Одвічна тема у мистецтві – покарання совістю

Related posts:

1. Вічна тема у мистецтві – тема влади землі над людиною ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Повість “Земля” Ольга Кобилянська закінчила 1901 р. і присвятила її батькові – Юліанові. Про задум створити твір такої тематики сама письменниця в автобіографії “Про себе саму” писала: “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті”. Отже, в основі твору – реальна подія, що сталася восени 1894 р. в селі Димка, […]...
2. Протистояння добра і зла, совісті і безчестя – вічна тема мистецтва У творчості Бориса Олійника є ряд наскрізних образів, серед яких особливо виділяється чистотою і різноманітністю образ крила: Бо доля, певне, у гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду І голубого неба два крила. Я з останнього морозу від крила твого воскресну як не лебедем, хоч сивим журавлем. Журавлиним крилом ласкаво Повела: “Не сумуй, відболить”. Образ крила виражає, серед інших художніх засобів, морально-етичні погляди поета. Про совість як […]...
3. Злочин і покарання Людина кровно пов’язана з природою. Так було завжди, але в останній час ми чомусь усе частіше забуваємо про це. Для того, щоб нагадати людині про її обов’язки щодо природи, і існує поезія. Перу Бориса Олійника належить видатний поетичний твір, який називається “Крило”: Потяглися журавлі Вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, Гірко плакав З перебитим у лікті крилом.. Пораненого птаха приніс додому хлопчик, журавель одужав і […]...
4. Одвічна проблема стосунків ніж свекрухою та невісткою Твір за повістю І. С. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Повість “Кайдашева сім’я” – вершина творчості І. С. Нечуя-Левицького за визначенням І. Я. Франка, вона належить “до найкращих оздоб українського письменства”. Головним для повістяра є показ конкретних буденних ситуацій. І яких виявляються змізернілі під впливом обставин людські душі. Саме такі душі, поступово занепадали, мали образи жінок родини Кайдашів. Чому вони стали жорстокими, байдужими, озвірілими в кінці твору? Може, тому що занепадали. Маючи […]...
5. Без компромісів із совістю Думою тугу розвіюю, Щоб був я завжди такий, Яким мене мати вродила І благословила в світи. В. Стус Шостого січня 1938 року в селянській родині народився хлопець, який з Божо­го благословення став поетом і пішов уже протореним шляхом, шляхом правдивим, “через сто зневір”, крізь чорну порожнечу до світлої, величної зорі. Мати Їлина виношувала його, коли чинився великий терор, що забрав найталановитіших, найздібніших, найрозумніших. Народила сина на саме Різдво, та не […]...
6. Одвічна боротьба добра зі злом у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” Тема одвічної боротьби добра зі злом є наскрізною у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”. Слід зазначити, що трактування цієї теми сформувалося в письменника під впливом видатних філософів і письменників, іноді протиставляється традиційним християнським уявленням щодо цієї проблеми. Враховуючи спостереження літературознавця Б. Гаспарова, який переконливо довів, що головним прийомом побудови смислової структури роману є принцип лейтмотивної побудови, ми можемо точно визначити провідну проблему у творі – співвідношення добра і зла. […]...
7. Творча індивідуальність поета Бориса Олійника Творча індивідуальність поета Бориса Олійника Перші поетичні збірки Бориса Олійника з’явились в шістдесятих роках. Це був час особливого сплеску поетичного мистецтва. Слово оволодівало душами людей, вело їх за собою. У чому ж таїна Олійникового вірша? Особливістю поетичної палітри митця є, на мій погляд, вміння поглянути на проблему нетрадиційно, глибоко полемічно. Візьмемо “мандрівний” сюжет подвигу й покари Прометея. Поет вносить у традиційне трактування теми розповідь про практичні суспільні наслідки цього явища: […]...
8. Охарактеризуйте класицизм як напрям у літературі та мистецтві Класицизм – напрям у культурі Європи. Сформувався у XVІІ столітті у Франції, а у XVІІІ столітті розповсюдився європейськими країнами. Продовжував традиції Відродження, але погляди на гармонійність людського розуму та почуттів були змінені. Класицизм проголосив абсолютний культ саме людського розуму. Риси класицизму у культурі: – звернення до форм античного мистецтва як до ідеальних взірців. – прагнення до висловлення піднесених ідеалів, вічного та незмінного в світі. Відтак, неувага до індивідуальних особливостей, деталей. […]...
9. Кровний зв’язок людини з природою в поемі “Крило” “Весь я у всьому! У травах, воді і корінні…” – так писав Б. Олійник, розмірковуючи про зв’язок людини з природою. І мислив себе як невід’ємну частку природи, що кревно поєднана з землею, небом, травами, птахами. Стали братами журавель і сільський хлопець, герої поеми Бориса Олійника “Крило”. Людина допомагає вижити птахові, і щоосені оселя її заповнюється журавлями. А серед них той, з яким зріднився хлопчик. Між людиною і природою – повна […]...
10. Використання алегоричних прийомів у поемі Б. Олійника “Крило” Борис Олійник увійшов у літературу на межі 50-69-х років вже минулого століття. У своїх поезіях зберіг кращі традиції попередників, але й урізноманітнив їх елементами метафоричного мислення та фольклором. У цьому – секрет незмінної уваги читачів до творчості Б. Олійника.. За що ж так цінують сучасники його твори? Насамперед, за правду, яка, як гострий ніж, видаляє “суспільні пухлини”. А їх дуже багато, для яких матеріальний добробут стає і метою, і стилем […]...
11. Добро і зло – одвічна боротьба 11 клас Добро і зло – одвічна боротьба У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі – добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити весь всесвіт. Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів […]...
12. Злочин і покарання як філософський роман Людини ніколи не перестануть хвилювати дві речі: зоряне небо над ним і моральний закон у ньому. І. Кант Філософський зміст роману стосується моральної проблеми про “право на кров”, що ставиться до “вічного” питанням. Починаючи з античних часів людей хвилював питання про засоби для досягнення або особистих, або високих суспільних цілей. Крайня, аморальна, точка зору на цю проблему сформульована у видециничного афоризму: ціль виправдує засобу Тобто заради шляхетних цілей людин може […]...
13. Література Давнього Риму у мистецтві наступних культурноісторичних епох Антична грекоримська література перестала розвиватися в V ст. н. е. з падінням Римської імперії, однак мертвою в повному розумінні слова вона не стала ніколи, навіть у найтяжчі часи середніх віків, коли у горнилі “великого переселення народів” зароджувалася нова європейська література. М. Борецький зазначає, що “у час великого перелому, коли античний цивілізований і християнський світ зіткнувся з примітивним, варварським, язичницьким, християнська церква зберегла свою силу, організаційну структуру; вплив на людей. Врятувавши […]...
14. Але чому краса у новому мистецтві не радісне, а “сумне” явище? Аналіз вірша “Падло” Щоб дати відповідь на це запитання, я пропоную уважно прочитати один із найбільш скандальних віршів Ш. Бодлера “Падло”. Аналіз вірша “Падло” Учитель читає вірш. Падло Пригадайте, кохана, той ранок погожий І те літо чудове, ясне, Як при стежці крутій на гранітному ложі Ми побачили падло страшне. Розчепіривши ноги в повітрі, недбало, Наче жінка цинічна, ласна, Воно черево жовте своє оголяло, Й парувала відтіль трути на. І розпечене сонце днювало на […]...
15. Охарактеризуйте романтизм як напрям у літературі та мистецтві Романтизм – напрям у мистецтві та літературі, що виник наприкінці 18 століття в Німеччині та поширився по Європі та Америці. Ознаки романтизму: – Підкреслена увага до людської особистості, індивідуальності, внутрішнього світу людини. – Зображення виняткового характуру в виняткових обставинах, сильної, бунтарської особистості, непримиренної зі світом. Це людина не лише вільна духом, а ще цілком особлива та незвичайна. Найчастіше це одинак, якого не розуміє більшість інших людей. – Культ почуттів, природи […]...
16. Поетичний словник Бориса Олійника І. Мовно-поетична образність творів Бориса Олійника. ІІ. Поняття-терміни у творах поета. ІІІ. Громадянська лірика Б. Олійника. . Особливе місце у віршах Б. Олійника посідає філософська лексика, органічна в духовному світі поета, яка виразно виявля­ється в публіцистичній спрямованості. Багато елементів фольклору знаходимо в системі поетичної мови Б. Олійника. Його улюблені образи – фольклорні слова-символи: калина, любисток, місяченько, лебідь, рута, соловей.) ІV. Мовна палітра Б. Олійника. . Однією з характер­них особливостей мовної […]...
17. Діалог із власною совістю ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Діалог із власною совістю Совість: Чи добре відпочивається тобі, юначе, на березі річки 9 травня? Я: А що? Маю право на відпочинок. Попереду іспити, а тут зібралися мої друзі. До того ж тут дівчина, яка мені подобається. Сьогодні ж свято. Совість: І я про свято. Як бути з обіцянкою, яку ти дав прадідові, що супроводжуватимеш його на зустріч фронтовиків? Я: Ну обіцяв. Але ж він буде […]...
18. Охарактеризуйте бароко як напрям у літературі та мистецтві Бароко – це напрям у мистецтві та літературі у 17-18 століттях, який прийшов на зміну Відродженню. Слово “Бароко” перекладається як “перлина неправильної форми”. Назва була дана цьому напрямові невипадково. Основними рисами бароко були асиметрія, тяжіння до контрастів, до пишної, ускладненої форми, парадності. Бароко поєднало в собі мистецтво готики та Відродження. Як і мистецтво Відродження, воно було гуманістичним по суті. Але, на відміну від Відродження, митці епохи бароко сприймали світ трагічно, […]...
19. Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали себе надлюдинами, яким усе дозволено, і тому багато могли дати “людському” . Достоєвського, по його власному […]...
20. Жанрова своєрідність роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М По жанрі “Злочин і покарання” – роман, головне місце в якому займають соціальні й філософські проблеми сучасної письменникові російського життя. Крім того, в “Злочині й покаранні” можна відзначити жанрові ознаки: детектива, побутового нарису, публіцистичної статті, духовного писання і т. буд. Соціальним цей роман можна назвати тому, що Достоєвський малює життя мешканців нетрів Петербурга. Тема добутку – показ нелюдських умов існування бідняків, їхньої безнадійності й озлобленості Ідея “Злочину й покарання” полягає […]...
21. Художні особливості роману “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був опублікований в 1866 році. Його автор більшу частину життя прожило в досить стиснутих матеріальних умовах, викликаних необхідністю розплачуватися з боргами за видання журналів “Епоха” і “Час”, почате братами Достоєвськими до смерті старшого брата Михайла. Тому Ф. М. Достоєвський змушений був заздалегідь “запродувати” свій роман видавцеві, а потім болісно квапитися на термін. У нього не було досить часу, щоб, подібно Толстому, сім разів […]...
22. Крила Костенко Ліна А й правда, крилатим грунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. У цьому правда пташина… А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху – пір’я, А з правди, чесноти і довір’я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. У […]...
23. Злочин і покарання характеристика образу Раскольникова Родіона Романовича Розкольників Родіон Романович – головний герой. Співвідносимо з пушкінським Германном, бальзаков| ским Растиньяком, Жюльеном Сорелем з рома-на Стендаля “Червоне і чорне”. Сам Достоєвський в чорнових матеріалах до роману зіставляє Раскольникова з Жаном Сбо-гаром, героєм однойменного роману французького письменника Ш. Нодье. “…Чудово хороший собою, з прекрасними темними очима, темно-рус, зростанням вище за середній, тонкий і стрункий”. Мрійник, романтик, горда, сильна і благородна особа, цілком поглинена ідеєю. Вчився в університеті на юридичному […]...
24. Злочин і покарання характеристика образу Свидригайлова Аркадія Івановича Свидригайлов Аркадій Іванович – один з центральних пфоев. “…Років п’ятдесяти, зростанню вище середнього, огрядного, з широкими і крутими плечима, що надавало йому дещо сутулому вигляду… Широке, вилицювате обличчя його було досить приємно, і колір обличчя був свіжий, не петербурзький. Волосся його, дуже ще густі, було зовсім біляве і трохи хіба з сивиною, а широка, густа борода, що спускалася лопатою, була ще світліша за головне волосся. Очі його були блакитні і […]...
25. Прекрасне в житті і мистецтві – Григорій Савич Сковорода Григорій Савич Сковорода Прекрасне в житті і мистецтві Літературно-естетичні погляди Г. С Сковороди розкриваються як в літературно-художніх творах, так і в філософських. “В певному розумінні можна сказати, що його філософія за своєю суттю естетична, а мистецькі твори – філософічні “3. Про це свідчать життєві принципи філософа, його прагнення зробити життя кращим, поєднавши в ньому істину, добро і красу. Корені естетичної програми Сковороди слід шукати в народній мудрості і в літературних […]...
26. Творча індивідуальність поета Олійника Перші поетичні збірки Бориса Олійника з’явились в шістдесятих роках. Це був час особливого сплеску поетичного мистецтва. Слово оволодівало душами людей, вело їх за собою. У чому ж таїна Олійникового вірша? Особливістю поетичної палітри митця є, на мій погляд, вміння поглянути на проблему нетрадиційно, глибоко полемічно. Візьмемо “блукаючий” сюжет подвигу й покари Прометея. Поет вносить у традиційне трактування теми розповідь про практичні суспільні наслідки цього явища: Ми славим в одах вогнище […]...
27. Образ “маленької людини” у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М Чистих, умитих покойничков ми всі жалуємо, любимо, а ти живих полюби, брудних. В. М. Шукшин У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” описується незвичайний злочин, доконане злиденним студентом для перевірки своєї страшної теорії, у романі вона називається “кров по совісті”. Розкольників ділить всіх людей на звичайні й незвичайні. Перші повинні жити в слухняності, другі “мають право, тобто не офіційне право, а самі мають право дозволити своїй совісті переступити…через інші […]...
28. Викриття злочинного суспільства у романі “Злочин і покарання” Багато великих письменників у своїх добутках створювали образ Петербурга, розкриваючи всі нові й нові його грані. Достоєвський у своєму романі зображує столицю в пору стрімкого розвитку російського капіталізму. Петербург у романі – не просто тло, на якому відбувається дія. Це теж своєрідне “діюча особа” – місто, що давить, душить, навіває кошмарні бачення, вселяє божевільні ідеї, і тому історія моральної боротьби Раскольнікова розвертається у романі на широкому тлі повсякденного життя міста. […]...
29. Чим мене схвилювала поема-казка Б. Олійника “Крило’? Б. Олійник – поет-мислитель, який у своїй творчості порушує проблеми взаємозв’язку людини і космосу, поет-мрійник, чиї мрії облагороджують почуття і дарують людині “крила”. Мрія підносить людину, робить її здатною “літати”, духовно розвиває її. Поема-казка “Крило” – це ірреальна історія: хлопчик рятує від загибелі пораненого журавля, а той на знак вдячності навчає його мистецтва літати. За цією історією, як мені здається, – потреба гармонії між людиною і природою, бо без гармонії […]...
30. Тема падіння і духовного відродження людини у творах Ф. М. Достоєвського Людська душа, її страждання і муки, муки совісті, моральне падіння, і духовне відродження людини завжди цікавили Ф. М. Достоєвського. У його творах зустрічається багато персонажів, наділених воістину трепетним і чуйним серцем, людей, добрих за природою, але з тих чи інших причин опинилися на моральному дні, втратили повагу до себе як особистості або опустили свою душу в моральному плані. Деякі з цих героїв так ніколи і не піднімаються на колишній рівень, […]...
31. Сім’я Мармеладових і її роль у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання – один з найглибших і складних добутків російської літератури, у якому автор розповів про історію загибелі душі головного героя після скоєння їм злочину, про відчуження Родіона Раскольникова від усього світу, від найближчих йому людей – матері, сестри, друга. Достоєвський затверджував, що повернутися у цей світ, знову стати повноправним членом суспільства можна, лише ставши проти людиноненависницьких ідей, очистившись стражданням. Вдумливо читаючи роман, мимоволі усвідомлюєш, […]...
32. Тема “Вишневого саду”: тема загибелі старих дворянських садиб Центральне місце в п’єсі займають образи поміщиків-дворян Раневской і Гаева. Вони – нащадки багатих власників чудового маєтку із прекрасним вишневим садом. У колишні часи їхній маєток приносив дохід, на який жили його дозвільні хазяї. Звичка жити працями інших, ні про що, не піклуючись, зробила Раневскую й Гаева людьми непристосованими до якої-небудь серйозної діяльності, безвладними й безпомічними Раневская, зовні чарівна, добра, проста, безпосередня, є у своїй основі уособленням паразитизму й легкодумства. […]...
33. Крила Іван Драч Крила Через ліс – переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і раптом – непорядок, Куфайку з-під лопаток як ножем прошило. Пробивши вату, заряхтіли радо, На сонці закипіли […]...
34. Злочин і покарання характеристика образу Разумихина Дмитра Прокофьевича Разумихин Дмитро Прокофьевич – колишній студент, дворянин, товариш Раскольникова по університету. Тимчасово вийшов з нього через відсутність засобів. “Зовнішність його була виразна – високий, худий, завжди погано поголений, чорноволосий. Іноді він буянив і славився за силача… Пити він міг до безкінечності, але міг і зовсім не пити; іноді пустував навіть недозволенно, але міг і зовсім не пустувати. Р. був ще тим чудовий, що ніякі невдачі його ніколи не бентежили і […]...
35. Тема твору: Тема війни в літературі Твір по роману “Донські оповідання” М. О. Шолохова. Війна – це більше лихо для будь-якої людини. Так було за всіх часів. Це загальне лихо, що споює народ у єдине ціле. У такі часи люди забували про свої особисті проблеми й образи, поєднувалися й робили все для перемоги над ворогом, чи був це Батий або Гітлер. Перебували за всіх часів зрадники й боягузи, але це була крапля в морі. Війни ці […]...
36. Головний герой “Злочину й покарання” студент Родіон Розкольников Роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році великим російським письменником Ф. М. Достоєвським. Цей добуток відтворює життя міської бідноти, відбиває ріст соціальної нерівності, злочинності. Основний мотив роману – це падіння моральності У своєму добутку Ф. М. Достоєвський розповідає про людей, що живуть напруженим духовним життям, які болісно, завзято шукають істину Письменник показує життя різних соціальних груп: знедоленого міського люду, придавленого нестатком і приниженнями, утворених бідняків, що бунтують проти […]...
37. Прекрасне й потворне в мистецтві й житті Це питання настільки цікаве й актуальне, що його вирішенням займається окрема наука – естетика. Вона досліджує категорії прекрасного й потворного, виробляє їх критерії, допомагає виробити художній смак. Як на мене, такий підхід хибує на однобокість. Чому? Тому що саме по собі естетичне начало ще не творить гармонійну особистість. Фактично, представники тієї самої інтелігенції, тобто інтелектуальної й творчої еліти, в усі часи були принциповими опозиціонерами до традиціоналістських, реакційних і консерваторських рухів […]...
38. Художня своєрідність роману “Злочин і покарання” “Злочин і покарання” – перший із серії знаменитих романів Достоєвського, що ввійшли в золотий фонд світової художньої літератури. На перший погляд може здатися, що сюжет “Злочину й покарання” укладається в стандартну схему так званого “карного роману” з його обов’язковими компонентами: злочин, убивця, слідчий… Але в карних романах сюжет звичайно тримається на таємниці: особистість злочинця звичайно з’ясовується лише на останніх сторінках добутку. Тим часом у романі Достоєвського читачеві із самого початку […]...
39. “Бідні люди” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У статті “Забиті люди” М. О. Добролюбов писав: “У творах Ф. М. Достоєвського ми знаходимо одну загальну рису, більш-менш помітну у всьому, що він писав. Це біль про людину, котра визнає себе не в силах або, нарешті, навіть не вправі бути людиною, справжньою, повністю самостійною людиною самою по собі”. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – це книга про життя знедолених, це біль письменника за зганьблену честь “маленької” людини. […]...
40. Цветопись у портреті міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Тут буде місто закладене На зло гордовитому сусідові. О. С. Пушкін. Мідний вершник Петербург… Місто, зведений на болотах, побудований на костях тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, що дерзнуло кинути виклик самій природі. Точно так само кидає виклик людській природі Родіон Розкольників. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою дивовижну ідею. Дія роману “Злочин і покарання” розвертається не на площі з фонтанами й палацами […]...