Наприкінці Великої Вітчизняної війни В. Сосюра написав вірш “Любіть Україну”. Вірш згодом увійшов до збірки “Щоб сади шуміли”.
Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, звернення до найсокровенніших людських почуттів – основні риси поетичної спадщини. В. Сосюри, якого справедливо називають одним із найтонших ліриків української літератури ХХ століття. Боротьба й кохання, ці, здавалось би, не поєднувані поняття стали мотивом творчості поета.
Він намагався осягнути складність та неоднозначність епохи,
Драматичною була доля поезії В. Сосюри “Любіть Україну”. Вона стала причиною безпідставних звинувачень поета у націоналізмі. Автор прагнув осмислити, збагнути справжню суть таких понять, як любов до Батьківщини, патріотизм. І йому вдалося передати ті найпотаємніші почуття, які живуть у серцях багатьох людей, але про які не кожен може сказати.
У цьому творі поєдналися пристрасть патріота і ніжність лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі.
Передусім художні засоби, якими В. Сосюра змалювує образ України – це емоційно-схвильований заклик – “любіть Україну”, виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору. Поет знаходить прості і водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій заклик. Найдосконаліший аргумент, той, що Батьківщина – це світ, який щодня, щохвилини, щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трави, води – джерела життя.
Людина не може існувати без них, тому її любов до них органічна, як і любов до Вітчизни.
Образ України для поета – це краса її природи і її солов’їна мова, мелодійна, милозвучна, співуча. Автор не випадково використовує епітет “солов’їна. Саме він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну. У наступних строфах Сосюра поглиблює поетичний образ Вітчизни, додаючи до нього нові штрихи:
…Вона у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці, в пташині, в електровогнях,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячий усмішці, в дівочих очах
І в стягів багряному шумі – Перелічувана інтонація створює ритм, в якому вчувається схвильованість поета, його любов до Батьківщини. Поет не міг не згадати й про роки воєнного лихоліття, коли Україна постала. Слід зазначити, що поезія була написана у роки війни 1944 році:
…в грому канонад, що розвіяли в прах
Чужинців в зелених мундирах,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
До весен і світлих, і щирих. Ця строфа цікава також і тим, що В. Сосюра використовує один з найпоширеніших художніх засобів – метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв’язку, перенесення назви одного явища на інше. Зрозуміло, що багнети і грім канонад уособлюють народну, армію, яка принесла визволення від окупантів.
Серед порівнянь особливе місце посідає “як та купина, що горить-не згора…”, своєрідний перефраз біблійної купини як символ безсмертя народу. Живою постає Україна у звертанні до молоді, знову у вигляді звертання:
Любіть у труді, у коханні, у бою,
Як пісню, що лине зорею –
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею!
Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки – тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну.
Поезія Володимира Сосюри “Любіть Україну”
- Краса людської душі. Твір по літературі за романом О. Гончара “Собор”
- Відповіді до теми: “Життя і творчість М. Коцюбинського”
Categories: Шкільні твори