“…Поки ти живеш, вкраїнська мово, і я живу, і мій народ святий”

Related posts:

1. Мово рідна, світи в ріднім домі! Для кожної людини рідний дім – це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова – це те, що нам дає можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова – українська, тому що наша земля – Україна. Так вже сталося в історії нашої країни, що внаслідок русифікації, котра тривала кілька століть і в Росії, і в СРСР мова […]...
2. Шевченко – це народ, і як народ, він буде вічно жити Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. У своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. А тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. Не […]...
3. Я живу в Україні, це моя Батьківщина – II варіант Я живу в Україні, це моя Батьківщина. II варіант Українська мова – це мова тієї країни, в якій я живу, мова, на якій говорили мої пращури. Це мова, на якій будуть розмовляти наступні покоління. Але для того щоб мова була чистою і досконалою, треба вивчати її дуже ретельно, заглиблюватися у її зміст, не забуваючи про зовнішню оболонку. Щоб бути грамотною, освіченою людиною, треба добре знати правила української літературної вимови, багато […]...
4. Мово моя українська! І. Рідна мова – найдорожчий скарб народу. ІІ. Українська мова – дорогоцінна спадщина, що дісталася нам від минулих століть. 1. Роль мови у суспільстві. 2. Рідкісна краса української мови. 3. Життєздатність української мови. 4. Збереження і розвиток мови талановитими митцями. 5. Необхідність відродження мови. ІІІ. Українська мова – це золотий запас душі народу....
5. Вертайсь, рідна мово, у серце народу, у душу Вкраїни! 9 клас Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку і зілля, з роси, з тихої води, ясних зір і широких безмежних степів народжена! Мово! Наймудріша наша берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого українського, що тримала наш народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу! Мова – душа народу. А душа – корінь життя. Сьогодні ми маємо думати про свій корінь, про те, без чого […]...
6. Мово моя українська! 4 Усе починається з дитинства. Дитина вдивляється в материні очі, прислухається до ніжного голосу, а в маленькому серці народжується священне почуття любові і до матері, і до Батьківщини, і до мови. З роками любов до найріднішої у світі людини зміцнюється. Ми більше прив’язуємося до землі, бо це рідна земля. А мова? Без неї не може існувати жодна людина, жоден народ. Рідна мова дорога людині, як саме життя, – стверджує народна мудрість. […]...
7. Я живу в Україні, це моя Батьківщина Українська мова – це мова тієї країни, в якій я живу, мова, на якій говорили мої пращури. Це мова, на якій будуть розмовляти наступні покоління. Але для того щоб мова була чистою і досконалою, треба вивчати її дуже ретельно, заглиблюватися у її зміст, не забуваючи про зовнішню оболонку. Щоб бути грамотною, освіченою людиною, треба добре знати правила української літературної вимови, багато читати, а в повсякденному спілкуванні намагатися висловлювати найскладніші думки, […]...
8. “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!” Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як справжній геній, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років символізуватимуть Україну. Я довго міркувала над тим, з ким можна порівняти Василя Симоненка. І дійшла висновку, […]...
9. “С Украиной в крови я живу на земле Украины” Тема цього твору змусила мене задуматися не тільки про мою батьківщину, але і над проблемою, про яку в Україні дотепер сперечаються: про місце російської мови в нашій країні. По-моєму, Борис Чичибабін, наш земляк-харків’янин, що прославив Україну своїми віршами, написаними російською, цим рядком давно вирішив цю суперечку. У цьому рядку поет висловив свою любов до української землі і її народу. І не має значення, якою мовою він написаний. Жителі Східної України […]...
10. Мово рідна, слово рідне Мово рідна, слово рідне… Мово моя материнська, Квіти в душі й на устах. Ти – мій рушник український, Ти – моя доля, мій шлях. / І. Чернецький / Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна… В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали […]...
11. Я живу в Україні, це моя Батьківщина – III варіант Я живу в Україні, це моя Батьківщина. III варіант Дійсно, у багатьох виникає таке питання. Адже ми живемо в багатонаціональному Донбасі і спілкуємося російською мовою. Але Донбас – це невід’ємна частка України. І тому кожна культурна, освічена людина повинна знати мову того народу, серед якого живе. Тим більше повинен її знати кожен українець, бо це мова його предків. Взагалі, як виникає мова? Що це таке? Людина не просто спостерігає навколишній […]...
12. Мова – це минуле і майбутнє нашого народу, його історія, честь і гідність Із маленького зернятка виростає рослина, яка завжди тягнеться до сонця і до чистої води. І чим сприятливіші умови її оточують, тим рясніший буде у неї квіт. Так само кожний народ плекає свою рідну мову – чим більше любові, уваги і душевного тепла отримує мова, тим пишніші і красивіші її квіти, а згодом і плоди. Іноді на долю рослини випадають незгоди: холодні і сильні дощі, безжальний вітер, а іноді загроза виникає […]...
13. Проблематика поезії І. Малковича “Свічечка букви “ї”” В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ 8 КЛАС СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ Проблематика поезії і. Малковича “Свічечка букви “ї”” Темою вірша є звернення до дитини – майбутнього країни, яка повинна плекати і оберігати свічечку букви “І” і серпик букви “Є”. Поезія присвячена проблемі життєвого покликання людини, її самореалізації, збереження рідної мови. Метафора “крихітна свічечка букви “ї”” підкреслює складність останнього завдання, адже зберегти рідну мову так само важко, як уберегти […]...
14. “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була…” Україні й українцям нелегка випала доля. Прекрасну землю, дану Богом, з тихими водами, ясними зорями, широкими степами та ланами доводилося захи­щати від різних ворогів. Бо приваблювали варварів і річки, і ліси, і поля – всі багатства нашої країни. Відстоювали люди свою землю з шаблею в руках від татарських, турецьких, литовських, польських та інших завойовників. Уявити важко, які знущання витримали українці, не бажаючи ставати на коліна, від кримських ханів, польської шляхти. […]...
15. Твір до ЗНО “Що відбувається з людиною, яка забуває свій народ” Варіант 1 На жаль, в останні роки з України виїхало багато її дочок та синів. Тепер вони живуть у інших країнах, можливо, не всі сюди вже повернуться. Хтось з них, залишивши Україну, знайшов кращі умови життя і тепер зневажає свою Батьківщину. Що ж відбувається з тим, хто забуває свій народ? Тобто своїх близьких, рідну мову, культуру, традиції? Я не засуджую таких людей, просто вважаю, що вони багато втрачають. Зв’язки з […]...
16. Чистіше від сльози вона хай буде Без мови – нема народу… але чомусь ми про це стали забувати. Мова – найвагоміше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність. Мова завжди об’єднує, згуртовує людей. Наша українська мова – чарівна і милозвучна, але чомусь ми будь-що хочемо її “задавити”. Чому ж? Можливо, тому, що наша країна завжди перебувала під натиском сусідніх держав, зокрема Росії, адже більшість українців розмовляють саме російською. Українська мова завжди пов’язана з образом матері, […]...
17. “Я стверджуюсь… бо я живу” Вірш “Я утверждаюсь” датований 1943 роком. Це був час, коли Україна звільнилася від фашистської окупації. Тичина разом з письменниками старшого покоління знаходився в евакуації, був далеко від фронтів війни, але його серце проймалося стражданнями від вістей про горе й муки рідного народу. У щоденнику воєнних літ поет писав: “Одколи почалася війна, свого не можу духа заспокоїть. І ті до мене вопіють, що на дні моря, і вкинуті в колодязь”. У […]...
18. І поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь І поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь Сонце котилося за дніпрові кручі, стомлене і припале пилом за день. Давня Софія… Дивишся і не можеш надивитися на цю пам’ятку, збудовану у ті далекі неспокійні часи, коли на Руську землю набігали печеніги, половці. Тоді вставали всі, кому дорога була рідна земля і могутній красень над Дніпром – Київ. Вставали з мечами до бою на чолі зі своїм […]...
19. Чим багатий мій народ? Поняття народу і Батьківщини для мене нерозривні і єдині. Говорячи про багатство свого народу, я уявляю неосяжні лани Батьківщини, море золотої пшениці під блакитним небом. Недаремно ці кольори – жовтий і блакитний – стали кольорами державної символіки українців. Моя земля багата родючими грунтами, які в роки Великої Вітчизняної війни ворог вивозив на захід; багата вона своїми надрами, які приховують у собі золото і бурштити, нафту і газ, руду та вугілля. […]...
20. Що я люблю, чим я живу У кожної людини настає час, коли вона аналізує своє життя. Мені – дванадцять. Чи не вперше замислююся над тим, що я люблю, чим живу. Найбільше у світі я люблю своїх батьків. Вони подарували мені життя, і я не знаю кращих порадників та друзів. Саме в них учуся бути доброзичливою до людей, не відповідати грубістю на ущипливе слово, бути завжди привітною до оточення, незважаючи на власний настрій. Кожного разу, коли я […]...
21. Не кидайсь хлібом – він святий Заплющ на хвилину очі й уяви собі не таке вже далеке минуле. І на згадку прийдуть страшні образи: тридцять третій рік, голодомор, смерть. Урожай того року був щедрий, і селяни сподівалися на добру зиму й непогану сівбу. Але з далекої Москви прийшов наказ: забрати врожай до зернини. І кати зі сталінської охранки, мов ті круки, налетіли в Україну. Почалися чорні страшні дні. Разом із північним вітром віяла смерть. Втрата запасів […]...
22. Святий Миколай Кожного року українці святкують два свята Миколая. Перше – 22 травня, а друге 19 грудня. Свято Миколая, особливо “зимнього”, святкують урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він захисник усіх бідних і знедолених. Народ про святого Миколая склав багато легенд і переказів. У них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, а особливо, на воді. Всі рибалки мали в своїх куренях образ святого Миколая і брали його з […]...
23. “Я єсть народ, якого правди сила яким звойована ще не була” Ми є нащадками тих, хто заснував нашу рідну Україну. Який глибокий зміст вкладено у ці слова: “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була”. Скільки випробувань випало на долю українського народу! Скільки страждань, скільки наших пращурів віддали своє життя за те, щоб називатися українцями, щоб бути гідними своєї держави! Протягом багатьох століть “загарбницькі душі” намагалися завоювати нашу землю. Справжні українці мужньо відстоювали права своєї держави, захищали її […]...
24. Дім, у якому я живу Дім, у якому мешкає моя сім’я, багатоповерховий. Кілька сотень людей живуть у ньому. Увечері, коли на вулиці зимно і мерехтять жовтаві очиці ліхтарів, я сідаю біля вікна і починаю мріяти. Я уявляю собі, що наша багатоповерхівка вже не будинок, а величезний корабель, який пливе крізь море білої зими, мов той криголам. Так багато людей у будинку, такі вони мають різні почуття та бажання! Але ж пливе будинок-корабель, і всі ми […]...
25. Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу – ДМИТРО ПАВЛИЧКО 6 клас ДМИТРО ПАВЛИЧКО Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає іволга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець. Там узяв я пісню в серце Із людських сердець. Духмяно пахнуть квіти, трави, […]...
26. Народні звичаї та обряди. Святий вечір Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, обряди, що усталились протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народ – це ті прикмети, за якими вирізняється народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. З давніх-давен у слов’янських народів першим річним святом вважалася весна. Як тільки-но сходив сніг, люди виходили в поля і співали веснянки. Людині хотілося якнайшвидше прогнати зиму з її лютими морозами, довгими ночами і наблизити […]...
27. Чому важливо оберігати рідну мову від забуття? Рідна мова – це невід’ємна частина рідного краю. Це душа народу. Звуки рідної мови чує й сприймає дитина ще з колисковою, яку співає їй мати, і супроводжує мова дитину протягом усього життя. Ніжна й співуча, вона звучить у серці кожного з нас. І хоч протягом усієї нашої історії вона зазнала чимало утисків, все ж неухильно пробивала собі шлях до визнання. Але скільки негод довелося їй витримати! Закривалися школи з українською […]...
28. Живе народ, допоки жива мова Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – найголовнішого засобу спілкування, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Не можна не захоплюватись тим, що це розуміли ще наші предки. Так, Володимир Мономах у своєму “Поученії дітям” пояснював: людина народжена для добра, але щоб діяти добре – вона повинна знати світ, розбиратися, що є добро, а що зло. У цьому зв’язку насамперед треба знати, вважав Володимир Мономах, свій рід […]...
29. Мої враження віл статті У. Самчука “Народ чи чернь?” Хто ми є? Народ чи чернь? Нація чи маса? Перед нами постають ці емоційно-схвильовані питання, в яких відчувається пристрасть письменника-патріота та непідробна щирість і схвильованість. У статті “Народ чи чернь?” Улас Самчук розкриває проблеми морального обов’язку, духовності, змальовує контрасти в людських душах і вчинках. Він, передусім, прагне пробудити волелюбний дух рідного народу. Прагне осмислити і донести до читачів суть таких понять, як національна свідомість і людська гідність. Гідність – це […]...
30. Народ – основа української держави Я – невгасимий Огонь Прекрасний, Одвічний Дух. Вітай же нас Ти з сонцем, голубами. Я дужий народ! – з сонцем, голубами. П. Тичина Кожну державу формує народ, який живе на її теренах і творить національну культуру. Саме на підмурівку національної свідомості громадян будується країна, що посідає гідне місце серед інших країн і впливає на події у світі. Отже, держава – це передусім її народ, а свідомість народу є свідомістю його […]...
31. Роль рідної мови в житті і діяльності народу – І варіант – ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА І варіант В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О. Олесь Мова – духовне багатство народу. Чим глибше людина пізнає рідну мову, тим тоньше сприймає її серце красу слова, а також красу життя. Поет-громадянин О. М. Підсуха – тонкий знавець багатства української мови. Про її милозвучність, величезний лексичний фонд і багату синоніміку він пише у вірші “Мова”: Ой яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля […]...
32. >Слово – найдорожчий скарб народу – І варіант – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ І варіант Мови нашої слова – Наче музика жива. С. Пархоменко Мова – велике духовне надбання народу, його гордість. Красу неповторної української мови оспівували Т. Шевченко, І Франко, Л. Українка, П. Тичина, В. Сосюра та інші представники українського славного письменства. Калиновою, солов’їною називали нашу мову поети. Великий український письменник М. Рильський, наслідуючи досвід батька, якого польські шляхетські кола за глибоку любов до української культури, мови, історії називали відступником і хлопоманом, […]...
33. Розповідь про вулицю, на якій я живу Моя вулиця 1. Я живу на тихій вузькій вуличці, яка називається провулок Зелений. Вона тягнеться вбік від шумного проспекту, тому з мого двора видно дахи багатоповерхових будинків. Навесні та влітку моя вулиця потопає в квітах та зелені дерев. По ній рідко їздять автомобілі, тому можна грати прямо посеред дороги. Ще недавно вона навіть не була заасфальтована, а тепер по ній приємно кататися на велосипеді. Завдяки тому, що вона тиха, по […]...
34. “Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу’ за поезією Д. Павличка Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає вивільга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець. Там узяв я пісню в серце Із людських сердець. Духмяно пахнуть квіти, трави, розігріта сонцем земля. Барви […]...
35. Святий вечір Письменник починається з дитинства. З дитячих вражень, спостережень, захоплень. Надворі лютує мороз, віє хурделиця, а в хаті тепло, затишно, врочисто. Пахне м’ятою і свіжоспеченим хлібом. У кутку під образами горить лампадка. За вікном сутеніє. Заходить знадвору батько, напускаючи холоду в хату. Запалює світець із трьох сухих скіпок. Селянський світильник тріщить, кадить, стріляє, і вогняні іскри золотим дощем спадають у заздалегідь підставлене коритце з водою. Золотавий полиск грає на ликах святих […]...
36. Хліб святий на землі Мені здається, що Бог, створюючи людину, водночас кинув на землю жменю хлібних зерен, аби людина відразу зрозуміла, що вона не полишена напризволяще, що вона спроможна доглянути землю, подбати про себе. І недарма зерно, що забезпечувало життя наших предків, називалося жито, тобто життя. Усе в нас починається від хліба, від цієї маленької зернинки, що ввібрала в себе неймовірну енергію Всесвіту, від нього, святого, починаються великі звершення, великі відкриття, але також це […]...
37. Уславлення вірності інтересам нації в казці “Хоробрі з Найхоробріших” – I варіант – МИКОЛА МАГЕРА ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ I варіант Казка про Хоробрих з Найхоробріших створена письменником М. Магерою, тому являється літературною. На початку казки М. Магера зображує волелюбний, чесний, роботящий народ, який живе із сусідами в мирі і злагоді. Цей народ мав чудо-дерево Мову, зірване листя якого передавало немовлятам силу і міць, допомагало їм навчитися розмовляти рідною мовою батьків. Але землю цього народу грабував цар Нелюд, вбивав людей і кував для них рабські […]...
38. Поет, народ і Батьківщина Щоб зрозуміти основну думку твору, треба знати, у який період творчості письменника він був написаний. Це роки Великої Вітчизняної війни. Поет живе в столиці Башкирі! – Уфі, багато працює. Він дуже хвилюється за долю своєї Батьківщини, за Україну. Тому гнів і ненависть, ніжність і ліричність, філософська заглибленість у проблеми життя і смерті – це головні ознаки творчості Тичини цього періоду. Все це присутнє і у вірші “Я утверждаюсь”, написаному 1943 […]...
39. ЛЮДИНА І НАРОД НА ВІЙНІ Про війну українськими письменниками сказано і написано дуже багато. І це зрозуміло: вся історія нашого народу пов’язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю відстоювання своєї свободи і незалежності. З українських історичних дум і пісень, поетичних і прозових творів про Велику Вітчизняну війну ми дізнаємося про подвиги наших дідів і прадідів, завдяки їм краще усвідомлюємо, які страждання приносить людству війна. Серед творів українських митців про людину і народ на війні […]...
40. Мій народ – його сучасне і минуле Життя мого народу – це доля моєї країни. Народ і земля, на якій він живе, – це єдиний могутній організм. Він дихає, зітхає, страждає, радіє. І все це в унісон. Варто занедужати одному з них – хвороба зразу ж передається й іншому. І навпаки, щасливий народ – щаслива й земля, на якій він живе. У далекому 1240 році монголо-татари, скориставшись князівськими усоби­цями, загарбали наш народ. Вони брали щорічно ясир: дівчатами, […]...