Оповідання про мого друга

Усім відома прислів’я: “Друг пізнається в лиху”. Я чув її багато разів, але не думав, що колись зрозумію по-справжньому. У мене є друг Олег. Йому чотирнадцять років. Він звичайний худий підліток з короткою стрижкою.

Примітні в нього тільки ока: вони дуже незвичайні, як у кішки мигдалеподібні й зелені кольори. Коли я дивлюся на Олега, мені здається, що він хитрувато прищулюється, начебто хоче пожартувати або поставити незвичайне питання, щоб усе зрозуміти й довідатися. Олег – завзятий шахіст.

У нього також є третій дорослий розряд

по плаванню, але він не любить про це нагадувати. Тільки зрідка користується цим умінням: іноді сперечається із хлопцями, хто першим допливе до іншого берега ставка, або скаже, що довше всіх просидить під водою. І як звичайно перемагає! Але це не головне в його характері

Торік ми разом побігли купатися до ріки. Я погано плаваю, але ніколи в цьому не визнавався нікому. Олег запропонував плисти до іншого берега ріки.

Ми поплили, а я чомусь злякався й почав мовчачи тонути. Олег побачив це й швидко витягнув мене. Він урятував мене, і після цього ми сильней здружилися. Потім він навчив мене плавати, як треба, і грати в шахи.

Якщо я відстаю в навчанні, або чого-небудь не розумію, Олег завжди допомагає мені. У вільний час ми із другом любимо пограти у футбол або хокей, почитати цікаву книгу, обмінятися думками про цікавий фільм, або пограти в шахи. Він не дуже любить комп’ютерні ігри, якими я захоплююся.

Але це не заважає нашій дружбі. Друзі пізнаються вбеде.





Оповідання про мого друга

Categories: Твори з літератури