Чи завжди потрібно казати правду?

Related posts:

1. Неможливо завжди бути героєм, та можна завжди залишатися людиною Життя вимагає від нас вчинків. Без них неможливо розвиватись, рухатись до мети, самовдосконалюватись та перемагати. Але тут постає питання, якими саме вчинками ми намагаємося забезпечити свої поставлені цілі? Чи завжди вони є виправданими? Є такий гарний вислів “Переможців не судять”. Справді, переможці постають перед іншими героями, що змогли зробити те, на що інші не наважувались. Але, на мою думку, ця позиція має зворотню сторону. Дуже часто у боротьбі за перемогу, […]...
2. “Бо я правду лиш співаю та й за правду гину” Гортаєш сторінки творів Юрія Федьковича – і читаєш нелегкі сторінки його власного життя; В цісарській армії в години короткого нічлігу народжувалась пісня Федьковича. Була вона сповнена туги за рідною землею, ввібрала у себе зітхання та пекучі сльози нещасних жовнірів. Бездушна муштра, катування палицями, знущання панів-офіцерів, виснажливі кровопролитні бої, передчасні каліцтво і смерть – такою була доля багатьох сільських хлопців, насильно забраних до армії. Тема жовнірства в поезії Федьковича набуває соціального […]...
3. Мій кращий друг Ми з хлопцями з нашого двору любимо купатися і загоряти на озері, розташованому в одному з передмість. Туди ми відправляємося на велосипеді. Спочатку їдемо по шосе, потім звертаємо на путівець – грунтову дорогу. Ми не дуже поспішаємо, милуємося околицями, іноді робимо привали. А коли добираємося до потрібного нам місця, зовсім забуваємо про час. Лежимо на березі після купання, розповідаємо різні історії, будуємо з піску замок, слухаємо магнітофонні записи. Одного разу […]...
4. Що нам потрібно відроджувати Кожна країна, у якій усе гаразд, має свою історію, культуру, територію, мову, патріотично налаштований народ, сталу економіку. Наша Україна усім цим несповна володіє. Ми маємо славну історію, героїчне минуле. Про давніх українських козаків слава поширилася по всьому світу. Так, минулим ми можемо пишатись. Але ж тільки історією жити не можна, а про нашу сучасність подумати страшно. Як ми живемо? Неначе нація, яка з’явилася невідомо звідки і невідомо куди подінеться, яка […]...
5. Навіщо потрібно вчитися? Це питання водночас і дуже легке, і дуже важке. Нібито зрозуміло всім: учитися потрібно, щоб багато знати, вміти, одержати професію, стати ким хочеш, а потім добре працювати, багато заробляти, допомагати батькам, завести родину тощо. Насправді все це не відповіді. Звичайно, якщо зовсім не вмієш читати, рахувати і писати, жити майже неможливо. Це теж усім зрозуміло. Але от як учитися? Скільки вчитися? Чому вчитися? Це питання непрості. І на кожне з […]...
6. Потрібно зустріти на шляху вашого життя Максима Максимича У романі Лєрмонтова “Герой нашого часу” виведений образ чарівної й доброї людини – Максима Максимича. Це чуйна натура, що надовго зберігає своєї прихильності. Він любив його, як рідного, і був дуже скривджений холодною й натягнутою зустріччю, але залишився йому вірний до кінця Він дуже любив Белу, любив, як дочка. Він дуже шкодував про те, що вона вмерла, і все-таки розумів, що Печорин кинув би її в кін це кінців, а […]...
7. Чому потрібно охороняти природу Я робив уроки, коли раптом на аркуш зошита впала червона крапелька і стала рухатися. Потім вона завмерла, і я її розглянув. Це була кругла, червона, блискуча, з темними плямами на спинці божа корівка. Я дбайливо посадив її на долоню і вийшов на балкон. Божа корівка довго не роздумувала, швидко полізла до пучки, розправила крильця й полетіла в небо. Я повернувся до кімнати, сів за письмовий стіл і задумався. Божа корівка […]...
8. “Шануй завжди сліди минулого” В них обретает сердце пищу: Любовь к родному пепелищу, Любовь к отеческим гробам. О. С. Пушкін Академік Д. Лихачев у своїх “Листах про добре і прекрасне” писав про те, що пам’ять і знання минулого, заповнюючи світ, роблять його більш цікавим і значним, що без минулого світ для людей порожній. Знання історичного минулого він називав “четвертим дуже важливим виміром світу”. Ці знання починаються з інтересу до того, що безпосередньо оточує людину. […]...
9. Чи потрібно в школі займатися спортом? Класний керівник доручила мені написати замітку до шкільної стінгазети на тему “Чи потрібно в школі займатися спортом?” Ну що я можу написати? Я задумався. Зрозуміло, спортом займатися потрібно. Чому? Тому що спорт загартовує волю, тренує тіло, дисциплінує, робить дозвілля захоплюючим, дає впевненість у себе. Це знають усі. Про це й у газетах пишуть, і по телебаченню розповідають. Я раптом згадав, що в школі відкрилася секція фехтування для учнів і вчителів. […]...
10. Чому потрібно берегти книгу? Книга – це чудо цивілізації. Життя без книги уявити собі неможливо. Хоча, на жаль, є люди, які так не вважають. Але не про них мова – їх мені просто шкода. Отже: книга в моїх руках відкриває мені захоплюючий невідомий світ, що розповідає про щось неймовірне або, навпаки, звичайне, близьке мені й від того цікаве. Я читаю, перегортаю її, повертаюся до прочитаних сторінок і ніколи не заглядаю в кінець. І книга […]...
11. Мої роздуми над твором Р. М. Рільке “Пісня про Правду” “Пісня про Правду” Рільке переносить нас у сиву давнину, де у Русі, в тихих самотніх степах, що звуться Україною, хазяйнували польські загарбники. Вони були жорстокими володарями. У цих жорстоких людей у руках були наші церковні ключі, які видавалися за певну окрему платню. Люди були поневолені не тільки фізично, а й духовно. Ми бачимо Київ тих часів. Автор “Пісні про Правду” називає Київ священним містом, де Русь уперше заявила про себе […]...
12. Мої роздуми над твором Р. М. Рільне “Пісня про Правду” “Пісня про Правду” Рільке переносить нас у сиву давнину, де у Південній Русі, в тихих самотніх степах, що звуться Україною, хазяйнувати польські пани. Вони були жорстокими володарями У цих жорстоких людей у руках були навіть церковні ключі, які видавалися за певну окрему платню. Люди були уяремлені не тільки фізично, а й духовно. Ми бачимо Київ тих часів. Автор “Пісні про Правду” називає Київ священ­ним містом, де Русь уперше заявила про […]...
13. У дорозі Микола Іванович душе поспішав зі своїм онуком Сашком на вокзал. До відправлення поїзда лишалося десять хвилин. Та ось вони вже у вагоні, зручно влаштувалися біля вікна, а Сашко приготувався спостерігати за краєвидами, що будуть зараз пропливати перед очима. Та ось до їхнього купе зайшов чоловік у військовій формі офіцера Збройних Сил: “Добрий день, мене звати Василем. А для декого – дядьком Василем. Повертаюся з відпустки”, – він приємно посміхнувся й […]...
14. Яка позиція автора в суперечці про правду в п’єсі На дні? Лисиця знає багато правд, а Їжак – одну, зате більшу. Архілох П’єса “На дні” – соціально-філософська драма. Із часу створення добутку пройшло більше ста років, змінилися соціальні умови, які викривав Горький, але п’єса не застаріла дотепер. Чому? Тому що в ній піднімається “вічна” філософська тема, що ніколи не перестане хвилювати людей Звичайно для горьковской п’єси цю тему формулюють так: суперечка про правду й неправду. Подібне формулювання явно недостатнє, тому що […]...
15. “Краса – і тільки, трішечни краси, Душі нічого більше не потрібно” За багато віків про кохання написано вже стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш Та Ліна Костенко знаходить щоразу нові й нові слова, нові від­тінки, щоб повніше передати це незбагненне почуття, яке з усього живого може відчути тільки людина. Не кожній людині Бог дає особливий талант – кохати. І кожен, хто пережив чи переживає стан закоханості, знає, що кохання і смуток ходять завжди поруч. У вірші “Світлий сонет” […]...
16. П’єса “На дні” це іносказання про правду й життя Правда людини й правда про людину ніяк не можуть збігтися в героїв п’єси. Наприклад, у Насті. Бубнів і Барон сміються над вигаданою нею історією про любов до неї Рауля. Але за дешевою вигадкою коштує внутрішня потреба Насті в цій любові й віра в те, що така любов змінила б її і її життя Для неї – це сама свята правда. Але правда Насті не може перейти зі сфери мрії в […]...
17. Твір за оповіданням “Пісня про Правду” Р. М. Рільке Австрійський письменник Стефан Цвейг звернув увагу на обличчя поета – трохи слов’янське, без жодної різкої риси, з блакитними очима, які осявали його зсередини. У 1897 році Рільке познайомився з Лу Андреас Саламе, дочкою генерала російської армії французького походження, яка народилася в Петербурзі. Розумна, із сильним характером дівчина запалила Рільке своїми розповідями про вітчизну. Разом із нею він у 1899 – 1900 роках подорожує Росією та Україною. Рільке був вражений красою […]...
18. Коли Николенька говорить правду й коли він обманює? Поняття й речі й люди в Толстого втрачають свою однозначність і цілісність. В одному з російських журналів 30-х років писалися: “Психологічні завдання про людину всього більше залучають тепер нашу увагу… Анатомія душі є павука століття…”5′. – Це писалося більш ніж за 15 років до появи “Дитинства” Толстого. Але в них, у цих слонах, можна виявити своєрідне передбачення того напрямку й тієї манери, у яких “Дитинство” написано. Толстовська, “діалектика душі” невіддільна […]...
19. Зображення боротьби за незалежність у “Пісні про Правду” Р. Рільке Райнер Марія Рільке – видатний австрійський поет. У квітні 1899 року він відвідав Російську імперію. Перебуваючи в Росії, поет познайомився з минулим, захопився історією Київської Русі. Завдяки історії у Рільке виник інтерес і до України, до княжих часів та героїчної козацької минувшини. Результатом захоплення P. M. Рільке Україною стало написання “Казок про любого Бога”, в яких письменник оспівує простоту та щирість українців, їх набожність, красу української природи. “Пісня про Правду” […]...
20. І поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь І поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь Сонце котилося за дніпрові кручі, стомлене і припале пилом за день. Давня Софія… Дивишся і не можеш надивитися на цю пам’ятку, збудовану у ті далекі неспокійні часи, коли на Руську землю набігали печеніги, половці. Тоді вставали всі, кому дорога була рідна земля і могутній красень над Дніпром – Київ. Вставали з мечами до бою на чолі зі своїм […]...
21. ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він жив теж бідно. І спитався раз він у свого дядька: – А що, дядьку, як лучче жити: правдою чи неправдою? – Е-е-е!.. Де ти тепер найшов правду? Нема тепер правди на світі! Тепер скрізь одна кривда. – Ні, дядечку! Є правда – правдою лучче жити. – Ходім […]...
22. “Ти завжди відповідальний за тих, кого приручив” – ІІІ варіант 6 клас III Варіант Ці слова сказав Маленький принц, якого вигадав Сент-Екзюпері. Що ж вони означають? Я думаю, що вони нагадують про відповідальність. Якщо ти завів тварину, то треба не тільки казати, що ти її любиш. Коли вона хворіє, сумує або потребує твоєї допомоги, треба піклуватись про неї, лікувати. А багато людей, заводячи тварин, не думають про це, про її потреби. Вони забувають, що тварина – жива істота, а не […]...
23. Здається, байка просто бреше, а справді ясну правду чеше Леонід Глібов був лагідною людиною і глибоким ліриком у душі. На його байки, вірші та загадки відгукуються і дорослі, і малі. Адже йому вистачило таланта й майстерності одягти байку в національне вбрання, щоб вона засяяла всіма барвами. Ще з дитинства маленький Леонід Глібов із захопленням слухав бабусині казки. Він часто задумувався, що у них діють не тільки люди, але й тварини. І ці тварини теж бувають добрі і злі, що […]...
24. Я дух, завжди звик заперечувати Шлях до творення проходить через руйнування – так розумів Н. Г. Чернишевський підсумок драми Гете Фауст. І дійсно, герой твору проходить через сумніви, розчарування, протиріччя у своїй боротьбі за людину, на шляху до пізнання істини. Але досягти цієї істини йому, як не дивно, допомагає Мефістофель – злодій, спокусник, що штовхає Фауста на погані вчинки. Проте образ Мефістофеля – образ складний і неоднозначний. З одного боку, він є втіленням злих сил, […]...
25. Як потрібно вітатися? – Твір дослідження Вітання є знаком цінності та гідності людини. В етикетах різних країн багато вітань. Це можуть бути кивок головою, уклін, рукостискання, поцілунок, просто слова “добридень” і здрастуйте”. Форми вітання завжди були надзвичайно різноманітні. Про плем’я масаї розповідають, що перед тим, як вітати один одного, вони плюють на руки. Жителі Тибету, знімаючи капелюх, висовують язика, а ліву руку тримають за вухом, мовби прислухаючись. Люди з племені маори торкаються один одного носами. А […]...
26. Чи потрібно читати книги? Чи потрібно читати книги? Сьогодні, у роки бурхливого інформаційного буму, гостро постає питання: чи потрібно читати книги? Багато людей, особливо молодих, схиляються до думки, що для розвитку особистості достатньо передивитись цікаві телепередачі, перечитати популярні газети й журнали, посидіти біля комп’ютера. Інші скільки живуть, стільки й черпають мудрість з творів класичної літератури. 1 для них проблеми, порушені в творах, актуальні й зараз. Я вважаю, що значення книги в житті людини неоціненне. […]...
27. “У сміливих щастя завжди є” Роман Івана Багряного “Тигролови” став одним із кращих в українській літе­ратурі твором пригодницького жанру. Але авторові нічого чи майже нічого не до­велося видумувати, адже багато описаних у романі подій він пережив сам. Друзі Івана Багряного запам’ятали його непосидючим, запальним. Юрій Смо – лич згадував: “З’являвся він несподівано – бушував, лаяв весь світ і облягався спати на письмовому столі. Звідти, з того сто­ла, його й забрано”. Він опинився в слідчому ізоляторі […]...
28. “Поезія – це завжди неповторність…” Л. Костенко народилася в м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Коли їй виповнилося шість років, батьки переїхали до Києва. Навчалася у педагогічному інституті, потім – у Московському літературному інституті ім. М. Горького. Працювала сценаристом на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Поетесу називають “королевою української поезії XX століття”. Уже перша збірка “Проміння землі” засвідчила про неабиякий талант письменниці. У доробку поетеси поетичні збірки “Вітрила” , “Мандрівки серця” , […]...
29. Сміливі завжди мають щастя Сміливі завжди мають щастя Щоб навчитися цінувати людську мудрість, виховати у собі віру в незнищенність духовних почуттів нашого народу, варто звернутися до неординарної постаті в нашій літературі – Івана Багряного та його творчості, зокрема до роману “Тигролови”. Трапляється, що часом епоха не цінує геніїв за життя. Якась жорстока закономірність: час нищить генія невблаганними вироками, а коли збагне, що сам він і його доробок – безсмертні, схиляється у пошані й каятті. […]...
30. Любов завжди таємниця Не раз і не два доводилося мені бачити палаюче багаття. І щораз повторювалася та сама картина: навколо багаття літають нетлі. Вони зібралися на багаття в темному мороці ночі. Але раптом багаття норовливо спалахує, викидає гострі язики полум’я, і метелики згоряють у вогняній стихії. Уцілілі злякано відлітають на мить. Але багаття все одно вабить їх. І знову вони будуть летіти до нього, і знову будуть згоряти в жаркому полум’ї. “Дурні метелики”, […]...
31. Миколя Джеря – борець за правду й волю Довгий час кріпаки були справжніми рабами, які не мали жодних прав: усе життя працювали на пана, віддавали важкій роботі свої сили, молодість; пани без будь-яких обмежень знущалися з кріпаків, били, продавали, програвали в карти. А бідні селяни, звичайно, покірно зносили всі ці знущання, хоча були серед них і такі, які не мовчали, а сміливо протестували проти знущань та жор­стокої експлуатації. Такою людиною постає перед нами головний герой повісті Микола Джеря […]...
32. Правду не сховаєш Дуже часто кожен із нас стикається із ситуацією, коли на якесь запитання треба відповісти, сказавши правду чи збрехавши. Тут ми повинні зробити серйозний вибір, адже кожного з раннього дитинства батьки навчають говорити тільки правду. Що ж робити: вчинити так, як вимагали батьки, чи порушити правило говорити правду? Іноді люди вживають поняття “брехня заради спасіння”. Напевне, й насправді є такі випадки, коли правду краще приховати, наприклад, якщо лікар повинен сказати пацієнтові […]...
33. Чи завжди сміливі мають щастя? Чи завжди сміливі мають щастя? “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”, – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний, автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й добра. І природні стихії, і свавілля тоталітарного режиму, і лють людолова – все можна витримати, все перемогти, якщо надихаєшся могутньою […]...
34. “Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій…” Творчість Володимира Винниченка – це яскравий художньо-публіцистичний літопис шляхів українського народу до незалежності в нашому буремному столітті. Для творів письменника характерні широта й актуальність тематики, новаторська манера письма. Він реалістично зображує тяжке становище темного і забитого селянства та міської бідноти, жорстоку експлуатацію заробітчан, перші спалахи соціального протесту. І завжди найістотнішим у житті Винниченка, політика і митця, були болісні роздуми про Україну, рідний народ, який упродовж століть не міг здобути омріяну […]...
35. “Кличе мене зелене сонце серед неба – до його поклику я завжди прислухаюся” В історичному романі-притчі Валерія Шевчука “На полі смиренному” автор вийшов далеко за межі опису буття ченців Києво-Печерського монастиря. У кожному з дванадцяти розділів цього твору ми дізнаємося про життя одного з ченців Києво-Печерського монастиря. Нас захоплює розповідь автора про ченця Лаврентія, який “утихомирював біснуватих”, про Єремію Прозорливого, який постійно стежив за усіма і вмів помічати небезпечні явища довкола. Якось під час служби він в образі купця в білому плащі побачив […]...
36. Дедуктивний метод Шерлока Холмса завжди перемагає Я завжди з великим захопленням читаю детективні твори. Мені дуже цікаво стежити за логікою версій, які вибудовують детективи, майстерно розкриваючи найзаплутаніші таємниці, розслідуючи тяжкі злочини. Одним із моїх улюблених авторів є Конан Дойл. Великою заслугою письменника, на мій погляд, є те, що він уперше вніс у цей жанр наукову основу – запроваджував елементи тоді ще нової науки – криміналістики. Але не менш важливим і цікавим є й дедуктивний метод його […]...
37. Чи завжди будемо роздирати Гоголя? Протиріччя “українське – російське” він не долав й не думав, не збирався долати, оскільки це протиріччя було тим, що надихало його творчість. “Скажу вам одно слово насчет того, какая у меня душа, хохлацкая или русская. Я сам не знаю, какая у меня душа. Знаю только, что никак не дал бы преимущества ни малороссиянину перед русским, ни русскому перед малороссиянином. Обе природи слишком щедро одарены богом, и, как нарочно, каждая из […]...
38. Для чого потрібно вивчати твори усної народної творчості? На уроках української літератури ми вивчаємо твори усної народної творчості. Казки і легенди, приказки і прислів’я, загадки і пісні. Чи ж потрібні вони сучасному школяреві? Думаю, потрібні. Бо фольклор відображає погляди народу, його мораль і етику, показує взаємини з людьми і природою, знайомить зі звичаями, традиціями, обрядами українців. Народ у фольклорних творах висловив гарячу любов до рідного краю, опоетизував героїчне минуле, оспівав і прославив мужніх захисників вітчизни. Важко уявити, яким […]...
39. У житті, знаєш ти, завжди є місце для подвигів Героїня оповідання “Стара Ізергіль”, промовивши ці слова, мала на увазі те, що кожній людині надається можливість для здійснення подвигу. Та чи кожна людина здатна скористатися з цієї можливості? У оповіданні Ізергіль подає своє розуміння подвигу. Подвиг – це героїчний вчинок. Але в чому героїзм? Може, в тому, щоб протиставити себе цілому світові, як це зробив Ларра? Адже він по-справжньому горда й волелюбна людина. Так, але кому від того легше? Кому […]...
40. Чи завжди людина буває в гармонії з природою? З первовіку наш народ – хлібороб. Щоденна важка праця коло землі навчила його тонко відчувати навколишнє середовище, дала ключі до порозуміння з Маті-‘р’ю-Природою. Вслухаючись у природні ритми, праукраїнець творив свою власну неписану книгу знань про світ і його закони. Не все нам сьогодні зрозуміле, а дещо на початку третього тисячоліття безповоротно втрачене, та все ж пильніше вдивімося в освячене працею і думками сотень попередніх поколінь, а тому, без перебільшення, воістину […]...