Коли батько і син порозумілися

Related posts:

1. Відповіді до теми: до твору Дж. Олдріджа “Останній дюйм” Чому льотчик Бен і хлопчик Деві опинилися разом на безлюдному пляжі? Льотчик Бен – батько Деві, якого мати залишила жити із батьком. Бен не вміє бути батьком, піклуватися про дитину, про її безпеку. Бен має виконати роботу – зняти кілька сотень метрів кіноплівки з життя акул, тому вони і вилетіти на ма­ленькому літаку на безлюдний пляж. Що сталося на безлюдному пляжі? Бен підгодовував акул м’ясом, для того щоб краще зробити […]...
2. Що відбувається з людиною, коли вона “знає ціну хвилини” Життя людини складається з миттєвостей. Ці миттєвості можна обчислювати дюймами, коли, як у оповіданні Дж. Олдріджа “Останній дюйм” син пілота ціною величезних зусиль долає дюйм за дюймом, рятуючи життя свого батька. Ці миттєвості можна обчислювати деревним листком, як у новелі О. Генрі “Останній листок”. Варто впасти з гілки цьому останньому листку плюща – і обірветься життя Джонсі, яка у промозглім, холоднім листопаді хворіла на пневмонію. І тут, думаючи про миттєвості, […]...
3. Чи має право одна людина, навіть батько, позбавляти свободи та вирішувати долю іншої? Де закон, причина де, Щоб людині, мов для страху, Відібрати перевагу З нею й пільгу ще таку, Що Всевишній дав струмку, Дав і рибі, й звіру, й птаху? Педро Кальдерон. “Життя – це сон” Педро Кальдерон, видатний іспанський поет і драматург, народився в Мадриді, у родині аристократів. Батько мріяв бачити сина священиком, тому ще восьмирічним хлопчиком віддав його на виховання єзуїтам. Та малий Педро був надто неспокійним і задерикуватим, що […]...
4. Театр у Давній Греції. Есхіл “батько трагедії” Як не дивно, театр виник з обрядових пісень – дифірамбів, які виконувались на честь бога землеробства та виноградарства Діоніса на святах Діонісіях. Про бога виноградарства були складені міфи та легенди, які розповідали, що він привіз на кораблі із заморської країни виноград, до того не відомий грекам. Тому на святі в честь Діоніса часто зображували в’їзд бога на “корабельному візку” . Веселу народну ходу супроводжували цапоногі сатири, які танцювали і співали […]...
5. Коли Николенька говорить правду й коли він обманює? Поняття й речі й люди в Толстого втрачають свою однозначність і цілісність. В одному з російських журналів 30-х років писалися: “Психологічні завдання про людину всього більше залучають тепер нашу увагу… Анатомія душі є павука століття…”5′. – Це писалося більш ніж за 15 років до появи “Дитинства” Толстого. Але в них, у цих слонах, можна виявити своєрідне передбачення того напрямку й тієї манери, у яких “Дитинство” написано. Толстовська, “діалектика душі” невіддільна […]...
6. Батько і син Болконські у романі Л. М. Толстого “Війна і мир” У книзі два батьки і два сини Болконських. У творі мова йде і про старого князя Болконського, його взаєминах із сином, і про князя Андрія в ролі батька. Тільки в темі варто бачити не просто сімейну проблематику, зв’язану в книзі Толстого також і з образами Ростових, Курагіних, сюжетом “Епілогу”, але й особливий біблійний відсвіт. Тема Бога Батька і Бога Сина з особою силою звучить в “Епілозі”, в епізоді клятви Ніко-ленькі. […]...
7. Хто – батько або син – викликає найбільшу симпатію автора й чому? И с смутком таємницею й серцевої Я думаючи: “Жалюгідна людина. Чого він хоче!., небо ясно, Під небом місця вистачить всім, Але безупинно й дарма Один ворогує він – навіщо?” М. Ю. Лєрмонтов Оповідання “Родимка” ставиться до донського циклу М. А. Шолохова. Головною ідеєю добутку є зображення громадянської війни як національної трагедії: вона спотворює людські життя й руйнує природні людські відносини, у ній немає й не може бути переможців. Довідавшись, що […]...
8. Людина нас боротися до останнього “Останній дюйм” Джеймса Олдріджа – це історія про подолання. Подолання власного егоїзму і відчуженості н батька. Подолання страхів у сина. Льотчик Бен залишився один зі своїм десятирічним сином Деві. Він не дуже розуміє його потреби, не знає, чому дитина така сумна та всього боїться. Він розмовляє з ним тоном наказу Бенові ніколи, йому треба заробляти гроші. Тому пін береться за дуже небезпечну роботу – зробити підводну зйомку акул у безлюдній […]...
9. Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XІX століття у новій українській літературі розвивалися і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в її широкому охоплений в усіх труднощах, суперечностях і деталях показу людини в складних суспільній відносинах, […]...
10. Мій батько Я дуже люблю свого батька. Зовні він здається звичайним. Батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. У дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний. Я люблю, коли ми разом із ним влаштовуємо різні спортивні змагання. У цей час мені здається, що поруч зі мною не батько, а мій старший товариш. У синіх очах батька […]...
11. Батько українського театру “Батько українського театру” “Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В історію літератури він увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач творів російських та західноєвропейських класиків, але найяскравіше його талант проявився в українському театрі, де М. Старицький виступав і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних труп. Його перу належать п’єси, в основу яких покладено гострі соціальні конфлікти, […]...
12. Дочка та батько Троєкурови У повісті О. Пушкіна “Дубровський” змальовано життя російського дворянства першої половини XІX століття. Починається твір із розповіді про Кирилу Петровича Троєкурова, найбагатшого поміщика в окрузі. Кирила Петрович був знатного роду. Завдяки своєму багатству та зв’язкам він мав великий вплив у губерніях, де знаходився його маєток. У його особняку завжди повно було гостей. Ніхто не насмілювався відмовитися від запрошення, хоча й їхали до Троєкурова неохоче: за столом треба було багато їсти […]...
13. Хліб – батько, вода – мати Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля. Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності. У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”. Український народ споконвіку вирощував на своїй землі хліб. Важкою була праця хлібороба, але й почесною. Посіяний, вирощений, скошений, […]...
14. Мій батько був робітник при залізниці. Іван Якович Франко …Під сільською стріхою, в хаті коваля Якова, недалеко од села Нагуєвичі, в Галичині, родився Іван Франко. Сільська дитина росла серед природи. Мале хлоп’ятко по цілих днях бігало по полю, поміж високих лопухів, над невеликою річкою з високими берегами, з кам’янистим дном та з м’якими зеленими водорослями. І все, що воно бачило, здавалось йому таким прекрасним, чудним і незрозумілим. Чого сонце таке маленьке, коли казали, що воно велике? Чи в небі […]...
15. М. П. Старицький – “батько українського театру” М. П. Старицький – “батько українського театру” “Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В українському театрі М. Старицький був і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних труп. Його перу належать п’єси, в основу яких покладено гострі соціальні конфлікти, характерні для пореформеної України: “Не судилось”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “У темряві”, “Розбите […]...
16. Д. ПАВЛИЧКО. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?”, “КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ…”, “Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ…”, “КОЛИ ПОМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА”, “ДВА КОЛЬОРИ”, “ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ…”, ЦИКЛ “ВІРШІ З МОНГОЛІЇ” Тема. Д. ПАВЛИЧКО. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?”, “КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ…”, “Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ…”,”КОЛИ ПОМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА”, “ДВА КОЛЬОРИ”, “ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ…”, ЦИКЛ “ВІРШІ З МОНГОЛІЇ” Варіант 1 1. Д. Павличко – син простого хлібороба… А 3 Волині. Б Поділля. В Підкарпаття. Г Полісся. 2. Мати Д. Павличка прищепила сину любов… А До творчості російських поетів. Б Гуцульського […]...
17. Відгук про оповідання Д. Олдріджа “Останній дюйм” Сюжет оповідання Д. Олдріджа “Останній дюйм” простий. Льотчик Бен на старенькому літаку летить на берег Акулячої бухти, щоб зняти фільм про акул. Він бере із собою десятирічного сина Деві, з яким не знаходить взаєморозуміння. Спочатку усі йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров’ю від приманки, і акули напали на нього. Страшні різці скалічили його праву руку і, немов бритвою, прошили ліву. Щось […]...
18. Проблема стосунків батьків і дітей Часто думаю, чому батьки не завжди розуміють дітей? Чому не чують, що ка­жуть їм діти? Можливо, вони думають, що діти – не зовсім люди, то можна з ними просто не рахуватися… Дешо з цих стосунків можна зрозуміти, прочитав­ши оповідання англійського письменника Джеймса Олдріджа “Останній дюйм”. Герої оповідання – льотчик Бен і його син Деві. Батько узяв сина із собою на далекий безлюдний берег знімати кіно про акул. Поступово ми дізнаємося […]...
19. Засудження безглуздості війни в оповіданні Генріха Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” Війна – жахливе слово. Вона несе з собою стражданн смерть, поневіряння – усе, що руйнує гармонію людськи стосунків. Пройшовши криваве пекло жорстоких боїв та поло: будучи чотири рази пораненим, німецький письменни Генріх Белль до глибини душі зненавидів війну, яка зал шилася в його пам’яті “жахливою машиною отупіння”. Пр страшні роки фашистського терору, про воєнні злочин про вину німецької нації перед країнами Європи розпові письменник в найкращих своїх творах: “Де ти […]...
20. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина, або як писати твір по творчості Ліни Костенко Цей афоризм може послужити і темою для домашнього твору або підсумкового повідомлення, опертого на аналіз всієї сучасної української лірики в контексті доби. Постановкою цієї проблеми можна завершити вивчення лірики Ліни Костенко, не забуваючи при цьому постійно включати до розмови нові твори поетеси, які наша велика сучасниця подарує своїм читачам у прийдешності. Відтоді, коли “Маруся Чурай” вперше прийшла до читача, а це був рік І 979, роман зібрав численну аудиторію щирих […]...
21. Хліб – батько, вода – мати – І варіант 8 клас І варіант Треба привчити себе все життя шанувати хліб. Не дивитися, що в магазинах його достатньо, що коштує він недорого. Треба пам’ятати, що кожна хлібина – це скарб, що в ній – нелегка праця багатьох людей. Часто навіть одна скоринка хліба рятувала людині життя підчас голоду або війни. Зараз ми можемо піти до крамниці і купити буханець, знаючи, що голод нам не загрожує. Та хіба це дає нам […]...
22. І. Котляревський – “батько нової української літератури” Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше двох століть живе на світі автор “Енеїди”, “Наталки Полтавки” й “Москаля-чарівника”, – за словами О. Гончара, – поет, веселий мудрець, що в ньому мовби уособився оптимізм народу, патріотичне чуття, обдарованість, моральна чистота. Силою свого багатющого […]...
23. Хліб – батько, вода – мати – ІІ варіант 8 клас II варіант Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля. Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності. У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”. Український народ споконвіку вирощував на своїй землі хліб. Важкою була праця хлібороба, але й […]...
24. Зміст вірша Лєрмонтова “Коли хвилюється жовтіюча нива” Коли відкриваєш томик Лєрмонтова й поринаєш у мир його дивної,- пронизаним безвихідним смутком поезії, те чомусь ніколи не можеш представити його всміхненої або спокійним. У пам’яті спливає особа з похмурими всезнаючими темними очами, у яких застигли самітність і туга Здавалося б, що може бути безвихідного в ліричній замальовці про природу? Жовтіють хліба, незабаром кінець літа. Зливи налилися, і поет бачить їх у малиновому кольорі. “Свіжий ліс шумить”, сріблиста конвалія привітає […]...
25. Коли людяність і готовність до самопожертви долають страх Якщо хтось скаже, що вночі був на цвинтарі й йому не було моторошно, це буде неправдою. Коли Гек збирався лікувати бородавки за допомогою дохлої кіш­ки і покликав із собою Тома, він навіть і не подумав, що буде відчувати. Вони, Том і Гек, не намагались обдурювати себе, що їм не страшно, але розмовляли пошепки, шоб мертві не образилися. Хлопці ше не знали, що цієї ночі випадок, свідками якого вони стануть, з’єднає […]...
26. Про що ж думав Толстой, коли писав “Війну й мир” Переборовши першого розділу “Війни й миру” з їхньою французькою мовою, ми вже не відкладаємо книгу убік. Ми входимо в життя героїв, розділяємо її й не можемо від її відірватися. Але є сторінки, що змушують нас зупинятися й навіть нудьгувати, – на цих сторінках Толстої говорить про своє розуміння історії, викладає свою філософію війни й миру. Нам представляється дивн і незрозумілим, навіщо знадобилося вставляти цього серйозного філософського глави в художній твір. […]...
27. Боротьба до останнього дюйма в оповіданні “Останній дюйм” Джеймс Олдрідж – відомий англійський письменник. У роки війни був військовим кореспондентом, побував у багатьох країнах, охоплених війною. Свій життєвий та військовий досвід відобразив у багатьох творах. Герої його оповідань – звичайні люди, які у критичній ситуації стають здатними на подвиг. Автор наділяє їх надзвичайною витривалістю, сильною волею, прагненням до справедливості. Таким є і головний герой оповідання “Останній дюйм” – льотчик Бен Аміно, таким стане і його син Деві. Бен […]...
28. “Все не те, коли нема любові…” Тема любові є насправді вічною темою, що ніколи не покине ні літератури, ні мистецтва взагалі. Чому так? Бо люди закохуються, і це почуття перевертає їхні душі, оновлює їх, очищує, окриляє. Звісно, поети, люди творчі, чуйні та відкриті, не можуть оминути цієї такої високої і такої земної теми… Інтимна лірика Дмитра Павличка надзвичайно схвилювала мене: від його віршів розходяться чисті гарячі промені справжнього почуття, вони ніби проникають у душі читачів. Декілька […]...
29. Коли розгуляється Пастернаку Б. Л Велике озеро як блюдо. За ним – скопленье хмар, Нагромаджених білою купою Суворих гірських льодовиків. У міру зміни освещенья И ліс міняє колорит. Те весь горить, то чорною тінню Насевшей кіптяви покритий. Коли наприкінці днів дощових Меж хмар прогляне синявий, Як небо святково в проривах, Як торжества повна трава! Стихає вітер, далечінь розчистивши. Розлито сонце по землі. Просвічує зелень листів, Як живопис у кольоровому склі. У церковному розписі оконниц Так […]...
30. Тема людської пам’яті в оповіданні Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” Тема часу і пам’яті звучить у багатьох творах німецького письменника Генріха Белля. Особливо це стосується його антивоєнних, антифашистських творів, у яких тема пам’яті звучить трагічно.. Спогади про минуле протиставляються зловісним обрисам сучасного, розриваного на шматки хаосом війни. Уже на початку оповідання “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” ми бачимо героя твору на межі загибелі. Крізь хворобливий жар геройоповідач туманно бачить приміщення, в якому перебуває, і в його свідомості виникають картини […]...
31. Коли слово стає зброєю Про Шевченка писати важко. З багатьох причин. Шевченко ще за життя був приречений бути поетом. Тарас Шевченко це більше, ніж митець. Ця людина давно стала символом, знаком, легендою. Її творчість – не просто поетичні творчість, а філософія, і мудрість, і заклик. Мені приємно усвідомлювати, що в мене є власний Шевченко, такий, яким я його бачу. Тарас Григорович – для мене не “Кобзар”, все набагато складніше. Але й тим складніше писати […]...
32. Чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна? Війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. Ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. Пізніше – за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. Потім загарбували території заради корисних копалин, світового панування… Різні часи, різні масштаби, різна зброя – та лишалася сутність. Адже так чи інакше, війна – це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо […]...
33. “Коли ти муж, будь мужнім…” Твір за віршем Ш. Петефі Є таке образливе висловлювання: бути лялькою у чиїхось руках. А що ж в ньому образливого? Адже зі словом “лялька” у нас асоціюється гра. Немає такої дівчинки, у якої серед іграшок не було б ляльки. Дівчатка вигадують їм імена, шиють одяг, “керують” діями своєї ошатної “доньки”. А як ми любимо ляльок-акторів! Є театри, які так і називаються: лялькові. Там у спектаклях ляльок приводять у рух актори. Ці актори так і називаються: […]...
34. Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки Служіння іншим – це платня, Яку ми віддаємо за те, Що живемо на Землі. М. Тофтул Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає – вона, по суті, є лише передмова до людини. Відповідальність – це обов’язок перед кимось чи перед […]...
35. Коли доля посміхається тобі. Твір за літературними казками Коли доля посміхається людині, вона інколи дуже сильно змінюється. Звідки тільки й беруться пихатість, чванливість, байдужість, і друзів не помічає, і вітається ніби ласку робить, зверхньо. Виходить, що доля ніби випробовує людину: яка ж вона насправді? Але є люди, які в будь-яких ситуаціях залишаються самі собою. І хоча Попелюшка з казки Ш. Перро і пасербиця з “Дванадцяти місяців” С. Маршака – казкові персонажі, але в них ми пізнаємо живих людей, […]...
36. Коли прийшла Твардовскому думка написати поему “Василь Теркин”? За словами самого автора, це трапилося навесні 1942 року, коли, приїхавши на якийсь строк у Москву, він, заглянувши у свої зошити, вирішив “пожвавити” старого героя. Однак це аж ніяк не означало механічного рішення вже колись поставленого завдання: “Глибина всенародно-історичного подвигу у Вітчизняній війні, – відзначив поет, – з першого дня відрізняла її від яких би те не було інших війн і тим більше військових кампаній”. Рішення, по зауваженню А. Туркова, […]...
37. Роздум за твором Шандора Петефі “Коли ти муж будь мужнім” Читаючи оповідання Дж. Лондона “Любов до життя”, ми спостерігали за тим, як по-різному можуть діяти герої у тяжких життєвих випробуваннях: один прявляє слабкість і гине, а інший, зібравши усі сили, бореться до останнього і здобуває перемогу. Серед безкрайньої Півночі перемагає безіменний герой американця Джека Лондона, на загубленому серед океанів безлюдному острові виборює право на життя герой англійця Даніеля Дефо Робінзон Крузо, а герой француза Жуля Берна п’ятнадцятирічний капітан Дік Сенд […]...
38. Друг – це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них “Друг – це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них”. Беззаперечна істина для багатьох із нас, але саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусів, обговорень. Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів – справжнього друга чи просто приятеля. Яким же повинен бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, із якими […]...
39. Коли була війна? Твір за оповіданням Григора Тютюнника “На згарищі” Чи не забули ми, коли почалася Велика Вітчизняна війна? Чи не забули ми, чого коштувала нашому народові ця війна? Справді, з уроків історії ми знаємо, що з 1941 до 1945 року наш народ пройшов через страшні випробування, через неймовірні страждання – через пекло Великої Вітчизняної війни. Сьогодні ми знаємо про події тих років з книжок та кінофільмів, з розповідей бабусь та дідусів, які лід час війни були дітьми і назавжди […]...
40. Твардовский: Коли від стін Берліна прийшов солдатів з війни додому Нам впадає в око разюча подібність між заключними рядками поеми й написаними під враженням поїздки на батьківщину ранньої восени 1945 року нарисом “У рідних місцях”. Це помічено багатьма дослідниками. От що цікаво: герой до кінця поеми стає знову безіменним. Перед нами – просто солдат. Це й Андрій Сивцов, і Михайло Худолеев, і той солдат, у якого “ні віконця ні, ні хати, ні господарки… ні синка” , і солдат Михайла Исаковского, […]...