Байкар-просвітитель

Григорій Савич Сковорода – видатний філософ-про­світитель, письменник XVIII століття. Слава цієї людини є не лише європейською, а й світовою. У найважчі часи, коли український народ був під гнітом царської Росії, своє місце Сковорода бачив серед погнобленого народу.

Байки Григорія Сковороди є своєрідним утіленням його філософського генію. Власне, саме життя надавало авто­рові теми для байок: природа людини сповнена вад, які треба виправляти. Жанр був популярним тому, що байка зрозуміла широкому загалу читачів.

Зразком для Сково­роди були байки античних авторів, насамперед давньогрецького байкаря Езопа.

У 1769-1774 роках Сковорода склав близько трид­цяти байок, які ввійшли до відомої збірки “Басни Харьковскія”.

У байці “Пчела и Шершень” провідною є думка, що людина повинна жити за велінням природи, за покликанням”

“Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? – запитав Шершень. – Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні”. “Ти поважний дурень, пане раднику, – відповіла Бджола. – Ми народжені до збирання меду і не припинимо цього робити, доки Не помре­мо”. Сковорода назвав мораль байки “силою”. Автор за­значив, що Шершень є втіленням образу людей, які жи­вуть лише для того, щоб їсти й пити.

Бджола, таким чином, уособлює трудівника, для якого робота є насолодою. Звичайно, трудівник живе за законами природи, він милі­ший для природи, а отже, і для людей.

“Кукушка й Косик” – дуже оригінальна байка, провідною в якій є думка про необхідність праці для вдоско­налення душі людини.

“Що ти робиш?” – спитала якось Зозуля в Дрозда. “Співаю”. “Я співаю частіше від тебе, проте-мені однаково нудно”. Дрізд на це відповів: “Так ти ж, пані, тільки те й робиш, що, підкинувши в чуже гніздо свої яйця, з місця на місце перелітаєш, співаєш, п’єш та їси. А я сам годую, бережу й вчу своїх дітей, а свою працю полегшую співом”.

Сковорода у моралі цієї байки зазначає, що той, хто нічого не робить, зазвичай нудьгує частіше, ніж чесний працівник. Виконання обов’язків є насолодою, святом. Дуже цікаву думку висловлює Сковорода, кажучи, що спільний для всіх обов’язок – це шукання Царства Божого, і щасливий той, хто поєднав свій земний обов’язок із небесним.

Таке жит­тя є істинним.

З наведених прикладів видно, що Григорій Сковорода був гарним філософом, який добре розумівся як на трудах сла­ветних мислителів давнини, так і на особливостях людсь­кого серця, “Пізнаєш істину – увійде тоді в кров твою сон­це”, – зазначав Сковорода. Ця людина довіряла природі. Роздуми Григорія Савича часто торкалися теми людського щастя, і тому й сьогодні твори цього видатного українсько­го філософа бентежать своєю глибиною, неосяжною мудрі­стю й кришталевою чистотою. “Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих”.

Більшу частину свого життя Сковорода мандрував Україною і Європою, пізнаючи світ і людей. Цей наймудріший з українців своїм життям подав приклад подвиж­ництва, своїми байками нагадав про необхідність долати зло у власній душі. Григорій Сковорода вчить нас бути кращими, застерігаючи: “Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух”.





Байкар-просвітитель

Categories: Шкільні твори