Проблема добра і зла у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”

Хто кидає камінь нагору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани. Хто риє яму, сам упаде в неї, і хто ставить сеті, сам буде вловлений ними. Хто робить зло, на того повернеться воно, і він не дізнається, звідки воно прийшло до нього. Старий Завіт.

Добро і зло… Поняття вічні та нероздільні. І поки жива людина, вони будуть боротися один з одним. Добро буде “відкриватися” людині, висвітлюючи їй шлях до істини.

Не завжди носіями добра і зла бувають різні люди, особливої трагічності досягає ця боротьба, коли вона відбувається в душі однієї людини. У центрі роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” проблема боротьби добра і зла. Автор описує події двадцятих років двадцятого століття і події біблійних часів.

Дії, що відбуваються в різний час, об’єднані однією ідеєю – пошуками істини і боротьби за неї. Перенесемося в далекий Єршалаім у палац прокуратора Іудеї Понтія Пілата. “У білому плащі із кривавою підбивкою” з’являється він перед людиною років двадцяти семи, у якої “руки зв’язані за спиною, під лівим оком синець, у куті рота – садно із запеченою кров’ю”. Людина ця – кликали її Ієшуа – обвинувачується в підбурюванні до руйнування єршалаімського храму. Арештант хотів було виправдатися: “Добра людина!

Повір мені…”.

Але його “навчили” дотримуватися етикету: “Щуробій вийняв бич і… вдарив арештованого по плечах… Зв’язаний миттєво звалився додолу, начебто йому підрубали ноги, захлинувся повітрям, фарба втекла з його обличчя, і очі втратили сенс…”. Важко не погодитися з тим визначенням, яке дав собі прокуратор: “люте чудовисько”. Понтій Пілат живе за своїми законами: він знає, що світ розділений на пануючих и їх підлеглих, що формула “раб підкоряється панові” непорушна, виходить, пан має право судити всіх і вся. І раптом з’являється людина, що думає інакше: “… буде зруйнований храм старої віри і спорудиться новий храм істини”.

Більше того, цей “бурлака” сміє пропонувати: “Мені прийшли в голову деякі нові думки, і я охоче поділився б ними з тобою, тим більше що ти робиш враження дуже розумної людини”. Він не боїться судити прокуратора і робить це настільки впевнено, що часом приводить Пілата в замішання. В Ієшуа своя життєва філософія: “…злих людей немає на світі, є люди нещасливі”. Арештант здався цікавий прокураторові.

У його невинності Пілат переконався відразу. Звичайно, мовлення його трохи крамольні, але зате “бурлака” має чудесну властивість знімати головний біль, що так мучить прокуратора. І в Понтія Пілата вже зложився план дії: він оголосить Ієшуа божевільним і вистеле на острів у Середземнім морі, туди, де перебуває його резиденція. Але це виявилося неможливим. Іуда з Каріафа представив такі відомості про “безумця”, що намісник кесаря не мав права не стратити його. Ієшуа страчений.

Чому ж мучиться прокуратор? Чому йому сниться сон, начебто він не послав на страту бродячого філософа й цілителя, начебто вони йдуть разом по місячній доріжці і мирно розмовляють, і він, “жорстокий прокуратор Іудеї, від радості плакав і сміявся в сні?”. Могутність Понтія Пілата виявилася мнимою. Він боягуз, і совість мучить його. Але як зв’язані єршалаімські глави з основною проблемою роману?

Велика кількість як явних, так і схованих паралелей зв’язує зображення Єршалаіма двадцятих років першого століття і Москви двадцятих років двадцятого століття. Герої й часи, у них описані, начебто різні, а суть одна. Ворожнеча, недовіра до інакомислячих, заздрість царюють у світі, що оточує Майстра.

Пороки цього світу оголює Воланд.

Воланд – це художньо переосмислений автором образ Сатани. Сатана і його помічники творять зло і “роблять благо”. Їх ціль шляхетна – виявити щиру сутність явищ, виставити на загальний огляд пороки людського суспільства. Фокуси у вар’єте, витівки з порожнім костюмом, що підписує папери, таємниче перетворення грошей у долари й інше чортовиння – все служить цієї меті. І автор затверджує, що людську природу не здатний змінити час, і вічне прагнення людей до добра непохитне.

Пройшло двадцять століть, а уособлення добра і любові – Ісус Христос живий в душах людей.

Майстер, головний герой роману, створює роман про Христа і Пілата. Христос для нього – це мисляча і страждаюча особистість, що затверджує достоїнство безкорисливого служіння людям, що несуть неминущі цінності в світ. Пішовши від нас, Майстер залишив свій роман як нагадування про те, що моральні проблеми вирішуються тільки усередині людини.

Тільки в душі кожного добро може перемогти зло або поступитися йому.





Проблема добра і зла у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”

Categories: Твори з літератури