Повість В. Близнеця “Женя і Синько” вийшла в 1974 році, і одразу ж стала помітним творчим явищем в українському письменстві. її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами. У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше читач знайомиться з ним, тим стає більш зрозумілим, що цей чортик є уособленням національної мудрості життя, наступності і зв’язка поколінь, тому що він говорить про вічні загальнолюдські істини.
Саме розмови із Синьком виявляють усі найтонші відтінки і характеру Жені.
Ця дівчинка – звичайна дочка пересічних батьків. Вона навчається в київській школі і проводить вільний час у звичайному міському дворі. Але внутрішній світ цієї поетичної дівчинки далеко не звичайний.
Він романтичний, замріяний, іноді наївно-піднесений. Мабуть тому вчителька у доповідній записці пише, що “характер у дівчини нелегкий”, бо її не завжди легко зрозуміти. Навіть її оточення не здатне зрозуміти уявну побудову Женею “гібридного” моста, який поєднав би Київ з рідним селом її батьків. їм здається дивною дружба щирої дівчинки з професором біології Гай-Бичковським, який вселяє у Женю віру в себе.
Дівчинка глибоко відчуває нерозривний зв’язок з природою, вміє бачити й розуміти її красу, тому підтримка професора так їй необхідна: “Вірю, Євгеніє, що цей поклик душі не ослабне у вас…”.
Більш за все вчинками “дивної” дівчинки керує народна мораль. Вона не тільки мріє, але й діє: витягує в Пущу-Водицю своїх постійно заклопотаних домашньою роботою батьків, торкається босою ногою весняної землі і відчуває проростання проліска. Доброта її душі допомагає вивести зі стану морального виснаження та душевного занепаду башкетника Андрія Кущолоба.
Цей хлопчик – однокласник Жені, який весь зітканий із суперечностей: непокірний і водночас чуйний, розумний, розбишакуватий і нестримний в усьому, немилосердний і жорстокий у ставленні до свого дідуся. На жаль, час від часу руйнівні інстинкти беруть верх над здоровим глуздом хлопця. Та, мабуть, він у цьому не винний, бо ще з дитинства батьки йому щоразу повторювали, що він найкращий і найрозумніший, засипали його дорогими подарунками.
Так і виріс Андрій “генералом Беном”, заводіякою армії юних шибеників. До батьківського виховання додався й вплив старшого за віком, нестримного вуличного хлопця – хулігана Вадьки Задухи.
Перед нами підлітки одного двора, але ж які вони різні! Різний у них світ, різні мрії, різні уподобання, тому різне і майбутнє. Це, напевно, ї є головною думкою повісті.
Ось чому В. Близнець наголошує на тому, що душу підлітка треба підтримувати у її чистих пориваннях і лікувати від жорстокості, нещирості й бездуховності.
Повість “Женя і Синько” – це не просто цікава розповідь про життя і проблеми міських дітей, але й своєрідний підручник моралі та становлення юної особистості й відповідальності за неї батьків і суспільства.





Related posts:
- Життя і проблеми дітей у великому місті БЛИЗНЕЦЬ ВІКТОР Народився в с Володимирівні на Кіровоградщині в багатодітній родині селян. Був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Працював у редакціях різних газет, журналів, у видавництвах редактором. Усі твори В. Близнеця написані для дітей. Найпопулярніші з них: повісті “Паруси над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Мовчун”, “Женя і Синько”, “Золота гора до неба”, “Золота павутинка”, повість-казка […]...
- Чи сучасні зараз поняття “милосердя”, “доброта”? Мабуть, я почну з поняття слова “милосердя”. Милосердя – готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя – це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву […]...
- Доброта і покірність у казці С. Маршака Самуїл Маршак – російський письменник. Літературний талант в ньому пробудився з дитинства – він придумував віршики і записував їх у свій зошит. Поталанило йому на зустрічі з людьми, які підтримали у житті: і батьки, і гімназійні вчителі, а згодом і відомий співак Федор Шаляпін, і літератор Володимир Стасов доклали зусиль, щоб талант хлопця не розпорошився. Маршак поїхав навчатися до Петербурга, а завершував освіту в Англії. Повернувшись із-за кордону, Самуїл Маршах […]...
- Доброта і покірність у казці С. Маршака “Дванадцять місяців” У більшості казок розкривається тема боротьби добра і зла. Але кожен автор розкриває цю тему під новим кутом зору. Самуїл Маршак у своїй казці “Дванадцять місяців” ставить на передній план дуже важкі і водночас цікаві запитання: чи є покірність складовою доброти? Чи може тверда і незламна людина бути доброю? Чи може покірлива людина збільшувати зло у світі? Кожен образ казки втілює відповіді на ці запитання. Образ Падчерки складний і сповнений […]...
- ЛЮДСЬКА ДОБРОТА Й ЖОРСТОКІСТЬ 7 КЛАС ЛЮДСЬКА ДОБРОТА Й ЖОРСТОКІСТЬ ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Ти і твоя земля. 2. Юрко-руйнівник. 3. Сам на сам зі своєю совістю. Варіант 2 1. Мудрість оповідань Є. Гуцала. 2. Сім’я дикої качки – частина природи навколо. 3. Не бути на землі руйнівником. ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ Любіть травинку, і тваринку, І сонце завтрашнього дня, Вечірню в попелі жаринку, Шляхетну інохідь коня. Ліна Костенко Я в світ прийшов […]...
- Порівняльна характеристика людей з елементами опису Яке ж це чудо, коли в сім’ї народжуються близнюки або двойняшки! Але, крім подвійного щастя, з’являється й удвічі більше турбот. У мене є подруги: Аня й Оля. Вони близнюки. Їхня мама розповідала, що коли вони були ще зовсім маленькі, то ходили по вулиці, обов’язково взявшись за руки До певного віку Аню й Олю стригли й одягали однаково. І стороння людина не могла визначити, хто з них є хто. Тепер, коли […]...
- Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі Павло Загребельний – письменник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачі, рушимо слідом за його нестримною уявою. Кожен знайде Щось для себе у його великому творчому доробку. Але є ті твори, про які знають усі без винятку, бо це розповіді про наше минуле, про історію нашого народу, Батьківщину, її синів і дочок. Саме історичні романи принесли популярність Павлу Загребельному. І “Диво”, і “Первоміст”, і “Євпраксія” […]...
- “Історія душі людської” у романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” У передмові до роману “Герой нашого часу” Лєрмонтов визначає свою письменницьку завдання – намалювати “сучасної людини”, “портрет, складений з пороків усього нашого покоління”. Бєлінський назвав роман “сумною думою про наш час”. Особливість роману в тому, що портрет часу малюється як історія однієї людської душі. Сам Печорін, розмірковуючи про своє життя, знаходить у ній багато спільного з долею свого покоління. “Ми не здатні більш до великих жертв ні для блага людства, […]...
- Краса душі Катерини Учнівський твір По п’єсі А. Н. Островського “Гроза”. Сонце в небі високо, стежка біжить далеко, бреде по ній червона дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари черевиків залізних стоптала, три чавунних ціпки зламала так три кам’яні проскури. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати й слухати казку про Фініфте – ясного сокола, про його наречену й велику її любов, що зуміла всі перешкоди перебороти, всі позбавлення […]...
- Ольга Кобилянська тонкий знавець людської душі Ольга Кобилянська – це письменниця глибоких душевних переживань, напруженої думки, ліричних настроїв. Вона виступила як прозаїк-новатор. За спостереженням Д. Павличка, читач і сьогодні приходить до її творів “по естетичну насолоду і по знання жіночого характеру, адже ж вона створила цілу енциклопедію жіночої душі”. Глибину страждань мислячої дівчини Олени письменниця передала у повісті “Людина”. У повісті “Царівна” вперше в українській прозі інтимна тема розкривалася “не на інтригах та любовних пригодах, а […]...
- Опис образа Чичикова в поемі “Мертві душі” На початку 1-й глави про героя повідомляється через опис його “досить гарної ресорної невеликої брички”, у який звичайно “їздять холостяки.., яких називають панами середньої руки. Оскільки сам Чичиков по своїй натурі досить потайливий видає темперамент героя й одночасно його безчестя Знайомить нас автор і з такою похідною річчю Чичикова, як “ларчик цінної деревини зі штучними викладеннями з карельської берези”, куди власник його “мав звичай складати все, що не попадалося”. Внутрішній […]...
- Твір за романом “Мертві душі” Завдання: “Мертві душі” – історія хвороби, написана майстерною рукою. Задум твору. Сенс назви поеми. Робота над текстом першого розділу. Враховуючи родову та жанрову специфіку “Мертвих душ”, ми, як і більшість методистів, вважаємо: найбільш доцільний шлях їх аналізу – слідом за автором. Переконаний, що осягнення твору може бути досягнуто через усвідомлення не тільки того, що зображено, але і як це виконано, у зв’язку, з чим питання художньої майстерності письменника, поряд з […]...
- Негативний образ Чичикова за поемою М. Гоголя “Мертві душі” Ми чомусь звикли, що головний герой твору, як правило, людина позитивна. Мабуть, саме значення слова “герой” зобов’язує. А може, причиною тому – численні приклади з різних літературних творів, де головний герой – людина з певними чеснотами, часто неординарна, ну, а деякі вади не заважають – так реальніше. Крім того, головний герой є центром твору, мов центр Всесвіту, і без нього, здається, просто неможливо. Поема М. В. Гоголя “Мертві душі” в […]...
- Жанрова своєрідність поеми Мертві душі Гоголя Н. В Твій вірш, як божий дух, носився над юрбою И, відкликання думок шляхетних, Звучав, як дзвін на вежі вічовий, У дні торжеств і лих народних. М. Ю. Лєрмонтов Час, коли Гоголь задумував і створював свої добутки – з 1831 по 1842 , – збігається з періодом, що у російської історії прийнято називати “миколаївською реакцією”. Цей історичний період прийшов на зміну епосі суспільного підйому 20-х років XІX століття, що завершилася в 1825 […]...
- Збірний портрет губернських управителів у романі “Мертві душі” Аналіз бесіди Чичикова з Іваном Антоновичем “глечик рило. Це чудовий по своїй лаконічності епізод. Іван Антонович не просто хабарник, а досвідчений артист в цьому ремеслі. Потрібно бути справжнім віртуозом, щоб зовсім “не помітити” покладені перед ним гроші, але тут же накрити їх книгою. У цьому жесті – весь характер Івана Антоновича, найдрібнішого гвинтика в системі чиновницького апарату. Можна переконатися в круговій системі хабарництва, справжнім “поетом” якого постає Іван Антонович. Він […]...
- Переказ поеми Мертві душі Гоголя Н. В План переказу 1. Чичиков приїжджає в губернське місто NN. 2. Візити Чичикова до міських чиновників. 3. Візит до Манилова. 4. Чичиков виявляється в Коробочки. 5. Знайомство з Новосибірським і поїздка в його маєток. 6. Чичиков у Собакевича. 7. Візит до Плюшкину. 8. Оформлення купчих на “мертві душі”, придбані в поміщиків. 9. Увага городян до Чичикову-“миллионщику”. 10. Ноздрев розкриває таємницю Чичикова. 11. Повість про капітана Копейкине. 12. Слухи про те, хто […]...
- Думи про Росію в поемі Гоголя “Мертві душі” …Гоголь вертався на Батьківщину, За залишилася Європа, спереду Росія. Дзвіночок розмірно відраховував дорожні вибої курного шляху. Стояло задушливе літо 1847 року… . Коротка інформація про письменника: “Гоголь Микола Васильєв син народився в 1809 році, росіянин, поміщик, у чині колезького асессора. Автор вільнодумних творів, якось: комедії “Ревізор”, повістей “Ніс”, “Шинель”, “Мертві душі”. Перебуває за кордоном”. Так, “Мертві душі”… Він так і не завершив свій улюблений добуток, у яке вклав усього себе. […]...
- “Мертві душі” М. В. Гоголя. С. міст назви й своєрідність жанру 1. Особливості художньої манери Гоголя. 2. Зміст назви добутку. 3. “Поема” про мертві душі як особливий жанр 4. Наступність творчості письменника. Питая ненавистю груди, Вуста озброївши сатирою Проходить він тернистий шлях Зі своєї карающею лірою… …З усіх боків його клянуть, И тільки труп його увидя, Як багато зробив він, зрозуміють И як любив він, ненавидячи. Н. А. Некрасов Цей вірш Н. А. Некрасова написано після смерті поета, але в ньому […]...
- Мій улюблений твір Миколи Васильовича Гоголя “Мертві душі” Майже в кожного письменника є добуток, що є справою всього його життя, утвором, у якому він втілив свої шукання й таємні думи. Для Гоголя це, без сумніву, “Мертві душі”. Читаючи книгу вперше, я мало звертав увагу на ліричні міркування автора про Росію й російський народ. Ці прекрасні місця навіть здавалися недоречними в сатиричній поемі. Перечитавши недавно “Мертві душі”, я раптом відкрив Гоголя як великого патріота, переконався, як важливий для всього […]...
- Безодні російської душі у повісті І. О. Буніна “Суходіл” У повісті “Суходіл” І. О. Бунін малює божевільну російську дійсність, що породжує російську душу, повну вигадливих контрастів: то щедру і чуйну, то невтримну і жагучу. Як писав пізніше сам Іван Олексійович, “Суходіл” ставиться до добутків, які “різко зображують російську душу, її своєрідні сплетення, її світлі і темні, але майже завжди трагічні основи”. Дивно вже те, якими жагучими прихильниками Суходолу були його мешканці. Так, двірська дівчина Наталя “цілих вісім років відпочивала… […]...
- “Сторожі” розколу душі “) У новелі “Я ” М. Хвильовий створює картину життя людей у революційні часи, змальовує викривлення їхніх душ та ідеалів. У центрі новели людина, чия душа трагічно розколюється навпіл: людське гинуть під впливом жорстокості, під впливом “ідеї”, яка стає важливішою за все. Важливо, що героя оточують другорядні персонажі, які лише поглиблюють та погіршують його стан, його внутрішній конфлікт із самим собою. Сам головний герой називає їх “сторожами його душі”. Проте вони […]...
- Сила народу в його душі Вивчаючи оповідання “Михайло-семиліток” Антіна Лотоцького, я дійшов висновку, що цей твір і сьогодні є цікавим і сучасним. У ньому автор уміло описує минуле, добу Київської Русі. Це були саме ті часи, коли від єдності народу, сили ного духу залежало існування цілої держави. Душу народу Антін Лотоцький описує через образ Михайла-семилітка – сина князя Володимира. Цей хлопчик має незрозумілу силу, він вселяє людям віру у п іасну могутність, надає запалу перемагати […]...
- “Мертві душі” поеми Гоголя Гоголь показує їх у порядку зростаючої моральної деградації. Спочатку це Манилов, увічливий, із приємними рисами особи; мрійлива людина. Але це тільки на перший погляд. Поспілкувавшись із ним небагато, ви викликнете: “Чорт знає, що таке!” Його мрійність це ледарство, паразитизм, безвільність У Коробочці Гоголь представляє нам інший тип російського поміщика. Господарська, гостинна, хлібосольна, вона раптом стає “дубинноголовой” у сцені продажу мертвих душ, боячись продешевити. Це тип людини собі на розумі У […]...
- “Мертві” і “Живі” душі в поемі Гоголя Шкільний твір на тему творчості М. В. Гоголя. На початку роботи над поемою М. В. Гоголь писав В. А. Жуковському: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться в ньому”. Так сам Гоголь визначив обсяг – вся Русь. І письменник зумів показати в повному обсязі сторони життя Росії тієї епохи. Задум Гоголя був грандіозний: подібно Данте зобразити шлях Чичикова спочатку в “пеклі”- І тім “Мертвих душ”, потім […]...
- “Є душі, гасло яких – всі або нічого…” Звертання до теми героїчного минулого не було випадковим для творчості М. Ю. Лєрмонтова. Ця тема давала можливість створення сильних, цільних, героїчних характерів, яких поет не знаходив у сучасності. Один з таких характерів Лєрмонтов створює в “Пісні про купця Калашникова”. У цій поемі Лєрмонтов відтворює епоху Івана Грозного, кінець XVІ століття. Головним героєм “Пісні… ” є купець Степан Парамонович Калашников. В основі сюжету добутку лежить мотив образи й захисту честі. Немаловажної […]...
- Твір по поемі “Мертві душі” Микола Васильович Гоголь не раз звертався до теми чиновницької Росії. Сатира цього письменника торкнулася сучасних йому чиновників у таких добутках, як “Ревізор”, “Шинель”, “Записки божевільного”. Ця тема знайшла своє відбиття й у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”, де, починаючи із сьомої глави, чиновництво перебуває в центрі уваги. На відміну від детально змальованих у цьому добутку портретів поміщиків образи чиновників дані тільки декількома штрихами. Але вони настільки майстерні, що створюють […]...
- Неволя живої душі не уб’є. П. А. Грабовський П. А. Грабовський – людина, яка стала символом нездоланності людського духу, взірцем відданості ідеалам щастя, справедливості і свободи. Через все життя, сповнене трагедії, приниження, він проніс світлу любов до рідної землі, до України, до народу. Життя Грабовського – це подвиг, подвиг в ім’я майбутнього. Ми, сучасне покоління, повинні пишатися його іменем, його подвижницькою діяльністю. Ще з юнацьких років Павла Арсеновича захоплювало все незвичайне і романтичне, і він пройнявся бажанням “піти […]...
- “Неможливо жити душі без пісень” Музика і звук – те, що оточує кожну людину з дитинства. І очарування звуку не тільки в тому, що він втілює в собі життєву ситуацію, ніби всотує її в себе, але й у тому, що тривало зберігає її, оберігаючи від руйнування часом. У непідвладності звуків плину часу – високо оцінена Ахматовою надійність, надійність вірного свідка: Зачем же зовешь к ответу? Свидетелей знаю твоих: То Павловского вокзала Раскаленный музыкой купол И […]...
- “Ах, скільки струн в душі дзвенить!” І. Неповторність творчості О. Олеся. ІІ. Світ слова й почувань поета. 1. Я марив лицарем з’явитись перед вами, Гінцем і вісником життя! 2. Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга – Се лиш тому, що склалось так життя. 3. Я в полі буду сам стояти, Шаблі ворожі відбивати. ІІІ. Сенс життя О. Олеся....
- “Мертві душі” поміщики й чиновники Це “сумирно мертві обивателі”, страшні “нерухомим холодом душі своєю й марною пустелею серця”. Чичиков побував у п’ятьох поміщицьких садибах, але це не цикл розрізнених новел, а єдине оповідання, що розвивається по своїй художній логіці, суть якої визначена автором: “Один за іншим ідуть у мене герої один пошлее іншого”. На перший погляд Манилов і Собакевич, Ноздрев і Коробочка не схожі один на одного. Однак їх поєднує порожнеча й нікчемність, що стає […]...
- “Я ” Новела про добро і зло в житті та в душі Ідейно-художній зміст Новела “Я ” має ліричний зачин. Саме з нього постає зримий, реальний образ матері-України: “З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія”. Матір приходить до сина, коли він має хвилинку для перепочинку між жорстокими битвами. “Моя мати – наївність, тиха жура і добрість безмежна… І мій неможливий біль, і моя нестерпна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом”. Але поступово […]...
- Жанр поеми “Мертві душі” Хоча поняття жанру постійно змінюється й ускладнюється, і все-таки під ним можна розуміти історично сформований тип літературного твору, якому властиві певні риси. Уже по цих рисах багато в чому стає ясна основна думка добутку, і ми приблизно вгадуємо його зміст: від визначення “роман” ми чекаємо описи життя героїв протягом їхнього життєвого шляху, від комедії – динамічної дії й незвичайної розв’язки; ліричний вірш повинне занурювати нас у глибину почуттів і переживань. […]...
- Гротеск у поемі “Мертві душі” У гротескно-гіперболічній манері, властивому Гоголеві-Сатирикові, рисується й образ Собакевича. Досить сказати про гіпертрофовані гастрономічні потреби цього пана. “У мене коли свинина – всю свиню давай на стіл, баранина – усього барана тягни, гусак – усього гусака!”. Тут проявляється основна риса характеру даного персонажа – його тваринна сутність Гоголь прибігає до гротеску, заострению деталей, підкреслюючи хворобливу, патологічну, маніакальну, всепоглинаючу сутність Плюшкина. Цей поміщик зовсім розорив своїх селян, зробив їхніми жебраками, тримає […]...
- Персонаж поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Ситуація зустрічі Чичикова й Коробочки сюжетно повторює епізод з “Вия”: заблудлі бурсаки попадають у гості до сатанинського “бабусі”. Окремими рисами К. також нагадує відьом з “Вечорів на хуторі біля Диканьки” . Прізвище К. метафорично виражає сутність її натури: ощадливої, недовірливої, боязкої, недоумкуватої, упертої й марновірної. Коробочка “одна з тих матінок, невеликих поміщиць, які плачуться на неврожай, збитки й тримають голову трохи набік, а тим часом набирають потроху деньжонок у пестрядевие […]...
- “В мене крила, в крові – огонь, в душі – любов” Тривалий час творчість видатного українського поета Олександра Олеся була мало відомою широкому колу читачів, адже він був поетом-емігрантом. Змушений виїхати за кордон у 1919 році, Олесь так більше і не побачив рідної землі, адже там його чекали не визнання і слава, а табори і загибель. Його поезія не вкладалася в рамки вимог радянської влади до митців слова, бо він не зрозумів революційних перетворень і не прославляв режим, який приніс стільки […]...
- Дослідження образів поміщиків у поемі “Мертві душі” Учитель дає школярам творче завдання знайти в тексті, починаючи з галереї образів поміщиків, побутові деталі, які розкривають істотні сторони того або іншого характеру. Цілком виправдує себе паралельний принцип: учні діляться на групи, кожна з яких робить спостереження, пов’язані з певним персонажем, одночасно беручи участь у загальній роботі класу з текстом поеми При цьому, зрозуміло, учитель будує кожний урок так, що побутова деталь розглядається в з’єднанні із уже зазначеними іншими видами […]...
- Собор – символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам “Собор” Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і народної символіки. Але те, що нам нині треба відкривати, для наших далеких предків було азбукою. Там, де поселялись запорожці, – […]...
- Авторські відступи в поемі Мертві душі Гоголя Н. В Odі et amo. G. V. Catullus “Мертві душі”, з одного боку, епічний добуток, а з іншого боку – ліричне, завдяки безлічі авторських відступів. Називаючи “Мертві душі” поемою, Гоголь підкреслював змістовну значимість цих відступів: по-перше, вони створюють образ автора, людини вдумливого, спостережливого, гуманного, дотепного, не дуже щасливого, але твердого у своїх моральних і суспільних переконаннях; по-друге, саме авторські відступи допомогли Гоголю виразити в першому томі свою оптимістичну віру в майбутнє Росії. […]...
- Лірика Андрія Малишка – це пісня душі Знайомлячись з українською літературою та літературою інших країн і народів, я багато розмірковував над питанням, як і чому люди стають письменниками, поетами, драматургами. Зрештою, я дійшов висновку, що таємниця творчості назавжди залишиться таємницею, але деякі, якщо можна так сказати, критерії я все-таки визначив для себе. На мою думку, головним, що повинна мати людина, щоб стати літератором, є незвичайно загострене сприйняття дійсності і світу, відмінне від сприйняття інших людей. Усі ми, […]...
- Душі “живі й мертві” у творчості Гоголя При виданні поеми “Мертві душі” Гоголь побажав сам оформити титульний аркуш. На ньому була зображена коляска Чичикова, що символізує шлях Росії, а навколо – безліч людських черепів. Опублікувати саме цей титульний аркуш було дуже важливо для Гоголя, як і те, щоб книга вийшла у світло одночасно з появою картини Іванова “Явище Христа народу”. Тема життя й смерті, а також тема відродження червоною ниткою проходять через творчість Гоголя. Своє завдання Гоголь […]...
Categories: Твори з літератури