Незнайоме свято

Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незнайомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно зморив мене – і ось я чую ласкаве бабусине: – Доброго ранку, синку!

Вже сонечко встало, прокидайся. Сьогодні свято у нас в селі. – Свято? Яке? – здивовано запитав я і зрадів – значить будуть гості.- Бабусю, що будемо готувати святкову вечерю?

– Ні, дитино! Це свято ми святкуємо біля нашого центрального ставка. – Біля ставка?

Що ж це за свято? – запитав я – Я у нас у місті про таке не чув. Вийшовши з будинку на подвір’я, я слухав бабусину розповідь: – Свято це – одне з найважливіших у нашій країні. Святкують його 6-7 липня біля водойми. Хлопці вдень ходять лісом збирають хмиз, полінця, щоб було чим запалити вогнище. А дівчата йдуть у луки, збирають квіти, роблять ритуальне дерево “Купайла” чи “Марену”, прикрашають його стрічками, квітами.

А ввечері всі збираються: дівчата пускають вінки на воду, хлопці стрибають через вогнище, всі співають пісень, розважаються. – Як розважаються? – все допитувався я у бабусі. – Побачиш, синку, ввечері, так всього не розповіси. Давай зараз попораємось по господарству, а тоді зайдем до дядька Івана і разом підем на свято.

Згода? У мене ще було багато питань, але я зрозумів, що бабусі важко буде мені все словами пояснити. Ну що ж, почекаю до вечора.

Дивно, про яке ж я свято ще не знаю, адже я так люблю свята!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Незнайоме свято

Categories: Шкільні твори