Комар Борис Панасович

Борис Панасович Комар народився 28 червня 1928 року в селі Хощівцях на Полтавщині у сім’ї хліборобів.

Вчився хлопець у сільській, а згодом у Хорольській середній школі. Мав неабиякі здібності, випускав чудові стінгазети. Любов до художнього слова Борису значною мірою прищепила мати. Як згадує письменник, вона знала безліч пісень. Співала, коли топила в печі та варила їсти, пряла, доїла корову, полола город…

Навіть на похорон запрошували її оплакувати небіжчика співучим голосом… А скільки казок знала! На жаль, матері судилося коротке

життя: вбила блискавка, коли в грозу заганяла гусенят зі ставу до повітки.

Будучи підлітком, Борис кілька разів сам мало не загинув. Одного разу в роки війни він з друзями викрав чимало книжок з підводи, якою німці перевозили шкільну бібліотеку до місця спалення. Звичайно, якби фашисти зловили, не помилували б. Іншого разу двоюрідний брат дав Борисові подивитися гарну запальничку, а вона вибухнула, адже була виготовлена німцями для того, щоб убивати й калічити.

На щастя, обійшлося лише втратою двох пальців. Та пізніше через цю ваду юнака не прийняли до залізничного технікуму. Йому пролягла дорога до Харківського, а згодом Київського університету, філологічний факультет якого Борис Панасович закінчив 1951 року.

Перша книжка Бориса Комара – “Незвичайне полювання” – вийшла в 1956 році. Пізніше письменник потішив юних читачів новими виданнями: “Босонога ватага”, “Векша”, “Як Горобець переміг Наталочку”, “Весела дорога”, “Уперте теля”, “Диваки”, “Мандрівний вулкан”, “Бджолиний мед”. Борис Комар – людина чуйна, вразлива – тонко реагує на красу, на людські стосунки.

Навіть у зрілому віці письменник зберіг щось дитяче, безпосереднє, уміє захоплюватися і дивуватися таким дрібницям, на які дорослі рідко звертають увагу. Письменник Віктор Кава згадував: “Поминули Пирятин, Лубни, опинилися у степу. І тут раптом Комар став щасливий, як дитина, що впізнала милі краєвиди: “Бачите оту могилу? Там колись билися козаки з турками… А он цвіте конюшина. Скільки в ній бджіл зібралося!

Хочете – зупинюся, послухаєте, як бджоли гудуть. Та ні, хіба то гудіння? То музика!..

Ніде більше нема такого поля і такої розкішної конюшини”.

За значний внесок в дитячу літературу Борисові Комару присуджено премію імені Лесі Українки. Та найбільша нагорода – велика популярність творів письменника серед читачів.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Комар Борис Панасович

Categories: Шкільні твори