Найсмачніші в світі яблука

Прямо під вікном моєї кімнати росте яблунька. Пам’ятаю, як я все літо чекав, коли вже зможу поласувати її плодами. Аж ось наприкінці літа ми з дідусем потрусили деревце, схопили по яблучку.

Та тільки вкусили – відразу скривились.

– Ой, яке ж гірке та погане!- сказав я.- Зрубай, діду, це дерево. Воно нам не потрібне!

На що дідусь, посміхнувшись, відповів:

– У природі не буває нічого зайвого. Почекаймо весни.

Навесні я знову приїхав до села. Дідусь нагадав мені про нашу давню розмову і повів мене до яблуньки. Гострим ножем

розрізав її стовбур, а в розколину встромив паросток з іншої яблуні.

Потім замастив рану замазкою, обв’язав ганчіркою. Я зрадів:

– Як гарно, цього літа наїмся вже яблук досхочу!

– Не поспішай,- відповів дідусь.- Треба ще попрацювати, допомогти деревцю.

Улітку ми з дідусем спостерігали за нашою підопічною. Поливали, коли було дуже сухо. Знищували нахабних шкідників.

А яблунька трішки похворіла, потім швидко одужала й почала набиратися сил.

Я не дочекався урожаю ні цього літа, ні наступного. Але на третю весну вкрилося деревце рясним біло-рожевим цвітом, а восени на яблуні красувалися вже не маленькі кислиці, а великі рум’яні яблука. І смачніших плодів я ще не куштував ніколи вжитті! Недарма кажуть: “Як дбаєш – так і маєш”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Найсмачніші в світі яблука

Categories: Твори з літератури