Поема А. Т. Твардовского “Василь Теркин” – народна, вірніше солдатська поема. Її головна ідея полягає в показі боротьби людей заради миру, заради життя. Вона являє собою целую енциклопедію життя бійця. Та й за словами самого письменника, “ця книга про бійця, без початку й кінця”. Головний герой – втілений в образі Василя Теркина народ на війні в найрізноманітніших ситуаціях і епізодах.
Твардовский зміг створити типовий образ російського солдата, з його плюсами й мінусами. Перед нами з’являється людина, що любить свою Батьківщину й не жалує своєї крові заради її, що може знайти вихід зі скрутного стану й жартом скрасити фронтові труднощі, що любив пограти на гармоні й послухати музику на привалі. Теркин – веселун, він за словом у кишеню не полізе
На мій погляд, головна риса його характеру – любов до рідної країни. Герой постійно згадує про рідні місця, які так милі й дороги його серцю. Не може не залучати в Теркине також і милосердя, велич душі: на війні він виявляється не через військовий інстинкт, а “заради життя на землі”; повалений ворог викликає в ньому тільки почуття жалості. Він скромний, хоча й може іноді прихвастнуть, говорячи друзям, що йому не потрібний орден, він “згодний на медаль”.
Але найбільше мене залучає в цій людині його життєлюбство, життєва кмітливість, глузування над ворогом і над будь-якими труднощами
Тільки подивитеся, як Теркин живе й радується життю на фронті, де щодня загрожує стати останнім, де ніхто “не зачарований від осколка-дурня, від будь-якої дурної кулі”:
Адже він у кухні – з місця,
З місця – у бій,
Курить, їсть і п’є зі смаком
На позиції кожної…
А от ми вже бачимо героя, коли той перепливає крижану ріку, тягне, надриваючись, “мови”. Але треба зупинитися, “а мороз – не стати, не сісти”. І отут Теркин не сумує, він починає грати на гармоні:
И від тої гармошки старої,
Що залишилася сиротою,
Якось раптом тепліше стало
На дорозі фронтовий
Я думаю, можна сказати, що Теркин – душу солдатської компанії. Адже не випадково з величезним інтересом товариші слухають його те жартівливі, а те й серйозні оповідання. А згадаємо, як промокла рота лежала в болотах і солдати мріяли вже “хоч би смерть, так на сухому”.
Вони не могли навіть закурити: розмокнули сірника. І от уже всім солдатам здається, що “гірше немає лиха”. Але Теркин як завжди не отчаивается, посміхається й починає довге міркування про те, що поки солдат почуває лікоть товариша, він сильний. І, лежачи в мокрому болоті, він зміг розвеселити друзів, вони засміялися. На мій погляд, це надзвичайний талант побадьорити людей у важких життєвих ситуаціях. І цим талантом володів Теркин.
А як цікаве звертання героя до Смерті в главі “Смерть і воїн”, коли той поранений лежить і замерзає, а йому чудиться, що прийшла до нього Коса:
Буду плакати, вити від болю,
Гинути в поле без сліду,
Але тобі по добрій волі
Я не здамся ніколи.
И Теркин не покоряється долі, він перемагає смерть. А. Т. Твардовский у своєму добутку показав життєву силу людини, силу народного характеру, а також привів читача до усвідомлення моральної величі російського воїна
Головний герой поеми, втілений в образі Василя Теркина. – народ на війні в найрізноманітніших ситуаціях і епізодах. Твардовский зумів створити типовий образ російського солдата, з його плюсами й мінусами. Він створив живої людини.
Перед нами з’являється воїн, що любить свій народ, свою Батьківщину. Він не жалує своєї крові для неї. Теркин може знайти вихід із самого скрутного стану й жартом скрасити фронтові труднощі.
Він любить пограти на гармоні й сам послухати музику на привалі. Теркини були завжди, у будь-яку війну. Саме на таких солдатах і тримався дух російського воїнства
Теркин – росіянин, пізнаваний характер, товариш по роботі, сусід по квартирі. Зараз же він – товариш по війні й окопу. Він шилом голиться й димом гріється. У будь-якій ситуації він намагається залишатися людиною, хоче зберегти в собі людське, добре, а не озлобитися, не озлобитися.
У його характері утвориться сплав життєвого й фольклорного початку. Працюючи над образом Теркина, поет намагався зберегти об’єктивність, не нав’язувати своїх поглядів і симпатій. Поема дивно не ідеологізована
Міркуючи про знищення танка, Теркин побоюється:
Раптом він зі слепу роздавиться
Адже не бачить ні риса
По мірках того часу, по поданнях деяких письменників тої пори радянська людина тільки й чекав того, щоб віддати життя за Сталіна, за Батьківщину. Теркин дивиться на все це простіше, по-народному. І йому починаєш довіряти. Герой просто оживає на очах:
Не вибухнемо, так прорвемося
Живі будемо, не помремо…
Теркин використовує нормальну народну мову, на якому розмовляли всі солдати
У поемі немає єдиної композиційної основи. Вона зібрана з окремих главок. Кожна глава – це закінчений добуток. І друкувалися глави окремо в кожному номері фронтової газети. Єдність поемі надає загальна тематика – життя воюючої людини, звичайного, земного, але й ” чудо-людини”, що не втрачає віри в себе, у товаришів, у прийдешню перемогу:
Тим шляхом ідуть суворим
Що й двісті років тому
Проходич із рушницею кремінним
Росіянин трудівник-солдатів
Неодноразово в поемі звучить думка, що війна – це праця. Праця важкий, смертельно небезпечний, але необхідний і почесний:
Бій іде святий і правий,
Смертний бій не заради слави,
Заради життя на землі
Теркин у поемі даний у різних ситуаціях. Він на привалі, у бої, у російській лазні, за їжею. Але завжди це пізнавана людина, яких багато навколо. Завдяки їм, простим солдатам-піхотинцям, що не жалували себе, що отдали життя за Батьківщину, Росія відстояла мир на землі:
Ішов солдат, як гили інші,
У невідомі краї:
Що там, де вона, Росія,
По який рубіж: своя?”
У поемі немає голосних фраз, якихось із ряду геть вихідних учинків. Війна – це кров, біль, втрати. Щоб перемогти, потрібно ставитися до всьому філософськи, терпляче.
Говорячи про героя поеми, необхідно сказати про його прізвище. Теркин – тертий, терплячий. Але в тім-те й сила російської людини, що він терплячий, тертий, на багато чого здатний.
А тому – переможець. Твардовский навмисно знижує героичность і самовідданість Теркина:
Загалом, битий,
Тертий, палений,
Раною мічений подвійний,
У сорок першому оточений,
По землі він ішов рідний
Поема з’явилася своєрідним літописом війни. Вона писалася для бійців і про бійців. У неї ввійшов і глава, де автор розповідає читачеві про смерть. Теркин у ній героїчно переносить прихід смерті.
Рятує його незвичайна сила духу й кмітливість. Він перемагає смерть. Твардовский показав у своєму добутку моральну силу російського солдата, силу народного характеру, привів читача до усвідомлення величі російського воїна.
Поема назавжди залишиться одним із кращих добутків про Велику Вітчизняну війну.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Поема Твардовского “Василь Теркин” народна поема
Categories: Твори з літератури