЙ, А НЕ РИДАЙ…”, “ВЕРНИ ДО МЕНЕ, ПАМ’ЯТЕ МОЯ…” Тема. В. СТУС. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “ВЕСНЯНИЙ ВЕЧІР. МОЛОДІ ТУМАНИ”, “НЕ ОДЛЮБИ СВОЮ ТРИВОГУ РАННЮ…”, “ОСТАННІЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА”, “НЕ МОЖУ Я БЕЗ ПОСМІШКИ ІВАНА…”, “О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ…”, “У ЦЬОМУ ПОЛІ, СИНЬОМУ, ЯК ЛЬОН…”, “ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ”, “НА КОЛИМІ ЗАПАХЛО ЧЕБРЕЦЕМ…”, “ЯРІЙ, ДУШЕ, ЯРІЙ, А НЕ РИДАЙ…”, “ВЕРНИ ДО МЕНЕ, ПАМ’ЯТЕ МОЯ…” Варіант 1 1. З-поміж українських письменників XX ст. доля В. Стуса най­більш схожа на долю… А І. Франка. […]...
12. “Де ж пізнається щира велич людини, як не в тих випадках, у яких він вирішується найкраще страждати, ніж зробити що-небудь противне совісті” . По творчості А. І. Солженицина 1. Новаторство Солженицина. 2. Екстремальні ситуації, у яких виявляються герої. 3. Письменник і мислитель в одній особі. В історії Росії є чимало сторінок, згадувати які нелегко. Але, проте, тільки гарне знання минулого дозволить не повторювати надалі таких помилок Тоталітарна держава зробила багато злочинів проти особистості. Дуже багато про це ми довідаємося із творчості Олександра Ісайовича Солженицина. Саме головне новаторство Солженицина в тім, що він показує психологію не однієї людини, а […]...
13. Хочу, щоб мене розуміли. Твір на вільну тему Можу впевнено сказати, що я й мої однокласники мріємо, щоб нас розуміли. Під розумінням л маю на увазі вміння почути. Я можу десять разів пояснювати батькам, чого я хочу, але вони мене не чують. Можу пояснювати або доводити щось учителеві – він мене не чує. Моя точка зору може відрізнятися від них, її потрібно вислухати, зрозуміти, а потім уже заперечувати, а не категорично заперечувати. Я вчуся слухати людей. Це дуже […]...
14. Куляста блискавка – 6 клас Одного разу я вийшов прогулятися до Центрального ринку. Раптом почався сильний дощ. Я був у новій шкільній формі, але не взяв із собою парасольки. Щоб не промокнути, я сховався під високим дубом. Там я стояв та чекав, коли вже закінчиться дощ. Я сподівався, що він закінчиться також швидко, як і почався, але він, навпаки, ставав усе сильнішим. Аж ось, нарешті, він припинився, і я подумав, що можу йти. […]...
15. Опис “Про мобільний телефон” На День народження батьки подарували мені новий гарний мобільний телефон. Він дуже сучасни, стильний та має всі необхідні мені функції. Мобільний телефон має великий сенсорний екран, який повертається сам, якщо я розверну телефон, також у ньому є дуже багато різних картинок та мелодій. Я в захопленні від восьми мегапіксельної камери з вбудованим спалахом. Також я можу відправляти текстові та мультимедійні повідомлення. На телефоні є такі функції як: блутуз, вай-фай та […]...
16. “І на тім рушникові…” – – II варіант II варіант Рушник-українська традиційна тканина 40-50 см завширшки і 2-3 м завдовжки, оздоблена ручною вишивкою. Він використовувався для прикрашення житла, в народних обрядах сватання, весілля тощо. На рушниках вишивався орнамент, здебільшого рослинний або геометричний. Він був зосереджений на кінцях рушника, до центра рушника ставав легким візерунком, який складав з елементів основного візерунку. Залежно від місцевості візерунки відрізняються кольором, орнаментом, характером вишивки. Рушники здавна супроводжує епітет – “чисті”. Він має не […]...
17. Як боротися зі злом Добро і зло – дві вічні теми… Скільки книжок про це написано, скільки фільмів створено! Протягом століть люди, які прагнуть добра і світла, намагаються знищити зло, але воно все-таки підіймає голову, проникає повсюдно, не бажає здатися і щезнути. Кажуть, воно завжди поруч із добром… У нашому житті дуже багато гарного, чистого, світлого, але, на жаль, дуже багато й поганого. На нашій планеті не припиняються війни, є країни, де люди голодують, […]...
18. Сімейний звичай Сімейний звичай У нашій сім’ї існує давній звичай: кожна жінка повинна вишити рушник своїм дітям. Я часто милуюся вишиванками, що залишилися від моїх прабабусь. Для мене мама теж вишивала рушник. А я, затамувавши подих, спостерігала за цим дійством. Голка швидко миготіла в матусиних руках. А до різнокольорових ниток, які ненька вміло вплітала у візерунок, додавалися ще й промінчики сонця, що заглядало у вікно, біля якого зазвичай майструвала мама. Край рушничка […]...
19. Моя улюблена книжка – ІІ варіант II варіант Улітку я прочитав книжку Рудольфа Еріха Распе “Пригоди барона Мюнхгаузена”. Мені дуже сподобався кумедний барон з його вигаданими пригодами. Я багато разів бачив мультфільм про Мюнхгаузена, але читання книги дало мені набагато більше задоволення. Адже я можу сам собі “малювати” в уяві мультики. У мене є декілька найулюбленіших історій: “Півконя”, “Верхи на ядрі”, “За волосся”, “Сирний острів”. На мою думку, це найкумедніші пригоди та найфантастичніші пригоди барона Мюнхгаузена. […]...
20. Я люблю моделювати одяг Коли я була ще зовсім маленькою дівчинкою, то мала багато ляльок. Усі вони були різного розміру та різні на вигляд. Вони були такі рідні мені, гарнесенькі, я їх любила сильно-сильно. Але був у них один недолік: всі вони мали лише по одній сукні. Деякі були вдягнені у спідницю та блузку, але теж не мали одягу на переміну. Це мене засмучувало, і тому я вирішила допомогти їм: власноруч створити для них […]...
21. Що для мене значить земля У кожної людини власна точка зору щодо життєвих цінностей. Останнім часом у пресі і по телебаченню дуже багато говориться про духовні скарби нашого народу. Не знаю, чи виправдано це. Не впевнена, що наш час можна назвати бездуховним, адже ми звертаємося до народних традицій, цікавимося своєю історією. Люди різного віку відчули потяг до релігії. Безумовно, всім нам потрібні матеріальні цінності, адже без них людина просто не може існувати. Справа в тому, […]...
22. Кульова блискавка Одного разу я вийшов прогулятися до Центрального ринку. Раптом почався сильний дощ. Я був у новій шкільній формі, але не взяв із собою парасольки. Щоб не промокнути, я сховався під високим дубом. Там я стояв та чекав, коли вже закінчиться дощ. Я сподівався, що він закінчиться також швидко, як і почався, але він, навпаки, ставав усе сильнішим. Аж ось, нарешті, він припинився, і я подумав, що можу йти. Я зробив […]...
23. Ліс – 6 клас Влітку я завітав до дідуся, який живе в селі на Київщині. Дідова хата розташована на кінці села, біля самого лісу. Навіть на городі росте декілька невеличких смерек. Дід заборонив мені ходити в ліс без дорослих, але якась невідома сила тягнула мене туди. Мені дуже подобалась невеличка галявина, де росли берези та вільхи. Сідав під високим дубом та слухав пташині співи. Мої улюблені дерева – це берези. Я можу […]...
24. Мої захоплення – ІІ варіант II варіант Захоплення у різних людей різні. Хтось збирає марки або значки, як батько та дідусь. Хтось шиє чи плете, як матуся або бабуся. Отже, захоплення – це щось таке, чому людина присвячує свій вільний час. Хтось, навчаючись в школі, так захоплюється якимось предметом, що це стає захопленням і в подальшому житті, а може стати навіть професією. Мені подобається багато цікавих речей: читати книжки, грати у футбол та на комп’ютері, […]...
25. Мистецтво у моєму житті Я не скажу, що мистецтво для мене понад усе. Воно є в моєму житті ще з дитинства, коли мати зажуреним голосом співала мені колискової, бо я був дуже крикливий. Спати не давав, а як приспить мене, то години зо дві спокою в домі. А потім знов співи. Ще нічого не розумів, а музика і поезія вже були біля мене. Малим я видирався на диван, щоб роздивится картину, яка на стіні […]...
26. Портрет прикметника Усім привіт! Дозвольте представитися – мене звати Прикметник. Зважаючи на моє ім’я, можна зрозуміти, що я до чого-небудь додаюся. Наприклад, з моїм другом Іменником ми буваємо ну просто нерозлучні. Хоча я – цілком самостійний, не звертаючись ні до чиєї допомоги, можу відповідати на питання: який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Позначаю й ознаку предмета. У реченні можу бути означенням і іменною частиною присудка. От вам такий приклад; “Над […]...
27. Надягни вишиванку Українська вишиванка… Серед натовпу завжди впадають в око люди, одягнені у вишиванки. У кожній родині зберігаються речі, вишиті дбайливими руками найрідніших людей. Моя бабуся теж вишила для мене сорочку і дбайливо зберігає її, поки я виросту. Вишивати люди почали дуже давно. На самотканому полотні з’являлися незвичайні квіти та орнаменти. Господині вкладали частинку своєї душі у виши­ванку. Кожна дівчина, дбаючи про свій посаг, вишивала рушники, скатертини, сорочки. І оживали на полотні […]...
28. Дорослий світ для тебе – Твір-міркування Я зараз знаходжуся в тому віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже і не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як складеться моє життя, але і у футбол, і в баскетбол я із задоволенням пограю, забуваючи, що зростом майже наздогнав батька. Іноді мені страшенно не хочеться дорослішати. Я розумію, що поки батьки піклуються про мене, я – вільний. Моя […]...
29. Кому я довірю потаємні думки Мабуть, у кожної людини є проблема: кому довірити свої потаємні думки? З ким поділитися і найбільшою радістю, і найбільшою тугою, порадитися щодо найскладніших запитань, на які самотужки не можеш знайти відповіді? Мені дуже пощастило, що поруч є такі люди. Насамперед це, звичайно, головна людина в моєму житті – мама. Я можу розповісти їй геть усе, довіритися в усьому. Адже мама – це мій найвірніший друг, вона ніколи не зрадить і […]...
30. Моє дозвілля – ІІ варіант 8 клас II варіант Пролунав дзвоник з останнього уроку, і хлопці й дівчата з усіх класів висипали у коридор. Зчинився такий галас. Усі поспішають додому. Попереду два вихідних дні. Вдома обідаю – і до комп’ютера. З того часу, як батько подарував мені комп’ютер, я кожну вільну хвилину проводжу біля нього. Правда, я не кинув своє старе захоплення і постійно, майже кожного вечора іду в шкільний спортзал. Там з друзями під […]...
31. Без діла марніє сила Часом буває, що молода, обдарована, сильна людина стає ні до чого не придатною. Це дуже прикро, але так іноді трапляється. Чому? Важко відповісти. Але одна з можливих причин, мені здається, криється в мудрому народному прислів’ї: “Без діла марніє сила”. Кожна людина має працювати. Я розумію, що іноді не хочеться щось робити, але впевнений: якщо необхідно, треба щодня поборювати свої лінощі, небажання, втому. “Під лежачий камінь вода не тече” – це […]...
32. Море – Твір-опис Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлів, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега. […]...
33. Мій улюблений твір мистецтва Я вважаю, що серед красивого існує найкрасивіше, як серед веселого – найвеселіше. Усі мистецькі твори є гар­монійними й прекрасними, кожен з них тішить око. Але коли я бачу картину Левітана “Над вічним спокоєм”, сер­це моє завмирає. Перед нами – прадавня Русь. Уся вона, здається, сконцентрована тут. Церква на кручі. Спокійні води. Безмежний обрій. Художник малював картину з якоїсь високої точки. Власне, лише так можна було зобразити цей величний пейзаж. Тут […]...
34. Ляльки – мої друзі і вчителі 7 КЛАС ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Ляльки – мої друзі і вчителі Семикласниця – вже не дитина. Про це мені говорять і батьки, і вчителі, і подружки. Я розумію, що це справді так, але не можу примусити себе розпрощатися зі своїм дитячим захопленням – ляльками. Усе дитинство мої ляльки були поряд зі мною. Вони розважали мене, мовчки вислуховували мої скарги, жили моїми радощами й болями. Ляльки не давали мені сумувати; […]...
35. Як треба сприймати критику Те, що ми робимо, говоримо, навіть який вигляд маємо, не завжди подобається людям, які нас оточують. І це природно. Ми й справді можемо зробити щось не те: не впоратися з роботою, не дотримати слова, зробити зачіску, що не дуже личить, або надягти якусь річ, що не годиться для цього конкретного випадку. Від цього ніхто не застрахований. Але реакція на критику може бути різною. Колись я ображалася, чуючи на свою адресу […]...
36. Як я організовую свій робочий день Я прокидаюсь о сьомій ранку. Розплющую очі та вимикаю будильник, бо дзеленчить він надто гучно, проте я ніколи не запізнююсь до школи завдяки цьому. Потім я встаю, прибираю ліжко, відчиняю кватирку та йду вмиватись. На це я витрачаю близько п’ятнадцяти хвилин. Коли я закінчую вмиватись, то вже починаю відчувати, як добре пахне з кухні сніданком, який приготувала для мене моя мама. Я снідаю. О сьомій сорок я йду одягатись. О […]...
37. Спорт – надійний помічник у житті Я ходжу до школи, відвідую додаткові заняття з англійської мови, допомагаю батькам удома. Я намагаюсь встигати усе і робити це якомога краще, щоб не соромно було сказати, що це я зробив, тому часто я стомлююсь. Настрій у мене погіршується, працювати так, як би мені хотілось, я теж вже не можу. Та є одна справа, яка завжди мені допомагає покращити настрій та повернути працездатність. Це для мене, як промінь сонця у […]...
38. Мої музичні уподобання Коли я була ще маленькою дівчинкою та ходила до дитячого садочка, мама привела мене до музичної школи. Я вчилася грати на фортепіано. Згодом, правда, заняття музикою я покинула, тому що захопилася бальними танцями, але й досі я дуже люблю музику. А в нашій родині всі люблять співати, отже, я й зараз іноді, коли всі збираються разом, сідаю за інструмент і починаю грати. Особливо я люблю українські народні пісні – “Зеленеє […]...
39. Як я впіймав карася Торік літом я відпочивав у селі разом з татом. Це невелике село розташоване на крутому березі Десни. Якось тато розбудив мене вранці й запросив, як тут звикли казати, “на риби”. Ми зібрали наші рибальські снасті й пішли до річки. Там ми сіли в човен. Тато попросив сісти на весла й розпустити вудку, поки він приготує наживку. Течією нас понесло аж на середину річки. Тоді тато відібрав у мене весла й […]...
40. Наше місто через 20 років 9 клас Взагалі, мені важко уявити таку кількість років, бо ще не прожила стільки, але дивлячись, як Донецьк змінювався за останні років 10, я можу припустити: якщо я на якійсь машині часу перенесусь у майбутнє, я своє рідне місто можу не впізнати. Зараз у Донецьку якийсь будівничий бум: все навколо будується, перебудовується, ремонтується. Навіть не помічаєш, як один за одним виростають магазини, банки, кав’ярні, чого не скажеш про культурні заклади. […]...