Давні прислів’я брехні не містять

Related posts:

1. Життя Єсеніна роман без брехні У житті Єсеніна в першій половині 1924 року відбувалися події – одне нерадісніше іншого. Скандальна популярність персонажа “справи чотирьох поетів” повзла по площах, вулицям і самим затишним завулкам. Поетичний образ хулігана намертво сросся в поданні багатьох з перекрученою інформацією а скандалі в кафі обростив самими фантастичними деталями й став свого роду мішенню для можливих провокацій з боку людей, що жадають “помститися антисемітові”, особливо на очах публіки, що насолоджується безкоштовним спектаклем. […]...
2. Давні уявлення українців про навколишнє середовище Легенди про заснування Києва Одного разу, коли на тому місці, де тепер Київ, були ліси й поля, прийшли туди три рідні брати, що називалися: Кий, Щек, Хорив. З ними була теж їхня сестричка Либідь. Стояли вони над Дніпром і найстарший брат Кий сказав: Ось тут заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати! – Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те забудоване місце обвели […]...
3. Чи потрібні нам давні звичаї? Нерідко від ровесників доводиться чути: “Як уже набридли оці постійні згадки про традиції! Кому вони потрібні зараз?” Ці слова змусили мене замислитись: а чи справді сьогодні потрібно дотримуватись звичаїв наших предків? Читаючи твори українських класиків, слухаючи розповіді старих людей, я зрозумів, що народні обряди та традиції формували моральність народу. З раннього дитинства в родині виховували працьовитість, слухняність, осуд лінощів. Споконвіку українці славилися своєю поштивістю й привітністю. Ці звички передавалися дітям […]...
4. Що ми довідаємося в сцені фантастичної брехні Хлестакова про його реальне петербурзьке життя? У третій дії комедії М. В. Гоголя “Ревізор” читач зіштовхується з несподіваним і потужним потоком брехні, що виходить із вуст одного із центральних персонажів – Івана Олександровича Хлестакова. Не знаючи майже нічого про теперішню біографію заїжджого парубка, ми спочатку приймаємо його слова за чисту монету. Однак незабаром розуміємо, що бурхливий словесний потік є не чим іншим, байкою, що складає як на ході, казочкою для провінціалів-роззяв. Розуміємо багато в чому завдяки […]...
5. Чи важко бути гарним другом? Дотепер мені здавалося: що ж отут важкого? Якщо друг тобі – друг, то це прекрасно, є з ким поділитися, а це так полегшує життя! І радості, і турботи – навпіл. Але одного разу стався випадок, який змусив мене задуматися: чи так вже легко бути гарним другом? Одного разу мій друг Вітька сказав мені, що поділиться зі мною “страшною” таємницею. Я пообіцяв йому, що збережу його таємницю від усіх. І отут […]...
6. Підручник Жив-був підручник з української літератури. Був він не новий, а достатньо потертий. За ним вчилися різні учні. Ті, які були старанними, обертали його в обкладинку, не малювали на сторінках. А підручник на знак подяки відкривав їм свої таємниці, допомагав вчитися й отримувати гарні оцінки. А якщо потрапляв він в руки нечепур, починалося лихо. Бо вони не берегли його, не піклувалися про нього. Підручник часто забували в шафі, і він лежав […]...
7. Найкращий друг Мишко Мишко – мій найкращий друг. Ми дружимо з першого класу. На вигляд він звичайний хлопець, яких багато в нашій школі і в нашому класі. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя. Мене завжди дивує, що у вересні після сонячного літа волосся у Мишка стало ще світлішим, а обличчя – ще смуглявішим. Я не можу зрозуміти, якого кольору очі у мого друга. […]...
8. Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна Легран Вільям – людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обгрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, “він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість”. На майже безлюдному […]...
9. Чому потрібно берегти книгу? Книга – це чудо цивілізації. Життя без книги уявити собі неможливо. Хоча, на жаль, є люди, які так не вважають. Але не про них мова – їх мені просто шкода. Отже: книга в моїх руках відкриває мені захоплюючий невідомий світ, що розповідає про щось неймовірне або, навпаки, звичайне, близьке мені й від того цікаве. Я читаю, перегортаю її, повертаюся до прочитаних сторінок і ніколи не заглядаю в кінець. І книга […]...
10. Мова – неоціненний скарб Мова – неоціненний скарб Слово рідне! Це найдорожчий скарб, який передається з покоління у покоління у казках, переказах, приказках, легендах. Дитина чує перші розповіді бабусі, першу материну колискову, починає сама промовляти слова. Картини природи, враження від оточення входять у свідомість, удушу, плекаючи любов до рідної мови. А любов до неї невіддільна від долі народу з глибин минувшини до сьогодення. Тож бережімо неоціненний скарб – українську мову, передаваймо її, збагачену й […]...
11. Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти Друзі – це скарб людини. Справжня дружба проходить усі випробування і триває роками. Між друзями можуть траплятися непорозуміння і суперечки, але друзі завжди знайдуть шляхи до примирення. Треба виховувати в собі уміння дружити. Дружба Неможлива без уміння зрозуміти друга, без уміння вибачити друга, без уміння прийти на допомогу. Чому ми обираємо собі в друзі цю людину, а не іншу? Мені здається, що друзями стають люди, які мають щось спільне. їх […]...
12. Я так не вважаю Якось Микола на перерві сказав: “Та зараз за гроші можна купити все!” Я не можу погодитися з цим. Справді, коли грошей обмаль, то багатьох речей ти не купиш. Але все купити – неможливо. Чому? Та тому, що є речі, які не продаються, їм просто немає ціни. Наприклад, чи можна купити дружбу? Микола каже, що можна, бо з багатієм усі захочуть дружити. По-перше, не всі. По-друге, то не дружба, а прислуговування. […]...
13. Мій письмовий стіл У більшості моїх друзів є власний письмовий стіл. У мене теж є. Хоча деякі дотепер роблять уроки за партою. Не подобається мені вона. Мій стіл майже історичний. Його подарував моєму дідусеві друг, від’їжджаючи з міста. Цей стіл дубовий, дуже важкий, але весь якийсь теплий, ніжний. Я люблю іноді провести рукою по його поверхні, ніби погладити. Він мені як друг. У столі три шухляди і ще невелике поглиблення для моїх таємних […]...
14. Як я розумію дружбу План I. Роль дружби в житті людини. II. “Без вірного друга – велика туга” . 1. Чи можливо прожити без дружби? А) Як подолати самотність. 6) Моє ставлення до однокласників. 2. “Приятелів тьма, а вірного друга нема” . 3. Найголовніші ознаки дружби. III. “Дружба – найцінніший скарб” . Можна погодитись, а можна й не погодитись зі словами Шота Руставелі, що людина, яка не шукає друзів, є ворогом сама собі. Подивимося […]...
15. Твір “Справжній друг пізнається в біді” Мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим. Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика “моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, […]...
16. Оповідання про мого друга Усім відома прислів’я: “Друг пізнається в лиху”. Я чув її багато разів, але не думав, що колись зрозумію по-справжньому. У мене є друг Олег. Йому чотирнадцять років. Він звичайний худий підліток з короткою стрижкою. Примітні в нього тільки ока: вони дуже незвичайні, як у кішки мигдалеподібні й зелені кольори. Коли я дивлюся на Олега, мені здається, що він хитрувато прищулюється, начебто хоче пожартувати або поставити незвичайне питання, щоб усе зрозуміти […]...
17. Мій друг Віталій Черевичній У нашому 7-Б є хлопчик з цікавим прізвищем – Черевичкін, а звуть – Віталій. Ми дружимо. Разом ходимо до школи, разом повертаємось, допомагаємо один одному з уроками, разом проводимо вихідні. Віталій старший від мене на півроку. Він – серйозна людина. Допомагає батькові, який ремонтує взуття. Якось так вийшло, що його прізвище відповідає сімейному ремеслу. Як розповідав друг, взуття шили і його дід, і прадід, і прапрадід, а ось тепер батько […]...
18. Мій кращий друг Ми з хлопцями з нашого двору любимо купатися і загоряти на озері, розташованому в одному з передмість. Туди ми відправляємося на велосипеді. Спочатку їдемо по шосе, потім звертаємо на путівець – грунтову дорогу. Ми не дуже поспішаємо, милуємося околицями, іноді робимо привали. А коли добираємося до потрібного нам місця, зовсім забуваємо про час. Лежимо на березі після купання, розповідаємо різні історії, будуємо з піску замок, слухаємо магнітофонні записи. Одного разу […]...
19. Розповідь про мого друга Усім відоме прислів’я: “Друг пізнається в біді”. Я чув його багато разів, але не думав, що колись зрозумію по-справжньому. В мене є друг Олег. Йому чотирнадцять років. Він звичайний худорлявий підліток з короткою стрижкою. Примітні у нього тільки очі: вони дуже незвичайні, як у кішки-мигдалеподібні і зеленого кольору. Коли я дивлюся на Олега, мені здається, що він хитрувато примружується, ніби хоче пожартувати або поставити незвичайне питання, щоб все зрозуміти і […]...
20. Незвичайний моральний скарб, твір на морально-етичну тему Злом ми можемо назвати всі ті негативні явища, які трапляються в нашому житті. Зло може бути скоєне людиною, а може бути зумовлене стихійним лихом. Іноді ми відчуваємо злість по відношенню до іншої людини, бо ЇЇ дії не відповідають нашим інтересам. Іноді ця злість виливається у сварки або інші негативні дії. Від цього можуть страждати обидві сторони. Щоб запобігти цьому, людина повинна якось приборкувати свої негативні емоції, тобто намагатися позбутись злості. […]...
21. У гостях у Робінзона Крузо 1 вересня 2009 року я ступив на палубу корабля. Я втік від своїх рідних заради подорожі до далеких країв. На дванадцятий день нашого плавання ми перейшли екватор, як раптом налетів ураган. Корабель декілька днів носило в океанських хвилях, а потім його загнало в пісок, де він застряг. Із моїх товаришів нікого не було видно. Де вони поділися, я не знав. Раптом я побачив недалеко від корабля якусь людину, яка знаками […]...
22. Не дивись на силу рук, а дивись на силу серця У мене багато друзів. Але по-справжньому прихилився я до Сашка Арнаута. Нін старший за мене на два роки. Сашко захоплюється боксом, у нього сильні руки, широкі плечі. Одного разу він посадив мене собі на плечі й почав присі­дати. Здавалося, цим присіданням не буде кінця. Але тут втрутилася баба Даша, наш двірник. Вона сказала, що так і надірватися недовго. Сашко послухався бабу Дашу й опустив мене на землю. Потім зробив стійку […]...
23. Моя подруга Про неї можна сказати – не подруга, а друг. Річ у тім, що все-таки в українській мові слово “подруга” має більш широке значення. Я маю на увазі, що подруг може бути багато, але подруга – друг може бути лише одна. Мабуть тому, що дівчаче товариство більше любить спілкуватися між собою й особливо не прихиляється до когось конкретно, коли подруги часто міняються, для них не визначено в мові слово “друг” у […]...
24. Якби я був учителем. Твір-міркування Якби я був учителем, то, заходячи в клас, я починав би урок з якого-небудь жарту. Це добре розслаблює й задає тон подальшим заняттям. Ще б я доручив кожному учневі провести урок відповідно до шкільної програми, нехай готуються й діють самостійно. Ще б я не сидів за окремим учительським столом, а проводив би урок за якою-небудь партою, так ніщо б не робило мене вище учнів, була відсутня б штучно зведена перешкода. […]...
25. Який буває сніг? Який буває сніг? Який буває сніг? “Білий, холодний”, – скажете ви. Але це так нудно! Я хочу вам розповісти, яким я бачив сніг упродовж лише одного зимового дня. Уранці я прокинувся та підійшов до вікна. З неба, кружляючи, повільно падали великі сніжинки. Здалеку їх не можна було розгледіти. Я вийшов на вулицю, простягнув руку. На долоню впало декілька сніжинок. Які вони гарні! “Сніг буває візерунчастим”, – подумав я. Удень визирнуло […]...
26. Вірний приятель – то найбільший скарб Коли я маленьким мамі казав, що в мене багато друзів, а у неї тільки одна по­друга Наталка, вона загадково посміхалася і говорила, що я ще не все розумію і до цієї теми ми повернемося пізніше. І ось нещодавно ми з мамою знову заговорили про друзів. “Одного разу, – сказала мама, – ти зустрінеш найближчу тобі людину: за думками, мріями, спільними інтересами. Не пропусти цього моменту! Бо він ду­же важливий. Звичайно, […]...
27. Друг – це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них “Друг – це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них”. Беззаперечна істина для багатьох із нас, але саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусів, обговорень. Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів – справжнього друга чи просто приятеля. Яким же повинен бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, із якими […]...
28. Прислів’я та приказни джерело народної мудрості Хто може навчити нас розуму, передати досвід та народну мудрість? Американ­ські фільми? Зовсім ні. Рідні? Так, уже ближче, але ж їх також хтось цього навчив. Знайти джерело батьківського інтелекту – ось найважливіше завдання для мене. Що це може бути: книжки або театр? Я вважаю, що ні, бо читати людина навчаєть­ся набагато пізніше, ніж починає щось тямити. Перші уроки розуму ми отримуємо зі спілкування з батьками, братами та сестрами, друзями врешті-решт. […]...
29. Ким я хочу бути Якось у нашому дуже серйозному товаристві, яке щодня збиралося в пісочниці з синіми або червоними відерками і відповідного ж кольору лопатками, зайшла розмова про те, хто ким хоче стати в майбутньому. Ну, звичайно, багато було міркувань: хто – вчителем, хто – інженером, хто – моделлю, хто – пожежником тощо. Кожний із присутніх намагався довести, що кращої професії, ніж ним обрана, й не може бути. Ми всі кричали, обсипалися піском, якщо […]...
30. Чи можна його назвати моїм другом? Поруч із людиною завжди її друзі. Друзів мають і діти, і дорослі. Є подруга у моєї молодшої сестри, є друзі у моїх батьків, є друзі у моїх бабусі і дідуся. Дружба може тривати кілька місяців, а може й ціле життя. Моя сестра познайомилася із своєю подругою минулого року, а бабуся досі дружить із своєю однокласницею. Я вважав, що є друг і у мене. Мишко прийшов вчитися до нашого класу цього […]...
31. “Людина – скарб, цінніший від усього” “Людина – скарб, цінніший від усього” Твір Роберта Бернса “Чесна бідність” здобув велику популярність серед чесних, працьовитих людей, тому що він описує їх життя, прагнення, бажання. Життя – бідне, але гідне називатись життям людини, прагнення – прості, але водночас важливі для всього людства: братерство, шляхетність, бажання – непримхливі, суто духовні, але по-справжньому людські. У нашому світі, де соціальна і матерільна нерівність тільки росте, де люди гулять і руйнують свій духовний […]...
32. Лист до Тома Сойєра Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька разів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти на дві команди – наші й ваші хлопці. А ще б я взяв тебе у […]...
33. Гумористичне зображення головного героя оповідання О. Стороженка “Скарб” Олекса Стороженко, за словами Івана Франка, талановитий оповідач, що до­бре володіє українською мовою. В оповіданні “Скарб” письменник використав український фольклор, поєднав фантастичні елементи з реалістичним зображен­ням селянського побуту, гумористично зобразив головного героя. Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманїженим, залюбленим матір’ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку – щоб сонце не напекло голову. Бачачи, що син нічого не вміє робити, батько […]...
34. Лист до Тома Сойера Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька рипів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти на дві команди – наші й ваші хлопці. А ще б я взяв тебе у […]...
35. У чому краса і багатство української мови? Як нема без зірок небозводу, Як блакиті без сонця нема, Так і мови нема без народу, І народу без мови нема. В. Забродоцький До найкоштовніших скарбів кожного народу належить мова. Тому й називаємо цей скарб – рідна мова. Вона рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю. Мова – найбільший духовний скарб, який береже народ від покоління до покоління, примножуючи його. Саме через мову він передає нащадкам свій досвід […]...
36. Допис у газету інформаційного характеру Учора у нашій школі відбувся святковий концерт, присвячений 59-й річниці перемоги над німецькими загарбниками. Зранку всі були схвильовані, дещо напружені: чекали на приїзд гостей. І ось ми, виструнчившись із квітами в руках, стоїмо на парадних східцях. Всі зосереджено дивимося на вхідні двері. Вони відкриваються – і… я мало не впав від здивування. Першим йшов мій дідусь. Він був одягнений у свій новий костюм, а на костюмі виблискували ордени та медалі. […]...
37. Що таке інтелектуальний детектив? Усі ми звикли до того, що серед книжок для масового читача чільне місце посідають детективи. Здається, що цей безсмертний жанр існував завжди. Але це не так. У1809 році в Америці народився хлопчик, якому судилося стати одним із засновників детективного жанру. Цього хлопчика звали Едгар Алан По. Сьогодні цей письменник викликає нову хвилю цікавості, а втім, можна сказати, що непопулярним Едгар По не був ніколи. Жоден читач не може залишитися байдужим, […]...
38. Подорож планетами разом із Маленьким принцом Антуана де Сент-Екзюпері Одного разу я відчув себе чарівником. Мені потрібно було виконати завдання із зарубіжної літератури й прочитати “Маленького принца”. От і перевіримо мої магічні здібності. – Раз, два, три! Маленький принц, будь ласка, прийди! Я розплющив очі, здивувався й зрадів. Поруч зі мною стояв хлопчик, як на картинці в підручнику. – У подорож? – запитав він. – Я знаю твоє бажання. І допоможу. Моя планета знаходиться біля астероїдів 325, 326, 327, […]...
39. Навіщо передплачувати газету? У нашому під’їзді дев’ятиповерхового будинку на першому поверсі цілих три рили поштових скриньок -. по скриньці на кожну квартиру. Я люблю дивитися, нк поштар спритно розкладає по скриньках кореспонденції. Довго біля скринь не римується. Лічені сім’ї передплачують газети, рідко хто одержує листи – дедалі більше люди телефонують одне одному – отак і спілкуються. Земля оплутана мміесронними дротами, а тут ще з’явився мобільний зв’язок – не до листів. А у газет […]...
40. Мій скарб – Джина У неї великі чорні блискучі очі, мов чорні виноградини, як підведені чорними кругами. Задерикуватий кирпатий ніс, що завжди в курсі усіх домашніх справ. Дуже жваве й виразне обличчя, яке зустрічає тебе радісною посмішкою. Я знаю, щодо собаки треба казати “морда”, але якщо б ви побачили Джину… Це найперший у моєму житті собака. Це найголовніший у моєму житті собака. Джина, Джинка, Джиночка, Джинуля, Джисік… Мій чудовий японський хін. Усі дванадцять з […]...