Гумор і сатира в повісті “Талант” С. Васильченко

У повісті майже постійно присутній гумор – то явний, то прихований, і це відповідає менталітетові українців – героїв твору. Ось як змальовує, наприклад, С. Васильченко прихід новачків до школи: “Новаки приходили з батьками й з матерями, в повному своєму наряді: у великих чоботях, у батьківських жилетках, з пошарпаними букварями під рукою, причесані, вмиті, з червоними носами: перед дверима школи з їх носів старанно видавлювали зайвий сік; увіходили з рішучим виглядом брати ту науку зразу за роги; і тут же під суворим батьківським оком вичитували свої отченаші, демонстрували здібності й знання. Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений, і всі, як один, казали батьки їх – “таланти, здібності, великі сподіванки””.

Гумористичний ефект тут створюється за допомогою фразеологізмів та інших засобів. А поряд – і зовсім смішний та зворушливий опис: “Приходили і без батьків, самі. Слухаєш – шкряботить за дверима. Одчиняєш – спершу нікого не видно, і тільки звівши очі вниз, побачиш над порогом величезні чоботи, як гринджоли, і над ними кудлату шапку.

Сопучи й стукаючи, чоботиіца перелазять через поріг, помалу, зате енергійно, чвалають ближче, простягають для привітання руку, з курячу лапку завбільшки, і хрипким баском заявляють, що він, “Гелман Вашильович” , прийшов писатися в школу. Брало легеньке хвилювання”. Ціла низка художніх засобів допомагає створити такий неповторний гумористичний ефект: метонімії ; порівняння ; синоніми ; імітація дитячої мови ; вживання ввічливопошанної форми множини замість однини по відношенню до дитини. І таких перлинок гумору в повісті багато.

Особливістю їх є те, що вони органічно поєднані з тонким ліризмом, звучать як поетично організована мова. Наприклад: “Хурщик, дядько, чухає голову: невпокійна це і клопітна справа – од села до села перевезти в хуртовину хуру реготу”. Коли ж письменник змальовує негативні образи, то звертається до сатири. Отець Василь у нього “лютий, як звір”, “блідий, як глина, очі зеленяві, злісні”, не розмовляє, а шипить.

Забувши про свій сан, грубо залицяється до Тетяни: “Він якось по-молодечому вихитує гривою, торкає її плечем, щось потаємки говорить…Побачивши мене, о. Василь хитнув їй головою, пішов, наспівуючи глас…”. Образивши й вигнавши дівчину-хористку з церкви, “о. Василь вертиться на місці, злодійкувато лупає очима: – Нічого їй не станеться – вернеться”.

Сатиричному звучанню сприяє підбір відповідної лексики. Отже, С. Васильченко досконало володіє усіма засобами гумору та сатири, які допомагають якнайповніше розкрити образи, ідеї та проблеми, що хвилювали письменника.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Гумор і сатира в повісті “Талант” С. Васильченко

Categories: Шкільні твори