Блискуча гра фантазії у поезії Ірини Жиленко

Related posts:

1. Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Ното £егіепз” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі втрати в коли друзів – поетів у шістдесяті – сімдесяті роки’ XX століття, Ірина Жиленко […]...
2. Неповторний світ поезій Ірини Жиленко Дитинство – найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки по столиці літає чарівна казкова Жар-птиця, у буфеті живе гном, а сніг світиться усіма кольорами. У поезії “Жар-птиця” чарівниця годує […]...
3. ПОЕТИЧНА ТАЙНА ІРИНИ ЖИЛЕНКО Згадалося: то були золоті часи… Ще не почалися літературно-поетичні погроми, ще моє покоління не виключили з університету, не склали “чорних маланчуківських списків” – кого на двадцять кращих років одірвати од літератури, ще все було одвертим, щирим і наївним, і далі таки згадалося, як у затишній оселі подружжя Дроздів збиралася поетична юнь, пила каву, пахучу й міцну, читалися вірші, говорилося, вірилося у справді справжнє і, може, велике літературне майбутнє. Згадалася Ірина […]...
4. Гном у буфеті І. Жиленко Гном у буфеті Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ай-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Гном у багряному ковпачку золотить на свята сервізи. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні гостинці. Так довго і солодко спить В старій музикальній скриньці. Гном дружив з однією маркізою, у якої навчився гарних манер. […]...
5. Чарівний світ поезії Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Homo feriens” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі втрати в коли друзів – поетів у шістдесяті – сімдесяті роки XX століття, Ірина Жиленко […]...
6. Політ мрій Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, то спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. В творчому доробку поетеси є багато поезій для дітей. Це книжки “Достигають колосочки”, “Вуличка мого дитинства”, “Казки буфетного гнома”, “Двічі по два дорівнює кульбабці” та інші. […]...
7. Обрії творчості Ірини Мироненко З “Жіночого танку” починалась поетеса, продовжилась у “Вокзальній скрипці”. Ірина Мироненко прагне осягнути складний духовний світ сучасника, осмислити вічні проблеми буття. Аналізувати твори письменниці непросто, бо в них переплелися різні настрої, почуття, думки. Осмислюючи сьогодення, Мироненко пише у вірші “З тюльпаном по місту”: З рукава кобзаря визирає Сучасний важкий годинник І, як мед казковий по вусах, По струнах стікають хвилини. Кобзарева дружина Казки пов’язала у вузлики. Але людям ще треба […]...
8. За золотими вікнами зірок… І. Жиленко За золотими вікнами зірок… В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, За золотими вікнами зірок? В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя! В земному Києві – безмірність самоти. Там вірші, чай і дим од сигарет. Куди […]...
9. Блискуча сатира Михайла Євграфовича Салтикова-Щедрина Творчість Салтикова-Щедрина, демократа, для якого самодержавно-кріпосницький лад, що панує в Росії, був абсолютно неприйнятний, мало сатиричну спрямованість. Письменника обурювало російське суспільство рабів і панів, бешкетування поміщиків, покірність народу, і у всіх своїх добутках він викривав виразки суспільства, жорстоко висміював його пороки й недосконалості Так, починаючи писати Історію одного міста, Салтиков-Щедрин поставив перед собою ціль викрити каліцтво, неможливість існування самодержавства з його суспільними пороками, законами, вдачами, висміяти всі його реалії Таким […]...
10. Зимовий мотив з візитом пічника І. Жиленко Зимовий мотив з візитом пічника Душа земне переросла, Небесного ще не сягнула, Краєчок неба одгорнула На рівні серця і чола – Заплакала і геть пішла… Бо ще була душа мала. Рости ж так боляче і страшно А ми ж худобонька домашня – Нам треба хатнього тепла. Сусід – Пічник, якого пошукати… Я радісно йому обід Збираю. І тепліє хата. Коли ж зійшов на землю вечір – Зійшла за вечором звізда, […]...
11. Світ фантазії в казковому оповіданні “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” Ігор Калинець – талановитий майстер слова, поет і прозаїк, що пише для дорослих і дітей. Світ дитинства для цього митця – невичерпне джерело натхнення. Він тонко відчуває дитячу душу, її потяг до мрії, уміння бачити невидиме, таємниче в буденному житті. У творі “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві Ганнусі з’являється на світ Хлопчик-фігурка. Звичайний трамвайний малюнок на склі, намальований схематично, просто так, заради забавки, оживає. […]...
12. Жар-птиця І. Жиленко Жар-птиця Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-птицю З очима – намистинками. Одного разу сусідка не замкнула клітку – і пташка вилетіла на волю. Летіла все вище, так гарно, так вільно, Як в найзолотішім, найкращім мультфільмі… Дорослим і дітям Яснішали лиця… Проте трьохсотлітня гава, яка себе називала Павою, вирішила, що Жар-птиця непристойно яскрава. І вся вороняча орава Зчинила люту стрекотняву: “Вона яскра-яскра-яскррава! Таку чужу нескромну […]...
13. Підкова І. Жиленко Підкова Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Золота підкова, схожа на місяць, залишилася лежати долі. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. Щоб все мені збулося! – Зійшлися і роззявили роти Сімсот роззяв. Стоять вони і досі… Роззяви стояли вперто під вікном кожний день. Сніг був різнокольоровим. Що ж, покладу підкову […]...
14. І світла алея… І. Жиленко І світла алея… І світла алея Веде до стрімкої води. Поезія побудована на риторичних запитаннях, за допомогою яких підкреслюється особливий внутрішній стан ліричної героїні: Скажи мені, де я? І звідки ця легкість ходи? Засипаний квітом Будиночка сонячний дах. Гроза відкотилась… І змиті дощем на зорі, В мені засвітились Акацій стрункі ліхтарі. І світла алея… І пляж, і старенький причал. Скажи мені, де я? І звідки ця спрага спочатку? Розкрити Вікно […]...
15. Ці нові добутки грайливої й оригінальної фантазії Шкільний твір. В основу “Невського проспекту”, як і всього циклу “Петербурзькі повісті”, лягли враження петербурзького життя Гоголя. В. Г. Бєлінський захоплено озивався майже про кожнійа з повістей: “Ці нові добутки грайливої й оригінальної фантазії м. Гоголя належать до числа самих незвичайних явищ у нашій літературі й цілком заслуговують ті похвали, якими обсипає їх піднесена ними публіка”. Письменник звернувся до великого сучасного міста, і йому відкрився величезний і страшний мир, що […]...
16. Питання с відповідями до теми “Світ фантазії, мудрості” Що означає термін “фольклор”? Буквальний переклад терміна “фольклор” – народна творчість. Які головні ознаки народної творчості? Головними ознаками фольклору є його колективність, традиційність і варіативність, усний спосіб творення і поширення цих творів. Властивим також є поєднання колективного та індивідуального. Індивідуальне, створене талановитою особистістю, швидко поширюється, коли воно виражає почуття колективу, припадає до душі багатьом. На які групи поділяється фольклор? Фольклор поділяється на прозовий і віршовий. Прозовий поділяється па дві великі […]...
17. Мотиви збірки “Фантазії в маневрі Калло” Гофмана Ці мотиви голосно звучать у збірці “Фантазії в маневрі Калло”, де зібрані твори Гофмана, написані з 1808 по 1814 рік. Центральною фігурою збірки є вже згадуваний капельмейстер Крайслер, який пізніше перейде в роман “Житейська філософія кота Мурра”. Справжній гофманівський ентузіаст, безмежно відданий своєму мистецтву, музиці, Крайслер живе в реальній німецькій дійсності, світі, де безроздільно панують філістери. Йому немає місця в цьому світі, він приречений в ньому на самотність і страждання. […]...
18. Витвір саркастичної фантазії: Повість-казка Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Цинобер” Історія задуму. Лікар Гофмана – Юліус Едуард Хітциг – розповідав, що поштовхом до створення фантастичної історії малюка Цахеса стали такі обставини. “Еїесною… він тяжко захворів на живіт; хвороба супроводжувалася ще й нападами подагри. Я відвідував його щодня і не раз чув, як ним оволодівали фантазії, народжуючи нові образи. Одного разу я прийшов після полудня, і Гофман, у якого був сильний напад лихоманки, простягнув гарячу руку і почав швидко говорити короткими […]...
19. Світ фантазії та мудрості Міфи – це найстародавніші розповіді про навколишній світ. Слово “міф” має грецьке походження, відповідає українському слову “оповідь”, “байка”, “переказ”. У міфах відбилося уявлення наших предків про різноманітні явища природи, походження життя на землі. В них переплелося уявне і дійсне, реальне і фантастичне. Міфи, які створили наші предки, розповідають про те, як Бог створив Землю, чому сонце буває сумне, чому йде дощ, звідки взявся на землі вогонь. Створення міфів – не […]...
20. Світ пригод і фантазії у повісті “Тореадори з Васюківки” Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися. Повість “Тореадори з Васюківки” теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так захопила двох друзів Івана Реня і Павла Завгороднього, що іноді вони втрачають відчуття межі між реальністю та уявним світом, створеним ними самими. Вже […]...
21. Учитель очима учня Вона висока, струнка, із гладенько причесаним волоссям, у строгому темному костюмі й туфлях на високих каблуках. У неї тихий голос. Вона рідко посміхається. Але вже якщо посміхається, то по-справжньому, щиро, від цієї посмішки теплішає на душі. І вона любить нас. Вона – це наша Ірина Олександрівна, а ми – це її клас, “її” діти. Учителька справляє враження бізнес-леді, але вона не любить командувати і розпоряджатися. Ірина Олександрівна носить окуляри в […]...
22. Світ пригод і фантазії у повісті В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” Друзі справжні – мов брати рідні Народна мудрість Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися. Повість “Тореадори з Васюківки” теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так захопила двох друзів Івана Реня і Павла Завгороднього, що іноді вони втрачають відчуття межі між […]...
23. “Запашна свіжість почуттів” у поезії А. А. Фєта Лірика Афанасія Фєта відкриває нам світ разючої краси, гармонії й досконалості, три складові яких – природа, кохання і пісня. Фєта можна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осіннє зів’янення, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувся без кінця й краю житнє поле й густий тінистий ліс – про все це пише він у своїх віршах. Природа у Фєта завжди спокійна, притихла, вона начебто завмерла. І в той же […]...
24. Рідна земля в поезії А. Малишка Андрія Малишка називали людиною з вогнистим темпераментом. Про що б не писав він, усьому віддавався палко і рвучко. Жадібність до життя проявлялась у нього як прагнення охопити весь безмір людського існування, поринути в глибини народного духу, пізнати вічні таємниці природи. Він багато працював, але не встигав висловити все, що бачив, відчував, мислив. Гарячі рядки Малишка міняться і живуть, як жарини у вогнищі. Україна Малишка – насамперед люди. Батьківщина уособлюється в […]...
25. Географія кохання у поезії Джона Донна Іншим виявом барокової емблематичності вже на якісно новому рівні в поезії Джона Донна є географічні образи в любовній ліриці. Цей риторичний хід зовсім не був новиною – на нього неодразово можна натрапити в драмах Шекспіра, де вони були не більше ніж словесною грою – примітно, що й тут все ще зберігається зв’язок із грою слів. Але такого частого і, певне, так своєрідно осмисленого вжитку цей хід набуває лише в поезії […]...
26. Художні особливості поезії І. Бродського І. Новаторський характер поезії Бродського. ІІ. Характерні риси поетики І. Бродського. 1. Великі тексти. 2. Збільшені масиви слів, що розподілені на вірші. 3. Тонке почуття форми. 4. Використання усіх стилістичних шарів мови. 5. Довгі й складні синтаксичні конструкції. 6. Виникнення образів на перехресті несподіваних зіставлень, порівнянь. 7. Увага до звукового інструментування віршів. ІІІ. Втілення нового поетичного мислення у творах Бродського....
27. Любов до рідного слова в поезії М. Рильського О рідне слово, що без тебе я? Дмитро Павличко “Ну що б, здавалося, слова”, – розмірковував Тарас Шевченко більше ніж півтора століття тому і приходив до висновку про надзвичайну силу рідної мови: почуєш, і “серце б’ється – ожива”. Адже це духовна схованка народу, в яку віками він складав біль пережитого і досвід свій, і миті щастя, і надії на майбутнє. Скільки поетів присвятило свої найкращі твори рідному слову, українській мові. […]...
28. Тема кохання в поезії О. Блока и С. Єсеніна Творчий шлях як О. О. Блока, так і С. О. Єсеніна був складним і важким, наповнений різкими протиріччями, але в остаточному підсумку прямим і неухильним. Я думаю, що зрозуміти поета – це увійти у світ його чарівництва, прилучитися до таємниці сприйняття їм навколишнього нас світу. А світ О. Блока і С. Єсеніна – це їхня Батьківщина і усе, що з нею зв’язане. “Почуття батьківщини – основне у моїй творчості”, – […]...
29. Сатиричний характер поезії Некрасова У віршах другий половини 40-х років Некрасов найчастіше прямо зіштовхує гнобителів і пригноблених. Вірша носять гостро конфліктний характер. Поряд з описом трагічної долі своїх героїв Некрасов не міг не писати й про винуватців народних нещасть. Так, “Псове полювання” побудована на зіткненні іронічно описаних захватів поміщика від панської потіхи й похмурої похмурості, навіть відкритого протесту кріпаків. І пейзаж, яким відкривається вірш, витриманий у сумовитих, сумних тонах. Правда, далі поет згадує про […]...
30. Поезії О. Пушкіна “До А. П. Керн”, “Я вас любив” Поезії О. Пушкіна “До А. П. Керн”, “Я вас любив” Мабуть, немає людини, яка б не знала імені О. Пушкіна. Він приходить уперше сторінками улюблених казок, перших дитячих віршів. Потім захоплює піднесеною романтикою поем та правдою прози. Але головне – це його поезія. Вона різноманітна за тематикою, ритмами, спрямуванням. Але вона відтворює глибокі людські почуття, називає словами найтонші порухи душі. Лірично, піднесено й людяно звучать його вірші про кохання. Вірш […]...
31. Моє сприйняття поезії О. Пушкіна З раннього дитинства ми вслухувалися в чарівні звуки поем і казок великого російського поета. Це підготовляє, вважаю, до сприйняття поезії О. Пушкіна, що призначена не дітям, а дорослим. З лірики Пушкіна мені найбільш близькі ті його вірші, у яких говориться про такі святі для кожної людини почуття, як дружба і любов. Ліцеїсти, однокласники майбутнього поета, залишили нам у спадщину зразок дивовижного дружнього братства. Ми знаємо про це, бо багато ліцеїстів […]...
32. День і ніч у поезії Ф. І. Тютчева У кожному його вірші відчувається не тільки погляд художника, але і розум мислителя. В. Брюсов Серед поетів XІX століття Ф. І. Тютчев виділяється своїм прагненням осмислити таємниці світобудови, розгадати мову природи, зрозуміти значення і можливості людини у світі природи. Як філософ Тютчев розділяє пантеїстичні погляди. Людина – частина великого світу природи, що має справжнє буття. А людина лише її “мрія”, “мислячий очерет”. І цей “мислячий очерет” намагається зрозуміти все таємниче, […]...
33. Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя Поезія А. Рембо схожа на зблиск, така вона яскрава й так недовго поет її творив. Але сталося так, що рядки молодого поета не загубилися серед виру слів, бо виявилися справді потрібними. Що перш за все вражає в поезії Рембо? Щирість почуттів. І не суто особистих. Річ не в конкретних сюжетах, змальованих поетом. Він на диво точно передав духовні поривання молодої людини, що […]...
34. Осуд війни в поезії Олександра Блоку У відмінність від більшості письменників-модерністів Блок із самого початку засудив імперіалістичну війну. Це виявилося вже в тім, що він майже зовсім не відгукнувся на неї, якщо не вважати два вірші, що прямо ставляться до теми війни, і деякі відзвуки в інших віршах. Основні мотиви в цих добутках – безглузда загибель людей – Ця жалість – неї заглушає пожежу Грім знарядь і тупіт коней Смуток – неї застеляє отруєна пара З […]...
35. Лірика в поезії Ісікава Такубоку Коли вперше читаєш японську поезію, не залишає відчуття прекрасного й чужого одночасно. Так не схоже на європейську літературу, так коротко, уривчасто, пронизливо звучать хоку й танка – традиційні тривірші й п’ятивірші. Потім, довідавшись більше, розумієш, звідки відчуття не створеного, написаного, а начебто породженого вірша. Японська поезія не знає чернетки, вірш створюється відразу, як відкривається пейзаж у розламі гір: клаптик неба, легеня хмара, соснова гілка. Але щоб досягти досконалості, потрібно довго […]...
36. Ліричний герой поезії А. Фета “Кто не в состоянии броситься с седьмого этажа вниз головой с непоколебимой верой в то, что он воспарит по воздуху, тот не лирик”. Ці дивні слова належать Афанасію Фету, і вони, ймовірно, розповідають про того, від чийого імені ллються вірші поета – іноді як мед, а то як струмок у лісовій гущавині, а то як кров з розтятого серця. Сутність цього героя – любов. “Любить есть действие – не состоянье”. […]...
37. Різноликість поезії С. О. Єсеніна У всего своя походка есть; Что приятно уху, что – для глаза. Если перс слагает плохо песнь, Значит, он вовек не из Шираза. С. Єсенін Поезію Сергія Олександровича Єсеніна не можна назвати монотонною, вона скоріше різнолика. У різні етапи свого життя Єсенін вибирає абсолютно несхожі теми для своїх віршів. У житті Єсеніна були періоди важких протиріч, глибокої душевної відчуженості, коли життя здавалося йому непоказним явищем. У цей період він писав […]...
38. Тема поета і поезії у ліриці Марини Цвєтаєвої Марина Цвєтаєва народилася у Москві 26 вересня 1892 року. Якщо вплив батька, Івана Володимировича, університетського професора і творця одного із кращих московських музеїв, до пори до часу залишався схованим, прихованим, то мати, Марія Олександрівна, жагуче і бурхливо займалась вихованням дітей до самої своєї ранньої смерті і, по вираженню дочки, “завила” їхньою музикою: “Після такої матері мені залишилося тільки одне: стати поетом”. Але, ставши поетом, Марина Іванівна Цвєтаєва повною мірою заплатила […]...
39. Гуманізм поезії С. О. Єсеніна Серед російських поетів особливе місце займає С. О. Єсенін. Його ранні вірші сповнені звуків, запахів, барв. Дзвенить дівочий сміх, чується “белый перезвон” беріз, видзвонюють верби, “со звонами” плачуть глухарі, заливаються бубонці, чути “дремную песню” рибалок, шумлять очерети, грає то тальянка, то ливенка. Спас пахне яблуками і медом, ялини ллють запах ладану. Навкруги – м’яка зелень полів, червоне світло зорі, голубіє небесний пісок, кадить черемховий дим. У його героїні “красной рюшкою […]...
40. Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка Василь Симоненко “принади” тоталітарної системи знав не за спогадами старших. Він почав літературну діяльність на тому великому зламі радянської історії, коли правду про сталінську епоху вже говорили не пошепки, а вголос. Коротка “… відлига хрущовська, яка змінилась новою зимою, не змінила ставлення Симоненка до системи, яка знущається над здоровим глуздом, особистістю, осміює народ. Перекручена уява про морально-етичні цінності – ось що обурює поета. У вірші “Злодій” селянин не розуміє, чому […]...