Класифікація казок о 19-й столітті

Свого часу класифікація Срезневського була кроком вперед, оскільки вона вже не включав в казки билини і авантюрні романи, але включав тваринний епос. Нині вона має вже тільки історичний інтерес. Питання класифікації не вставав ми до 1960-х років ХІХ століття, коли поява афанасьевского збірника оживило інтерес до казці і озвалося на науковому її вивченні.

Проте представники так званої школи “офіційної народності” ще розуміли значення афанасьевского збірника як справді народного.

І. М. Снєгірьов, наприклад, у “Лубочних картинках

російського народу московському світі”, ще відрізняє казку від билини у відповідь про три пологах казки: 1) міфічних, 2) богатирських і трьох) життєвих. Як кажуть, казка про тварин їм ігнорується.

Схожі погляди відбито у примітках П. А. Безсонова до издававшимся їм пісням Киреєвского. Він включає билини в казки, проте насамперед називає казки “былевые, богатирські”, розуміючи під цим казки на билинні сюжети.

Далі йдуть казки “былевые, але з богатирські”. Під ними Бессонов передбачає міфологічні казки, хоч і уникає цього терміна, перебувають у наукової ворожнечі з представниками так званої міфологічної школи. Далі Бессонов виділяє казки лубочні і, нарешті, казки побутові, куди зараховує і казки про тварин, оскільки, на його думку, вони є “зооморфическими”, а казками про людей із пізнішим перенесенням людських властивостей на тварин. Набагато більше чуйні виявилися “міфологи”, по-своєму розуміючи важливого значення афанасьевского зборів.

Як ми вже вказували, у російській науці нагальна потреба в класифікації виникло після закінчення першого видання казок Афанасьєва.

Таку класифікацію і навіть запропонував Орест Міллер по тому, як видання казок було завершено, і незручність безсистемного розташування афанасьевского першого видання очевидно. Насамперед Міллер виділяє міфічні казки, що їх налічує у Афанасьєва 343 і які він поділяє на сюжети, вірніше, на сюжетні кола. Далі йдуть нравственно-мифические. Це казки про долю, про дурне, про віщому сні, про правді і кривді, про несправедливому багатстві й т. буд.

Виділення цього розряду викликано загальним поглядом Міллера на моральну стихію в народній творчості. Третій розряд – казки про тварин. Четвертий – казки на билинні сюжети, п’ятий – казки, виникаючі під книжковим впливом. Нарешті, останній розряд Міллер характеризує як “казки суто нра-вописательные, характеру часгию протестуючого, і протестуючого часгию у вигляді сатири”.

До них Міллер відносить казку про Ерше Ершовиче, про Грозному і Горшене і всі анекдоти.

Ця класифікація – перша наукова класифікація. Афанасьєв безсумнівно нею скористався, але прийняв з її далеко ще не все. У нашої науки ця класифікація зіграла великій ролі й у основних рисах, з поправками Афанасьєва, залишається вірною й сьогодні, попри нечіткість і невитриманість принципу розподілу. Сам Міллер вважав свою класифікацію історичної, т.

Е. розташованої “сходами історичного поступу цій галузі народної словесності” . Ми, проте, поспіль не можемо класифікацію Міллера визнати такою. Сама собою думку Міллера містить цінне устремління, але ми зараз знаємо, що розташування казки по фазисам історичного поступу і класифікація матеріалу в статичному розрізі – двоє геть різні запитання. Нам як статична класифікація, і історичне вивчення казки за формами розвитку.

Класифікація Міллера увійшла у нашу науку саме як формальна, ніж як історична.

Згодом у “Досвіді історичного огляду російської словесности”153 Міллер ускладнив свою класифікацію посиленням саме історичного початку, але від прийняття цього вона виграла, а програла. Він розташував міфічні казки за формами боротьби світла з темрявою.





Класифікація казок о 19-й столітті

Categories: Твори з літератури