Сапфо: поетна, символ, легенда. Чи людина?

Біографії відомих митців часто перетворюються на легенди. Тоді вони стають міфом або навіть символом. Це справедливо навіть для письменників, які жили в XX сторіччі, що вже казати про митців античності!

Що ми знаємо про Сапфо? Із її іменем пов’язано багато непідтверджених сте­реотипів, які більше тяжіють до перших шпальт сучасної жовтої преси, ніж до біо­графічного матеріалу. Аіе це відкинемо. Що ми знаємо про Сапфо? Її життєвий та творчий шлях припав на часи бурхливого розвитку думки і суспільних змін. Бувши на чолі жіночої общини, де жінки вивчали музику, малярство, інші мисте­цтва, вона була, напевно, першою в світі феміністкою. Тобто відстоювала право жінки на творчість, самореалізацію, суспільну діяльність.

Ледь не революційні для тогочасного світу, ці події, втім, прямо не відобразились у її творчості. “Любовна лірика Сапфо”, – так зазначено в усіх навчальних планах, підручниках тощо. Так формулюється тема. “Чергова любовна лірика”, – мимоволі думаєш собі, робля­чи акцент на слові “чергова”. Кожен поет чи не в першу чергу звертається до цієї теми.

І навіть кожен, хто не поет, але пише вірші – теж звертається до цієї теми. І мені, як читачеві, часом здається, що ця тема, тема ко­хання, вже втомилась від таких частих звертань. Тема кохання в літературі, ма­буть, давно вже мала повісити собі на двері табличку “Не турбувати!” – аби не зверталися.

Це має такс абстрактне враження. Аіе абстрактні враження – шлях до ілюзій, про це варто пам’ятати будь-кому, навіть пересічному читачеві. Отже, що ми знаємо про Сапфо?

Підручник – спитали, літературні енциклопедії – спи­тали… Спитаємо Сапфо, а потім – себе?

“Любовна лірика Сапфо”, як я із подивом дізнався, це лише два повних пое­тичних тексти і низка уривків. Стільки збереглося. І це вражає. Це дійсно вражає.

Оце так Поет, якщо два вірші варті такої уваги, якщо цих двох віршів стало до­статньо, аби залишитись в історії літератури. Ате досить, мабуть, уявляти Сапфо за її біографією, за оцінками літературознавців, за кількістю творів. Треба ж таки подивитись на самі тексти, аби скласти власне враження! Ате тексти Сапфо – це не ті тексти, на які можна “подивитись”…

Можна подивитись на назву, а далі – ти починаєш жити і дихати цим текстом. Трохи більше десятка рядків, але це і оспівування Краси, і, власне, сама Краса. Таким було моє враження після прочи­тання твору “До богів подібним мені здається…”.

Зараз кілька попередніх речень мого твору здаються мені безглуздими: вже визнано Сапфо як поетку, як визначну постать літератури, чого це я почав про цс розмірковувати? Аіе що інше я можу сказати? Хіба я можу сказати щось нове, окрім власних вражень?

Отже, “пробігає пломінь тонкий по тілу” – так пише авторка, і мені нема чого додати: так, “про – Ьігає пломінь тонкий по тілу” від цього вірша.

За інформацією про суспільну діяльність, за сумнівними і дуже сумнівними іегендами, що оповіли про цю непересічну постать, за усією значимістю, мону­ментальністю, символічністю, міфологічністю цієї поста – іі, – а саме на цьому акцентовано увагу в академічній літературі – зникає люди­на. Людина такого таланту, що “пломінь тонкий пробігає…” – не менше. І я от шо думаю. Чому це два тексти і уривки стати достатньою літературною спадщи­ною для того, аби увійти у світову літературу? Сапфо – фантастичне поєднання та­ланту бачити Красу і говорити про неї. ! ще… Хто така Сапфо?

Поетка, символ, легенда, суспільна діячка? Так, так, куди ж від цього. Але – для мене як чита­ча – насамперед людина, до того ж настільки Людина, що говорити тепер про все інше навіть якось і соромно – все інше блякне на тлі Сапфо-Людини. “Твій при – падливий усміх: від нього в мене серце перестало б у грудях битись..,” Одним цим рядком можна вилікувати літературний процес від доброго десятка графоманів.

Бо від такої поезії, яку залишила світу Сапфо, серце починає у грудях битись зовсім по-іншому. Отакий вплив має поет на людину, а точніше – Людина на людину.





Сапфо: поетна, символ, легенда. Чи людина?

Categories: Твори з літератури