Особливості міфологічного мислення людини античної епохи

“Міф” у перекладі з грецької означає “слово”, “переказ”, “промова”, “розповідь”, “байка”, “оповідання”. Це вид усної народної творчості, розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили, що брали участь у створенні світу. Міф є колективним витвором народу, в якому відображено уявлення про навколишній світ, намагання людини античної епохи зрозуміти й пояснити його.

В античні часи міфологія була формою мислення, світосприйняття й тлумачення світу давніми людьми, виражала їхнє прагнення зрозуміти природу й вистояти у боротьбі за існування. Оскільки міфи створювалися в період общинно-родового ладу, що грунтувався на родових сімейних зв’язках, то природа і весь навколишній світ теж уявлялися своєрідним угрупованням живих, розумних істот, які були об’єднані родинними стосунками космічних масштабів. Саме тому сонце, море, земля, вітер, світанок уособлювались для античної людини в образах живих істот, інших богів, різних німф, духів. Греки створили цілий пантеон могутніх богів, кожен з яких мав свій характер, виконував певні функції. .

Давні елліни уявляли світ як поєднання природних, історичних, соціальних і водночас стихійних, божественних, ірраціональних сил. Доля людини в їхньому уявленні нерідко залежала від фатальних обставин, волі богів.

За уявленням людей, що жили в античну епоху, світ виник із первісного Хаосу. Саме з безмежного Хаосу виникли Світло і похмурий Тартар, День і Ніч, Земля і Небо. Людина античних часів намагалася зрозуміти різні природні явища й з’ясувати їхню природу. Наприклад, зміну пір року пояснювали сумом богині родючості Деметри за донькою, прекрасною Персефоною, яку викрав бог підземного царства Аїд, Мрії про перемогу добра над злом, встановлення справедливості на землі відобразилися у міфах про могутнього й мужнього Геракла, що здійснив дванадцять переможних подвигів. Прославленню винахідливості людського розуму, здібності творити прекрасне присвячений міф про Дедала та Ікара. Давні люди уславляли й цивілізацію, набуті людиною знання, велич служіння людству, незламність духу. Про далекі небезпечні подорожі, вірність у коханні, перепони, які долає людський Розум, розповідається у циклі міфів, головний герой котрих – хитромудрий Одіссей. Хвилювали античних героїв і причини виникнення негативних явищ у суспільстві. Цікаво, що в античній міфології відсутні міфи про кінець світу.

Це свідчить, що давні люди мали досить оптимістичний світогляд.

Як бачимо, людина античної доби намагалася пояснити навколишній світ, використовуючи власний життєвий досвід, уяву, фантастичні образи. Міфи відображують уявлення давніх людей про добро і зло, про життя і смерть, про природні явища, а також містять філософські роздуми про людину, її роль і призначення у світі. Міфологія має оптимістичний характер, оскільки виражає віру в людину, її безмежні можливості.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Особливості міфологічного мислення людини античної епохи

Categories: Твори з літератури