МІФ – вигадане оповідання, в якому явища природи або історичні події зображуються й з’ясовуються в персоніфікованій формі.
Міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід’ємна частина роду. Міф – це колективна свідомість. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родічів Міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколішньогосвіту, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт.
Міф – не продукт необізнаності, це просто інший способ ставлення до світу. Міф – це спроба знайти реальні зв’язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині.
Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися інакше ніж того поребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, преші правові норми.
Міф про створення Всесвіту.
Міф про загибель Всесвіту.
Міф про циклічність у природі.
Героїчні міфи.
Міфи про здобуття людьми культурних навичок.
Міфоло? гія – перекази, оповідання, де в наївно персоніфікованій, наочно-образній, несвідомо-художній формі подавалися явища природи й суспільного життя. На ранній стадії людської історії в м. химерно поєднувались елементи реалістичних знань про дійсність, художні образи, моральні приписи й норми, релігійні уявлення. Найбільш поширеними були оповіді про виникнення й еволюцію світу, Сонця, Місяця, зірок та ін. , про походження тварин, появу людини, про всесвітній потоп і т. д. Грецькі міфи – це розповіді про богів, героїв, про їхні подвиги тощо.
Почасти вони зустрічаються в римській переробці, з латинськими назвами богів. Грецькі міфи відбивають численні пережитки групового шлюбу, матріархату, кривавої помсти, боротьби батьківського права з материнським. Разом з тим у цих переказах знаходимо чимало історичних подій Щодо походження міфів існують різні погляди. Прибічники міфологічної школи вбачали в міфах образно-поетичні оповідання про рух Сонця й Місяця по небу, про блискавку, грім, вітри тощо. Г. Спенсер та його послідовники шукали в цих переказах відображення історичних подій, у міфічних персонажах убачали реальних людей, предків. Послідовники 3. Фройда знаходили в міфах сублімацію підсвідомих еротичних емоцій.
Складне питання стосунків м. з релігією. Одні вчені ототожнювали їх, інші вважали м. за нижчу стадію релігії. Дехто протиставляв їх, підносячи релігію і твердячи, що домішка міфології тільки забруднює релігію.
Грецька м. – один з найважливіших елементів античної культури.
Українськи міфи характерні тим, що вони надзвичайно природні, пов’язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. Іхні персонажі переважно батько-господар, мати-господиня, їхні сини і дочки, їхня худоба та лани. У найархаїчніших колядках і щедрівках можна зустріти звеличення не якоїсь конкретної родини людей, але швидше – відгомін прославлення сім’ї небесних світил та природних явищ: Сонця, Місяця, зірок, дрібного дощу іт. п. Люди жили в повній гармонії з природою і тому й Боги та міфічні істоти були для них природними та рідними. Візантійські міфи на початок християнської доби були чужі і незрозумілі стародавнім українцям, тому вони і намагалися зберегти свою таємну віру, часто ховаючись по глухіх лісах та хащах, недоступніх для місіонерів нової віри.
На жаль, мало писемних творів про народні вірування у нас збереглося.
Характерною особливістю української міфології є пантеїзм, тобто філософсько-релігійні вчення, за яким Бог ототожнювався з природою. В Україні існувала своєрідна ієрархія Богів: на чолі всього світу стояли найстарші Боги, котрі керували всім життям, далі йшли нижчі рангом Боги, а також демони, які надавали послуги старшим Богам; у самого “підніжжя” були люди, наділені достатньою силою для того, щоб побороти демонів.
У деяких народів існує чіткий розподіл духів на злих та добрих. В українській міфології існує відносна байдужість до такого розподілу, адже добро і зло, які несуть духи, визначаються не стільки природою самих духів, скільки їх роллю в даній ситуації. Тому наші предки приносили жертви різним духам, що могли нести зло, аби задобрити їх, відвернути від себе небажані випадки та явища.
Навіть після прийняття християнства, як і в старі часи, так і через тисячі років, українець завжди ладен діяти по принципу: “Бога люби, але і Чорта не гніви”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)МІФ. МІФОЛОГІЯ
- Педагогічні погляди Г. Сковороди
- Герої А. Конан Дойла – інтелектуальні і сильні люди, які борються проти зла
Categories: Шкільні твори