Гімн світлому образу Матері

Все упованіє моє

На тебе, мати, возлагаю,

Пренепорочная, благая!

Т. Шевченко

“Але пригадай, сестро, ту Марію, ту Святу Матір, що родила світові Бога живого… І пригадай велику Матір, яка день і ніч стояла під хрестом розп’ятого Сина. Пригадай Її велику мужність, попроси у Неї сили пережити твоє горе і видержати так само, як це видержала Вона, найбільша зо всіх матерів…” – так майже в кінці свого роману “Марія” звертається Улас Самчук до головної героїні цього твору – жінки-матері Марії, тим самим проводячи аналогію

між її долею і долею Матері Божої, тим самим возвеличуючи всіх мате рів землі.

На мою думку, Улас Самчук невипадково наділив свою героїню біблійним іменем Святої Діви Марії. Автор не тільки прагнув показати спільне у материнській долі Матері Божої і героїні роману, але й узагальнити в образі Марії найкращі риси матерів, показати, що є для матері її дитина, показати найвищу самопожертву, що є в нашому бутті – материнство, дати відчути читачу святість материнства.

Коли жила з нелюбом, Марію повертало до життя тільки народження діточок, що заповнювали порожнечу її душі. Материнство було для неї радістю, народженням нової любові, що таїлася в її душі. Як пестила вона свого первістка! Він здавався їй найдовершенішим створінням. Та доля судила втратити його, а потім ще двох діточок, зі смертю яких і в ній щось вмирало.

Та не скінчилися на цьому її страждання. Виростивши з Корнієм чотирьох дітей, Марія не зазнала щастя в материнстві. Спочатку втратила старшого сина – Демка. Її горе автор порівнював з горем Матері Божої.

Як важко пережити своє дитя! Але, мабуть, не легше переживати Невдячність свого сина, що не тільки відцурався своїх батьків, брата і сестри, але й свідомо прагне смерті брата, виганяє старих батьків з дому і залишається байдужим до того, що його сестра-близнюк зі своєю малою дочкою помирають від голоду. Як важко все це було переживати Марії. На землі її тримало тільки те, що вона була потрібна дочці та онуці, які помирали з голоду. Вона, сама голодна, через силу щодня носила щось дочці і маленькій онучці.

Марія втратила Демка, по-своєму втратила Максима, Надія збожеволіла з голоду, загинула онука, доля Лавріна була вирішена обвинуваченням Максима. Зі слів людей вона зрозуміла, що Корній вбив свого сина – Максима, адже забагато горя він приніс людям і ще міг принести. Повною мірою прийняла страждання Марія…

Улас Самчук у своєму романі створив величний узагальнений образ усіх матерів; образ Марії для нього – це втілення рідної матері, неньки України, Пречистої Діви Марії. Його роман – це гімн материнству, возвеличення жінки-матері як засновниці роду, найвищої і найсвятішої сили на землі.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Гімн світлому образу Матері

Categories: Твори з літератури