Антична грекоримська література перестала розвиватися в V ст. н. е. з падінням Римської імперії, однак мертвою в повному розумінні слова вона не стала ніколи, навіть у найтяжчі часи середніх віків, коли у горнилі “великого переселення народів” зароджувалася нова європейська література. М. Борецький зазначає, що “у час великого перелому, коли античний цивілізований і християнський світ зіткнувся з примітивним, варварським, язичницьким, християнська церква зберегла свою силу, організаційну структуру; вплив на людей. Врятувавши себе,
Велику роль у збереженні античної літератури відіграла Візантія…Завдяки античній культурі і літературі з XІV ст. почалася нова культурна епоха в Західній Європі – доба Відродження”. Особливо популярними стали сюжети античної історії та культури у XVІІ-XVІІІ століттях. Французький філософ XVІІІ століття Шарль Монтеск’є у книзі “Роздуми про причини величі і падіння римлян” підбив сумний підсумок: “Історія Риму постає перед нашими очима стількома війнами, такою кількістю пролитої крові, стількома винищеними народами… цей план підкорити увесь світ, так гарно задуманий, втілений і завершений, закінчується тим, що втамовує хиже бажання п’ятьохшістьох чудовиськ”.
Проте Монтеск’є не міг не побачити у тисячолітній історії римського суспільства “стількох великих справ, стількох тріумфів, стільки політики, мудрості, розсудливості, постійності, мужності”. Вже у самій назві його книги звучить певною мірою захоплення.
Під впливом античності в Європі виникають нові національні літератури, що користуються не тільки латиною, а й живими національними мовами. Тільки у Шекспіра ми бачимо ряд творів, що виросли з історії і культури Давнього Риму: “Лукреція”, “Венера й Адонік”. “Тіт Адронін”, “Троїл і Крессіда”, “Юлій Цезар”, “Антоній і Клеопатра”, “Коріолан”.
Культ патріотизму, зведений у Римі в ранг державної політики, дав сюжети для наступних епох. У XVІ? столітті французький поет Пьєр Корнель написав трагедію на сюжет Тіта Лівія про подвиг братів Гораціїв. У XVІІІ столітті напередодні Великої французької революції художник Луї Давид уславив подвиг трьох римських юнаків у картині “Клятва Гораціїв”.
Революція потребувала взірців героїзму.
Великий Вольтер у XVІІІ столітті присвятив давньоримському політикові Юнію Бруту свою трагедію “Брут”, яка користувалась у публіки особливим успіхом у роки революції як приклад високої громадянської доблесті.
Римська історія, сповнена трагічних подій, сильних характерів, складних людських доль, постійно приваблювала до себе художню уяву авторів наступних епох. Російський художник Карл Брюллов закарбував у своїй знаменитій картині “Останній день Помпеї” велику людську трагедію, загибель народу, що зберіг у сум’ятті катастрофи свої добрі почуття. Лист Плінія, що прийшов з глибини століть, допоміг художнику уявити собі подію та показати її з надзвичайною силою мистецтва. Серед шедеврів світового мистецтва, пов’язаних з історією та літературою Давнього Риму, ми бачимо “Венеру і Адоніса” П. П. Рубенса, “Викрадення Прозерпіни” Ж. Ф. де Труа, “Марса і Венеру” ВайДейка, “Флору”, “Данаю”, “Голову Афіни Паллади” Рембрандта ван Рейна та багато інших.
Серед шедеврів скульптури твори А. Канова “Амур”, “Геба”, “Амур і Психея”, “Три грації”; ми бачимо “Амура”, “Флору” і “Поцілунок Амура” Фальконе, “Статую Цирери” П. П. Рубенса, “Смерть Адоніса” Дж. Маццуоли. Музичне мистецтво увічнило образи давніх епох у таких шедеврах як, “Повернення Улісса” К. Монтеверді, ліричну сцену Ж. Ж. Руссо “Пігмаліон”, витвір Г. Ф. Пенделя “Юлій Цезар в Європі”, “Аціс і Галатея”, А. Моцарта “Ідоменей”, “Сон Сціпіона”, “Луцій Сулла”, опери Д. Чімароза “Клеопатра” та “Горацій і Куріацій”, за поемою Вергілія “Енеїда” Гектор Луї Берліоз створив опери “Взяття Трої”, “Троянці в Карфагені”, Л. Керубіні творить “Пігмаліона”, Жан Ібер пише балет “Любовні пригоди Юпітера”.
Англійський живописець Вільям Блейк у XІX столітті ілюстрував “Буколіки” Вергілія. Всесвітньо відомий Пабло Пікассо у XX столітті зробив ілюстрації до “Метаморфоз” Овідія. Серед найвідоміших творів літератури XX століття варто назвати драми Б. Шоу “Пігмаліон” та “Цезар і Клеопатра”, роман Дж.
Джойса “Улісс”. Безумовно, грецька культура дала світовому мистецтву набагато більше сюжетів, тем, образів і мотивів, але історія Давнього Риму стала також одним із наріжних каменів у формуванні західноєвропейської культури.
Особливою віхою, що свідчить про зацікавленість темами й образами римської історії, є сучасне кіномистецтво. Варто назвати знакові фільми американського кінематографа: “Спартак”, “Гладіатор”, серіал “Рим”.
Література Давнього Риму у мистецтві наступних культурноісторичних епох
Categories: Твори з літератури