Люди завжди сполучали кольори із своїми відчуттями й переживаннями. Ось у вірші Дмитра Павличка читаємо: “Червоне – то любов, а чорне – то журба”. Надаємо ми символічного значення й іншим кольорам та відтінкам у повсякденному житті й у свята.
Тривожний колорит петербурзького буття пов’язаний для Достоєвського із глибоко антипатичним йому жовтим. Жовтий колір – це зрада, це злочин, це хвороба душі й тіла. Цей колір звинувачує у зраді, у позашлюбному коханні. Ніколи не слід дарувати жовтих квітів.
Але саме цей колір домінує у пейзажах великого міста-вбивці. Над просякнутим міазмами й аж жовтавим повітрям злиденної столиці сходить жовте сонце. У кімнатах, де мешкають два головні герої, шпалери, якби не були брудні, також були б того ж гнітючого кольору, від якого нема спокою очам і мозку. Ось колишній студент робить свою “пробу”: “Невелика кімната, у яку пройшов молодий чоловік, із жовтими шпалерами, … була цієї миті яскраво освітлена сонцем, що заходило… в кімнаті не було нічого особливого.
Меблі, всі дуже старі й з жовтого дерева, та двох-трьох грошових картинок в жовтих рамках…” Є щось маніакальне у пристрасті петербуржців до цього гнійного, хворобливого кольору. Свою останню у житті путь Свидригайлов проходить між ясно-жовтих дерев’яних будинків, які створюють своєрідний прохід, дуже подібний до того, що шикують для людини, змушеної пройти “сквозь строй”. Тільки це не “зелена”, а жовта вулиця.
Якщо б ми вийшли на центральні вулиці й проспекти, забудовані палацами Растреллі, Россі, Вороніхіна, то знову побачили б той самий петербурзький ампірний колорит. Недарма ж лікарню для душевнохворих називають “жовтим домом” у всіх країнах. Цей страшний колір випливає на початку роману в розповіді Мармеладова про його доньку: “По жовтому білету пішла”, тобто стала повією, кинувши на поталу ненажерному місту свою юність, свою честь і свою віру, бо ж порушила “заповіді”, отже, навіки згубила душу…
Цей страшний і проклятий колір заливає обличчя вмерлої Катерини Іванівни. “Вона знову забулася, але це останнє забуття тяглося недовго. Блідо-жовте… обличчя її закинулося навзнак…” Разом із Раскольниковим побачили ми ще одне втілення жовтого диявола, коли знайшли Свидригайлова у трактирі. Колишній хазяїн Дунечки слухав співи якоїсь Каті, а відпускаючи її, “налив повну склянку вина і виклав жовтенький білетик”. Вгадали, що воно таке?
Так, це карбованець, єдиний господар шаленого міста. Нічого, що папірець, за ним бовваніє постать “жовтого металу”, як занотовують його у протоколах. Це заради нього одружився Свидригайлов, а згубивши дружину, знайшов собі у наречені підлітка.
Це заради “жовтенького” жила й вмерла під сокирою лихварка. Це мета і знаряддя у життєвій боротьбі. Згадайте, як підкладений Лужиним кредитний білет мав остаточно загубити й без того нещасних людей…
Це заради “жовтого диявола” полюють на збезчещених дівчаток господарки “веселых заведений”. Кольори зради, злочинів, розпусти, хвороби, смерті, колір грошей – кольори столиці Російської імперії Санкт-Петербурга…





Related posts:
- Павличко Дмитро Два кольори Два кольори Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги. Мені війнула в очі […]...
- Прапор України Державний Прапор України – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Українське сполучення синього та жовтого кольорів – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів різних країн світу. Що нагадують ці кольори? Синій колір – це колір чистого неба, а жовтий колір нагадує пшеничне поле, що колоситься під ясним сонечком. Мабуть, саме тому наші предки вибрали такі кольори для свого прапора. Походить він від герба Галицько-Волинського […]...
- Які кольори в пір року в природі Які кольори в пір року в природі Вигляд природи неповторний і різноманітний, навіть звичайне дерево в саду або невеликий кущ видозмінюються в кольорі різної пори року. Як кожній порі року властиво строго певні кольори, так і людині на кожний сезон підійде певний колір в одязі, потрібно лише тонко підібрати вірний нюанс. Весна Весна ця пора року, коли вся природа оживає, пробуджується після довгої зимової спячки, умивається довгими дощами й заливається […]...
- Мої почуття щодо поезії Д. Павличка “Два кольори” Поезія Дмитра Павличка “Два кольори” сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова щоб висловити свою любов до матері, щоб висловити подяку за її любов і турботу. Я вражена тим, як авторові вдалося у невеликому за розміром творі вмістити усе життя ліричного героя від того часу, коли він “малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами”, до того, коли йому “війнула в очі сивина”. Та на всіх життєвих дорогах супроводжувала […]...
- Прапор моєї країни У світі так улаштовано, що кожна країна має свій прапор, свій герб і свій гімн. У моєї країни прапор жовто-блакитний. Мені здається, що це дуже красиво й скромно. Може, я так вважаю, тому що це мої улюблені кольори. Я люблю жовтий колір за те, що це колір сонця, кульбаби, соняшника. Жовтий колір полів, коли на них виростає пшениця. Жовтий і чистий пісок на пляжі. І взагалі все яскраве, мені здається, […]...
- Поезія “Два кольори” Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Початкову освіту майбутній поет здобув у польській школі села Яблунів. Вчився у Коломийській гімназії та радянській десятирічці, а 1948 року вступив до Львівського університету. Студентом він очолював літературну частину Львівського театру юного глядача. 1953 року Д. Павличко вступив до аспірантури, досліджував сонети І. Франка, але невдовзі залишив наукову роботу. Того ж року вийшла […]...
- Основні мотиви поезії Д. Павличка “Два кольори” В. СИМОНЕНКО, Д. ПАВЛИЧКО, І. ДРАЧ 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ. ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ В. СИМОНЕНКО, Д. ПАВЛИЧКО, І. ДРАЧ Основні мотиви поезії Д. Павличка “Два кольори” Д. Павличко – син простого хлібороба, який приніс у велику літературу долю свого народу. Ми знаємо його як творця талановитих віршів, поем, літературних досліджень, а також як блискучого перекладача, публіциста й державного діяча. Дитячі роки майбутнього письменника пройшли у підгірському селі Стопчатові, про яке він […]...
- Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербурга, створений у російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але й “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював все неймовірне, фантастичне в образі Петербурга. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, що породив Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – уже цілком реалістичне місто, де “усе зливається, стогне, гудет”, місто вбогості й безправ’я російського народу. Тим […]...
- Образ Петербурга у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М О. С. Пушкін у поемі “Мідний вершник” оспівав прекрасне місто, що в XVІІІ – початку XІX століття стало символом могутності Росії. Чудесний був швидкий ріст північної столиці, вона втілювала нову Російську імперію – багату, грізну, освічену. Кому ще під силу побудувати кам’яне місто на болотах! Тому поет викликує: Красуйся, град Петров, і стій Неколебимо, як Росія! Так умирится ж з тобою И переможена стихія, Але Пушкін, як уважають літературознавці, був […]...
- Образ Петербурга у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Ми звикли, що в літературних творах важливими образами є образи головних або другорядних персонажів, тобто людей, що діють у творі. Через персонажів розкриваються основні проблеми літературного твору, вони втілюють суспільні типи або є неординарними особистостями, другорядні персонажі створюють соціальне тло, на якому розвивається дія твору тощо. Але роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є по-справжньому унікальним явищем у російській та світовій лі гературі. Важливим образом у цьому романі є образ […]...
- Образ Петербурга у романах Два великих письменники, Ф. М. Достоєвський і Л. М. Толстой, чомусь рівною мірою недолюблювали творіння Петра Великого, його дітище – Петербург. Це своє негативне відношення до північної столиці вони відбили у своїх безсмертних добутках. “Рідко де знайдеться стільки похмурих, різких і дивних впливів на душу людини, як у Петербурзі”, – констатує Свідрігайлов, герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. І дійсно, Петербург театрально гарний, але абсолютно плоский і прямий, […]...
- Образ Петербурга у романі О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” У романі “Євгеній Онєгін” зображена багата російська географія – від столиць до провінції, від столичного паркету до сільського кладовища – яскраві картинки, намальовані точним і легким пушкінським словом. Тут і Петербург, і Москва, і село, і дворянська садиба. Та над усіма описами на найвищому щаблі стоїть незабутній образ Петербурга – північної Пальміри – оспіваного багатьма поетами і прозаїками. Пушкінська низка картин з них найкраща. У його творах описано не місто, […]...
- Сучасники про книгу “Подорож з Петербурга в Москву” Олександр Миколайович Радищев – перший російський революціонер із дворян, письменник, що проголосив у своїй книзі “Подорож з Петербурга в Москву” необхідність революції в Росії проти монархії й кріпосного права. Картини кріпосної неволі й самодержавної деспотії написані в ній пером жагучого патріота, захисника рідного народу У травні 1790 року на прилавку одного із книгарень столиці з’явився добуток А. Н. Радищева “Подорож з Петербурга в Москву”. Робота друкувалася без вказівки автора, у […]...
- Сюжетна основа книги “Подорожі з Петербурга в Москву” Олександр Миколайович Радищев – легендарна фігура, особливо для російської революційної інтелігенції XІX століття. У його поглядах на російське суспільство бачили радикальний гуманізм і глибину розкриття соціальних проблем. Ім’я Радищева для багатьох поколінь російських читачів оточено ореолом мучеництва. Це пов’язане з історією створення книги “Подорож з Петербурга в Москву”, над якою письменник працював біля десяти літ Спрямована проти царату й поміщицько-кріпосницького ладу, книга ця викликала гнівну реакцію царюючої тоді Катерини ІІ. […]...
- ТРАГІЧНА ОСОБА ПЕТЕРБУРГА В ПОВІСТІ М. В. ГОГОЛЯ “НЕВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ” Учнівський твір. Парубком Гоголь приїхав з рідний Малороссії в Петербург і за короткий час встиг познайомитися з життям столичних чиновників і петербурзьких художників – майбутніх своїх персонажів. Письменник немов повторив цей маршрут, перенесучи “мир” своєї творчості з Диканьки й Запорізької Січі на Невський проспект. Згодом третьою “географічною областю” гоголівської творчості стане глибока Росія “Ревізора” і “Мертвих душ”. І герої Гоголя подорожують у цих же напрямках, зв’язуючи різні періоди й “мири” […]...
- У чому зміст згадування Петербурга в комедії Ревізор? Скажу ще, що Петербург мені здався зовсім не таким, як я думав, я його уявив набагато гарніше, великолепнее, і слухи, які розпускали інші про нього, також брехливі… М. В. Гоголь Петербург для героїв “Ревізора”, провінційних жителів, не просто столиця, але прекрасне місто, де живуть цар і важливі чиновники, де кипить світське життя, де народжується мода, де можна побачити знаменитих авторів, які друкуються в журналах, – одним словом, Петербург – це […]...
- Два кольори мої, два кольори Як гарно на квітчастому лузі раннього літа! Зачаровано вбираєш зором багатобарв’я кольорів: і ніжну зелень трав, і переливне буяння квіту, і казкові бризки сонця. У серці ніби звучить спів красі рідної природи. Подивіться на чари буйноквіття, помилуйтесь насиченістю її кольорів! Це ж невимовна краса. Споконвіку дивовижний світ кольорів вражає нас відтінками барв. Вічна симфонія барв і невтомне пізнання людиною кольорової загадки світу триватиме завжди. Манять нас пахощами і поєднанням барв […]...
- Д. ПАВЛИЧКО. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?”, “КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ…”, “Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ…”, “КОЛИ ПОМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА”, “ДВА КОЛЬОРИ”, “ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ…”, ЦИКЛ “ВІРШІ З МОНГОЛІЇ” Тема. Д. ПАВЛИЧКО. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?”, “КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ…”, “Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ…”,”КОЛИ ПОМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА”, “ДВА КОЛЬОРИ”, “ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ…”, ЦИКЛ “ВІРШІ З МОНГОЛІЇ” Варіант 1 1. Д. Павличко – син простого хлібороба… А 3 Волині. Б Поділля. В Підкарпаття. Г Полісся. 2. Мати Д. Павличка прищепила сину любов… А До творчості російських поетів. Б Гуцульського […]...
- Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь” Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь” Роман В. Барки “Жовтий князь” є одним із найяскравіших описів українського голодомору 1932-1933 років. Ключем до розуміння авторської концепції твору _ й одним із його провідних символів стає жовтий колір, що зустрічається уже в назві роману. Він входить в оповідь твору в характеристиці одного із фанатичних і бездушних служників нового режиму, Григорія Отроходіна, який називається рудим. Згадка, що він носить зелений […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Марфи Петрівни Марфа Петрівна – поміщик, дружина Свидригайлова. Про неї читач дізнається з листа матері Раскольникову і з розповіді Свидригайлова, яку вона врятувала з боргової в’язниці, заплативши за нього велику суму. Коли Свидригайлов почав доглядати за Дуней Раскольниковой, що служила у неї гувернанткою, вона вигнала її, але, дізнавшись про її невинність, розкаялася і призначила їй в заповіті три тисячі. Після смерті, винуватцем якої, можливо, був Свидригайлов, являється тому, по його визнанню, як […]...
- Петербург Достоєвського Петербург Достоєвського хворий. Його жителі – також: хто морально, хто фізично. Характерною рисою, за якою ми впізнаємо людей, вражених хворобою, є нав’язливий нездоровий жовтий колір. Жовті шпалери й меблі жовтого дерева в кімнаті старої лихварки, жовте від постійного пияцтва обличчя Мармеладова, жовта комірчина Раскольникова, жінка-самогубець із жовтим пропитим обличчям, жовтуваті шпалери в Сониній кімнаті, перстень із жовтим каменем на руці Лужина. Ці деталі відбивають безвихідну атмосферу існування героїв твору, є […]...
- Опис рослини, що квітує влітку Опис мальви Мальва – це красива висока рослина, і влітку на ній з’являються чудові квітки. Вони бувають блідо-жовтого, рожевого або бордового кольору з жовтою серединкою. Квітка мальви схожа на пишне бальне плаття або великий дзвіночок. Стеблина в мальви шершава, а листя велике, з хвилястими краєчками. Квітки мальви цвітуть не одночасно – частина вже оцвіла, частина квітує, а з самого верху ще нерозкриті бутони. Коли на цій рослині багато розкритих квітів, […]...
- Двійники й антиподи Родіона Раскольникова Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” – це “психологічний звіт одного злочину”, вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони – люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в думках і справах самого героя. Раскольников – автор теорії “крові по совісті”, відповідно до якої заради щастя одних людей можна […]...
- Сенс назви твору Василя Барки “Жовтий князь” Василь Барка писав тільки про те, що пережив сам. У 1932-33 pp. в Україні лютував голод. Письменник жив тоді в Краснодарському краї, працював у художньому музеї і був свідком того, що й до Кубані докотилася хвиля голодомору. За його свідченням, там вимерла третина населення. Барка теж голодував, на його тілі було багато ран, які розійшлися по кровоносних судинах. Із них сочилася брунатна рідина. Ноги пухли, репалися, і він ходив, тримаючись […]...
- Барвопис у “портреті” міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Здесь будет город заложен Назло надменному соседу. О. Пушкін. “Мідний вершник” Петербург… Місто, зведене на болотах, побудоване на кістках тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, який дерзнув кинути виклик самій природі. Так само кидає виклик людській природі Родіон Раскольников. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою жахливу ідею. Дія роману “Злочин і покарання” розгортається не на площі з фонтанами і палацами і не на […]...
- “І на тім рушникові…” – – III варіант III варіант Рушник завжди відігравав велике значення в житті українського народу. Саме ця оздоба виконувала багато функцій. По-перше, рушник вважався оберегом, який захищав хату та ЇЇ господарів від лиха. По-друге, рушник використовували при певних обрядах. Дівчина подавала рушник парубку, який сватався до неї. На весіллі рушником зв’язували молодим руки. Дівчина починала вишивати рушник ще з дитинства. Рушниковий орнамент був не випадковий, бо вишивані візерунки несли певне значення, що теж вважалося […]...
- “Жовтий князь” Василя Барки: символічний зміст жовтого кольору Василь Барка – яскрава зірка на нашому українському небі, світло од якої ще довго буде йти до нас. Його творчість належить до елітної культури. її варто осягати поступово, вона має здатність проникати у свідомість непомітно, вона вчить сучасну людину розрізняти і берегти вічне, по-справжньому вартісне. Серед його творчого доробку роман “Жовтий князь” визнано як “найкращій твір у повоєнній Європі”. Назва роману дещо символічна. Слово “князь” в Україні – це всепоглинаюча […]...
- Колірні образи поеми А. А. Блоку “Дванадцять”. Образ вітру 1. Традиційне значення білого кольору і його трансформація в поемі. 2. Червоний колір. 3. Поетика чорного кольору. 4. Образ вітру. Гуляє вітер, пурхає сніг Ідуть дванадцять чоловік. Гвинтівок чорні ремені, Навкруги – вогні, вогні, вогні… А. А. Блок У поезії А. А. Блоку дуже велике значення має колірна символіка. Головні кольори для Блоку – білий і червоний. Вони і їхні відтінки з’явилися вже в першій книзі, в “Віршах про Прекрасну […]...
- До свята Великодня До свята Великодня Крашанка – необхідний атрибут Великодня, символ відродження життя. Здавна щороку великодньої п’ятниці господині готували крашанки: червоні, жовті, зелені. Вони прикрашали святковий стіл. А звідки ж господині брали фарби? По-перше, відвар цибулинного лушпиння, що збиралося протягом тривалого часу, фарбував яйце у приємний червоний і світло-брунатний кольори. Відвар з листя медуниці забарвлював їх у зелене, а з вільхових шишечок – у жовте; звичайна синька, яку вживали, коли мастили хату, […]...
- Моє розуміння назви роману В. Барки “Жовтий князь” Роман В. Барки “Жовтий князь” – це страшна картина голодомору 1932-1933 років. І що найстрашніше – те, що ці події було організовано штучно. Але такі були часи, і саме цю “голу” правду про жах і вбивчий характер, що мали ці події, наважився, попри всі небезпечні наслідки, показати нам, нащадкам, Василь Барка. На мене цей твір справив тяжке враження, навіть сльози на очі виступали. І ось як я розумію назву цього […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Раскольниковой Дуні Раскольникова Дуня – сестра Рас-кольникова. Горда і благородна дівчина. “Чудово хороша собою – висока, напрочуд струнка, сильна, самовпевнена, що висловлювалося у всякому жесті її і що, втім, не віднімало у її рухів м’якості і граціозності. Обличчям вона була схожа на брата, але її навіть можна було назвати красунею. Волосся у неї було темно-русяве, трохи світліше, ніж у брата; очі майже чорні, що виблискують, горді і в той же час іноді, […]...
- Олівець Це був звичайний собі олівець, у дерев’яній сорочці жовтого кольору з написом “Конструктор”. Такий само, як тисячі і мільйони олівців, що як дві краплини води схожі один на одного. Але там, під жовтою дерев’яною сорочкою, жило тільки його, неповторне сердечко – стержень. Лише воно знало найголовніші, найяскравіші слова. Лише воно володіло сміливими й ніжними думками. Він не змінював свого стержня, як деякі сучасні автоматичні олівці змінюють свої: тут – гостріше, […]...
- Лужин і Свидригайлов – породження капіталізму Для Ф. М. Достоєвського капіталізм – це суспільство, де є не тільки просто багаті і бідні, але і люди, які абсолютно втратили себе в цьому житті, які вже ніколи не піднімуться з дна. Прикладом може служити хоча б родина Мармеладових. У крику Катерини Іванівни, у її розповіді про минуле життя вкладена гірка правда про людей, які нікому не потрібні в цьому світі й у цьому бездушному місті. У міру того […]...
- Пісенна творчість Дмитра Павличка І. Дмитро Павличко – поет щедрого і своєрідного обдарування. ІІ. Незрівнянні твори поета-пісняра. 1. “Два кольори” – пісня про істинні людські цінності. 2. Пісня із кінофільму “Сон”:- 3. Сум нерозділеного кохання у пісні “Явір і яворина”. ІІІ. Співтворчість Дмитра Павличка та Олександра Білаша....
- Твір художній опис весняної квітки / улюбленої квітки/ квітки навесні Тільки-но в повітрі в повіє весною, з-під торішнього листя починають з’являтися маленькі квіточки. Природа навколо ще гола, сіра, клапті брудного снігу лежать навколо, холодні джерельця. А ця рослина вже розгортає свої пелюстки серед мокроти та холоду. Ідеш вулицею, і несподівано в око впадає маленьке свято весни на чиїсь клумбі! Це свято – квіточки крокуси. Їхні ніжні пелюстки ледве видно від землі, стеблинка коротка. Листячко блискуче та вузеньке, наче смужка або […]...
- Християнські мотиви й образи “Злочин і покарання” Православ’я, принесене на Русь ще в X столітті, найглибшим образом вплинуло на менталітет російського народу, наклало незгладимий відбиток на росіянку душу. І, крім того, православ’я принесло із собою писемність, а отже й літературу. Християнський вплив так чи інакше можна простежити на творчості будь-якого письменника. Найглибше внутрішнє переконання в християнських істинах і заповідях несе, зокрема, такий титан російської літератури, як Достоєвський. Його роман “Злочин і покарання” тому доказ Відношення письменника до […]...
- Художня організація роману “Улісс” Джеймса Джойса І. “Улісс” – філософський епос епохи модернізму. ІІ. Будова роману. 1. Жанр. . Джойс надає перевагу латинізованому імені Улісс, проте зберігає канву грецької поеми. Для чого? Улісс – уособлення хитромудрості, яка засуджувалася римлянами. Гомер же оспівав у хитромудрому Одіссеї майстра, митця.) 2. Структура роману. ІІІ. Герої роману. блукань Стівена Дедала серед хитросплетінь дублінських вулиць і площ, подій, розмов, що завершуються його зустріччю з Леопольдом Блумом. Цей Блум рекламний агент, який, […]...
- Образ “жовтого князя’ в однойменному романі В. Барки Українське село. Що може бути красивішим за квітучі сади, зелені луки, біленькі хати? Скрізь любо і чисто для зору людського. Он жаріє під вікнами мак, соняшники палахкотять за тином; діти, мов ті янголята, ходять у світлих сорочках, бавляться; чутно спів пташок у густих лісах; у синьому-снньому небі пливуть білі хмариночки. Все, як звелів Господь. Справжній рай. Справжній?.. Тридцяті роки… “Все зруйноване! Зграї гайвороння кружляють скрізь, над всенародною пусткою, і через […]...
- Як одягалась українська дівчина Українська дівчина одягала спершу сорочку, на неї спідницю чи плахту, потім запаску, зав’язувалася поясом і наостанок одягала керсетку. На ноги чобітки або ошатні черевики, на голову – віночок, на шию намисто, дукачі. Дещо про сорочку. Тканина сорочки, вишивка і навіть колір ниток, вважалося, мали чарівну силу. Виготовляли полотно за допомогою прядок, мотовил, веретен, станків для ткання і прикрашали їх магічними знаками сонця, поля, води. Ці знаки нібито відлякували злі, ворожі […]...
- Твір за картиною Білокур “Сніданок” У творах Катерини Білокур приваблює чарівна краса природи, розмай дерев, квітів, зеленого руна трав. Вона, як ніхто інший, зуміла проспівати величальну пісню людській праці, квітам рідної землі. Переді мною натюрморт майстрині, який мас назву “Сніданок”. На першому плані зображені буденні речі, які є в кожній селянській оселі: глечик, миска, картопля, хліб. Я дивлюся на намальований буханець хліба і здасться, що його щойно дістали, з печі. Напрочуд виразно: художниця зуміла передати […]...
- Родом із дитинства
- Безсмертя щирих почуттів головних героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”
Categories: Твори з літератури