Уолт Уїтмен – американський поет-новатор, один із найінтелігентніших людей свого часу, світову славу принесла поетові його книга віршів “Листя трави” , над якою він працював все життя. Поезія Уолта Уїтмена оригінальна, новаторська за формою, за своєю тематикою та образами. Повставши проти умовностей романтичної поетики, Уїтмен проголошує ідеалом, мірою прекрасного-дійсність, реальний світ і стає співцем краси звичайного життєвого факту. В його книзі і численні замальовки побуту сучасної Америки, і краса довколишньої природи, і соціальна
На противагу романтизмові, Уїтмен бачить вищу духовність в самій матеріальності світу і складає гімни людській природі, плоті або проклятій романтиками сучасній індустрії. Головний тон його поезії – захоплення світом, людством. Для нього всі грані життя одинаково прекрасні, всі його прояви для нього важливі і сповнені духовного значення.
“Нікчемне для мене таке ж велике, як і все інше”.
За Уїтменом, життя кожної людини – найзвичайніше – наповнене змістом. І його любов до людства – не проза, бо вона якраз і виростає із любові до кожної окремої людини, він захоплюється досконалістю людського єства і дуже страждає, спостерігаючи невідповідність між красою і величчю людини та її жалюгідною долею.
Ліричний герой “Листя трави” є представником “всіх епох і всіх земель”, і тому автор прагне за допомогою завершених циклів різних за жанром віршів і поем розкрити його в усьому розмаїтті часових і просторових взаємозв’язків від народження і до самої смерті, розповісти про об’єктивну дійсність, яка існує поза людиною, замислитись над призначенням людини у всесвіті, виявити в “звичайній людині” безсмертну
Її сутність. Циклічність: народження – праця – смерть – безсмерття властива всій книжці в цілому і окремим творам.
Уїтмен універсальний. Він оспівує рух зірок і разом з тим рух кожного атома, кожної крихітної часточки всесвіту. Уже сама назва його книги “Листя трави” відбиває цю особливість його поетичного бачення: люди бачать траву, але хто з них схиляється до травинки – “листочка трави”?.
Це робить Уїтмен, поет – закоханий в життя, в кожну його травинку.
Тема книги – людина, сам Уолт Уїтмен, сюжет – взаємовідносини людини і всесвіту, ідея – вічна і неухильна віра в торжество людини.
За жанром – це ліроепічний твір. Тут існує зв’язок ліричної і епічної стихії – “я” поета, його духовної сутності і об’єктивної реальності, “речового світу”,”трави” – зв’язок не зовнішній. Книга будується як і поєднання цих стихій.
В фіналі образ “трави” і “я” поета – нероздільні.
Я заповідаю себе грязній землі, нехай я проросту моєю улюбленою травою, Якщо захочеш побачити мене, шукай мене у себе
Під підошвами. Щодо форми його поезії, то Уїтмен писав:! “Я відкинув римований і білий вірш. Білий вірш особливо мені бридкий, але ритм я визнаю, не зовнішній, регулярний і розмірений: короткий склад, довгий склад!
Як хода кульгавого; така поезія мені чужа. Морські хвилі не викочуються на берег через рівні проміжки часу, як і пориви вітру між соснами, а проте і в рокоті хвиль, і в шелесті вітру між дерев є чудовий ритм. А який би він був монотонний, як стомлювався б від нього слух, якби він був правильний! Саме цей різновид мелодії і ритм я намагався вловити!”
Вже в цьому полягає новаторство Уїтмена-поета. Крім того, автор використовує такі новаторські прийоми стилю як:
– уїтменівський каталог,
– діалогічність,
– реінтерпретація, 1 – В статті “Погляд на пройдене” поет писав: “Листя трави! – це переважно спроба виразити мою власну емоційну та особистішу природу!, спроба докладно – від початку й до кінця – відтворити Особу, людське єство, і зробити це вільно, вичерпно й правдиво”- а також контрасти, повтори.
Його поезії притаманна відкритість життю та людству, наближеність до природи.
Провідні теми та мотиви збірки “Листя трави”
Categories: Твори з літератури