Образ українського героя в романі “Тигролови” І. Багряного

Особливістю творів І. Багряного є те, що письменник змальовує Образ українського героя, котрий зазвичай є основною фігурою конкретного твору. Основною причиною культивування образу сильної людини вважається історико-філософські погляди І. Багряного. Придушення національної революції, знищення творчої еліти, невдачі УПА в Другій світовій війні заставляє письменника замислитись над проблемою “неісторичності” української нації, певної залежності її від різноманітних обставин.

Автор наголошує, що історію творять особливі люди разом із своїм народом – вихідці з мас, розвинуті, кращі його представники, які через усебічне інтелектуальне, національне, фізичне самовдосконалення є творцями ідей. Сильні, непересічні особистості відрізняються надлюдськими рисами: феноменальним ресурсом організму і всебічною обдарованістю – пам’яттю, інтелектом, моральною твердістю. Цей образ наближається до романтичного, поняття генія або героя: “Що значить неможливо? Як не існувало й поняття не вмію.

Він зі школярських років полюбив англійську, кимсь розказану йому, відповідь на запитання – чи вмієте грати на роялі? – не пробував, може, й умію”. У поемі “Скелька” кріпак-заколотник Данило показує мужність, хитрість, організаторські здібності; риси характеру Ольги – моральний максималізм, сміливість, незалежність мислення й дій; у тексті “Людина біжить над прірвою” український Мересьєв – Максим Колот – кілька тижнів без їжі йде по снігу майже босоніж, отримує духовну перемогу над усіма мучителями; у “Саду Гетсиманському” Андрій Чумак проявляє нереальну витривалість у в’язниці; протагоніста сатиричної поеми “Антон Біда – Герой труда” характеризує велич прощення ворогів. Героїв Багряного бояться їхні слідчі й охоронці – Многогрішного – Медвин, Чумака – Сергєєв і наглядачі, Сміяна – Сазонов. XX століття ознаменувалось науково-технічною революцією, революційним рухом у багатьох країнах, “сп’янінням” від глибини суспільних і світоглядних перетворень. У зв’язку з цим дуже гостро стояла проблема лідерства та лідера для української держави. І. Багряний вірить у здатність людей, а не економічних чинників, впливати на хід історії.

Сильні, сміливі особистості є “обранцями” Бога, з ними завжди благословення, сприяння, усмішка долі. У “Тигроловах” ця ідея виражена в низці прислів’їв, які прославляють ризик і силу: “Сміливі завжди мають щастя”; “Бог не без милості, козак не без щастя”. Саме “сміливі” є елітою, справжньою аристократією. Належність героїв Багряного до нової аристократії також базується на твердості їхніх переконань, оптимістичному настрої, видатних особистих якостях.

Принципові тенденції побудови такого образу наявні вже в ранній поемі “Скелька”. У центрі всіх художніх колізій – лідер, якого відрізняє непересічна вдача і зв’язок із традицією – він нащадок старої еліти: Данило був так ніби отаман; Хоч молодий, але розумний, смілий. Він виглядить, як справжній син козачий. Так часто марив він серед липкої мли – Як встане слава, й бій кривавий гряне, І блисне меч… Гей, сили в нім гули, – Недаром же батьки колись були У Гадяцькому полку чотарями.

У зрілій творчості письменника схема центрального персонажу лишається майже без змін. Неоаристократ Андрій Чумак із “Саду Гетсиманського” підтримує свій безумовний авторитет перевагою над охоронцями і енкаведистами та глибиною впливу на людей. Надлюдська природа нової раси панів проявляється в перемозі над світом природи, власними ілюзіями, а також у перемозі над іншими націями: росіянами, італійцями й німцями. Попри всю неоднозначність багрянівської версії українських провідників, вона може прислужитися при створенні національної аристократії, без якої неможливі розбудова й збереження вітчизняної культури.





Образ українського героя в романі “Тигролови” І. Багряного

Categories: Шкільні твори