Пташина їдальня на балконі

Один раз у бібліотеці ми побачили за вікном годівницю. До неї по черзі підлітали синиці й, схопивши насіннячко, відразу летіли ладь

– А ще вони люблять сало, – почули ми за спинами голос бібліотекарки Зої Михайлівни. – Тільки воно повинне бути несолоним, тому що птах занедужає

– А хліб синиці їдять? – запитав я

– И хліб, і пшоно… Що дасте, то й з’їдять. Зима все-таки…

Нам теж схотілося влаштувати годівницю птахам будинку на балконі. Сказано – зроблено. Проблем з матеріалом не виникло. Для годівниці ми взяли прозору пластмасову коробку з-під печива. У її стінках по сторонах цвяхом зробили отвору, через які протягли лісочку.

Потім прикріпили її до поруч на балконі. Годівниця готова. Насіння синицям купили на ринку. Цікаво, що там, де торгують насіннями, синиць не побачиш.

Там бешкетують горобці. Вони зграйками підлітають до численних розкритих мішків з насіннями, виставленим на продаж, і крадуть його. Коли йдеш поруч, здається, що от-от наступиш на горобця. Дерева нагадують пташиний базар: вони, начебто плодами, засіяні горобцями, які голосно кричать і навіть б’ються

Будинку ми насипали насінь у годівницю й почали спостерігати. На відміну від базару, жодного горобця біля годівниці не було. Вона відразу ж стала їдальні для синиць. Вони по черзі поринали в годівницю, вистачали насіннячко й відразу летіли ладь

Якось прилетіли горобці. Скориставшись тимчасовою відсутністю синиць, вони зграйкою впорхнули в коробку-годівницю й, розштовхуючи один одного, просто в годівниці насолоджувалися насіннями. Синиці ж, як ми помітили, сідають із насіннячком на галузь дерева й уже там їдять ласощі

Один раз я сидів за письмовим столом, коли почув на бляшаному карнизі за вікном дріб численних пташиних лабетів. Виглянувши у вікно, я побачив на карнизі синиць. Перевів погляд на годівницю, а там… клювала насіння якийсь більший птах.

За мінуту до нього приєдналася ще одна. Вона була темно-сірої, із блакитним пером, біля хвостика ця перинка ставала білим

Птаха, назва яких ми не знали, наївшись, полетіли. Потім ми наповнили годівницю насіннями, і хазяями їдальні на нашім балконі знову стали синиці. Якийсь час ми не купували насінь, і годівниця пустувала.

Але якось, прогулюючись по парку, ми побачили більших птахів. Батько помітив, що вони схожі на тих, які прилітали до нас на балкон за насіннями

Я не погодився, тому що в цих птахів фарбування було світла, а в наших балконних гостей вона була темно-сірою. Але зустріч із цими птахами в парку нагадала нам про те, що, поки зима, пташина їдальня не повинна пустувати. По дорозі назад ми зайшли на ринок, купили насінь, і годівниця ожила





Пташина їдальня на балконі

Categories: Шкільні твори