“Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих і найпопулярніших історичних романів ХIХ століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю.
Роман написано наприкінці 20-х років XIX ст. У цей час Франція переживає розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в її наслідках. Багато діячів культури того часу взагалі розчарувалися у можливості прогресу. Гюго звертається до історичного періоду, коли закінчується доба середньовіччя, і людство починає нову епоху – Відродження. Його цікавить ця зміна світогляду людини, і він відчуває, то в сучасній йому Франції теж назрівають значні світоглядні й суспільні зміни.
У цих умовах для нього важливо визначити головні естетичні цінності. Тому теми добра і зла, краси і потворного гостро заявлені в романі.
Собор Паризької Богоматері – це не тільки місце, де відбуваються події роману. Він рівноправний герой цього твору, як поет П’єр Гренгуар, Есмеральда, Квазімодо, Клод Фролло. У романі він втілює ідею добра, справедливості, любові.
Герої роману тісно пов’язані з собором, наприклад, для Квазімодо він і дім, і батьківщина, і всесвіт. Але події, що зображує Гюго, далекі від ідеальних християнських взаємин. Люди не знають ні співчуття один до одного, ні толерантності, їхніми вчинками керують пристрасті, заради яких вони забувають свій обов’язок перед Богом.
Архідиякон Клод Фролло, сповнений пристрасті до циганки Есмеральди, домагаючись її кохання, іде на злочин.
Квазімодо, потворний глухий горбун, виявляється спроможним на прекрасне почуття. Його кохання сильне, однак заради нього він теж готовий на злочин. Квазімодо зіштовхує Клода, свого благодійника, з вежі, коли розуміє, що той згубив Есмеральду.
Але його кохання самовіддане, він нічого не потребує від своєї коханої.
Есмеральда уособлює найкращі жіночі риси. Вона не тільки прекрасна зовнішньо, а й обдарована чудовим голосом, в якому звучить її ніжна і пристрасна душа. Її кохання до молодого капітана Феба де Шаточер розкриває її прагнення і здатність до сильних почуттів. Але цим почуттям немає місця у світі, де живе Феб.
Гюго показує, що добро і зло можуть існувати поруч, що люди не хочуть бачити прекрасного: ніхто не зрозумів Квазімодо і його любові. А прекрасне не може виправити злої душі: любов до Есмеральди не робить Клода кращим духовно. Добро і зло тісно поєднані, інколи людині дуже важко визначити межу між ними.
Вони завжди у боротьбі, в якій гине чимало прекрасного. Але Гюго вірить у переможну силу добра, в людський прогрес.
У фіналі роману він знову змальовує собор, який став німим свідком трагічних подій і водночас символом можливості повернення людей до вічних цінностей.





Related posts:
- Добро і зло у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго – великий французький письменник – прожив довге життя, впродовж якого багато і плідно працював і залишив нащадкам величезну спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він написав безліч поем, віршів і драматичних творів. Крім того, Віктор Гюго – автор відомих романів “Людина, яка сміється”, “Дев’яносто третій”. Але найзнаменитішим його романом вважається “Собор Паризької Богоматері”. В. Гюго продовжує традиції історичного роману, сполучає історичні факти з художньою вигадкою. Письменник зображує […]...
- Роздуми про вічні цінності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих і найпопулярніших історичних романів XІX століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю. Роман написано наприкінці 20-х років XІX ст. У цей час Франція переживає розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в її наслідках. Багато діячів культури того часу взагалі розчарувалися у можливості прогресу. Гюго звертається […]...
- Романтичне осмислення дійсності в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
- Боротьба добра і зла у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго – великий французький письменник – прожив довге життя, протягом якого багато і плідно працював і залишив велику творчу спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він створив чимало поем, віршів, драматичних творів. Гюго – автор відомих романів: “Людина, яка сміється”, “Трудівники моря”, “Дев’яносто третій” тощо. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих творів французького письменника. Письменник змальовує картини життя Франції кінця ХV століття. Але історичні події стають для […]...
- Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” 1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману. Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно і драматично. Гюго використовує гіперболу і емфазу в […]...
- Романтичне осмислення боротьби добра і зла в романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” 1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману. Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно і драматично Гюго використовує гіперболу і емфазу в епізодах зустрічі божевільної мешканки Щурячої нори із загубленою дочкою біля […]...
- Образ собору у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” І. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих історичних романів XІX століття. ІІ. Собор Паризької Богоматері – рівноправний герой твору. 1. Символічність назви собору. 2. Опис собору – привід для натхненної поеми в прозі про французьку національну архітектуру. 3. Собор – притулок для народних героїв Гюго. 4. Символіка епізоду штурму собору. ІІІ. Мої враження від книги В. Гюго....
- Образ собору в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини XIX століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку Есмеральду, нещасного глухого і потворного Квазімодо. У центрі роману – собор Паризької Богоматері, символ духовного […]...
- Вічна боротьба добра і зла у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Головна тема роману “Собор Паризької Богоматері” – тема народу і народної непокори. Ми бачимо Париж бідних, знедолених, принижених. У романі колоритно зображено своєрідні звичаї, традиції, побут французького Середньовіччя, розкрито історичну специфіку епохи. Одним з головних образів – символів роману виступає величний собор, що носить ім’я Богоматері. Він будувався з ХЇІ по XV століття, внаслідок чого поєднав різні архітектурні стилі – романський, стиль раннього Середньовіччя і пізньо-середньовічну готику. Собор, що за […]...
- Тема кохання у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” Тема кохання – одна з головних тем роману “Собор Паризької Богоматері”. Це твір романтичного характеру, а значить, суттю взаємин між героями є любов або ненависть. Любов – це найвищий прояв почуттів людини до світу в усіх його проявах. Тому вона вимагає від людини напруги найпотаємніших сил, що дрімають у ній. Часом людина й сама не може розібратися, яке почуття притягує її до іншого. От Гудула, що плекає ненависть до “циганки” […]...
- “Собор Паризької Богоматері” В. Гюго – романтичний історичний роман, його проблематика Роман “Собор Паризької Богоматері”, що належить перу великого французького письменника Віктора Гюго, ось уже понад півтора століття залишається популярним серед читачів. Гюго звертається у своєму творі до історії французького середньовіччя. Середні віки постають у романі у вигляді історії-легенди, що базується на вічному протистоянні двох начал – добра і зла, милосердя та жорстокості, співчуття і нетерпимості, почуття і розуму. Герої “Собору Паризької Богоматері” – це не тільки яскраві, живі характери, їхні […]...
- Мотив фатуму у романі Гюго “Собор Паризької богоматері” Давні греки вірили, що доля смертних людей і безсмертних богів знаходиться в руках невблаганних мойр. Ніхто не може боротися проти долі. Відсутня така влада, яка б змінила хоч що-небудь у тому, що призначено людям і богам. Можна лише покірно схилитися перед долею та підкоритися їй. Лише мойри знають веління долі. Мойра Клото пряде життєву нитку людини, визначаючи строк її життя. Обірветься нитка, і закінчується життя. Мойра Лахесіс виймає, не дивлячись, […]...
- Романтичне осмислення дійсності в романі “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
- Образ Собору в романі “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до Собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини ХІХ століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку Есмеральду, нещасного глухого і потворного Квазімодо. У центрі роману – Собор Паризької Богоматері, символ духовного […]...
- Образ прекрасної та нещасної Есмеральди у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” Один з найулюбленіших жіночих образів світової літератури – образ Есмеральди у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Есмеральда є втіленням того, що ми називаємо жіночість. Ніжність, тендітність, чарівність, цнотливість гармонійно поєднуються із незламною силою духу. І найголовніше – вона уміла кохати, самовіддано, безмежно, до смерті. Письменник відразу не відкриває таємницю Есмеральди, він готує читача, сплітає невидимі нитки долі, які нарешті створюють клубок трагічного фіналу. Смерть Есмеральди певною мірою є закономірною. […]...
- Роман В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” як символ пробудження народу від вікового рабства Кожна епоха починається теократією і закінчується демократією. Давній вислів Собор Паризької Богоматері… Серце Парижа… Собор будувався протягом декількох людських поколінь – із XІІ до XV століття. Тут збереглася народна пам’ять, вікові традиції. Камінний архітектурний літопис ніби промовляє до людини і передає їй усе, що сталося протягом багатьох віків існування великої столиці світу. Віктор Гюго торкається своїми тонкими пальцями каменя Собору, і перед його очима постають різні сцени: він ніби чує […]...
- Засудження егоїзму Клода Фролло в романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” Роман “Собор Паризької Богоматері” – твір, що змушує кожного читача глибоко замислитися над сутністю життя, над проблемами моралі та духовності. Один з головних персонажів твору – священик Клод Фролло. З юнацьких літ він прагнув займатися наукою і до 35-річного віку досяг великих знань. Цілком віддавшись улюбленій справі, він відмовився від усіх земних благ і насолод: не одружився, а натомість виховував свого молодшого брата Жеана, що уцілів після чуми. Розчарувавшись у […]...
- Трагічність долі Есмеральди. Твір за романом Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Есмеральда – улюблена героїня Віктора Гюго, для нього вона втілення кращих людських рис. Письменник захоплюється її красою,. щирою вдачею, співчуває жорстокій долі. Внутрішній світ дівчини – світлий, прозорий, романтичний. Він відбитий в її піснях, а пісня – це завжди душа народу. Гордість та почуття власної гідності притаманні Есмеральді. Вона чудова, коли танцює чи співає. Дівчина дуже любить свою кізку, добре до неї ставиться, доглядає її, а також вчить деяким “фокусам”. […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образу Клода Фролло Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері у кінці XV ст. Навчений знаннями у багатьох науках, самолюбна і розсудлива людина, він захоплюваний диявольською пристрастю до прекрасної циганки Эсмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її дістати: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається убити коханого нею капітана де Шатопера. У замаху звинувачують дівчину і засуджують її до смерті; Ф. Пропонує їй бігти з в’язниці в […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образа Клода Фролло Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері наприкінці XV в. Навчений знаннями в багатьох науках, самолюбний і розумова людина, вона обуреваем диявольською пристрастю до прекрасної циганки есмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її роздобути: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається вбити улюбленого нею капітана де Шатопера. У замаху обвинувачують дівчину й присуджують її до смерті; Ф. пропонує їй бігти з в’язниці в обмін […]...
- Дія роману “Собор Паризької богоматері” Цим твором Гюго завершується короткий період яскравого розквіту історичного роману в французькій романтичній літературі. Задуманий роман був наприкінці 20-х років, а написаний зразу ж після Липневої революції 1830 р. й вийшов у світ на початку 1831 р. Згадана революція позначилася на романі, але вона лише загострила, чіткіше визначила Проблеми, що хвилювали Гюго й раніше і входили в первісний задум роману. Це насамперед проблеми історичного прогресу й соціальної справедливості, а також […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образа Квазімодо Квазімодо – дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-Найда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, одержує від нього дивне ім’я “Квазімодо” і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку есмеральду, приймає за це болісне публічне покарання й, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов’ю до цієї дівчини. Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її в катів і вкрити в соборі, що він потім поодинці […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образу Квазімодо Квазімодо – дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-знайда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, отримує від нього дивне ім’я “Квазімодо” і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку Эсмеральду, приймає за це тяжке публічне покарання і, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов’ю до цієї дівчини. Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її у катів і укрити в соборі, який він потім самостійно […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образу Есмеральди Есмеральди – юна циганка-танцівниця в Парижі XV ст. Красуня і сирота, що не знає своїх батьків, вона по сюжету роману стає предметом пристрасті декількох чоловіків : боязкого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло і виродка-дзвонаря Квазімодо. Проте вона сама байдужа до усіх трьом і цнотливо закохана в четвертого – нікчемного і легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Неправдиво звинувачена в замаху на життя капітана, а також в […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образа есмеральди Есмеральда – юна циганка-танцівниця в Парижу XV в. Красуня й сирота, не знаючих своїх батьків, вона по сюжеті роману стає предметом страсті декількох чоловіків: боягузливого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло й виродка-дзвонаря Квазімодо. Однак вона сама байдужа до всім трьох і цнотливо закохана в четвертого – незначного й легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Ложно обвинувачена в замаху на життя капітана, а також у чаклунстві й […]...
- “Собор Паризької богоматері” . Книга Восьма У ту мить, коли нещасна піднімалась на фатальний візок, щоб вирушити в свою останню путь, їй стало нестямно жаль життя. Вона звела запалені, сухі очі до неба, до сонця, до сріблястих хмарок, розірваних там і тут неправильними чотирикутниками й трикутниками блакиті; потім подивилася вниз, навколо себе, на землю, на натовп, на будинки… Зненацька в ту хмить, коли чоловік у жовтому зв’язував їй лікті за спиною, з грудей її вирвався нестямний […]...
- Віктор Гюго як центральна постать літератури французького романтизму Чи не найвиразнішим взірцем французького романтизму досі залишається роман Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Яскраві картини життя далекого минулого, незвичайний сюжет, драматичні долі героїв – все це робить шедевр Гюго популярним і сьогодні. У ньому є і перебільшення, і гротеск, і безліч виняткових ситуацій у сюжеті. Сутність образів розкривається у Гюго не стільки на основі розвитку характеру, скільки в протиставленні іншому образу. У системі персонажів у творі чітко виявляються контрастні […]...
- Собор як символ духовної краси людини у романі О. Гончара “Собор” Пам’ятниками та соборами здавна славилась наша земля. Здіймалися вони над полями та над містами, зростали серед селищ та майданів. Були, та й є, своєрідними символами духовної краси людини. Ними пишалися наші предки, про них співали кобзарі; вони прийшли у наше століття, мов міст через віки страждань та незгод, веселощів та радощів, мов живий зв’язок між поколіннями. Зруйнувати собори – це значить зруйнувати свою культуру, свою історію – самих себе. Про […]...
- Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом духовності. Саме до духовної краси, людяності, величі і сили народу, його волелюбності, нескореності, самовираження через символ собору звертаються автори двох […]...
- Віктор Гюго Віктор Гюго народився у 1802 р. в сім’ї вояка наполеонівської армії. Батько його в роки першої французької буржуазної революції був солдатом у лавах військ республіки, потім дослужився до генеральського чина, воюючи вже під знаменами Наполеона. Сім’я воїна поділяла його похідне життя, але це життя ставало все тяжчим і небезпечнішим. Мати Гюго з трьома маленькими синами поселилась у Парижі. Діти почали навчатися. В роки наполеонівських воєн хлопчики з матір’ю два рази […]...
- “Батьки і діти” у романі 0. Гончара “Собор” І. Складна і незвичайна доля роману “Собор”. ІІ. Образи Ізота Лободи і ііого сина Володьки. 1. Ізот Лобода. 2. Володька Лобода. 3. Конфлікт між батьком і сином. ІІІ. Конфлікт між батьком і сином – це конфлікт між творцем і браконьєром...
- Філософія буття у романі О. Гончара “Собор” … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини ІІ Запорозької Січі задумало поставити цей величний храм на згадку нащадкам. Цей собор став не тільки […]...
- Ідея духовного багатства людини в романі “Собор” “Собор” – один із перших творів у літературі ХХ століття з екології в широкому розумінні слова – це і збереження архітектурних пам’яток, і народної пісні, і душі людської – а це чи не найголовніше в житті народу. Автор торкається найболючіших проблем у сучасному житті, він засуджує цинізм, кар’єризм, байдужість до краси, жорстокість. У назві роману втілені не тільки поняття споруди – святого храму, але й святого храму душі людської. Червоною […]...
- Проблема духовності людини у романі О. Гончара “Собор” Що ми вкладаємо в поняття “духовність”? Одразу не відповіси. Словники часто уникають давати визначення духовності: думаю, настільки це багатогранне, ємне і всеохопне слово, за яким приховуються такі якості людини, як доброта, повага до людей, прагнення зберегти пам’ять роду і народу, вірність, високі моральні переконання, щирість, відвертість, відданість переконанням, уміння любити світ і оточуючих тебе людей. І крапку поставити важко, бо на цьому перелік внутрішніх якостей людини, яку ми можемо назвати […]...
- Символіка образу собору у романі О. Гончара І. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. . ІІ. Символічність образу собору у романі. 1. Особливість стилю Гончара у романі. 2. Собор в житті героїв роману – Миколи Баглая й Єльки. 3. Боротьба за собор. 4. Символічний зміст образу собору. “Бережіть собори своїх душ” ....
- Собор, як символ духовної краси людини в однойменному романі Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину соборами називали зібрання великої кількості людей для обговорення важливих питань релігійного чи іншого значення. Отже, слово “соборність” є спорідненим до […]...
- Ідея духовного багатства людини у романі О. Гончара “Собор” Олесь Гончар – складна постать в українській літературі. Він не боявся відгукуватися на найсуперечливіші проблеми, які ставив час, тому його твори залишають неоднозначне враження. Складні проблеми буття людини в суспільстві знайшли своє втілення в романі “Собор”, доля якого склалася непросто. Певна публіцистичність роману загострювала поставлені проблеми, тому автор зазнав гонінь за свій твір. Роман був написаний у 1963-1967 роках. Після виходу у світ його відразу ж розкритикували, тому що порушена […]...
- Ідея духовного багатства людини в романі “Собор” – І варіант ОЛЕСЬ ГОНЧАР 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕСЬ ГОНЧАР Ідея духовного багатства людини в романі “Собор” І варіант Роман “Собор” – це твір інтелектуального наповнення, гостропроблемний і дискусійний. З’явившись в українській літературі в кінці 60-хроків, він був тим сплеском, який торкнувся больових точок суспільства. У романі гостро поставлені питання збереження навколишнього середовища, пам’яток минулого, цілісності людської душі. Олесь Гончар один із перших указав на небезпеку кар’єризму не тільки в морально-етичній, а […]...
- Собор – символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам “Собор” Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і народної символіки. Але те, що нам нині треба відкривати, для наших далеких предків було азбукою. Там, де поселялись запорожці, – […]...
- Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” Роман Олеся Гончара “Собор” – роман філософський, в якому автор не просто розкриває важливі морально-філософські категорії, але й передусім ставить проблеми духовності своїх сучасників, пошуки ними сенсу буття, збереження історичної пам’яті й наступності поколінь, визначає витоки духовного нігілізму й споживацтва, байдужості у ставленні до національних святинь. Героями роману є прості люди із селища Зачіплянка. Старше покоління представляють колишній металург, а тепер бакенник Ягор Катратий, який в юності був махновцем; його […]...
Categories: Твори на різні теми