Історична пісня у духовній скарбниці народу

Історичні пісні є народною святинею, у них горить любов до Батьківщини, виблискує слава минулих подвигів. Ці твори були покликані до життя насущними проблемами тогочасної дійсності. Тому саме вони дають змогу сьогоднішнім поколінням глибше зрозуміти характер свого народу, який, за висловом козацького полковника Івана Богуна, скидає шапку “лише перед Богом, та й то за власною охотою!” Багато пісень було створено про звитяжну боротьбу козаків з турками й татарами: “За річкою вогні горять”, “Соколику-сину! Вчини мою волю”, “Ой

вийду я на могилу”, “Ой з-за гори чорна хмара, мов хвиля, іде” та інші.

Серед цих творів варто виділити пісню “Зажурилась Україна”. У ній звучить заклик до оборони рідної землі, до помсти ворогам за смерть маленьких дітей і полон українських юнаків і дівчат. Звертаючись до свого товариша, козак просить його покинути заняття мирні, а готуватися до рішучої сутички з ворогом: Ой козак до ружини, бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий турчин,

З душею розлука!

Історичні пісні зафіксували не лише правдиві події, але й імена їх учасників. З легенд і переказів ми дізналися вже багато цікавого про козака Сірка, цю легендарну особу було оспівано й у пісні “Та ой як крикнув же та козак Сірко”. Красу подвигу козацького загону і його отамана зображено тут за допомогою народнопісенних паралелізмів, де орли і сонечко – це військо, а сизий орел і місяць – це його ватажок.

Для українців був характерний культ матері. Він надає глибокого гуманістичного змісту деяким історичним пісням. Часто не лише мати, а й уся природа, рідна земля, Україна тужить за загиблим своїм захисником. У пісні “Ой Морозе, Морозенку” про смерть сина матері сповіщає пташка – зозуля. Цей образ глибоко символічний.

Адже здавна існує повір’я про те, що зозуля рахує літа людині. Дрібненькими сльозами обливається не лише Морозиха – Морозова мати, “тяжко-важко” плаче за ним вся Вкраїна. Славна битва козаків з польськими панами в Умані зображена в пісні “Максим козак Залізняк”.

Ратні подвиги Богдана Хмельницького оспівані в пісні “Чи не той то Хміль”. Вигнати з української землі ляхів допомогла Хмельницькому татарська орда:

“А я ляхів не боюся гадки не маю – За собою великую потугу я знаю. 1 ще й орду татарськую за собой веду, – А все тото, вражі ляхи, На вашу біду”

Пізніше походження має пісня “За Сибіром сонце сходить”. її герой – Устим Кармалюк прославився не вбивствами й завойовни-цтвом, а своєю справедливістю. Те, що віднімав у багатих, він віддавав бідним. Це, звичайно, не подобалось владі, тому цей справедливий розбійник увесь час змушений був переховуватися в лісі, стерегтися облави, довелося зазнати йому й каторги, довгої розлуки з рідними й близькими йому людьми. Але ватажок повстанців не розкаявся у своїх вчинках, його готовність на самопожертву звучить у останніх словах пісні:

Нехай гонять, нехай ловлять, нехай заганяють. Нехай мене, Кармалюка, в світі споминають! Про те, як жив український народ, за що він боровся, що він цінував і на що сподівався, дізналися ми з історичних пісень.

Вони зараз звучать рідко, але хочеться вірити, що ці пісні передадуть свою енергетику нащадкам, тим, хто звернеться до них і прочитає, як було колись, щоб краще жити й творити сьогодні, сподіваючись на добрі зміни в майбутньому.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Історична пісня у духовній скарбниці народу

Categories: Твори з літератури