Ідеальне суспільство у романі Франсуа Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель”

Related posts:

1. Ідеальне суспільство у романі “Гаргантюа і Пантагрюель” Ідеал щасливого суспільства, яким його уявляв Франсуа Рабле, збігається в часі з найвищий! підйомом мистецтва Відродження, а разові із ним – гуманістичних прагнень та устремлінь. Із біографії Рабле ми знаємо, що багато років він прожив у Італії, де на той час уже сформувалась культура у центрі якої була людина – жива і водночас “надзвичайна; богоподібна”. У своєму романі Рабле показує мудро влаштоване суспільство – це телемський монастир, збудований за наказом […]...
2. Гротеск і гіпербола у романі Франсуа Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” Епоха Відродження дала світові безліч славних імен: письменників, скульпторів, художників, музикантів. Митці-гуманісти вбачали об’єкт своєї творчості в зображенні людини, її почуттів, розумових здібностей і якостей, бо і самі митці цієї видатної епохи теж були неординарними особистостями. Можна навіть сказати, що епоха створювала людину нового часу, а людина створювала епоху. Франсуа Рабле – представник французького Ренесансу, хоча найвизначнішим представником цієї епохи його зробив один-єдиний художній твір. Роман “Гаргантюа і Пантагрюель” став […]...
3. Образи велетнів роману Франсуа Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” Образи велетнів роману Франсуа Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” Образи різноманітних велетнів часто зустрічаються на сторінках французьких та німецьких казок. Там їх зображено злими, жорстокими, підступними, часто – людоїдами, яких все ж таки вдається перехитрити звичайним людям. Франсуа Рабле теж узяв для свого роману сюжет, добре відомий у французькій народній творчості – це комічні хроніки “про великого і здоровезного” велетня Гаргантюа. Та й мова оповіді про життя та діяльність трьох поколінь […]...
4. Образи велетнів у романі “Гаргантюа і Пантагрюель” Франсуа Рабле взяв для свого роману сюжет, добре відомий у французькій народній творчості – це комічні хроніки “про великого і здоровезного” велетня Гаргантюа. Та й мова оповіді про життя та діяльність трьох поколінь велетнів – Грангузьє, Гаргантюа, Пантагрюеля – втримана у тоні веселої, дубуватої сатири, висміювання всіх пороків, притаманних тогочасному суспільству. І хоча Рабле зі смаком описує всі подробиці їхнього тілесного житія, перелічує, скільки їжі, одягу їм потрібно, та головне […]...
5. Гротеск і гіпербола в романі “Гаргантюа і Пантагрюель” Епоха Відродження дала світові безліч славних імен: письменників, скульпторів, художників, музикантів. Митці-гуманісти вбачали об’єкт своєї творчості в зображенні людини, її почуттів, розумових здібностей і якостей, бо і самі митці цієї видатної епохи теж були неординарними особистостями. Можна навіть сказати, що епоха створювала людину нового часу, а людина створювала епоху. Франсуа Рабле – представник французького Ренесансу, хоча найвизначнішим представником цієї епохи його зробив один-єдиний художній твір. Роман “Гаргантюа і Пантагрюель” став […]...
6. Гаргантюа і Пантагрюэль характеристика образу Гаргантюа Гаргантюа – персонаж роману, дія якого відбувається в країні Утопія. Г. – син короля Грангузье і королеви Гаргамеллы. Скориставшись популярним в народних оповідях чином добродушного гіганта і весельчака Гаргантюа, Рабле з перших же сторінок роману вводить читача в яскравий і химерний світ гротеску. Дитинство Г. нагадує безглузді і смішні епізоди з життя Иванушки-дурника в російських народних казках: Г. “розчісував волосся склянкою”, “сідав між двох стільців”, “черпав воду решетом”, “кував, коли […]...
7. Гаргантюа і Пантагрюэль характеристика образу Панурга Панург – один з центральних персонажів роману. Його ім’я означає “все що може” або “все що робить”. Згідно з характеристикою, яку дає Панургу Рабле, це “пустун, шулер, гуляла, гуляка і шахрай”. Проте, перераховуючи всілякі вади П., Рабле, який відверто симпатизує своєму героєві, його енергії, що б’є через край, і зухвалій невигубній життєлюбності, додає: “а по суті, дивовижний із смертних”. П. стає другом Пантагрюэля, і разом вони складають, як говорить Пантагрюэль, […]...
8. Суспільство, родина і людина у романі “Анна Кареніна” Немає нічого важливішого за сім’ю, тому що вона здатна дати відчуття захищеності, щастя. Але це в ідеалі. І Л. Толстой показує проблеми сучасної йому сім’ї на тлі суспільної моралі. Анна Кареніна – вродлива жінка, яка свого часу піддалася на умовляння родичів і взяла шлюб із багатим службовцем, людиною набагато старшою за себе, а головне – не із коханим. Такий шлюб не був дивом у тогочасному суспільстві. їй навіть заздрили. А […]...
9. Гаргантюа і Пантагрюэль характеристика образу Пантагрюеля Пантагрюэль – син короля Гаргантюа і Бадбек, дочки короля амавротов, мешканців Утопії. Мати П. померла від пологів, оскільки немовля було колосальних розмірів. Його ім’я, згідно з поясненням Рабле, означає “всежаждущий”. Дійсно, з юних років П. відрізнявся непомірною ненажерливістю: він відгризнув вим’я і півживота у корови, яка поїла його молоком, розірвав на частини і проковтнув величезного ведмедя. Проте анітрохи не менші апетити П. Демонструє по відношенню до наук: виконуючи волю батька, […]...
10. “Водяне суспільство” у романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” “Герой нашого часу” – соціально-психологічний роман, у якому автор ставив перед собою завдання розкрити внутрішній світ героя, “дослідити душу людську”. Лєрмонтов – романтик, тому проблема особистості – центральна проблема романтизму і, природно, творчості поета. Однак новаторство “Героя нашого часу” полягає в тому, що конфлікт особистості і навколишнього світу вирішується за допомогою різноманітних засобів, як романтичних, так і реалістичних. Печорін головний герой роману, є соціальним типом. Його традиційно слідом за Онєгіним […]...
11. Суспільство у якому я хочу жити В нашому суспільстві зараз багато несправедливості та жорстокості. Я вважаю, що це не може продовжуватися ще тривалий час. Вірю – все зміниться. Я хотів би жити у небайдужому до чужого болю світі, де кожна людина прагне допомогти слабкому. Ті. що більш заможні повинні допомагати з працевлаштуванням бідним, піклуватися про самотніх. Я хочу жити у суспільстві, де більш нема безхатченків : ні людей, ні тварин. Я хочу жити у світі, в […]...
12. Чацький і фамусовское суспільство Дуже часто в житті ми стикаємося з людьми, яких можна порівняти з фамусовскім суспільством. Вони підлі, дурні і бездарні. Що ж таке розум для них? І що він означає насправді? Ці питання вирішуються в великому творі російської літератури О. С. Грибоєдова “Горе від розуму”. Це горе було головному герою комедії Олександру Андрійовичу Чацькому – розумному, шляхетному, чесному і сміливому людині. Він ненавидить і зневажає фамусовское суспільство, в якому головною темою […]...
13. Чичиков і губернське суспільство Микола Васильович Гоголь почав писати поему “Мертві душі” в 1835 році по наполегливій раді Пушкіна. Гоголь знав, як поставляться до його праці представники правлячих станів, але вважав своїм обов’язком перед Росією й народом “показати, хоча з одному боку, всю Русь”. Центральний герой поеми – Павло Іванович Чичиков. У характері цього героя яскраво виявився буржуазний початок, ще невластиве Росії. Намагаючись відповістити на запитання, куди йде Русь, Гоголь занурює Чичикова в найрізноманітніші […]...
14. Діти капітана Гранта характеристика образу Паганель Жак-Элиасен-Франсуа-Мари Паганель Жак-Элиасен-Франсуа-Мари – учений-географ, секретар Паризького географічного товариства, член-кореспондент географічних товариств Берліна, Бомбея, Дармштад-та, Лейпціга, Лондона, Петербургу, Відня і Нью-Йорка, почесний член Східноіндійського королівського інституту географії і етнографії, що користується широкою і заслуженою популярністю, але понад усе знаменитий своєю фантастичною неуважністю: перше, про що заговорюють один з одним герої роману після знайомства з П., це прикра помилка ученого, що опублікував карту Америки, на який виявився нанесений і Японія. П. помилково […]...
15. Печорін і “водяне суспільство” для розкриття ідейного сенсу роману Якщо у повістях “Бела” і “Тамань” Печорін виступав в оточенні простих і “природних” людей, то в повісті “Княжна Мері” він показаний в типовій для нього дворянській середовищі. Зображення дворянського суспільства, з яким ріднить Печоріна походження і класова приналежність, має у романі істотне значення. У сусідстві з “столичними франтами”, “московськими панянками” і провінційної “знаттю” яскравіше виступає непересічність і винятковість Печоріна для свого середовища, в якому він змушений перебувати і діяти. Конфлікт […]...
16. Суспільство в комедії “Горе від розуму” Комедія “Горі від розуму” була написана в 1824 році. У цьому добутку О. С. Грибоєдов відтворив правдиву картину російського життя першої чверті XІX століття: показав зміни, що відбулися в російському суспільстві після Вітчизняної війни 1812 року, відбив антикріпосницькі погляди декабристів. Автор сам дотримувався ідей декабризму, що підтверджує його комедія й створений у ній образ Чацького. Олександр Андрійович Чацький показаний О. С. Грибоєдовим як передова людина “століття нинішнього”. Він зло висміює […]...
17. Екологія і суспільство 11 клас Екологія і суспільство Спочатку декілька прикладів. Поки ви читаєте ці рядки, на Землі накопичилося ще кілька тисяч тонн відходів, померла від забруднення довкілля людина, зникло кілька гектарів амазонської сельви… Так, втручання людини у справи природи перестало бути власне втручанням, перетворившись на тотальне винищення. Що ми маємо доказати цим природі, чого вимагаємо від неї, стражденної? Спочатку природне середовище було колискою людства, і людство поводилося так, як і треба поводитися […]...
18. Людина й суспільство в добутках А. І. Куприна Особистість і середовище, індивідуум і прощество – про це міркували многие росіяни письменники XІX століття. Заметале загострився інтерес до цієї теми наприкінці XІX – початку XX століття, в епоху, переломну для Росії. У дусі гуманистических традицій, успадкованих від класиків, розглядає це питання А. І. Куприн. Мир героїв Куприна строкатий і багатолюдний. Письменник прожив яскраву, наполненную різноманітними впечатлениями життя – побував і військовим, і конторником, і землеміром, і актіром бродячої циркової […]...
19. Твір-опис за картиною Жана-Франсуа Мілле “Жінки, які збирають колоски” 8 КЛАС ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Твір-опис за картиною Жана-Франсуа Мілле “Жінки, які збирають колоски” Вінсент Ван Гог сказав про Жана-Франсуа Мілле, видатного західноєвропейського художника: “Він був єдиним художником свого часу, який показав нові горизонти багатьом людям”. В епоху, коли художники прикрашали дійсність, Жан-Франсуа Мілле показував тяжке життя простих людей. На картині “Жінки, які збирають колоски” Жан-Франсуа Мілле зобразив три зігнуті постаті селянок, які на вижатому полі збирають колоски пшениці. […]...
20. СУСПІЛЬСТВО Й ОСОБИСТІСТЬ У ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ КУЛІША 11 КЛАС СУСПІЛЬСТВО Й ОСОБИСТІСТЬ У ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ КУЛІША ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРУ Варіант 1 I. Оригінальність творчих пошуків Миколи Куліша. II. Драми М. Куліша – величезна панорама життя: 1. Багатогранність образів. 2. Глибина проблематики. III. Значення творчості М. Куліша для розвитку української драматургії. Варіант 2 I. Драматургічний талант М. Куліша. II. Модерний характер драматургії М. Куліша: 1. Розширення тематичних меж. 2. Різноманітність проблематики. 3. Своєрідний часопростір драматичних творів. 4. Засоби […]...
21. Вирішення проблеми “Поет і суспільство’ в поезії Ш. Бодлера “Альбатрос” Найвідоміша збірка поезій Ш. Бодлера “Квіти зла” містить різні за тематикою твори. З-поміж цих творів виділяється вірш “Альбатрос”, у якому порушується одвічна тема – місце поета у суспільстві, його стосунки із навколишнім світом. З давніх часів поетичне мистецтво розглядалося як відображення якогось іншого непізнаного світу. Лише обрані могли почути голос далеких небесних сфер і втілити його у словах. Творчістю поета насолоджувались, захоплювались, самого поета обожнювали прихильники його таланту. Але кожна […]...
22. Суспільство і особистість у творчості Миколи Куліша Двадцяті роки в житті нашої держави були найтрагічнішими, що наклало свій відбиток і на розвиток новітньої української літератури. І не дивний той факт, що лише сьогодні ми відкриваємо для себе нові імена українських літераторів, яких було викреслено з національного і культурного життя: або розстріляно, або репресовано. Серед них – Микола Гурович Куліш, чия творчість заслужила високої оцінки: “талант світового масштабу”. Микола Куліш.- “явище всесвітнього значення”, “геніальний митець”, який вивів українську […]...
23. Поет і суспільство у творчості Л. Костенко Взаємини поета і суспільства, роль його серед громадян – тема не нова для української літератури. До неї зверталися свого часу найбільші велетні поезії: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. Ліна Костенко, поза всякими сумнівами, виявилася їх однодумцем. Нескладно, наприклад, провести очевидні паралелі між найяскравішими рядками “Давньої казки” Лесі Українки і багатьма поезіями Ліни Костенко. Більше того, часто натрапляємо на безпосередній діалог поетеси зі славетними митцями минулого. Проникливість таких діалогів доводить, […]...
24. Одяг і суспільство План I. Смак і мода. II. Еволюція моди. 1. Як народжується мода. 2. Вплив суспільства на моду. 3. Культура одягу. 4. Мода сьогодні. III. Про смаки не сперечаються. Що б там не говорили, а перше враження про людину складається за її зовнішнім виглядом. Кожному з нас хочеться вдягатись елегантно і вишукано. Хороший смак завжди був ознакою вихованості. Слово мода наштовхує пас па думку про одяг, хоча означає більш широке поняття. […]...
25. Митець і суспільство як центральна проблема роману Л. Костенко “Маруся Чурай” Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” є перлиною української літератури ХХ століття. Центральною філософською проблемою твору є проблема митця й суспільства. Головна героїня – Маруся Чурай. Це людина, наділена геніальним піснетворчим даром, що означає надзвичайно тонку і багато в чому специфічну, не таку, як в інших, духовну організацію. Ліна Костенко аналізує у своєму романі психологію творчості Марусі Чурай, її стосунки із суспільством. Учені, які досліджують психологічні особливості художньо талановитих людей, […]...
26. Митець і суспільство в новелі “Іntermezzo” У 1908 році світ отримав нову роботу видатного українського письменника Михайла Коцюбинського з доволі цікавою назвою “Іntermezzo”. Чому страшенно стомлений службою, активною громадською роботою митець пише твір, де основними героями стають сили природи, птахи, почуття? Мабуть, через те, що людина, як стверджував Коцюбинський, – дитя природи і боляче переживає порушення зв’язків з нею. Отож, щоб відновити свої сили для праці, виїжджає письменник на відпочинок, де читатиме “велику книгу природи” і […]...
27. Зображення суспільства у романі “Війна і мир” Толстой згадував, що на написання роману “Війна і мир” його надихнула “думка народна”. Саме у народу Толстой вчився сам і радив це робити іншим. Тому головними героями роману у нього є вихідці з народу або ті, хто близько стояв до простих людей. Не заперечуючи заслуги дворянства перед народом, він ділить його на дві категорії. До першої категорії відносяться ті, які за своїм характером, поглядам, світогляду близькі народу або ж через […]...
28. Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом духовності. Саме до духовної краси, людяності, величі і сили народу, його волелюбності, нескореності, самовираження через символ собору звертаються автори двох […]...
29. Проблема виховання у романі Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. ГЧарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації. У передмові до одного з видань роману “Пригоди Олівера Твіста” Діккенс писав: “Мені здалося, що зобразити реальних членів злочинної групи, намалювати їх в усіх їхній потворності, показати злиденне їхнє життя…- означає… допомогти суспільству”. Його представники лондонського дна відверто потворні навіть зовні, […]...
30. Національний міф у романі “Нескінченний тупик” Національний міф – це ідеалізоване подання нації пр самій себе, або, як пише Галковский, таке сплетення фактів і вимислу, що для певного національного соціуму звучить як “Істина”. Демифологизация національних міфів – одне з найважливіших завдань постмодерністської літератури, що сприяє звільненню народів від самоосліплення й утопізму Своєрідність російського міфу дозволяє оттенить його співвіднесення з германським міфом. В основі германського міфу лежить, за спостереженнями Бердяєва, прагнення до раціоналізації й організації несвідомого, іраціонально-хаотичного, […]...
31. Твір по романі Вересаєва “Без дороги” “Без дороги” з повним правом можна назвати вироком російському народництву, що, як писав, бивши у свій час явищем прогресивним, стало потім “теорією реакційної й шкідливої, що збиває з користі суспільну думку, що грає на руку застою…”. Оповідання ведеться від імені Дмитра Чеканова – молодого лікаря, що розділяв колись народницькі ілюзії, потім зневіреного, але, не в приклад героям “Товаришів”, що не відмовився від ідеї служіння народу. У корисності роботи в земстві, […]...
32. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був надрукований в 1866 році. Це роман про сучасну Росію, що пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасного героя, що вмістив у груди свої всі страждання, боль, рани часу. Уже на самому початку цього добутку ми дізнаємося, що його головний герой – бідний студент Раскольников “спокусився” на якусь справу, що є “новий крок, нове власне слово”, що місяць назад […]...
33. Висвітлення складних проблем сучасності у романі О. Гончара “Собор” У своєму творі автор підносить і намагається розв’язати багато проблем сучасності, про які в той час далеко не кожен митець зважився б взагалі говорити. Тому й мав роман “Собор” такий величезний резонанс у суспільному та культурному житті країни. Спробуємо визначити, які ж проблеми піднімає твір. Для цього наведемо кілька цитат з тексту. Перш за все у творі вирішується питання культурної та історичної пам’яті, культурної традиції, яку мають перейняти та продовжити […]...
34. Кірсанов і Базарів у романі Тургенєва “Батьки й діти” “Батьки й діти” – один з вічних добутків російської літератури. І не тільки тому, що нові покоління читачів по-різному сприймають складну позицію автора, але й тому, що у романі відбитий вічний і неминучий для історії момент зміни поколінь, зіткнення ідей, паростків нового й не завжди зрозумілого. І. С. Тургенєв створював свій роман “Батьки й діти” у тривожну епоху підготовки й проведення селянської реформи 1861 року. Мир розколювався. У повітрі пахнуло […]...
35. Світ чоловіка і жінки у романі Панаса Мирного “Повія” Роман Панаса Мирного “Повія” – твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XІX ст. В українській літературі, особливо в усній народній творчості, яка завжди була зразком для письменника, інтимні зв’язки зображувалися стримано, високоморально. Водночас необхідно було довести, що поява на Україні такого ганебного явища, як розпуста, більшою мірою була зумовлена соціальними умовами. Письменник виявив творчий підхід до розкриття теми, яка для української літератури була, по суті, […]...
36. Як я бачу образ автора у романі “Євгеній Онєгін” У ліричних відступах виникає образ автора, свідка чи учасника подій, що викладають, оповідача, близько тс серця приймає все, що відбувається з його героями. Сумно-іронічний, глузливий і дотепний, задушевний співбесідник і глибокий мислитель – людина і поет-громадянин – таким постає перед нами Пушкін, розкриваючи свої думки, почуття, настрої, ділячись спогадами про минуле і мріями про майбутнє. Онєгін – це його “добрий приятель “, з яким поет у свій час був близький. […]...
37. Жіночі образи у романі Стендаля “Червове і чорне” 1830 року Ф. Стендаль написав роман “Червоне і чорне” – твір, що увічнив ім’я письменника. У центрі роману простий сільський хлопець Жульєн Сорель, який прагне незалежності, бажає змінити свою долю. Так сталося, що в короткому житті юнакові зустрілись дві жінки, що відіграли певну роль в його погляді на вищий щабель суспільства. Мадам де Реналь, дружина мера міста Вер’єра, була освіченою красунею-провінціалкою. Весь нерозтрачений запал своєї молодості, розуму, почуттів вона віддала […]...
38. Печорін як “герой нашого часу” у романі Михайла Лєрмонтова В основу психологічного портрета Печоріна Лєрмонтовим покладена “теорія пристрастей, коли душевні сили, якщо не знайдуть позитивного виходу, псують хорошу природу людини. Герой викликає в читача бажання замислитися над проблемою: що таке людина, що рухає нею, чи може вона відповідати 351 вчинки, а чи може діяти якось інакше. За словами Лєрмонтова, Печорін – портрет, “який малювався з хиб цілого покоління, якому довелося жити в умовах “жорстокого століття”. Письменник багато уваги приділяє […]...
39. У чому зміст протиставлення образів Печорина й Грушницкого у романі Герой нашого часу? У романі Лєрмонтов зобразив людину свого часу, тому що, за словами автора, Печорин – “портрет, але не однієї людини: це портрет, складений з пороків усього нашого покоління, у повному їхньому розвитку” . Таким чином, автор, малюючи головного героя, зображує сучасну епоху, її зміст, її вдачі й цінності. Ідея роману в тім, що Печорин з усіма своїми талантами залишається “зайвою людиною”, тому що не розділяє “ні загальних думок, ні страстей” свого […]...
40. Чума як пряв світового зла у однойменному романі А. Камю Роман Альбера Камю “Чума” є вершиною творчості письменника. У ньому втілилося все, що пережив і осмислив автор у роки сурових випробувань. “Чума” – хроніка одного трагічного року в Орані, центрі французької префектури на алжирському узбережжі Середземного моря. Автор дає детальний опис виникнення і поширення епідемії чуми в місті. Але ненароком з’являється така фраза: “У світі було що чум, що воєн”. Фраза насторожує і змушує повернутися до років, коли слово “чума” […]...