Дідусева наука

Related posts:

1. Коли дідусь мій був маленький – ІІІ варіант 6 клас III Варіант Мій дідусь народився в селі за рік до початку Великої Вітчизняної війни. Перші роки життя прийшлися на війну. Батько мого дідуся пішов воювати на фронт, але так і не повернувся, зник безвісти. Дідусь ріс без батька. Перші яскраві спогади, як не один раз розповідав мені дідусь, залишилися на все життя. Радість його матері і радість усіх людей навкруги – це перемога. Дитинство у мого дідуся було […]...
2. Коли дідусь мій був маленький – ІІ варіант 6 клас II Варіант Мого дідуся звуть Олександр Устимович. Народився він у 1936 році на Кіровоградщині. Його дитячі роки припали на воєнне лихоліття. Коли наша країна вступила у війну, йому було чотири з половиною рочки. Але він розповідав мені, що пам’ятає німців. Вони оселились в хаті, де жив мій дідусь із сім’єю: братом, сестрою, двоюрідним братом, бабусею, дідусем та матір’ю. Він пам’ятає, що у дитинстві йому завжди хотілося їсти. Що […]...
3. Коли мій дідусь був маленький Часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними. Ось, наприклад, мій дідусь. Нині це кремезний сивий чоловік із важкими загрубілими руками, якого я дуже люблю. Та колись це був худенький світлоголовий хлопчик, який рисами свого характеру нагадував мене нинішнього. Мій дідусь народився в останній рік Великої Вітчизня­ної війни. Дуже важкі то були часи. Війна вже майже рік гуркотіла в Західній Європі, але в центрі України жити було ще дуже й […]...
4. Така наука, що збагне й курка – ІВАН ФРАНКО ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ “Така наука, що збагне й курка” Всі ми йдемо до школи, щоб отримати знання, які допоможуть нам у житті. Саме з цією метою відправляється до школи і Гриць – герой оповідання Івана Франка. У перший же день навчання хлопчик вивчив одну фразу: “Абабагаламага”. Гриць не зрозумів ні значення цих слів, ні звідки вони, ці слова, взялися, але справно їх повторював. Провчившись рік у школі, дитина так […]...
5. Опис праці Щедре серце дідуся Сьогодні я прокинулась від легесенького постукування у вікно. Відкрила очі і ледь не скрикнула від радощів: “Яблунька розцвіла! Яблунька мого доброго дідуся.:.” Відчинила вікно, і дукмяна хвиля ранкової свіжості, напоєна тонким ароматом яблуневого цвіту, підхопила мене на крила спогадів. Я повертаюсь у дитинство… Як живий іде садом дідусь. Він і дня не міг про-.жити без роботи у свої сімдесят п’ять. – Відпочили б, дідусю,- просила я його. А він лише […]...
6. Шануймо хліб Якось я ненароком наступив ногою на шматок хліба, який упав зі столу. Бабуся за це насварилася на мене. Вона пригадала, як у роки Великої Вітчизняної війни, коли мій дідусь був на фронті, вона не мала хліба нагодувати мого батька. Як плакав тато, просивши хліба. Дідусь воював за нашу землю, щоб ми ніколи не були голодні, завжди мали на столі смачний хліб. Тепер у нас є хліб, є й до хліба. […]...
7. Коли дідусь мій був маленький – І варіант 6 клас І варіант Мій дідусь народився в глухому невеликому селі Іванівці, поблизу лісу. Родина дідуся жила у старенькій хаті, яка завжди дзвеніла від дитячих голосів, гамору і не знала замків, хоч замок символічний був. Хлопчиком дідусь бігав у “попову” школу, а потім, перейшовши в п’ятий клас, пішов до земської школи. Кожного дня на великій перерві він бігав додому, щоб ухватити картоплину чи хліба. Їдалень та шкільних буфетів він не […]...
8. “Така наука, що збагне й курка” Всі ми йдемо до школи, щоб отримати знання, які допоможуть нам у житті. Саме з цією метою відправляється до школи і Гриць – герой оповідання Івана Франка. У перший же день навчання хлопчик вивчив одну фразу: “Абабагаламага”. Гриць не зрозумів ні значення цих слів, ні звідки вони, ці слова, взялися, але справно їх повторював. Провчившись рік у школі, дитина так більше нічому і не навчилась. Коли тато Гриця запитав у […]...
9. Наука про те, як лишитися самим собою Бути самим собою, лишатися самим собою – це важкий труд, який триває все життя. І ця спроба може призвести людину до загибелі. Особливо, якщо ця людина – поет. Василь Семенович Стус перемагав у своєму житті частіше, ніж програвав. Він перемагав словом і справами. Перемагав загальну інертність суспільства, заблокованість української мови, тупість партійних керівників і парто­кратів від культури. І Стус переміг. Як це не дивно звучить, але Стус передусім індивідуаліст, чесний […]...
10. Спілкування – це наука чи мистецтво? Гадаю, що кожен на питання: чи вмію я спілкуватися, – відповість так: “Скільки живе людина, стільки вона вчиться”. Знань ніколи не буває багато. А знання мовного етикету характеризують загальний рівень інтелекту й культури особистості. З питань культури спілкування написано чимало досліджень мовознавцями, психологами, вченими різних наук. Чому ж цьому питанню надається так багато уваги? Спілкуватися можна “грамотно” й “безграмотно”. Партнерів по спілкуванню можна перетворити на недругів, а можна – у […]...
11. Моє улюблене свято – І варіант І варіант Серед усіх свят, які відзначає наша сім’я, я більше всього люблю родинні. Це мій власний день народження, а також день народження мого дідуся і ще мамине свято – Восьме березня. Мій дідусь брав участь у війні нашого народу проти фашистських загарбників, тому на його день народження приходить багато фронтових товаришів. Вони згадують воєнні роки, співають пісні своєї героїчної молодості. Мені дуже цікаво спілкуватися з друзями мого дідуся, бо […]...
12. Що означає бути порядною людиною? Порядок, порядність… Ці слова мають однаковий корінь. Порядок – це коли все виконується згідно з певними правилами, вимогами. Порядок повинний бути й у душі людини. Що це означає? Слову повинна відповідати справа. У нашому під’їзді живе стара жінка Ксенія Петрівна. Чоловік її помер, діти зі своїми родинами живуть у різних кінцях міста, відвідують матір рідко. Наш сусід Іван Гаврилович, заходячи до мого дідуся пограти в шахи, з осудом говорить про […]...
13. Наука самовиховання Наука самовиховання Знайома ситуація: зустрівши на перерві або після уроків однокласника, який ще вчора не дав списати задачу з геометрії, ти начебто зненацька підставляєш йому ногу, ні на хвилину не замислюючись, що це може привести до серйозних наслідків. Таке трапляється. Але товариш, спіткнувшись, чинить опір. І тут виявляється, що перевага вже не на твоєму, а на його боці. Конфлікт вичерпується синцем на твоїй руці й подряпинами на обличчі однокласника. І […]...
14. Екскурсія до Історичного музею Нещодавно ми всім класом відвідали Історичний музей. Це двоповерховий будинок стародавньої будови, знаходиться в центрі міста. Біля його входу стоять танк і гармата – як бойові символи військової доблесті наших дідів-прадідів, що захищали нашу землю від фашистських загарбників. Зрозуміло, що танк і гармата були на полях боїв, але давно перетворилися в пам’ятники. Оглянувши ці символи, ми входимо до музею з настроєм особливої урочистості. Його зали присвячені історії міста з часів […]...
15. Друзі У нашого сусіда дідуся Миколи є чудовий песик. Невеличкий, кудлатий, з хвостом-бубликом і кмітливими карими очима. Дідусь зве його Дружком. Вони справжні друзі. Завжди разом. Дружок такий розумний собака – всіх у нашому дворі знає, ніколи на своїх не гавкає. Одного разу жінка дідуся Миколи поїхала до онуків, вони в іншому місті живуть. І треба ж дідусеві саме на той час захворіти! Ще й як захворіти – встати з ліжка […]...
16. А родовід – то дерево старе Колись давно я запитав у матері: “Мамо, а що таке родовід?” Вона загадково посміхнулася і підійшла до вікна. “Дивись, сину, яке велике дерево росте на нашому подвір’ї”. Я поглянув у вікно і побачив знайому картину, яка постає перед моїми очи­ма щодня. Міцний високий клен із розлогим гіллям, на якому ось-ось з’явиться лапате зелене листя. Люблю це дерево, бо влітку воно дарує мені прохолодну тінь від своєї затишної крони, а взимку […]...
17. Хлопчик Василько 5 КЛАС НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Хлопчик Василько – маленький пустун і реготун. Ніхто й ніколи не бачив, щоб він супився чи плакав. Якось у хлопчика запитали, чому в нього такі сині очі, русяве волосся і яскраве ластовиння на носі? Василько весело розсміявся і сказав, що сині очі йому дало озеро, русявий чуб – пшеничне поле, ластовиння – то поцілунок літнього сонечка. Василько завжди щось наспівував. Одного разу він помітив, що все […]...
18. Моя берізка Щодня я прокидаюсь від легенького постукування у вікно. Це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора. Я пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький саджанець із зламаними гілками. Зібравши інструмент, дідусь почав розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом почав копати яму. Коли вона була готова, я, зануривши кореневище у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку. Потім почав закидати її, а дідусь ніжно […]...
19. Рідне місто Як і мої батьки, я народився в Харкові. До речі, мій дідусь також народився тут, тому мене можна назвати харків’янином у третьому поколінні. Я люблю своє місто, дідусь і батьки розповідають мені про нього багато цікавих речей. Харкову більше 350 років, його заснували козаки. Зараз це велике слобожанське місто з парками й бульварами, заводами й будинками, театрами, університетами, школами. У XX столітті йому навіть довелося побути столицею України, тому досі […]...
20. “Діти війни” у повісті “Первінка” – IІ варіант – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ 6 клас МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ II варіант В оповіданні Миколи Степановича Вінграновського зображується життя українського села в останній рік Другої світової війни. Однією з головних діючих осіб є хлопець Миколка. Йому дванадцять років, як і мені. Але Миколці довелося дорослішати під час війни. Тому він більш серйозний і розсудливий, ніж повинен бути хлопець його віку. Мені і моїм товаришам не доводиться піклуватись про хвору маму і менших братиків і сестричок, про […]...
21. Звідки течеш, річко-невеличка? Все на світі має свій початок і кінець. Якось я подумав: а звідки бере свій початок річка, що протікає через наше місто? Я живу в Києві, дуже люблю рідне місто і досить добре знаю його. Через Київ тече третя за розмірами річка Європи – Дніпро. Мабуть, у кожного мешканця столиці є на цій річці свій, власний куточок. Туди людина іде, коли хоче помилуватися природою. Беручи свій початок у південній частині […]...
22. ЗАМІТКА В ГАЗЕТУ. 4 КЛАС ДЯКУВАТИ ЗА ЧИСТОТУ? Часто доводиться спостерігати, як учні в школі з неповагою ставляться до технічних працівників. Звичайно, прибиральниця – не престижна робота, але це не означає, що вона не потрібна і не достойна пошани. Уявімо собі, що ми залишилися без техпрацівників. Як буде виглядати школа в кінці робочого дня? Яким буде повітря без вологого прибирання? Нещодавно я дізналася, що за кордоном прибиральники називаються гордо – рятівники від сміття. Я думаю, […]...
23. Стислий письмовий переказ казки “Хатка в березовому лісі” за поданим планом і словником План 1. Хатина в лісі та її мешканці. 2. Наміри вовка та вовчиці. 3. Доброта та дружба перемагають. Словник: давно-давно, коник, цапок, Рябко, дружно, страшний вовк, заховав, побудували, знайшов, розправилися, непереможні. Хатка в березовому лісі Казка Колись давно-давно жили біля лісу дідусь та бабуся. У них були коник, півень, цапок, баран, кізочка та песик Рябко. Жили всі дружно, разом працювали, були веселі та щасливі. Та ось із лісу прийшов страшний […]...
24. Видатна людина Є люди, на яких інші завжди звертають увагу. Якісь із цих людей мають дуже гарну зовнішність, якість привертають увагу своєю поведінкою – чесною чи ганебною, але видатними людьми ми звикли називати тих, чиє життя, вчинки присвячені служінню іншим, які багато роблять на користь інших, нічого не вимагаючи за це. Видатними люди називають архітекторів, будівників, інженерів, науковців, поетів та письменників, співаків, які відзначилися чимось, корисним для людства. Ці люди живуть не […]...
25. Моя улюблена народна пісня Народна пісня… Важко уявити собі життя нашого народу без пісні. Українці – співуча нація, і пісня супроводжує їх усе життя, збагачуючи неповторною красою мистецтва слова в коштовній музичній оправі різноголосся. Я з дитинства пам’ятаю, як співав мій дідусь із сусідом пісню “Розпрягайте, хлопці, коні”. Мені сподобалась ця пісня у їх виконанні і стала моєю улюбленою. Я люблю її за бадьору мелодію, піднесений настрій, хоч хлопці збираються не воювати, а відпочивати. […]...
26. Як я допомагав саджати картоплю Мої бабуся і дідусь живуть у селі. Біля їхнього будинку ростуть дерева, кущі, городина. Є також вільна ділянка, на якій щовесни саджають картоплю. Цього року ми з батьками приїхали допомагати бабусі і дідусеві саджати картоплю. Увечері напередодні було вирішено, що працювати на городі будуть лише чоловіки, а жінки готуватимуть обід. Отже рано вранці я, тато і дідусь вийшли на роботу. З собою ми несли дві лопати і одне відро, щоб […]...
27. Найсмачніші в світі яблука Прямо під вікном моєї кімнати росте яблунька. Пам’ятаю, як я все літо чекав, коли вже зможу поласувати її плодами. Аж ось наприкінці літа ми з дідусем потрусили деревце, схопили по яблучку. Та тільки вкусили – відразу скривились. – Ой, яке ж гірке та погане!- сказав я.- Зрубай, діду, це дерево. Воно нам не потрібне! На що дідусь, посміхнувшись, відповів: – У природі не буває нічого зайвого. Почекаймо весни. Навесні я […]...
28. Як святкують Різдво у моїй сім’ї Кожен народ має свої звичаї і традиції. Вони виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Багата на них і українська земля. Особливо шанують традиції на західноукраїнських землях. У мене там мешкає бабуся, до якої я люблю їздити відпочи­вати на канікули, особливо на зимові. Чому? Бо саме на цей час припадають різд­вяні свята, які проходять там по-особливому. Ще вдосвіта бабуся розпалює піч дванадцятьма полінами, бо в Ісуса Христа було дванадцять учнів. […]...
29. Допис у газету інформаційного характеру Учора у нашій школі відбувся святковий концерт, присвячений 59-й річниці перемоги над німецькими загарбниками. Зранку всі були схвильовані, дещо напружені: чекали на приїзд гостей. І ось ми, виструнчившись із квітами в руках, стоїмо на парадних східцях. Всі зосереджено дивимося на вхідні двері. Вони відкриваються – і… я мало не впав від здивування. Першим йшов мій дідусь. Він був одягнений у свій новий костюм, а на костюмі виблискували ордени та медалі. […]...
30. Ми – творці своєї долі ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Ми – творці своєї долі Розмірковуючи над темою твору, я згадав давню притчу про те, як один мандрівник зустрів чоловіка, який носив важке каміння. -Що ти робиш? – спитав мандрівник. -Чи ти не бачиш? Камені ношу, будь вони прокляті, – відповідає чоловік. Мандрівник пішов далі і зустрів іншого чоловіка, який теж переносив каміння. Цей незнайомець сказав, що заробляє собі на життя. Спитав мандрівник про те ж […]...
31. Як ми відзначаємо свята Наша родина велика, тому ми відзначаємо багато свят. Напередодні ми прибираємо у квартирі, мама готує щось смачненьке й обов’язково пече пиріг із яблуками, бо його люблять усі. А святкового дня ми гуляємо разом, а потім повертаємось додому, щоб скуштувати того найсмачнішого пирога. Найулюбленіші свята в нашій родині – дні народження. їх ми святкуємо аж шість – наші з братом, батьків та бабусі з дідусем. Кожен з нас готує подарунок для […]...
32. Урок колективізму ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Урок колективізму Коли мені на день народження батьки подарували планшет, моїм радощам не було меж. Я про нього давно мріяв, до того ж у мене першого в класі з’явилася ця штука. Друзі раділи разом зі мною. Комусь хотілося почитати книжку, іншим послухати музику чи пограти в комп’ютерні ігри. Я людина не жадібна, але так виходило, що мені самому весь час був потрібен планшет. Я майже не […]...
33. Будинок моєї бабусі Будинок моєї бабусі Насті знаходиться в слобожанському селі Петрівка. Сама будівля мало чим відрізняється від інших у цьому селі. Будинок невисокий, на вулицю виходять три вікна, інші – на подвір’я й у сад. До оселі впритул підступають вишневі, яблуневі, абрикосові дерева. А гілки яблуні лежать просто на даху. Майже до пізньої осені частина даху покрита опалим яблуневим листям, серед якого видніються яблука. їх, мабуть, клюють птахи, але знадвору це погано […]...
34. За бідного янгола замовлю слово Думаю ніхто не заперечить, що проза письменика Г. Г. Маркеса, родом із Колубмії, є по справжньому повчальною та філософською. 1972 р. він написав оповідання притчу “Стариган із крилами”. Коментарі по більшій мірі у книзі від автора відсутні. Габріель Маркес не описує та не оцінює події і людську поведінку. Автор дає шанс читачам думати і додумувати. Одного сумного непогожого дня житель латиноамериканського поселення – селянин Пелайо, прийшовши з риболовлі, помітив що […]...
35. Вечір у дворі нашого будинку Вечори в нашому будинку в будень і вихідні мало чим відрізняються один від одного. У теплий час року хлопчиська грають у футбол на спортмайданчику, що обладнаний посередині двору. Малята проводять час на гойдалках, у пісочниці. Лавочки біля під’їздів – традиційне місце відпочинку жінок літнього віку. Але є в дворі заповітне місце, що збирає запеклих гравців у доміно. Стіл споруджували самі аматори цієї гри. Його поверхня настільки відполірована пластинками доміно, що […]...
36. Боровичок Восени ми з дідусем полюбляємо ходити збирати в лісі гриби. Приємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якому ховаються гриби. Гриби треба вміти збирати, а також знати, які гриби їстівні, а які ні. Я знаю багато їстівних грибів: опеньки, лисички, маслюки, боровики та інші. Найбільша радість для грибника, коли він у лісі знайде галявину, на якій ростуть боровики. Одного разу поталанило і мені. Випадково неподалік від […]...
37. Твір-характеристика пастушка за твором Еми Андієвської “Казка про яян” План. 1. Несподівана пригода хлопчика. 2. Риси характеру: А) добрий, чуйний, чемний; Б)винахідливий, цілеспрямований; В) безкорисливий і уважний; Г) уміє протистояти будь-яким труднощам; Д) власне “я “не переважує над” я” оточуючих. 3. Цікава винагорода пастушка. У творі Емми Андієвської “Казка про яян” йде мова про надзвичайну і несподівану пригоду хлопчика-пастушка, який одного разу, випасаючи домашню худобу, погнався за козою та впав у провалля. Сама ж пригода почалася с того моменту, […]...
38. Сприйняття Михайликом навколишнього світу в повісті “Гуси-лебеді летять” – ІІ варіант – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ Сприйняття Михайликом навколишнього світу в повісті “Гуси-лебеді летять” II варіант Повість Михайла Стельмаха “Гуси-лебеді летять” є автобіографічною. У ній письменник згадує своє дитинство, знайомить з рідними людьми – матір’ю, татом, дідусем, бабусею. Головний герой повісті маленький хлопчик Михайлик – це і є сам Михайло Стельмах. Весь світ Михайлик сприймає, наче казку. Лебеді, що пролітають над ним, за його бажанням роблять ще одне коло над хатою. Хлопчик вірить розповідям дідуся про […]...
39. Гніздо на даху будинку Ось вже який рік поспіль я проводжу літо у селі Іванівка у нас на Слобожаншині. Село невелике, два десятки дворів, колись тут вирувало життя, а потім молодь почала від’їжджати до міста. Поїхали й мої батьки – мама з татом, але корені не забувають: приїздять не лише відпочити, а й попрацювати. Я теж ні тільки байдики бити приїжджаю до бабусі з дідусем, а й допомагати по господарству. Наше село примітне тим, […]...
40. День звільнення Харкова Я йду алеєю з трьома червоними гвоздиками в руках. Повз мене проходять люди, молоді і старі, веселі і смутні, й усі вони несуть квіти. Алея довга, з боків її вишикувалися високі дерева. Мені здається, що я потрапила у великий коридор із блакитною стелею – небом. І все це якесь урочисте: і небо, і сонце, і дерева. І люди. Що сталося? Я обертаюся – позаду йдуть мої батьки, вони жваво про […]...