Ріка мого краю

Борисфен. Так звалася ця ріка в давнину. Багато на­родів побувало на її берегах. Наш Дніпро бачив і карава­ни торгових човнів, і запеклі битви, і сльози, і кров.

Усе змила дніпровська вода, усе знесла за собою.

Дніпро – третя за довжиною ріка в Європі. Довші за неї лише Волга й Дунай. Дніпро впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Цікавою особливістю цієї ріки є те, що вона має пороги – виходи горних порід – між Запо­ріжжям і Дніпропетровськом.

Цих порогів налічувалося десять. Саме з дніпровськими порогами пов’язані два цікаві

факти. Знаходячись на шляху “з варягів у греки”, пороги перешкоджали судноплавству. Коли ж важкі човни пере­тягали сушею, на купців нерідко нападали кочівники. Пізніше, у XVI столітті, нижче порогів було засновано славет­ну Запорозьку Січ – оплот нескореного українства.

Про­те час і людина жорстоко обійшлися з дніпровськими порогами: їх було затоплено за часів радянської влади, коли будувався Дніпрогес.

Для мене Дніпро – це ріка, яка протікає моїм рідним містом, місце відпочинку. Виходячи на крутий дніпровсь­кий берег, я завжди згадую про древню історію Славутича й милуюся його величчю і міццю.





Ріка мого краю

Categories: Шкільні твори