В історичному романі-притчі Валерія Шевчука “На полі смиренному” автор вийшов далеко за межі опису буття ченців Києво-Печерського монастиря.
У кожному з дванадцяти розділів цього твору ми дізнаємося про життя одного з ченців Києво-Печерського монастиря. Нас захоплює розповідь автора про ченця Лаврентія, який “утихомирював біснуватих”, про Єремію Прозорливого, який постійно стежив за усіма і вмів помічати небезпечні явища довкола.
Якось під час служби він в образі купця в білому плащі побачив біса. Той розкидав довкола себе квіти. Кому вони ліпилися до одягу, той засинав і бачив гріховні сни. У цьому Єремія зізнається ігуменові.
Відтоді одержав благословення за всіма стежити. Це стало єдиною втіхою у житті. Але автор не засуджує Єремію, а жаліє його.
В дев’ятому розділі бачимо Прозорливого самотнім, бо нікому в цьому житті не зробив добра, а тільки страх викликав до себе.
Дуже цікавою є розповідь про ченця Ісакія, який “мав у душі сумнів” після з’явлення йому Христа. Чернець відчував, що йому якось незатишно в монастирському житті. В розпачі він питає іншого ченця, Агапіта-лікаря: “Скажи-но мені, хто більше Богові служить: той, хто добро на землі сіє, чи той, хто з плоттю своєю воює?”
Відречення від світу не рятує Ісакія від смертельної туги. “Той, кому він уклонявся”, явився до нього в затворницьку келію. Серед слів утіхи були й такі: “Не треба заради мене світ ненавидіти, бо не задля ненависті я прийшов. Не треба тіло своє умертвляти, бо не для смерті я є: життя – уділ мій, і світ оцей Бог створив – не диявол!”.
І послав Христос до нього чарівну дівчину як випробування душевної сили в болючому протистоянні: витримаєш танець із нею – вийдеш до сонця й світу. Хотілося Ісакію піти цим шляхом, але не зміг дотанцювати до кінця. Вертає він у пітьму своєї затворницької келії, ще більші сумніви переймають його. Але поневолена плоть вбила й силу духу в ньому, вбила саме життя.
Так письменник порушує проблему суперечностей між церковними догмами та істинною вірою.
Доля Іоанна-затворника схожа на долю Ісакія. У сні Іоаннові привиджується дівчина Пастка, яка кличе до себе. Але людина добровільне) прирікає себе на смертельні муки, навіть не усвідомлюючи, як глибоко помиляється. Чиста, світла Христова віра, на думку автора, не потребує фанатичних жертв.
Мораль цієї історії звучить з уст самого оповідача Семена: “Хто проти своєї природи іде, проти Бога наважується – сумнівається-бо в силі промислу вишнього”.
Образ Семена духовно споріднений із образом автора. Як і Семен, письменник вибрав собі роль спостерігача й описувача довколишнього абсурду. Вбираючи своїх героїв у історичні шати, зацікавлено вглядаючись у далекі епохи, він постійно думав і про сучасний світ.
Розповідаючи про Семена, В. Шевчук розкрив власну душу, свої думки, переживання, почуття в пору вимушеного мовчання.
Його Семен вирішує піти в світ: “Кличе мене зелене сонце серед неба – до його поклику я завжди прислухаюся. Знаю – світ – це мережа закутків, оточених сірими стінами, але між цими закутками все-таки існують дороги. Хто зна, може все-таки варто взяти палицю в руки і піти трохи побачити неба, що лежить над тими дорогами…”





Related posts:
- “Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій…” Творчість Володимира Винниченка – це яскравий художньо-публіцистичний літопис шляхів українського народу до незалежності в нашому буремному столітті. Для творів письменника характерні широта й актуальність тематики, новаторська манера письма. Він реалістично зображує тяжке становище темного і забитого селянства та міської бідноти, жорстоку експлуатацію заробітчан, перші спалахи соціального протесту. І завжди найістотнішим у житті Винниченка, політика і митця, були болісні роздуми про Україну, рідний народ, який упродовж століть не міг здобути омріяну […]...
- Що для мене “ідеал” і як його досягнути? Часто здається, що ми все далі й далі від своєї душі, від мрій та високих поривань. За буденними клопотами ми зовсім розучилися сприймати життя як подарунок, як щось незбагненне і чудове. Та невже ми завжди були такими? Хіба всі ми такі? Хіба немає вже в нашому житті маленького місця для прекрасного? А як же диво народження нової людини, любов до батьків, щастя бути матір’ю? невже порожнім звуком для нас стали […]...
- Неможливо завжди бути героєм, та можна завжди залишатися людиною Життя вимагає від нас вчинків. Без них неможливо розвиватись, рухатись до мети, самовдосконалюватись та перемагати. Але тут постає питання, якими саме вчинками ми намагаємося забезпечити свої поставлені цілі? Чи завжди вони є виправданими? Є такий гарний вислів “Переможців не судять”. Справді, переможці постають перед іншими героями, що змогли зробити те, на що інші не наважувались. Але, на мою думку, ця позиція має зворотню сторону. Дуже часто у боротьбі за перемогу, […]...
- Чи буде квітень, як завжди дарунком весняної здоби, чи славним іменем біди ми назвемо його – “Чорнобиль”? Кажуть, що на світі нема нічого випадкового, усе заплановано й обдумано перед Вищим Розумом. До мене часто приходить думка, що назва Чорнобиль теж не випадкова. За якісь страшні провини людства саме в цю місцевість прийшло чорне лихо, щоб розлитися полином по “нашім раї на землі”. Воно змією вповзло в життя ні в чому не винних людей, ділячи весь час на дві частини: до і після Чорнобиля. Але для багатьох людей […]...
- Хліб, як сонце, – кажуть люди, хліб, як сонце, – з нами всюди 9 клас Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця – це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку – частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших. Ось чому хліб, паляниця – це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю – це поважати тих хто брав участь у її виробництві. Але ж є ще одна причина того, що хліб вважається найдорожчим багатством: […]...
- Серед поетичних озер Юрія Клена З проголошенням України незалежною відкрилися широкі можливості познайомитися з творчим доробком представників української діаспори. Юрій Клен у 20-ті роки XX ст. належав до групи київських неокласиків. У час національно-культурного відродження він поділяв настанови М. Зерова, що зумовило синтез у творчій практиці традицій неокласицизму й романтичного волюнтаризму “празької школи”. Відомі твори письменника: збірки “Каравели”, “Україна”, “Жанна д’Арк”, поеми “Прокляті роки”, “Попіл імперій”, численні новели, автобіографічні нариси та есе “Спогади про неокласиків”. […]...
- Образ “високого неба” у романі Л. Н. Толстого “Війна й мир” Шкільний твір по роману “Війна й мир”. Неправда, що в людини немає душі. Вона є, і це саме добре, прекрасне, велике, що має людина. Пізнати, зрозуміти душу – це дано не всім. Наука про душ, мораль, моральність – найцікавіша й складна. І є два чоловіки, які відкрили її в літературі, зробили для неї те ж саме, що Архімед – для фізики, Евклід – для геометрії. Це Достоєвський і Толстой. Достоєвський […]...
- Місце міфу про Прометея серед інших Слово “міф” у більшості людей асоціюється із Стародавньою Грецією або Стародавнім Римом, адже найвідоміші міфи народилися саме там. Взагалі, про арабських, індіанських, німецьких, слов’янських, індійських оповідях і їх героях стало відомо набагато пізніше і вони виявилися менш поширеними. З часом спочатку ученим, а потім і ширшій публіці стали доступними міфи народів Австралії, Океанії і Африки. З’ясувалося, що в основі священних книг християн мусульман і буддистів також лежать різні, такі, що […]...
- Від землі аж до неба Неси в очах дива і недива, Хай буде тільки правда в них жива. В. Підпалий Володимир Підпалий… Маловідоме ім’я. Навіть в “Історії української літератури” про нього не пишуть… Водночас виявляється, що він талановитий поет. Палітра його доробку багата. У своїх творах порушує такі питання, як драматичні суперечності життя, кохання, теми добра і зла, любові і ненависті, ролі в життя людини малої Батьківщини. У письменницьких колах про нього говорять: поет камерний, […]...
- Ліс – зелене багатство На осінніх канікулах ми з батьками виїхали за місто. Ліс вже не гомонів, як раніше, тільки зрідка цвірінькали синиці та невгамовно стукотів дятел. Після перших серйозних заморозків листя померкло і з дерев’яним стуком падало на мерзлу землю. Ми заглибилися в ліс. Переступаючи через повалені вітром дерева, ми з мамою відстали від батька, вишукуючи пізні гриби. Натрапили на мухомор. На його капелюшку застигла мурашка. Вона ліниво ворухнулася, коли я доторкнувся до […]...
- Хай б’ється зелене серце природи Сьогоднішній ранок звичайний, як і тисячі ранків до цього. Ось звичайна вулиця з нескінченною рікою машин, з сірими громадами багатоповерхових будинків, що дивляться на мене сумними очима-вікнами… Від усього навкруги тягне вогкістю та холодом, тому мені стає незатишно серед кам’яного міста, де усі байдужі один до одного, де нікого не турбують проблеми інших. Очима починаю шукати навколо щось тепле, гарне, заспокоююче. Але бачу тільки сірі громади з маленькими острівцями газонів […]...
- Людина і сонце в творчості Драча У кожного письменника свій шлях до визнання. Але тільки той досягає вершин, хто завжди сам в собі, хто завжди – неповторність. До таких постатей в українській літературі можна віднести Івана Драча, одного з представників тієї плеяди, яка ввійшла в історію під іменем “шістдесятники”. На думку Б. Олійника. Іван Драч завжди “”заряджений на пошук”, він постійно знаходиться на шляху, що обов’язково приведе до досягнення мети. Принциповий, гострий на слово, поет з […]...
- Серед моря пісень Серед моря пісень Українські народні пісні були популярні серед народу в далекому минулому. У них народ розкривав свою душу, розповідав про своє злиденне життя. Звенигородщина – це співучий куток України. Там усі любили співати і слухати пісні. Прийде вечір – всі вулиці в селі гудуть піснями. А ранком за селом чабан виспівує про своє бурлацьке життя: Та нема гірш нікому, як бурлаці молодому. А на весіллі чути море пісень: сумних […]...
- Дитина землі й неба О. СТОРОЖЕНКО, Б. ЛЕПКИЙ, Л. КОСТЕНКО, Б. ХАРЧУК, Е. ГУЦАЛО, Л. ПОНОМАРЕНКО – ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?” 7 КЛАС “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?” О. СТОРОЖЕНКО, Б. ЛЕПКИЙ, Л. КОСТЕНКО, Б. ХАРЧУК, Е. ГУЦАЛО, Л. ПОНОМАРЕНКО Дитина землі й неба Люди не люблять тих, хто чимось виділяється серед них. Такі особи зазвичай самотні. Про одного з них, Планетника, і розповіла Олена Булига головному героєві однойменного твору Б. Харчука. Планетник з дитинства був не схожим на інших дітей. “Він, як усі ми, прилетів з вирію казки на свій […]...
- Безглузда війна серед світу людей Із подивом слухаєш розповіді старих людей, того покоління, що пережило жахи війни середини минулого століття: жодного прокльону або скарги. Вони навчилися цінувати життя, тому й бажають усім: аби тільки у світі панувала мирна тиша і спокій, аби не було війни. У роки Великої Вітчизняної війни ленінградський журнал “Звєзда” свідчив: “… Жоден з творів не викликає такого живого відлуння в серцях читачів-бійців, як “Війна і мир”. Під час облоги Ленінграда “Війна […]...
- “Любов, що водить сонце й зорні стелі” Приблизно із середини XІІ століття в Європі поволі набирає розвитку новий культурний рух – Відродження, або Ренесанс. Біля першовитоків цього руху стояв Данте Аліг’єрі. Деякі історики літератури вважають його водночас останнім представником середньовіччя і першим з титанів Відродження. Непідготовленого читача турбує питання, чому цей величний і абсолютно серйозний твір названий “комедією”? Відповідь дуже проста: за часів Данте комедією називали не лише смішне, а взагалі будь-яке видовище. “Божественна комедія” є твором […]...
- Навіть сонце може покохати 5 КЛАС СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ, МІФИ І ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ Навіть сонце може покохати Сонце кохає усе: усіх створінь, усі рослини, усе живе. Якщо б сонце не дбало про нас, ми б були не такі, як зараз. Сонце дуже любить рослини, адже воно годує їх своїм теплом й світлом. Сонце любить людей, особливо влітку, дає засмагу. Засмага – начебто поцілунки від сонця, яке завжди нагадує тобі, що воно тебе любить. Багато […]...
- “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” Ліна Василівна Костенко – це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім. Для багатьох шанувальників її поезії Ліна Костенко стала загадковою жінкою з легенди. І світло цієї легенди, як світло високої зірки, долинало навіть тоді, коли поетеса вимушена була мовчати “цілу вічність – шістнадцять років”. Мудрими людьми мовлено, що нація, як така, […]...
- Ф. М. Миллер – особливу увагу серед російських послідовників пізнього бенфеизма Міллер присвячує себе переважно вивченню героїчного епосу. Його “Екскурси до області російського народного епосу”, та ще раніше його “Осетинські етюди” є даниною новому напрямку. Міллер був однією з наших найбільших кавказоведов. Звідси особливий ухил його найкращих робіт. Чудово знаючи кавказькі матеріали, він вводить в орбіту наукового спостереження та підкреслює їх значення в міжнародному фольклорному обміні. Але в Міллера є низка надзвичайно значних робіт і казці. У ранніх роботах і ще […]...
- Природа. Я надивлюсь на сонце і на трави Інколи в нашому житті настають такі часи, коли ми шукаємо творчого натхнення, душевного спокою, прагнемо відновити сили або просто відпочити. У такі моменти ми шукаємо побачення з її величністю Природою, бо саме вона може допомогти й розрадити. Вона завжди зачаровує, наповнює любов’ю, енергією, вселяє віру й надію, облагороджує… Скількох митців слова, музики, пензля надихала природа на створення геніальних поезій, симфоній, картин! В усі часи людство знаходило в ній розраду й […]...
- Правда світліша за сонце Нелегко завжди говорити правду. Адже буває, що доводиться сказати комусь щось неприємне або зізнатися в чомусь негарному. Здається, коли приховаєш щось погане, особливо від близької людини, на душі стане легше. Але то просто омана. Не буває так, щоби брехунові було легко на душі. Адже йому доводиться завжди пам’ятати про те, де, коли, кому і про що він сказав неправду, бо інакше люди зрозуміють, що він збрехав. А якщо брехун настільки […]...
- Роман Шмельова “Сонце мертвих” Він працював над “Сонцем мертвих”, живучи в Буніна в Трасі, переслідуваний нав’язливими спогадами. Із Трасу Шмельов писав 19/6 вересня 1923 року в Париж Куприну: “Думаєте, весело я живу? Я не можу тепер весело! І пишу я – хіба вуж так весело? На мить забудешся… Зараз якийсь мистраль дує, і в мені тремтіння усередині, і туга, туга… Доживаємо дні свої в країні розкішної, чужий. Усе – чуже. Душа^-те рідний ні, а […]...
- МАРКО ВОВЧОК. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “МАКСИМ ТРИМАЧ”. РОМАНТИЧНІСТЬ ТВОРУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО СЮЖЕТУ, ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ Тема. МАРКО ВОВЧОК. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “МАКСИМ ТРИМАЧ”. РОМАНТИЧНІСТЬ ТВОРУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО СЮЖЕТУ, ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ 1. Події у творі відбуваються… А Напередодні Першої світової війни. Б Під час революції 1918 року. В Наприкінці XVII – початку XVIII ст. Г Коли на Україні панувала Польща і Московщина. 2. Неподалік від якого міста жив Максим Тримач? А Києва. Б Одеси. В Черкас. Г Ужгорода. 3. Характеризуючи героя свого твору, Марко Вовчок зазначила, що […]...
- Чи с серед людей місце ангелам? Твір за оповіданням Г. Маркеса “Стариган з крилами” У оповіданні колумбійського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса “Стариган з крилами” зображено маленьке містечко – безрадісну сіру місцевість. Навкруги бруд, дощ, морські молюски, що гниють на березі. Саме до бідних, знедолених життям мешканців занедбаного містечка, сходить ангел. Того ангела дуже важко розпізнати; це не прекрасна небесна істота з чин тими білими крилами. Цей ангел схожий на зубожілого старигана із облізлимй яструбиними крилами на тілі злодюжки. Родина, до якої з’явився ангел, дужо […]...
- ЧОМУ БУВАЄ СУМНЕ СОНЦЕ? Жив собі чоловік та жінка, які мали сина і дочку. Дочка була найкраща в світі. Ось одного разу сонце вкрало її собі за жінку. Після цього брат пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила і вибігла до нього та й каже: “Сховайся в льох, бо як прийде сонце, то запече тебе”. Брат швиденько заховався в льох. Коли прийшло сонце, то воно роздягнулось і повісило свої ризи на льосі […]...
- “У сміливих щастя завжди є” Роман Івана Багряного “Тигролови” став одним із кращих в українській літературі твором пригодницького жанру. Але авторові нічого чи майже нічого не довелося видумувати, адже багато описаних у романі подій він пережив сам. Друзі Івана Багряного запам’ятали його непосидючим, запальним. Юрій Смо – лич згадував: “З’являвся він несподівано – бушував, лаяв весь світ і облягався спати на письмовому столі. Звідти, з того стола, його й забрано”. Він опинився в слідчому ізоляторі […]...
- Завжди залишайся людиною Усі ми знайомі з твердження про те, що людина повинна завжди залишатися людиною. Та як зрозуміти ці слова? Що такого “людського” є в нас і чому ми маємо пам’ятати про це? Зазвичай, людяністю ми називаємо такі якості як доброту, вміння зрозуміти й поспівчувати, справедливість. Та хіба ми всі завжди керуємося ними в своїх вчинках? Людину від тварин відрізняє здатність робити власний вибір того, як вчинити в певній ситуації. Саме наш […]...
- Чому сонце буває сумне? 1. Сонце та міфи й легенди про нього. 2. Легенда про те, чому сонце буває сумне. 3. Що пояснює ця легенда?...
- Красива й щедра душа народу виявляє себе в традиціях, обрядах, віруваннях, святкуваннях. Новорічні свята в Україні такі яскраві, веселі, сповнені вигадок, сміху, ігор! Це казкова, чарівна пора! Людям так хочеться вірити в казку, в диво, сподіватися на здійснення найзаповітніших мрій.. Різдво, Василя, Маланки, Водохреще – як багато цікавих обрядів пов’язано з цими надзвичайними днями! И малі, й дорослі охоче стають учасниками різних празникових дійств. Новолітування перетворює кожного на людину, що вірить у чаклунство, гадання, передбачення долі за якимись особливими знаками… Завжди неповторною є новорічна ніч. Ми всі чекаємо від неї якихось дарунків. Опівночі б’є годинник, і кожен удар його віддаляє нас від старого і наближає до нового – омріяного, жаданого і, сподіваємося, щасливого. Звертаючись подумки до Нового року, просимо його бути до нас ласкавим, прихильним, віримо в його щедрість і милосердя. Я люблю чекання новорічного свята. Хата прибрана якось особливо і ніби сповнена чарівного сяйва. Терпко пахне соснова глиця, потріскують запалені свічечки. Гарно! У такий час душа зичить усім добра, злагоди, усіляких життєвих гараздів. Різдвяні свята несуть із собою цілу купу побажань, які виспівуються в колядках. Гості-колядники віншують господаря й господиню, зичать їм статків, багатого врожаю, благополуччя, ясної зірки над долею. Люди в цей час об’єднані взаємною любов’ю, щирістю, надіями на краще майбуття. Прекрасні риси українського національного характеру виявляються на повну силу. Це і гостинність, і доброзичливість, і всепрощення, і щедрість… У кожній хаті за столом добрі люди вітають одне одного, а всі побажання зводяться до того, щоб була злагода в державі, щоб на столі завжди займав почесне місце святий хліб, схожий своєю круглою формою на сонечко Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: дорослий – серйозний, заклопотаний, і світ дитинства – фантазій і мрій. Вони тісно переплітаються між собою. […]...
- “Шануй завжди сліди минулого” В них обретает сердце пищу: Любовь к родному пепелищу, Любовь к отеческим гробам. О. С. Пушкін Академік Д. Лихачев у своїх “Листах про добре і прекрасне” писав про те, що пам’ять і знання минулого, заповнюючи світ, роблять його більш цікавим і значним, що без минулого світ для людей порожній. Знання історичного минулого він називав “четвертим дуже важливим виміром світу”. Ці знання починаються з інтересу до того, що безпосередньо оточує людину. […]...
- Аналіз історичної пісні “За Сибіром сонце сходить” 8 КЛАС ІСТОРИЧНІ ПІСНІ Аналіз історичної пісні “За Сибіром сонце сходить” Існує близько сорока варіантів пісні про Устима Кармалюка – легендарного ватажка селянських загонів, які боролися проти панського гніту. Знущання з кріпаків були такі, що терпіти не вистачало сил, тому багато селян тікали від пати, Устим Кармалюк теж утік, зібрав загін “славних хлопців” і став відновлюватисправедливість – у багатих забирати, а бідним віддавати. “Отак гроші поділивши, я гріхів не маю”, […]...
- Чим приваблює мене знаменитий детектив Шерлок Холмс? Ось уже протягом кількох століть люди захоплюються талановитим детективом Шерлоком Холмсом, дивуються його здібностям. А створив героя своєю уявою і художньою майстерністю англійський письменник Артур Конан Дойль, який вважав, що для того щоб пізнати людство, треба вивчити й дослідити людину. У своїх шістдесяти оповіданнях про Шерлока Холмса письменник показав людину виняткових розумових здібностей, дуже спостережливу, здатну аналізувати факти і знаходити вихід із найскладніших ситуацій. Сюжети побудовані так, що читач постійно […]...
- У житті, знаєш ти, завжди є місце для подвигів Героїня оповідання “Стара Ізергіль”, промовивши ці слова, мала на увазі те, що кожній людині надається можливість для здійснення подвигу. Та чи кожна людина здатна скористатися з цієї можливості? У оповіданні Ізергіль подає своє розуміння подвигу. Подвиг – це героїчний вчинок. Але в чому героїзм? Може, в тому, щоб протиставити себе цілому світові, як це зробив Ларра? Адже він по-справжньому горда й волелюбна людина. Так, але кому від того легше? Кому […]...
- Любов до Батьківщини в поезіях “Сонце заходить, гори чорніють…” та “І виріс я на чужині…” З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина він переймався нещастями покривджених. Ще юна Ком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль. Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко написав хвилюючий вірш “І виріс я на чужині…”. У ньому Кобзар згадує сумну подорож на Україну, до рідного свого села. […]...
- Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих “Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих”. Коли цвітіння настає пора, Коли весна смичком струмка заграє, Тоді ми з днем народження вітаєм Славетного Олеся Гончара! / Д. Кононенко / Скільки б не пройшло весен і зим без Олеся Терентійовича Гончара, час не зітре пам’яті про великого сина великої родини, вірного правнука Кобзаря, про улюбленця українського народу. Тепер тільки з портрета дивляться на нас вишневою […]...
- Поезія – це завжди неповторність ЛІНА КОСТЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЛІНА КОСТЕНКО Поезія – це завжди неповторність… Мудрими людьми мовлено, що нація як така не існує без пасіонаріїв, безкомпромісних поетів величного творчого начала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має такий цвіт. Але як нещадно побивано його у всі – хоч як не роззирайся – часи. Кривава лапа монстра тоталітаризму завжди нависала над кращими з кращих. У темній […]...
- РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ “МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ”, “ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН”, “СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО”,”В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ” Тема. РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ “МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ”, “ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН”, “СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО”,”В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ” 1. Якої пори відбуваються події у творі “Місяць на небі, зіроньки сяють”? А Нічної і місячної. Б Зимової і зоряної. В Осінньої і ранньої. Г Сонячної і спекотної. 2. Дівчина співала пісню “Місяць на небі, зіроньки сяють”, перебуваючи… А У вишневому садочку. Б У човні. В На узбережжі моря. Г […]...
- Я дух, завжди звик заперечувати Шлях до творення проходить через руйнування – так розумів Н. Г. Чернишевський підсумок драми Гете Фауст. І дійсно, герой твору проходить через сумніви, розчарування, протиріччя у своїй боротьбі за людину, на шляху до пізнання істини. Але досягти цієї істини йому, як не дивно, допомагає Мефістофель – злодій, спокусник, що штовхає Фауста на погані вчинки. Проте образ Мефістофеля – образ складний і неоднозначний. З одного боку, він є втіленням злих сил, […]...
- Любов завжди таємниця Не раз і не два доводилося мені бачити палаюче багаття. І щораз повторювалася та сама картина: навколо багаття літають нетлі. Вони зібралися на багаття в темному мороці ночі. Але раптом багаття норовливо спалахує, викидає гострі язики полум’я, і метелики згоряють у вогняній стихії. Уцілілі злякано відлітають на мить. Але багаття все одно вабить їх. І знову вони будуть летіти до нього, і знову будуть згоряти в жаркому полум’ї. “Дурні метелики”, […]...
- Підтримайте або спростуйте думку: “Сміливі завжди мають щастя” Як на мене, аксіомою можна вважати твердження про те, що кожна людина прагне бути щасливою. На жаль, не кожна може цього досягти. Причини можуть бути надзвичайно різноманітними. Однією ж із головних, гадаю, є людське боягузтво: боячись нашкодити, людина припиняє будь-що робити задля руху в напрямку власного щастя. Інші ж, – сміливіші, – навіть наражаючись на купу перешкод і зазнаючи багатьох ударів долі, торують дорогу до своєї мрії – щасливого життя. […]...
Categories: Твори на різні теми