Важко усвідомлювати, що десятки й сотні творінь наших зодчих, творінь, що стояли віками, стали жертвами вандалізму. Як можна дозволяти знищувати те, що створювалось віками, те найцінніше й найзаповітніше, що здатне єднати народ? Але дозволяли…
Одні руйнували власними руками, інші – байдужістю. Німим свідком життя поколінь височить над Зачіплянкою собор. Його побудували ще в далеку героїчну епоху козаччини наші талановиті предки, створивши справжній шедевр. Наші попередники увіковічили себе в неповторній красі цієї споруди, яка вже багато років продовжує зачаровувати серця людей.
Багато бачив собор, багато вистраждав. І зараз мовчазно судить “поема козацького зодчества” своїх нащадків. Уже з перших сторінок роману собор постає перед нашими очима: “З одного краю селища сага блищить, з другого – облуплений собор біліє, старовинний, козацький”. Спрямований у небо силует собору видно здалеку. “Зуміли ж так поставити!
Скільки не їдеш, хоч до самих плавнів, він все буде у тебе перед очима. З будь-якої точки видно собор, звідусюди!” Від подиху краси й величі собору одні звеличуються, набираються сили й наснаги, а інші втрачають людську подобу. Недарма він постає у романі як живий. “Вночі собор молодіє. Зморшок часу на ньому не видно”. Він уособлює невмирущу пам’ять історичного минулого народу. “Собор ніби має в собі щось від стихії, навіває щось таке ж велике, як навівають на людину степ, або ескадри хмар, або окутані вічними димами чорні індустріальні бастіони заводів”…
У соборі народжуються думки про дорогу життя, вічну мудрість, красу, вдоскона лення… Але не всі розуміли значення собору, бачили його красу. Не можна чекати людського ставлення від Володьки Лободи до культурних надбань свого народу, бо немає в нього нічого святого в душі, певне, й душі в нього немає. Навіть рідного батька Володька спроводжує в притулок до старих.
Лише такий марнокрут, яким, власне, і став Володька Лобода, може за-пропонувати зруйнувати собор і на його місці збудувати ринок і шашличну. Заради досягнення своєї мети ладен вчинити будь-яку підлість, будь-який злочин. Хочеться подивитися на Лободу сьогодні. Я впевнена, що він почуває себе непогано.
Колишній “батькопродавець”, браконьєр культури, природи, людських душ не став духовно багатим. Він, мабуть, змінив гасла. Але погляди на життєві цінності лишилися тими ж. Усім своїм глибоким філософським змістом “Собор” звернений до нас. Заповіти і вчинки попередників нагадують нам про обов’язок перед історією і сучасністю, перед минулим і майбутнім шанувати і обері-гати національні святині.
Олесь Гончар своїм романом закликає нас берегти “собори душ своїх”, бо без них ми не збудуємо нашої молодої держави, не постанемо у світі як незалежний народ.





Related posts:
- Iз “Собором” у майбутнє Iз “Собором” у майбутнє Важко усвiдомлювати, що десятки й сотнi творiнь наших зодчих, творiнь, що стояли вiками, стали жертвами вандалiзму. Як можна дозволяти знищувати те, що створювалось вiками, те найцiннiше й найзаповiтнiше, що здатне єднати народ? Але дозволяли… Однi руйнували власними руками, iншi – байдужiстю. Нiмим свiдком життя поколiнь височить над Зачiплянкою собор. Його побудували ще в далеку героїчну епоху козаччини нашi талановитi предки, створивши справжнiй шедевр. Нашi попередники увiковiчили […]...
- Образ собору у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” І. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих історичних романів XІX століття. ІІ. Собор Паризької Богоматері – рівноправний герой твору. 1. Символічність назви собору. 2. Опис собору – привід для натхненної поеми в прозі про французьку національну архітектуру. 3. Собор – притулок для народних героїв Гюго. 4. Символіка епізоду штурму собору. ІІІ. Мої враження від книги В. Гюго....
- Символіка образу собору у романі О. Гончара І. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. . ІІ. Символічність образу собору у романі. 1. Особливість стилю Гончара у романі. 2. Собор в житті героїв роману – Миколи Баглая й Єльки. 3. Боротьба за собор. 4. Символічний зміст образу собору. “Бережіть собори своїх душ” ....
- “…І собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми” Наприкінці 50-х – на початку 60-х років у часи гак званої “хрущовської відлиги”, здавалося, відкрилися широкі перспективи розвитку нашої культури. Тоді в українську літературу прийшло багато талановитих письменників, поетів, які повірили, що до часів сталінського терору вже ніколи не буде вороття. Саме до того покоління “шістдесятників” і належав Василь Стус. Молодий, розумний, повний сил і творчих задумів, він мріяв працювати для свого народу, для України. Але оновлення, в яке так […]...
- “Собор” Олеся Гончара – це твір високої художньої наснаги “Собор” Олеся Гончара – це твір високої художньої наснаги, великого інтелектуального наповнення. Як писав Є. Сверстюк, “своїм романом “Собор” Олесь Гончар увійшов у саму гущу пекучих питань сучасності і розворушив, розтривожив їх рій”. Коли у другій половині XVІІІ ст. за наказом Катерини ІІ російське військо підступно зруйнувало Запорозьку Січ, легендарне козацтво задумало лишити по собі світлу пам’ятку. І нею став прекрасний собор у Новомосковську. Образ собору у творі став яскравим […]...
- Собор як символ духовної краси народу Душа людини – вічна таємниця. Розкрити її намагалися філософи й психологи, творчі люди. Але усі вони лише трохи піднімали завісу таємничості. Кожен з них розплутував клубочок з переживань та почуттів людини по-різному. Олесь Гончар, автор роману “Собор”, розкриває духовну красу людей, використовуючи образ собору – архітектурної пам’ятки козацьких часів. Що таке, власне кажучи, собор у цьому романі? У реальному житті – це християнський храм, збудований козаками після розгрому Січі на […]...
- Яким я уявляю майбутнє України Дорога моя ненько! Рідна Україно! Квітучий неповторний краю… Моє серце, душа, душа моя переповнюються великою Любов’ю до тебе, до твоїх безмежних лісів і степів, до унікальної неповторної архітектури, до народу, талановитого і щедрого, люб’язного й доброзичливого, добропорядного і чесного… Паралельно з любов’ю вживається в мені тривога. Чим вона викликана? Можливо, тим, що за політичними амбіціями наші “державні мужі” забули про свій люд?! А може, тим, що сьогодні втрачено ідеали, знизився […]...
- Яким я уявляю собі майбутнє Елізи Дулітл П’єса Бернарда Шоу “Пігмаліон” була написана у 1913 році, невдовзі перед початком першої світової війни, за мотивами міфа про скульптора Пігмаліона, який, створивши статую прекрасної Галатеї, закохався в неї до нестями й силою свого кохання за допомогою богині Афродіти зумів вдихнути в неї життя. Закінчується цей давньогрецький міф щасливим союзом Пігмаліона та Галатеї. У версії, яка запропонована драматургом, у ролі Галатеї з’являється лондонська квіткарка Еліза Дулітл, а Пігмаліон, що оживив […]...
- Майбутнє в п’єсі Чехова “Вишневий сад” П’єса “Вишневий сад”, написана Чеховим в 1904 році, може по праву вважатися творчим заповітом письменника. У ній автор піднімає ряд проблем, характерних для російської літератури: проблема діяча, батьків і дітей, любові, страждання й інших. Всі ці проблеми об’єднані в темі минулого, сьогодення й майбутнього Росії. В останній п’єсі Чехова – один центральний образ, що визначає все життя героїв. Це – вишневий сад. У Раневской з ним зв’язані спогади всього життя: […]...
- Покровський собор Коли виявишся у центрі Харкова, почуєш передзвін дзвонів, твоєму погляду стануть золоті куполи над білими вежами, що потопають у зелені дерев. Це Покровський собор. Щоб потрапити на подвір’я Покровського монастиря, треба пройти під аркою монастирських воріт, виконаної в барочному стилі й увінчаній витонченій главі. З декількох масивних будинків погляд вихоплює витончені “восьмерики” Покровської церкви. Собор був споруджений в 1689 році на честь возз’єднання України з Росією. Архітектор невідомий. Майстер-будівельник втілив […]...
- Віра в світле майбутнє України – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Віра в світле майбутнє України А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Т. Шевченко Під час тяжкої хвороби Т. Г. Шевченко багато думав про майбутнє України, мріяв про визволення свого народу. Тоді він написав своє звернення до українського народу – “Заповіт”. У вірші поет заповідає поховати його на милій серцю Україні “серед степу широкого”, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як […]...
- Моє майбутнє – моя професія Цей художник любив літо – у його палітрі яскраве різноцвіття, що не тьмяніють століттями фарби. А отут працював аскет, лінії його малюнка скупі й бездоганно точні, немає зовнішньої красивості, але вони досконалість, декількома штрихами створюють цілий мир. Залучає мене й робота театральних художників-декораторів, їхня майстерність не перестає вражати й захоплювати. От на сцені з’являється зарослий стародавній сад, озеро з лебедями, древній замок або весела сільська вулиця. Все це створили вмілі […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України Людині притаманно мріяти. Мрія не дає спокою у житті, не дозволяє стояти на місці, кличе вперед… Мрія і дійсність часто виступають у суперечності. Страждаючи все життя сам, болюче відчуваючи страждання свого народу, Т. Г. Шевченко мріяв про світле і радісне майбутнє України. Неоднаково було йому: Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її окраденою збудять… Тому і проклинав поет “отих царів, катів людських”, панів різних гатунків, усіх, хто […]...
- Мрії Т. Шевченка про майбутнє України У чужому сірому і холодному Петербурзі і в далекому випаленому сонцем казахському степу згадував Тарас Шевченко свою рідну землю, благословенну землю України, политу кров’ю і потом дідів та прадідів наших. Україна… Вона завжди спливала в спогадах страдницької душі Великого Кобзаря, нашого національного пророка, “садком вишневим коло хати”, плином сивого Дніпра, високими могилами – курганами в роздольнім степу, піснею старого та химерного Перебенді-кобзаря. У такі хвилини душа нашого славетного поета відпочивала, […]...
- Віра в світле майбутнє українського народу Павло Грабовський увійшов у нашу свідомість передусім як страдник, політичний засланець, чиє коротке життя було повністю віддане боротьбі за волю і щастя народу. Вражає сама його біографія: 20 років заслання – все свідоме життя! Перебуваючи в Сибіру, далеко від України, він не забув ні Батьківщини, ні рідної мови. У творах П. Грабовського багато сумних картин, багато туги й болю – адже життя його було трагічним. Та разом з безрадісними мотивами […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутнє Доля рідного народу, його духовне надбання були для Тараса Григоровича Шевченка метою його життя. Ціла епоха говорила про себе його словами від імені народу. Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле, надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух, пам’ять. Т. Г. Шевченко для нас більше, ніж великий поет, він національний пророк. Значення мистецької та суспільної діяльності поета блискуче визначив Остап Вишня: “Шевченко! […]...
- Що я знаю про Київ – ІІ варіант II варіант Київ – це столиця нашої країни, її серце та мозок. Київ є одним з найстаріших міст Європи. Йому понад півтори тисячі років. Багато пам’ятає Київ. Пам’ятає нашестя Батия і Чінгісхана. У його брами стукали шведи і яничари. Його голову хотіли схилити кайзерівські війська. Але Київ, здавна гостинний до друзів, повен лютої ненависті до ворогів. Про це розповідають пам’ятники, які любовно зберігає народ. Київ по праву називають містом стародавньої […]...
- Мрія Радищева про майбутнє Батьківщини Революція – найвище вираження творчих можливостей народу. Саме тому в Городні мандрівник звертається із прямим закликом до кріпаків підняти повстання. Цей заклик до заколоту повний великої радісної віри в перемогу народу, у створення їм самотужки нової державності, нової культури, “народним правлінням пристойних”. От ці натхненні слова мандрівника: “ПРО! якби раби, тяжкими узами обтяжені, яряся в розпачі своєму, розбили залізом, вільності їх перешкоджаючої, глави наші, глави нелюдських своїх панів і кровию […]...
- Минуле, майбутнє – то все реальнее Деталі розквітлої дівочої краси саме пасували б до того, чого нема, чого так палко бажається. Анти-тезно згаданий наявний одяг виступає оречевленою суперечністю соціального звучання. Та на першому плані психотипологічпе заперечення, що розкриває головну пружину “винародовлення” героїні, її ненависті до всього простого, потягу до розкоші, панування, хоча б потертися коло того панства. Велику складність являє собою груповий портрет і в графічному, і в словесному мистецтві. Малий гурт – з двох-трьоЬс постатей […]...
- Минуле, сьогодення й майбутнє Елізи Дуліттл Шкільний твір По п’єсі Б. Шоу “Пігмаліон”. Джордж Бернард Шоу – найбільший англійський драматург кінця XІX – початку XX століття. Йому вдалося вивести англійську драму з ідейного й художнього тупика, характерного для 60-70-х років XІX в. Він додав їй соціальну гостроту, проблемний характер і блискучу сатирично-парадоксальну форму. Серед численних п’єс, написаних Б. Шоу між 1905 і 1914 р., виділяється “Пігмаліон” . Ця п’єса обійшла всі провідні театри миру й користується […]...
- Твір: Мрії Т. Шевченка про майбутнє України Кожна дитина бажає для своєї матері лише кращого життя. І Т. Шевченко, як вірний син України, мріє, щоб Батьківщина стала вільною, незалежною, щоб ніхто не зміг ніколи поставити її на коліна, щоб котив свої води величний Дніпро, щоб по всьому світу гула слава українських козаків. Гострий біль від соціальної несправедливості, пекуча ненависть до гнобителів, нещадне засудження всього проклятого ладу, який освячував цю ганебну кріпосницько-рабську дійсність, пронизують кожен рядок Шевченкових поезій. […]...
- Мої плани на майбутнє Щоб краше розповісти про мої плани на майбутнє життя, я пропоную вам уявити символічний багатоповерховий будинок. Перший поверх у ньому займає здобуття вищої освіти після закінчення школи. Я мрію навчатися на психологічному факультеті вищого навчального закладу, оскільки вважаю, що прогрес суспільства над&;;гі залежатиме від всебічного використання психічних можливостей людини, які до сьогоднішнього дня розкриті ше дуже мало. Другий поверх мого “будинку планів” поділяється на дві частини: у правій, наприклад, розташована […]...
- Утвердження в баладі Р. Бернса “Джон-Ячмінь’ віри в щасливе майбутнє народу День народження Р. Бернса на його батьківщині, в Шотландії, відзначають щороку як національне свято, бо його вірші, життєрадісні, веселі, насмішкуваті, близькі читачам і сьогодні. “Поетом народним і великим” назвав його Тарас Шевченко. Ще в ранньому дитинстві Роберта зачарували народні казки, легенди, пісні. Пізніше фольклор став основою його творчості. Один із найпопулярніших творів Р. Бернса – балада “Джон-Ячмінь”, у якій поет прославляє природу й людину, невмирущість життя. Все в природі починається […]...
- “Книга і комп’ютер. За чим майбутнє?” Необхідність висловлювати і передавати інформацію спричинилася до появи мови, писемності, мистецтва, книгодрукування, телебачення, обчислювальної техніки. Завдяки технічному прогресу виникли певні засоби комунікації, а разом з ними – й цінності. Першим проривом у цьому напрямі стала книга, яку споконвіку любили і поважали. Недаремно народ каже: “Книга вчить, як на світі жить”, “Книга – джерело життя”, “З книгою жити – з добром дружити”. Про роль книги в житті людини писали і майстри […]...
- Минуле, сучасне і майбутнє Елізи Дуліттл І. “Пігмаліон” – найпопулярніша п’єса Бернарда Шоу. 1. Відтворення у назві античного міфу. 2. Актуальність конфлікту – між зовнішньою культурою і духовними цінностями людини. ІІ. Доля Елізи Дуліттл – новоявленої Галатеї. 1. Минуле Елізи. 2. Експеримент професора фонетики Хіггінса – перетворення вуличної квіткарки на справжню леді: А) здібності Елізи ; Б) духовна перевага простої дівчини над аристократичним середовищем ; В) завоювання Елізою серця Фредді; Г) любов Елізи до Хіггінса, який […]...
- Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” Коли читаєш вірші Василя Голобородька, то здається, що потрапляєш у чудовий поетичний світ. Він наповнений людьми і птахами, щирістю і відвагою, болем і добротою. Він казковий і реальний водночас. Але, чи то буде вірш інтимної лірики, чи замальовка з життя, чи оживлений автором пейзаж, – з кожної поезії дивиться на нас Україна. Як же треба її любити, як […]...
- Філософія буття у романі О. Гончара “Собор” … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини ІІ Запорозької Січі задумало поставити цей величний храм на згадку нащадкам. Цей собор став не тільки […]...
- Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом духовності. Саме до духовної краси, людяності, величі і сили народу, його волелюбності, нескореності, самовираження через символ собору звертаються автори двох […]...
- Твір на тему – Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України Свою Україну любіть, Любіть її… Т. Г. Шевченка Кожна людина з любов’ю й трепетом згадує місце, де народилася, де минуло дитинство. Мальовничу природу України, її людей Тарас Шевченко сприйняв і полюбив іще змалечку, бо й сам був частинкою цього світу, згодом образ України постав у його творчості. Поет дав себе розіп’яти за народ та Україну, як сам Христос; він карався, мучився, але не каявся, хоча знав, що може воскреснути хіба […]...
- “Бережіть собори ваших душ” Годинник вічності вже відрахував останні хвилини другого тисячоліття, коли нажахане людство чекало кінця епохи. Що там, за порогом тисячоліть? Суцільні проблеми – голод і перенаселення, ядерна катастрофа й екологічна криза. Та чи не найважливішою серед них є проблема втрати духовності. На мій погляд, найстрашніше, що може статися з людиною – це духовна пустота, моральна деградація людей, перетворення їх на ситі й тупі машини, пристосовані тільки для задоволення матеріальних потреб. Проблема […]...
- Пам’ятки історії та архітектури. Софія Київська Україна неймовірно багата на пам’ятки, які належать до прадавніх часів. Ці пам’ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали. Наприклад, у XІ столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було споруджено головний храм Київської Русі – Софійський собор. Саме тут відбувалися урочистості, пов’язані з посадженням князів на Київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. Прямокутну споруду Софії Київської за сивої давнини оточували два ряди […]...
- Яким я бачу своє майбутнє Яким я бачу своє майбутнє Кожен – коваль своєї долі. Аппій Кожна людина хоча б раз у житті замислювалася над тим, що на неї чекає. Кажуть, що заглядати у майбутнє означає спокушати долю, але чи так це? Є відмінність між пустопорожніми мріями та ретельно виплеканими планами, які допоможуть здійснити ці самі мрії. Але чи не марна це справа – будувати плани, не знаючи, здійсняться вони чи ні? Мабуть-таки не марна, […]...
- Мрії Шевченка про майбутнє України На оновленій нашій вільній землі живе і вічно житиме в народі пам’ять про великого Кобзаря, геніального сина України, гнівного викривача панів неситих, поборника святої правди. Т. Г. Шевченко був народним пророком, титаном духу, першим, хто відверто і сміливо закликав народ до збройного повстання: Вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ ю Волю окропіте. Але тернистий шлях до волі, правди і добра. Народ, зневажений і пригнічений, стогне у ярмі. Особливо трагічною […]...
- Твір Мpії Таpаса Шевченка пpо майбутнє Укpаїни Мpії Таpаса Шевченка пpо майбутнє Укpаїни Пеpегоpтаємо стоpінки “Кобзаpя”,знайомі й незнайомі. Знайомі з дитинства і наче зовсім нові, коли їх гоpтаєш на pізних вітpах часу. Адже поет говоpить до нас кpізь гомін, віяння і болі нашого часу. Він стає сучасником, бо слово любові не стаpіє і не в’яне. Він заглядає в саму душу глибоко-глибоко. “Сон”. Вже з пеpших pядків поеми пеpед читачами постає обpаз коханої Укpаїни, бідної вдови-вітчизни і пpоpочий […]...
- Бережімо собори своїх душ! Кожна дитина має потягдо добра, до правди і справедливості. Але не все так складається у житті, як хотілося б. Дехто зберігає чистоту своєї душі до кінця життя, не забруднює її дріб’язковістю, підлістю і злом, а дехто віддає свою душу на поталу, зрікається добрих поривань, які вважає наївними, дитячими, починає жити за законами “дорослого” суспільства. Хтось не тільки зберігає собор, тобто велич своєї душі, але й добудовує його, а хтось робить […]...
- З вірою в майбутнє Майбутнє… Омріяне, бажане, сповнене надій та сподівань. До нього нас безупинно несуть потоки ріки життя. Майбутнє кожного з нас переплітається, як дівоча коса, і створює майбутнє України. Та чи можливим є майбутнє без минулого та сьогодення? Ні, саме на них, цеглинка за цеглинкою, вибудовується майбутнє. Та, на жаль, дуже часто й наше життя, і життя рідного краю перетворювалося на розбурхану стихію. То пронесеться воно багатотисячними монголо-татарськими ордами, залишивши по собі […]...
- Майбутнє дітей очима батьків Для наших батьків найдорожчим у світі є ми, їхні діти. Піклуючись про нас протягом усього життя, вони намагаються дати нам усе найкраще. Кожен з них мріє, що їхні діти завжди будуть здорові, житимуть у добробуті, пізнають щастя. Мрії жінки-матері описав Т. Шевченко у поемі “Сон”. Стомлену, змучену важкою роботою молоду матір ми бачимо на початку твору. Вона “пішла в снопи, пошкандибала Івана-сина годувать”. І, як тільки схиляється вона над немовлям, […]...
- Собор як символ духовної краси людини у романі О. Гончара “Собор” Пам’ятниками та соборами здавна славилась наша земля. Здіймалися вони над полями та над містами, зростали серед селищ та майданів. Були, та й є, своєрідними символами духовної краси людини. Ними пишалися наші предки, про них співали кобзарі; вони прийшли у наше століття, мов міст через віки страждань та незгод, веселощів та радощів, мов живий зв’язок між поколіннями. Зруйнувати собори – це значить зруйнувати свою культуру, свою історію – самих себе. Про […]...
- МІРКУВАННЯ ПРО МАЙБУТНЄ НАРОДУ В ПОЕМІ І. ФРАНКА “МОЙСЕЙ” 10 КЛАС МІРКУВАННЯ ПРО МАЙБУТНЄ НАРОДУ В ПОЕМІ І. ФРАНКА “МОЙСЕЙ” ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 I. “Сорок літ говорив їм пророк так велично та гарно про обіцяну ту вітчину, і все пусто та марно…”. II. “Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздоріжжі… “. III. “Хто здобуде всі скарби землі і над все їх полюбить, той і сам стане їхнім рабом, скарби духу загубить…”. Варіант 2 І. Роль […]...
- Чи має людство космічне майбутнє? Ніч… Чи є щось прекрасніше за небо, усіяне зорями? Зорі… Вони милі і привітні, радіють разом з нами, а іноді здаються холодними і недосяжними. У повній тиші чути спокійне поскрипування чумацьких возів. Це повертаються з Криму чумаки. Бажання швидше опинитися вдома та зоряна небесна карта вказують на правильно обрану дорогу. Довіряють люди Чумацькому Шляху, бо не було ще такого, щоб зорі підвели. І який чумак не задумувався, поглядаючи в небо, […]...
Categories: Твори з літератури