11 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
АНДРІЙ МАЛИШКО
Пісенна творчість А. Малишка
ІІ варіант
Світанок. Жнива. Разом із сонцем підіймаються люди.
Рано на селі починається праця, та не просто так починається, а з піснею. Бо, співаючи, легше працювати, це відомо всім. Та ось скінчилася робота. Відпочивають – і знову з піснею.
Десь там, серед берізок, голосно співають дівчата, із-за велетнів-дубів могутнім басом їм вторять парубки. Ллється пісня, причому так, що ноги й руки наче самі так і стрибають, просяться в танок. Та це десь в одному кутку, а в іншому можна почути, як мати, годуючи дитину, з ніжністю співає колискову.
З піснею проводжають до армії. З піснею ми нерозривно зв’язані все життя: від народження і до самої смерті. Хто ж їх складає?
Чим вони приваблюють до себе – оці неабиякі витвори народного фольклору?
Кажуть, що складає пісні сам народ, та створюють їх і його талановиті сини та доньки. Один з них – Андрій Малишко.
Село Обухів на Київщині. Круті узгір’я в п’янкому запаху чебрецю та полину. Явори над шляхом. До вибалків збігають смужки жита.
Ось у такій чудовій місцевості в родині хлібороба Самійла Малишка і побачив світ майбутній поет. Вечорами в хаті бриніла то весела, то сумовита неньчина пісня. Від матері перейняв поет любов до народних мелодій і рідного слова. “Той незабутній вогник отчого дому, – згадував поет, – де вперше почув я думи Великого Кобзаря, материнська пісня, ласкава і сувора, напоїли і вигодували мене, дали мені душевний гарт і радість на все життя”.
Велика літературна спадщина залишилася нащадкам від славнозвісного митця, та пісні займають у ній чільне місце. З багатьма композиторами працював поет. Вірші Малишка поклали на музику Л. Ревуцький, С. Козак, А. Штогаренко та інші.
Окрилені чарівними мелодіями Платона Майбороди, вірші “Рідна мати моя” , “Ранки солов’їні”, “Стежина”, “Білі каштани”, “Ми підем, де трави похилі” набули великої популярності, стали народними піснями, їх дуже багато, але про деякі з його пісень я спробую розповісти.
У пісні “Ранки солов’їні” йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються й солов’їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і по-дніпровські далі, якими колись милувалися разом. Усе знайоме до болю.
Смуток на душі ліричного героя. Розійшлися життєві дороги закоханих, але надія на зустріч живе, тому й бадьорить серце приспів:
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є,
Молодість мила,
Ти серце моє!
Материнській любові і відданості, материнській печалі і величі Малишко присвятив рядки багатьох віршів, поем. Образ матері набуває узагальнюючого значення в “Пісні про рушник” . З глибинних джерел черпає поет барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу. У погляді її – тривога й сум, надія на щасливу долю сина, побажання йому добра в невідомім краю. Любовно вимальовується портрет матері за допомогою простих, але виразних епітетів:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Вишитий рушник відомий і шанований в народі здавна. Дівчина дарувала милому на дорогу хустину, мати – рушник. Рушниками заведено оздоблювати світлиці, дівчина подавала рушники на сватанні, ставала на рушник з нареченим під час весілля.
З образом рушника в ліричного героя пісні зв’язані найсвітліші спомини про рідну матір, про дитинство й рідні краї. “Пісня про рушник” сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку.
Поезія А. С. Малишка “Чому, сказати й сам не знаю…” живе в народі також як пісня під назвою “Стежина”. Безперечно, це – перлина української поезії.
…Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Малишка, та розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова, бажали діяти, діяти до
Останнього подиху, його серце сприймало життя в усій його повноті. “Стежина” створена 8 лютого 1970 року – за вісім днів до смерті поета. Це – лебедина пісня.
Стежина життя… Це по ній кожен має пройти гідно. Та якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Єдина… Найдорожча…
На глибокі роздуми спонукає нас цей так просто й майстерно скомпонований вірш. Людське життя, як і ота стежина, безперервне…
І в кожного вона своя –
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
Ми торкнулися лише невеличкої частки неперевершеного народного скарбу – пісні. Познайомилися з творчістю поета, який усе своє життя беріг вогник народних джерел непотьмареним. Його виростила, вигодувала щедра українська земля, вона напувала його життєвою енергією, була музою його пісенної творчості. А що ж це таке – пісня? Думаю, що це духовний стан людини: несамовитість і стриманість, веселість і тяжкий сум, радість кохання та біль розлуки, задоволення працею та заклик до боротьби з ворогами.
А ще це, за влучним висловом О. Довженка, “геніальна біографія українського народу”. Саме так, у пісні відбито нашу історію. Хіба можна уявити собі українця без пісні?
Ні, звичайно ж! Як і без соловейка – цього природного співуна.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Пісенна творчість А. Малишка – ІІ варіант АНДРІЙ МАЛИШКО
Categories: Шкільні твори