Гумор і сатира в повісті “Кайдашева сім’я”

Гумор і сатира – два способи зображення смішного в житті. Вони відрізняються характером висміювання. Якщо гумор доброзичливий і жартівливий, то сатира, як правило, викривальна й зла. І те, і друге мають своїм джерелом усну народну творчість: анекдоти, прислів’я, жартівливі оповідання й пісні.

Літературні гумористичні і сатиричні твори читачі, мабуть, люблять найбільше, особливо якщо автор гармонійно поєднав правду життя з кращими фольклорними традиціями. Саме це вдалося І. Нечую-Левицькому в повісті “Кайдашева сім’я”, яка

вже друге сторіччя посідає почесне місце серед найпопулярніших творів української літератури. “Кайдашеву сім’ю” не можна читати без посмішки.

Вона виникає вже з перших сторінок, коли автор подає діалог Карпа і Лавріна. Комічним є контраст між характеристиками дівчат, які висловлюють парубки. Якщо для Лавріна дівчина “тиха, як ягниця”, то для Карпа – “тиха, як телиця”. Про красу дівчини молодший брат каже: “З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня”.

Старший брат на це відповідає своє: “Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка…”. Сміх викликають несподівані порівняння, взяті з українського фольклору і з реального сільського побуту. Комічними є також інші діалоги: Мотрі і Кайдашихи, Омелька і Марусі.

Описуючи ті чи інші події, автор ніби сипле народними приказками й аналогіями. Горщик скавучить, “наче собака, що зав’язла в тину”; борщ бризкав здоровими бульками, наче старий дід гарчав; Кайдашиха про себе: “Оце заквітчалась сіном, як вівця реп’яхами”; Мотря – Кайдашисі: “Лучче лягайте на ліжко, та, про мене, беріть в руку бандуру, куріть люльку”. Таких і подібних “перлів” у творі дуже багато.

Комічною є також поведінка героїв, викликана окремими рисами характеру. Ось Мотря лізе на чуже горище за яйцями. Лаврін прибрав драбину – і жінка повисла на стіні.

В руці в неї була курка, а в пазусі – яйця, “дуже делікатний крам*. Смішним є початок бійки за мотовило. Надзвичайно веселою видається сцена, коли святково одягнена Кайдашиха падає з воза тощо. Що ж це за сміх у повісті, гумористичний чи сатиричний?

Якщо сатира – це гостре осміяння, глумління, то “Кайдашева сім’я” ніяк не може бути такою. Адже І. Нечуй-Левицький не глумиться з своїх героїв, навпаки жаліє їх. Відомо, що критики визначили комізм у повісті як “сміх крізь сльози”. Справді, у творі зустрічаємо зворушливі сцени й описи, які викликають співчуття і до Марусі, і до Мотрі, і до Омелька, не кажучи вже про Лавріна й Мелашку – найбільш симпатичних персонажів.

Але говорити лише про гумор “Кайдашевої сім’ї” теж неправильно, бо він передбачає тільки доброзичливий жарт без різкого заперечення. Та хіба можна схвалювати те, що відбувається в родині? Адже комічні ситуації викликані егоїзмом, бездушністю, безкультур’ям героїв – рисами, яких слід позбутися, щоб життя стало спокійним і приємним. Як бачимо, гумор і сатира у творі І. Нечуя-Левицького постійно переплітаються.

Перший – набирає різкості й викривального характеру, а друга – стає добрішою, людянішою. Звідси і “сміх крізь сльози”, – по-моєму, краще й не скажеш.





Гумор і сатира в повісті “Кайдашева сім’я”

Categories: Шкільні твори