Антагонізм двох непримиренних світів у повісті Івана Франка “Борислав сміється”

Іскра бориславського полум’я жевріла в душі Івана Франка ще з дитинства. У батьковій кузні малий Івась чув розповіді селян, які приходили до батька-коваля, про лиходійство бориславських фабрикантів, про страшні події на нафтових промислах. Згодом Франко прийшов до читачів із своїм тематично новаторським “робітничим” епосом – малою і великою “бориславською” прозою. Борислав – західноукраїнський центр нафтової промисловості.

Голодна смерть гнала на тяжку фабричну роботу спролетаризованих селян. Тут за нужденне животіння

вони добровільно продавали свою силу і здоров’я, ставали злиденними, голодними, обшарпаними ріпниками. Борислав – драматична епопея боротьби праці і капіталу, епіцентр класової боротьби в Західній Україні. Символічно представлена в повісті робітнича маса, її сила і могутність нагадують бурю, повінь, хмари: “Буря збиралася над Бориславом – не з неба до землі, а з землі проти неба…

Збиралися грізні хмари: се ріпники сходилися на велику робітничу раду”. Бенедьо Синиця, головний герой повісті, слухає розповіді людей про страждання робітників, і перед ним постають страшні картини: “Ріпники і про те розказували, як хворі їх товариші умирали… як не раз аж по кількох днях найдено умерлого без людської помочі ріпника в якім-небудь відлюднім закамарку”. Однак серед оцього людського пекла був і панський рай. Голодними селами, випаленими посухою полями до Дрогобича “летіла” запряжена парою коней бричка.

Важливі художні штрихи – “голод стогне на селі”, а панські коні “гладкі і здорові, візник крепкий, ситий і гарно зодягнений…”. А в бричці – статечний, червонолиций, розкішно вбраний пан. Це “найбільший бориславський туз”, підприємець Герман Гольдкремер.

Для потомственого робітника Бенедьо Синиці народний біль – його біль. Для Германа Гольдкремера, який у житті понад усе любив гроші, “вид безмірної нужди” приносив задоволення, “ситий спокій”: “Висушуючи ті поля, висисаючи всі живі соки з землі, воно працює для мене, воно згонить дешевих і покірних робітників до моїх’ фабрик!” Для Германа посуха – це реальна можливість ще на одну сходинку піднятись “по драбині багатства”. Отже, в центрі повісті – непримиренна боротьба двох ворожих світів, яка відбувається в Бориславі.

Сам Борислав також можна вважати головним героєм повісті. Це місто гноблених і нещадно експлуатованих, але нескорених і могутніх.





Антагонізм двох непримиренних світів у повісті Івана Франка “Борислав сміється”

Categories: Шкільні твори