…Мені три роки. Я намагаюся приборкати свій триколісний велосипед, але він чомусь не дуже мене слухається. Та мені все одно весело, бо мама й тато поруч, вони посміхаються, і я не просто сміюся, я заливаюся сміхом, мені так просторо й затишно.
…Мені чотири роки. Тата чомусь немає. Мені хочеться плакати. Мама поруч зі мною, але в неї засмучені очі.
Мені невесело.
…Мені п’ять років. Тата все ще чомусь немає. І мами теж немає. Бабуся каже, що мама на роботі і щоб я був чемним хлопчиком. А ще каже, що життя дуже складне сьогодні.
Чому воно складне, – я не розумію.
…Мені шість років. Мама рідко дивиться на мене. У неї сумні очі, інколи вона довго дивиться кудись у вікно.
Часом погляне на мене й скаже: “Викапаний батько”, – й очі наповнюються слізьми.
Нещодавно принесла від тьоті Валі шкільну форму. Я стану школярем.
Ми йдемо до школи. У лівій руці букет, праву тримає мама. Хочеться швидше вручити комусь букет. І хочеться, щоб за другу руку мене тримав тато.
…У мене, здається, все є, але багато чого немає. Немає маминого сміху, немає татових рук, немає вогнища біля річки. Про вогнище мені розповів мій шкільний товариш, як вони всі їздили до річки й там відпочивали. Я розумію, що всього цього немає тому, що тато і мама – не разом. Інколи бабуня сварить мене, коли я починаю рюмсати: “Ти не хлюпай тут і не капризуй.
Ти – єдиний мужчина в сім’ї”.
…Наближається свято Нового року. Що ж то мені принесе Миколай? Мама, як завжди, поспіхом каже: “Напиши Миколаю, який би подарунок ти хотів”.
Я довго думав і написав: “Святий Миколаю! Хочу на Новий рік побачити тата і щоб мама посміхалася”. Як мама і веліла, я поклав листа на підвіконня, аби Миколай прийшов уночі й забрав мого листа.
…Снігом замітає стежки. Незабаром Новий рік. Я чекаю. Мама якось загадково посміхається.
Чекаємо тієї миті, коли стрілки зійдуться на дванадцяти…
Дзвінок у двері. Я чимдуж біжу до дверей, хапаючись за всі наші защіпки. Серце неймовірно калатає…
Відчиняю… Я відразу впізнав його – мій тато! Він якось зачудовано й розгублено дивиться на мене, потім хапає мене на руки, обнімає мене й маму.
– Я більше ніколи від вас не піду! Ніколи! – Його очі стають вологими. – Я вас дуже – дуже люблю!
…Чарівна зимова ніч.





Related posts:
- Думки вголос після знайомства з віршем “Новорічна притча” Дивний світ навколо нас. Таке враження, що всі дорослі дуже добрі, тільки ми, діти, “якісь не такі”, що нас треба виховувати, наставляти, скеровувати. Начебто правильно все, але залишається враження нещирості дорослого світу стосовно нас, дітей. Дуже влучно помітила це Ірина Мироненко та вилила цю гірку правду в поетичні рядки, зміст яких дуже простий: тато вирішив донечці під Новий рік зробити подарунок за будь-яку ціну. Отож, не довго думаючи, він пішов […]...
- Рибалка – Випадок із життя Мій тато-завзятий рибалка! Він їздить на річку з вудочками по неділях в будь-яку пору року. Але сумує, що ми з мамою не завжди їдемо з ним. І от якось влітку ми всією сім’єю поїхали на рибалку. Поки ми з татом розбирали снасті, мама збирала поблизу хворост для вогнища-тато ж обіцяв юшку! Поки тато розставив вудки, ми з мамою розвели вогнище біля річки на галявині. Навкруги було дуже гарно, бо світанок […]...
- Моя сім’я Моя сім’я Моя сім’я – це тато, мама, брат Андрій і бабуся. Мама і тато багато працюють, і тому я дуже ціную години, коли ми буваємо разом. Вони намагаються виділити час, щоб поспілкуватися зі мною і Андрієм. Тоді ми йдемо до лісу або в парк, а влітку – до річки або водосховища. Найбільш мені подобається, коли ми їдемо на кілька днів порибалити. Я, брат і тато рибалимо, а мама готує […]...
- Про тата У нас дружна сім’я, а на чолі її – наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою. Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо приємно спостерігати, як тато працює. Що б він не робив – чи допомагав мамі в господарстві, чи рубав дрова – усе він робить із […]...
- Мама – мій найкращий друг Щодо дружби так багато говорять. А що це значить? Я довго цього не розумів, доки не стався зі мною досить дивний випадок. Того дня все йшло не так. Ні, я не запізнювався до школи. Будильник задзвенів вчасно. Мама мене, як завжди, нагодувала. Тато, як завжди, провів мене до зупинки. Та й погода була чудова. А що ж було поганого? Спочатку я з’ясував, що забув удома щоденник. І щоуроку мене за […]...
- Учитель життя У житті кожної людини є Учитель. Це не якийсь фахівець, а саме людина, яка веде тебе по життю. Такий Учитель є і в мене, він не просто вчитель, а друг і порадник. Це – мій тато. У нас особливі стосунки, не просто батько з сином живуть під одним дахом, у нас із ним справжня дружба. Коли я ще був маленьким, мені дуже подобалося бути разом із батьками, особливо у вихідні […]...
- Твір “Новорічна ялинка” Струнка, пишна, пахуча новорічна ялинка – справжня окраса новорічних свят. Свіжа, принесена в дім з зимового морозу, вона наче казкова лісова принцеса веде за собою святковий настрій. Ялинку встановлюють у кімнаті на видноті та починають прикрашати. Прикрашання новорічної ялинки – відповідальне та радісне заняття. З коробок дістають блискучі прикраси – кульки, іграшки, дощик, цукерки у золотих обгортках. Спочатку встановлюють верхівку або зірку, потім розвішують найбільші кульки. Ялинку опутують спіраллю різнокольорових […]...
- Моя мама шиє У нашому місті був оголошений конкурс швачок “Золота голка”. Умови конкурсу надрукували в газеті, оголосили по місцевому каналу телебачення. Вранці мама сказала: “Я теж буду брати участь у цьому конкурсі”. Моя мама працює на швейній фабриці. Вона шиє одяг і дорослим, і дітям. Мама любить свою роботу, і на фабриці її хвалять. Нещодавно її призначили бригадиром швачок-мотористок. Шиє мама і вдома. Я люблю спостерігати, як вона це робить. У неї […]...
- Горе-рибалка і рибачка. Твір-оповідання Якось улітку ми всією сім’єю поїхали на риболовлю. Поки ми з татом розбирали снасті, мама збирала поблизу хмиз. Тато розставив вудки, а ми з мамою розвели багаття. Світанок уже відступив, ведучи за собою туман. Поплавці мирно погойдувалися на воді, не передвіщаючи ніякого кльову. Я небагато занудився й пішов до багаття. Мама сиділа на березі, любуючись яскравими сонячними відблисками на воді, а тато періодично перевіряв наживки на гачках і називав нас […]...
- Підтримайте або спростуйте твердження: “Щастя – це казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає” Мабуть, скільки у світі є людей, стільки й можливих варіантів відповідей на запитання, що таке щастя, бо кожна людина розуміє його по-своєму. Розуміння людиною щастя залежить від її духовності. Починаючи з античності, поняття щастя належить до філософських категорій. Усі філософи сходяться на тому, що щастя є поняттям не матеріальним, а внутрішнім. Тобто людина щаслива, якщо вона внутрішньо на це здатна. Якщо звернутися до народної мудрості – афоризмів, прислів’їв та приказок, […]...
- “Витязь Янош’ – фольклорно-казкова поема про героя з народу Перші хвилини 1823 року. Невеличке містечко Кішкереш, що в Угорщині. У родині збіднілого угорського дворянина народжується дитина – хлопчик, якому судилося стати окрасою не тільки угорської, а й світової літератури. Це Шандор Петефі. На стіні будинку, у якому поет провів останню ніч свого життя, вирізьблено слова: “Тут він був ще людиною, звідси вийшов у свій великий шлях, щоб стати зорею. Сяйво її вічне”. І справді, ясною, незгасною зорею сяє нам […]...
- Новорічна трагедія 1. Головна тема оповідань Панаса Мирного. 2. Особливість заключної частини оповідання П. Мирного “Морозенко” . 3. Тяжка доля Катрі та її сина Пилипка. 4. Зовнішній вигляд маленького хлопчика. 5. Ставлення Пилипка до своєї матусі. 6. Рішення Пилипка йти до хрещеного батька. 7. Володар зимового лісу в уяві Пилипка. 8. Трагедія, яка сталась з маленьким Пилипком. 9. Головний винуватець лиха....
- Твір “Вчинок, яким я пишаюся” З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці гарні вчинки повинні приносити користь не тільки мені самому, але іншим теж. Одного разу я зробив особливий вчинок, який тепер згадую з гордістю. Тоді я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку чотирьох років. Вона стояла біля пішохідного переходу та плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона […]...
- Хто для мене приклад Люди, які вважають себе досконалими, помиляються. У кожного з нас є недоліки або навіть і вади, і щоб позбутися їх, потрібна допомога – приклад людини, котра змогла цього досягти. Немає нічого поганого в тому, що хтось прищеплює собі добрі риси і якості за взірцем іншої людини, погано, коли це відбувається навпаки. Найкращим прикладом для мене є мій тато. Він сильний, але не просто тому, що таким народився. Щоранку мій тато […]...
- Дитинство – запорука майбутнього Я ще не маю уявлення про те, як буду в майбутньому ставитися до свого дитинства і що воно для мене означатиме на відстані років. Можливо, це тому, що ще не зовсім розлучився з ним, воно ще десь поруч зі мною, блукає десь, зазирає незвіданими казками уві сні, бентежить душу тим, що я дорослішаю, й дитячі казки вже не викликають у мене якогось неймовірного захоплення, як це було в дитинстві. Але […]...
- Одного разу увечері Одного разу увечері до нас у квартиру подзвонили. Я кинувся до дверей, а за мною кіт Маркіз. У дверях стояла тітка Валя, мамина сестра, – вона приїхала до нас у гості з Полтави. Мама відразу заклопоталася на кухні, щоб пригостити гостю. Тато став розпитувати тітку Валю про новини, а я сів з ногами в крісло, на руки до мене стрибнув Маркіз. “І для чого ви кота в квартирі тримаєте? – […]...
- Стосунки між батьками і дітьми Вранці, збираючись в школу, я вмикаю магнітофон і слухаю записи своїх улюблених виконавців. їхні пісні супроводжують мене й дорогою до школи: я беру із собою плейер. А ще в нашому будинку є відеомагнітофон. З його допомогою я дивлюся і слухаю виступи моїх улюблених груп: “Руки вгору”, “Любе” й інших. Ми часто купуємо відео – і аудіокасети, у нас зібралася велика фонотека. Одного разу касети безладно лежали на підвіконні, на письмовому […]...
- Сімейний вечір Мої батьки працюють архітекторами, і часто затримуються на роботі допізна. Тоді моя старша сестра гріє вечерю і ми разом їмо. Але сьогодні я швидко збираюся після уроків і поспішаю додому. Тому що тато і мама прийдуть додому раніше, і вся наша сім’я вечерятиме разом. Такий сімейний вечір буває не щодня. Коли я повертаюся зі школи, сестра і мама вже вдома і готують вечерю. Тато теж їм допомагає. Всі жартують, сміються, […]...
- Як я допомагав саджати картоплю Мої бабуся і дідусь живуть у селі. Біля їхнього будинку ростуть дерева, кущі, городина. Є також вільна ділянка, на якій щовесни саджають картоплю. Цього року ми з батьками приїхали допомагати бабусі і дідусеві саджати картоплю. Увечері напередодні було вирішено, що працювати на городі будуть лише чоловіки, а жінки готуватимуть обід. Отже рано вранці я, тато і дідусь вийшли на роботу. З собою ми несли дві лопати і одне відро, щоб […]...
- Новорічна трагедія – ПАНАС МИРНИЙ 6 клас Панас Мирний, прагнучи показати безталанну долю своїх співвітчизників, створював правдиві оповідання із селянського життя. У минулому столітті був звичай уміщувати в пресі під Новий рік оповідання обов’язково із щасливим кінцем. Найкращі письменники пробували себе в цьому жанрі. Написав своє новорічне оповідання й Панас Мирний, але було воно таким несхожим на всі інші. Катря живе із сином Пилипком у безпросвітних злиднях. Закінчилося борошно, і немає де позичити. Можна продати […]...
- Навіщо я зберігаю іграшки. Твір-роздум Я вчуся у п’ятому класі, граю на піаніно і захоплююсь сучасними танцями. З Вдома у мене є комп’ютер, за яким я проводжу не так вже багато часу. Я охоче поступаюсь місцем за комп’ютером своїм подругам, коли вони приходять до мене В гості. Найбільше дівчаткам подобаються мої іграшки, багато з яких збереглося ШЄ з раннього дитинства. Я ставлюся до них наче до живих – до плюшевого ведмедика, зайця, слона, тигра. А […]...
- Людина, на яку я хочу бути схожим Твір-роздум Людина, на яку я хочу бути схожим Твір-роздум Людина, на яку я хочу бути схожим,- це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І якщо мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли прийде мама, то горе, розділене з нею, – півгоря, а радість – подвійна радість. Інколи мама накричить на мене за […]...
- Казкова зима Природа взимку нагадує новорічну казку. Тоненькі, ще зовсім ослаблені осінньою мрякою гілочки дерев вкриваються пухкою сніговою ковдрою, яка зігріває їх своїм теплом. Знову на землю падають безшумні сніжинки. Не встигли люди очистити доріжку, а дерева скинути сніг, як доріжка знову заметена, а дерева покрилися ще щільнішим білим пухом. Казкова зима… Зима наступає разом із холодом і терпким морозом. Вона вимагає теплого одягу та активного руху. Глибокий, ще зовсім не зрушений […]...
- Професія мого тата Здійснилася моя давня мрія. Нещодавно я побував у тата на заводі. Мій батько слюсар-оператор, працює у технічному відділі програмної обробки. Ось тато приніс перфострічку з програмою-завданням для верстата. Перфострічка – це креслення деталі, перекладене на мову чисел. Тато швидко переписав програму-завдання в пам’ять верстата, який відразу ж зашелестів мотором і притягнув до себе робочий стіл-палету із складнюіцою деталлю. Моргнувши лампою, верстат висвітив на пульті стрункі ряди цифр. Потім потягнувся вгору, […]...
- День звільнення Харкова Я йду алеєю з трьома червоними гвоздиками в руках. Повз мене проходять люди, молоді і старі, веселі і смутні, й усі вони несуть квіти. Алея довга, з боків її вишикувалися високі дерева. Мені здається, що я потрапила у великий коридор із блакитною стелею – небом. І все це якесь урочисте: і небо, і сонце, і дерева. І люди. Що сталося? Я обертаюся – позаду йдуть мої батьки, вони жваво про […]...
- Хочу бути схожою на маму ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Хочу бути схожою на маму Нас у мами багато – аж семеро дітей. Живемо ми у поліському селі серед мальовничої природи. Мої односельці мудрі і добрі люди. Та наймудріша серед них – моя мама. Тиха, спокійна, лагідна, не пам’ятаю випадку, щоб вона на когось із нас гнівалась, голосно сварила. Якось почула від мами дивні слова, сенсу яких тоді не могла зрозуміти. Жили біля нас сусіди. Дітей […]...
- Шкільний кабінет фізики Коли я вперше потрапив до кабінету фізики, у мене розбіглися очі. Мою увагу привернули незвичайні предмети. Згодом я довідався про їхні назви: трансформатор, вольтметр, амперметр… А ще впали в око різні метеорологічні прилади, закріплені на панелі. Ця панель розташовувалася на стіні, яку облюбували сонячні зайчики. Тоді, уперше переступивши поріг кабінету фізики, я не особливо розглядав розвішані на стінах портрети знаменитих учених. Коли я прийшов додому і розповів батькам про незвичайний […]...
- КОНСПЕКТ УРОКУ – “ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА” О. ДОВЖЕНКА – КАЗКОВА ПОДОРОЖ У СВІТ ЙОГО ДИТИНСТВА Тема: “Зачарована Десна” О. Довженка – казкова подорож у світ його дитинства. Проблематика. Характери. Поетика кіноповісті. Мета: ознайомити учнів зі змістом кіноповісті; дати характеристику образам – персонажам; проаналізувати естетику твору; розвивати уміння і навички учнів проникати в інтертекстову сферу художнього твору; виховувати почуття святості родини, України. Тип уроку: урок-дослідження. Форми організації навчання: групові. Хід уроку І. Організаційний момент. Звучить фонозапис пташиного співу, що налаштовує на сприйняття художнього твору. ІІ. Актуалізація […]...
- Мої роздуми над долею дитини сироти після прочитання вірша Т Шевченка “Мені тринадцятий минало” Коли живеш у сім’ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним. Але ось я прочитав вірш Т. Г. Шевченка “Мені тринадцятий минало” – і моя душа озвалася таким хвилюванням, таким болем, такими ніжними й вдячними почуттями до рідних, що й не вимовить словами! Яким же […]...
- Твір-нарис “Моя мама – найкраща” У мене найкраща мама в світі. Ми з моїм братом Михайлом дуже її любимо. Моя мама – енергійна та сучасна жінка. Їй тридцять п’ять років. Вона добре виглядає та займається спортом. Мама ходить в басейн, любить грати в теніс та бадмінтон. Працює мама в транспортній фірмі, в офісі. Вона організовує перевезення різних вантажів. Мама працює багато. Через це у неї мало часу, щоб готувати вдома їжу, прати та прибирати. Тому […]...
- З любов’ю до матусі Я хочу написати про любов. Про любов особливу, яка у кожної людини, наче життя, єдина і неповторна. Вона жила в мені ще до моєї появи на світ, тому що її у мене, ще ненароджену, вливала моя мама. Ця любов допомогла мені народити ся, тому що на мене мама чекала. Вона росла в мені і разом зі мною, тому що поруч була мама, і їй я дарувала цю любов. Та чим […]...
- Красива й щедра душа народу виявляє себе в традиціях, обрядах, віруваннях, святкуваннях. Новорічні свята в Україні такі яскраві, веселі, сповнені вигадок, сміху, ігор! Це казкова, чарівна пора! Людям так хочеться вірити в казку, в диво, сподіватися на здійснення найзаповітніших мрій.. Різдво, Василя, Маланки, Водохреще – як багато цікавих обрядів пов’язано з цими надзвичайними днями! И малі, й дорослі охоче стають учасниками різних празникових дійств. Новолітування перетворює кожного на людину, що вірить у чаклунство, гадання, передбачення долі за якимись особливими знаками… Завжди неповторною є новорічна ніч. Ми всі чекаємо від неї якихось дарунків. Опівночі б’є годинник, і кожен удар його віддаляє нас від старого і наближає до нового – омріяного, жаданого і, сподіваємося, щасливого. Звертаючись подумки до Нового року, просимо його бути до нас ласкавим, прихильним, віримо в його щедрість і милосердя. Я люблю чекання новорічного свята. Хата прибрана якось особливо і ніби сповнена чарівного сяйва. Терпко пахне соснова глиця, потріскують запалені свічечки. Гарно! У такий час душа зичить усім добра, злагоди, усіляких життєвих гараздів. Різдвяні свята несуть із собою цілу купу побажань, які виспівуються в колядках. Гості-колядники віншують господаря й господиню, зичать їм статків, багатого врожаю, благополуччя, ясної зірки над долею. Люди в цей час об’єднані взаємною любов’ю, щирістю, надіями на краще майбуття. Прекрасні риси українського національного характеру виявляються на повну силу. Це і гостинність, і доброзичливість, і всепрощення, і щедрість… У кожній хаті за столом добрі люди вітають одне одного, а всі побажання зводяться до того, щоб була злагода в державі, щоб на столі завжди займав почесне місце святий хліб, схожий своєю круглою формою на сонечко Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: дорослий – серйозний, заклопотаний, і світ дитинства – фантазій і мрій. Вони тісно переплітаються між собою. […]...
- Прибираю свою кімнату Раніше в мене не було своєї кімнати, ми жили в двохкімнатній квартирі з мамою, татком та бабусею Лідою. Мама й тато займали маленьку спальню, а більшу, світлішу кімнату віддали нам з бабусею. Коли я був маленьким, з бабою Лідою було весело, затишно й спокійно – вона розповідала увечері казки, і взагалі, була моїм найближчим другом. Батьки інколи їздили разом то у відрядження, то у відпустку, а ми з бабусею залишалися […]...
- Як я розумію щасливе сімейне життя Кожна людина хоче бути щасливою. І кожна людина прагне щасливого сімейного життя. Проте щасливе сімейне життя кожен розуміє по-своєму. Мені здається, що обов’язковою умовою повинно бути взаєморозуміння між членами сім’ї. Якщо батьки розуміють, по-перше, один одного і разом – інтереси дітей, а діти розуміють інтереси батьків, то така сім’я обов’язково відшукає шляхи до щастя. Зразком для мене є моя сім’я. Ми з сестрою вважаємо своїх батьків старшими друзями. Нам цікаво […]...
- Птахи кричать Влітку я з батьками відпочивав на базі відпочинку в лісі біля річки. Наш будиночок знаходився серед сосен, їх “лапи” заглядали в каші вікна, і це було весело. Виглянувши рано вранці у вікно, я іноді бачив рудих білок, що перескакують з сосни на сосну. Якщо вони були голодні, то опускалися на землю, тому що люди підгодовували їх. Час від часу ми з батьками відправлялися до лісу на пошуки грибів і ягід, […]...
- Портрет опис моєї мами Найдорожча людина для мене – це моя мама. Моя матуся привітна, добра, ніжна, ласкава, життєрадісна. Вона вміє підтримати у важку хвилину і дати ділову пораду. Моя мама середнього зросту, струнка, як берізка, і дуже жіночна. У неї прекрасні кучеряве волосся, що нагадують золоте колосистої поле. Очі моєї мами блакитні, як волошки. Вони завжди ясні, випромінюючі доброзичливість. Губи її яскраво – червоного кольору, наче стиглі вишні. Обличчя її завжди осяяне ласкавою […]...
- Не хочу, щоб старіла мама Их улыбка – счастья добрый вестник, Солона слеза их и горька… И воспеты не случайно в песнях Отчий дом и матери рука. В. Сосюра Переді мною фотографія. На ній молода дівчина. Пишне волосся, широко розкриті очі. Поворот голови, уся поза виражають наснагу, бажання щось сказати. Очевидно, перервана цікава розмова або вона побачила щось значне. Мені хочеться повторити поетичне: “Остановись, мгновенье, ты прекрасно!” – тому що на фотографії моя мама. їй […]...
- Лісовий оркестр У суботу ввечері тато сказав мені: “Готуйся, Миколка, завтра підемо слухати оркестр”. “А квитки ти купив?” – запитав я. Тато посміхнувся і сказав, що концерт цей безкоштовний. Назавтра він розбудив нас з мамою зрання, і ми вирушили на електричку. І ось уже позаду міський вокзал; потягнулися посадки, порожні поля. На одній станції ми вийшли й відразу опинилися в незвичайній для городянина тиші. Потім продовжували шлях путівцем. І ось ми в […]...
- Як я впіймав карася Торік літом я відпочивав у селі разом з татом. Це невелике село розташоване на крутому березі Десни. Якось тато розбудив мене вранці й запросив, як тут звикли казати, “на риби”. Ми зібрали наші рибальські снасті й пішли до річки. Там ми сіли в човен. Тато попросив сісти на весла й розпустити вудку, поки він приготує наживку. Течією нас понесло аж на середину річки. Тоді тато відібрав у мене весла й […]...
- Випадок на морі Нарешті ми з сім’єю біля моря. Як добре, що можна цілий день відпочивати. Мама поряд і не поспішає нікуди, тато вчить мене плавати. Ми разом плануємо день, розважаємося. Дні, на жаль, летять швидко. Я вже добре вивчила місцевість, тому батьки іноді відпускали мене погратися з іншими дітьми на невеликий майданчик. Там завезли спеціально для дітей пісок, бо навколо була галька, і ми з радістю будували замки. Ось і того дня […]...
- Твір на тему: “Що для мене рідна мати!”
- Мої враження від поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати”
Categories: Твори з літератури