Олександр Олесь. “Чари ночі”, “О слово рідне! Орле скутий!..”

Олександр Олесь, . Український поет, драматург, прозаїк, перекладач. З 1919р. в еміграції. Головною темою його збірок стає туга за Україною.

Помер у Празі в липні 1944 p., отримавши звістку про те, що нацисти закатували в концтаборі Заксенхаузен його сина – письменника Олега Ольжича.

Основні твори: “З журбою радість обнялась” , “Княжа Україна” , драматична поема “Ніч на полонині”, драматичний етюд “По дорозі в Казку”. Він поєднав у собі риси полум’яного співця Тіртея і ніжного лицаря краси Аполлона, головне своє завдання

вбачав у тому, щоб грати на золотій арфі пісні щастя, свободи, любові, очищати людські душі від намулу і виводити рідний народ із долин на вершини добра, справедливості, свободи, людської гармонії.

Аналіз твору “Чари ночі”

Літературний рід: лірика. Жанр: вірш-романс. Вид лірики: інтимна. Провідний мотив: краса життя, краса кохання – над усе. Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм, що утворює особливу ритміку.

Вид римування: перехресне. Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша. Поезія стала улюбленою народною піснею “Сміються, плачуть солов’ї…”. Вона сприймається як гімн юності, пісня коханню, як уславлення органічної єдності життя людини і природи.

Святковий бенкет весни, коли “уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок Воркоче”,природно відтінює “летючу мить життя” людини, нагадує, що життя – тільки “єдина мить”. Поезія сповнена вітаїстичних, тобто життєлюбних мотивів, які прославляють філософію життя ліричного героя, його закоханість у красу буття і людини. Для вирішення ідейно-художнього задуму автор вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету.

Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб’єктів: власне автора, ліричного героя і “ти”, тобто адресата, умовного співрозмовника. Ця поезія – заклик не забувати, що життя – мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною:

Лови летючу мить життя!.. Гори! Життя – єдина мить, ля смерті ж – вічність ціла “Чари ночі”

Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе – І струмінь власної душі Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани… Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, – Гори! Життя – єдина мить, Для смерті ж – вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі… Та знай: над нас – боги скупі, Над нас – глухі й нечулі…” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її – Знов молодість не буде!”

Аналіз вірша “О слово рідне! Орле скутий!”

Літературний рід: лірика. Жанр: вірш-медитація. , Поезія-медитація – це вірші-роздуми на філософську та житейську теми. Це поетичні роздуми про швидкоплинність життя, нездійсненність мрій та бажань ліричного героя, невідворотність смерті. Вид лірики: патріотична.

Провідний мотив: поет щиро захоплюється рідним словом, гнівно картає колонізаторів, які його нищать, та своїх безбатченків, котрі його зневажають. Віршовий розмір: чотиристопний ямб. Вид римування: кільцеве. Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша. Символи у вірші – меч, сонце, слово, Самсон. Олександр Олесь у цій поезії виголосив справжній гімн українському слову, нагадуючи всім, що діти не повинні забувати мову батьків.

У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане “дощами судними” для її ворогів. Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах: О слово!

Будь мечем моїм!

Поезія вибудована як монолог-звертання ліричного героя до-рідного слова. Три частини композиції виконують роль тези, антитези. і синтезу.

“О слово рідне! Орле скутий!”

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Олександр Олесь. “Чари ночі”, “О слово рідне! Орле скутий!..”

Categories: Твори з літератури