Пропоную здійснити уявну екскурсію в майстерню художника Рєпіна і ознайомитись з історією створення картини. Над картиною Рєпін працював близько 13 років. Існує два варіанти твору. Перший, що був написаний у 1891 році, й зараз зберігається у Державному Російському музеї в СанктПетербурзі, другий – трохи не завершений, нині перебуває у Харківському художньому музеї. Відомі прототипи окремих персонажів картини: для писаря позував історик Яворницький, для образу легендарного отамана Сірка – генерал Драгомиров. для козака, що випускає дим з ніздрів, – художник Кузнєцов, для товстого козака, що регоче, – професор Петербурзької консерваторії Рубець, для чоловіка в шапці – колекціонер Тарновський. А також допомогли ескізи портретів козаків, які художник зробив, подорожуючи Україною.
А зараз знову повернемося до нашої абетки живопису.
Перший задум картини належить до 1878 року. Влітку в Абрамцеві у Рєпіна гостював його товариш по Академії художеств М. В. Прахов. Він звернув увагу Рєпіна на лист запорожців, адресований турецькому султанові, як на чудовий сюжет для нової картини.
Рєпін вже давно мрів написати велику історичну епопею, головним героєм якої було б запорозьке козацтво.
На першому ескізі картини Рєпін зробив напис “Запорожці пишуть відповідь Султану Мехмеду ІV Сама ж картина пов’язана з ім’ям отамана Івана Сірка, тобто дія її відноситься до кінця 17 століття. За переказами, Сірко народився на Харківщині. Це був типовий запорожець, мужній, завзятий, мав прекрасне почуття гумору. Усе своє життя воював, ходив на чайках по Чорному морю.
Упродовж 8 років Сірко був кошовим отаманом війська запорозького, хоча зазвичай козаки обирали собі ватажка не більше як на рік. Цей факт свідчить про його великий авторитет та довіру війська. Взимку 1675 року запорожці розгромили турецькотатарське військо, яке вночі вдерлося на території Січі із наміром знищити її вщент.
У наступному році козаки під керівництвом отамана Сірка здійснили нищівний напад на Крим, звідки вони вивели з полону понад 7 тисяч осіб. Це так розлютило турецького султана, що він вирішив остаточно покінчити із запорожцями і попередньо надіслав їм листа, у якому наказував козакам здатися добровільно без опору. Листвідповідь запорозьких козаків на самовпевнений
Ось ми і прочитали картину Рєпіна. Все стало на свої місця: назва картини, її композиція і колорит. Коли у 1891 році картина експонувалася на ювілейній виставці Іллі Рєпіна, газети писали: “Вдивіться пильніше і зрозумійте, що перед вами не ескіз комедії, а історичний момент. Це право сміху над грізним і могутнім султаном куплене кров’ю, героїчною смертю запорожців.
Потрібна велика відвага душі, велике і сміливе серце, аби так щиро сміятись у таку хвилину”.
Сам художник обурливо зауважив, що “Запорожці” – це не гуляки, а герої, захисники рідної землі і свободи. У цьому баченні минулого – його героїчна подія, яка зливається із образом вільного та нескореного народу”.
А тепер порівняйте: Рєпін писав картину упродовж 11 років, Гоголь працював над повістю “Тарас Бульба” – 9 років. Про що це говорить? У чому співзвучність тривалої праці над творами художника та письменника?
Це говорить про те, що обидва художники надавали великого значення своїм творам. І письменник. Гоголь, і художник Рєпін зобразили в них свій народ, яким пишались і захоплювались, бачили з запорожцях мужніх і веселих людей, своїх пращурів і однодумців.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Історія створення картини “Запорожці пишуть листа турецькому султану”
- Життєподібний сюжет і зміст повісті-притчі Е. Хемінгуея “Старий і море”
- Собор Паризької богоматері характеристика образа есмеральди
Categories: Твори з літератури