“Ах, скільки струн в душі дзвенить!”

Related posts:

1. Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти людина Відомий гуманітарій Іван Огієнко переконливо довів: у мові конденсується духовна енергія народу. Та чи тільки енергія? Мова несе в собі генетичну пам’ять народу, його історію, культуру, звичаї. Мова відбиває національний характер, менталітет. Тому, мабуть, і побутує так широко вислів, що людина стільки разів людина, скільки мов вона знає. Знання мови, досконале володіння нею передбачає не тільки певний запас слів цієї мови, знання граматики, вміння читати, розмовляти і розуміти. Знання тієї […]...
2. Складання тексту-розповіді на основі власних спостережень “Скільки в літа кольорів” Зразок. Літо по праву вважається святом барв. Зацвітає кожна рослина. Вийдіть у поле, на подвір’я, на лісову галявину. Придивіться до різкобарв’я квітів. Ось маки розкрили червоні капелюшки, а волошки мерехтять, наче’ сині зірочки. За ними визирають фіолетові дзвоники, оксамитом переливаються чорнобривці. Рясно вкрили землю рожеві польові гвоздики, білі ромашки. А ось дивна квітка аж у три барви нарядилася. Це фіалка триколірна, у неї жовті, сині й фіолетові пелюстки. Щоранку, ледь […]...
3. Скільки знаєш ти мов – стільки разів ти людина Скільки мов може знати людина? Скільки мов повинна знати людина? Це залежить від того, в якій країні, в якому оточенні вона живе. Але ніколи ще не траплялося такого, щоб знання мови заважало людині. Чи не так? У нашому суспільстві, на жаль, проблема мови стоїть дуже гостро, незважаючи на те, що йдеться про нашу національну українську мову. І дехто з батьків, особливо в східних регіонах України, вважає, що дитині достатньо вміти […]...
4. Твір до ЗНО “Людина варта стільки, на скільки себе оцінює” Це дуже складна для розуміння думка – що людина варта стільки, на скільки себе оцінює. Важко зрозуміти, за якими критеріями можна оцінити самого себе. Усім нам щось подобається в собі, щось ні. Оточуючі нас люди також схвалюють якісь наші риси, а якісь – ні. Вартість людини можна розглядати в двох планах: зовнішньому та внутрішньому. Зовнішній дуже часто зводиться до зверхніх оцінок приналежності до того чи іншого соціального кола за наявністю […]...
5. Скільки доріг до людського серця 11 клас Скільки доріг до людського серця… Кожного дня на нашій планеті народжується нове життя та вмирає багато людей. А чи замислювалися ви, що ж таке – людина? Людина – найяскравіше створіння, яке коли-небудь існувало. Homo sapiens – людина розумна. Саме через здатність думати, обмірковувати, мріяти, відчувати, творити кожна людина і є унікальною. Людині присвячено безліч літературних, мистецьких творів. І кожна людська істота має серце. Це не лише згусток м’язів, […]...
6. Обереги моєї душі Духовний світ людини. Він глибокий, багатогранний, не пізнаний до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим змістовніше й прекрасніше її життя. На сторожі нашої духовності, нашої душевної чистоти стоять вічні обереги, про які народ говорить, це загальнолюдські цінності. Мами на колискова, молитва до Бога, батьківське благословення, родинне вогнище – такий далеко не повний перелік тих скарбів, які очищають і ошляхетнюють нашу душу, оберігають її від скверни й прагматизму, користолюбства, […]...
7. “В мене крила, в крові – огонь, в душі – любов” Тривалий час творчість видатного українського поета Олександра Олеся була мало відомою широкому колу читачів, адже він був поетом-емігрантом. Змушений виїхати за кордон у 1919 році, Олесь так більше і не побачив рідної землі, адже там його чекали не визнання і слава, а табори і загибель. Його поезія не вкладалася в рамки вимог радянської влади до митців слова, бо він не зрозумів революційних перетворень і не прославляв режим, який приніс стільки […]...
8. Краса вірності і велич людської душі у романі О. Гончара “Прапороносці” “Прапороносцям” Олеся Гончара судилася щаслива, а ще вірніше сказати, – справедлива доля. Через “Альпи” і “Голубий Дунай” шлях проліг до і “Златої Праги”, ним пішли у славу й безсмертя прапороносці правди нового світу. Щаслива доля справедливих армій своїм теплом огорнула й Гончарів роман. Дія починається влітку 1944 року. Радянське військо ступило на західний кордон Вітчизни і в могутньому пориві пішло далі, корчуючи зло, несучи на своїх прапорах волю і справедливість. […]...
9. “Зачарована Десна’ як сповідь душі Олександра Довженка Світанок. Жнива. Разом з сонцем підіймаються люди. Рано на селі починається праця, та не просто так починається, а з піснею. Бо співаючи, легше працювати, це відомо всім. Та ось скінчилася робота. Відпочивають – і знову з піснею. Десь там, серед берізок, голосно співають дівчата, із-за велетнів-дубів могутнім басом їм вторять парубки. Ллється пісня, причому так, що ноги й руки наче самі так і стрибають, просяться в танок. Та це десь […]...
10. Д. ПАВЛИЧКО. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?”, “КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ…”, “Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ…”, “КОЛИ ПОМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА”, “ДВА КОЛЬОРИ”, “ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ…”, ЦИКЛ “ВІРШІ З МОНГОЛІЇ” Тема. Д. ПАВЛИЧКО. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?”, “КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ…”, “Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ…”,”КОЛИ ПОМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА”, “ДВА КОЛЬОРИ”, “ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ…”, ЦИКЛ “ВІРШІ З МОНГОЛІЇ” Варіант 1 1. Д. Павличко – син простого хлібороба… А 3 Волині. Б Поділля. В Підкарпаття. Г Полісся. 2. Мати Д. Павличка прищепила сину любов… А До творчості російських поетів. Б Гуцульського […]...
11. Ідея незнищенності людської душі у поезії В. Симоненка “Дід умер” Василь Андрійович Симоненко родом з Полтавщини – чудового, співучого краю. Краю, який славиться не лише талантами неперевершеними, а й чесними, працьовитими хліборобами. Саме такими, простими селянами-трудівника ми, були рідні поета. Дитинство його припало на воєнні й повоєнні роки. Хло-пець ріс без батька. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба, а Василя доглядали дідусь і бабуся, яких він дуже любив. З дідом ранками ходив косити траву, довгими вечорами слухав казки, яких […]...
12. Доброта душі Повість В. Близнеця “Женя і Синько” вийшла в 1974 році, і одразу ж стала помітним творчим явищем в українському письменстві. її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами. У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше читач знайомиться з ним, тим стає більш зрозумілим, що цей чортик є уособленням національної мудрості життя, […]...
13. Велич своєї душі не розгубіть з роками Кожна людина народжується з кришталево чистою душею, яку щедро наповнюють добром, турботою і любов’ю її батьки. Вони діляться своїми знаннями і намагаються передати свій досвід так, щоб дитинка тягнулася до добра, як квітка до сонечка, і з кожним днем все більше розквітала. Але минає час, дитина зростає і збільшується коло її спілкування. В її життя приходять нові люди, які несуть за собою як позитивне, так і негативне. І в цей […]...
14. Краса душі Катерини Учнівський твір По п’єсі А. Н. Островського “Гроза”. Сонце в небі високо, стежка біжить далеко, бреде по ній червона дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари черевиків залізних стоптала, три чавунних ціпки зламала так три кам’яні проскури. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати й слухати казку про Фініфте – ясного сокола, про його наречену й велику її любов, що зуміла всі перешкоди перебороти, всі позбавлення […]...
15. Душі героїв в оповіданні “Гранатовий браслет” Купріна “Це камінь любові, гніву й крові. На руці людини, що нудиться в лихоманці або сп’яненого бажанням, він стає тепліше й горить червоним полум’ям… Якщо потовкти його а порошок і приймати з водою, він дає рум’янець особі, заспокоює шлунок і веселить душу. Носящий його забирає владу над людьми. Він лікує серце, мозок і пам’ять” – так в оповіданні “Суламифъ” цар Соломон, даруючи своєї улюбленої коштовності, говорить про “внутрішню природу каменів, про […]...
16. Відповіді до теми: “Слово про поета. У глибинах гармонії душі Л. Костенко” 1. Чим визначальна творчість Ліни Костенко? Ліна Костенко не тільки чесний, а й безстрашний, цікаво й напружено мис­лячий митець, який завжди йде углиб почуттів своїх героїв. Таке спокійне без­страшшя, твереза аначітичність притаманні людям, які мають твердий грунт під ногами, знають своє місце в житті! Є поети – законодавці літературних мод, які стають своєрідними каталізаторами для всіх. Є поети – суворі ревнителі націо – нальних традицій, є поети – духовні лідери […]...
17. “Внутрішня еміграція” творчої душі Василя Голобородька Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Вира­жається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами Укра­їни. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, байдужість на­родних мас. Здавалося б. що закладена в нашій літературі традиція “будити народ” матиме своє продовження і в нових поколіннях письменників. Той, хто насмілювався думати і писати про інше, критикувати, давати поради, виключався не тільки з літературного процесу, але й з […]...
18. “Сторожі” розколу душі “) У новелі “Я ” М. Хвильовий створює картину життя людей у революційні часи, змальовує викривлення їхніх душ та ідеалів. У центрі новели людина, чия душа трагічно розколюється навпіл: людське гинуть під впливом жорстокості, під впливом “ідеї”, яка стає важливішою за все. Важливо, що героя оточують другорядні персонажі, які лише поглиблюють та погіршують його стан, його внутрішній конфлікт із самим собою. Сам головний герой називає їх “сторожами його душі”. Проте вони […]...
19. “Є душі, гасло яких – всі або нічого…” Звертання до теми героїчного минулого не було випадковим для творчості М. Ю. Лєрмонтова. Ця тема давала можливість створення сильних, цільних, героїчних характерів, яких поет не знаходив у сучасності. Один з таких характерів Лєрмонтов створює в “Пісні про купця Калашникова”. У цій поемі Лєрмонтов відтворює епоху Івана Грозного, кінець XVІ століття. Головним героєм “Пісні… ” є купець Степан Парамонович Калашников. В основі сюжету добутку лежить мотив образи й захисту честі. Немаловажної […]...
20. Дослідження образів поміщиків у поемі “Мертві душі” Учитель дає школярам творче завдання знайти в тексті, починаючи з галереї образів поміщиків, побутові деталі, які розкривають істотні сторони того або іншого характеру. Цілком виправдує себе паралельний принцип: учні діляться на групи, кожна з яких робить спостереження, пов’язані з певним персонажем, одночасно беручи участь у загальній роботі класу з текстом поеми При цьому, зрозуміло, учитель будує кожний урок так, що побутова деталь розглядається в з’єднанні із уже зазначеними іншими видами […]...
21. Головний герой поеми “Мертві душі” Павло Іванович Чичиков Головним героєм поеми “Мертві душі” є Павло Іванович Чичиков – явище нове у літературі як суспільно-психологічний тип і, можливо, не до кінця розкритий автором у загадковості художньофілософського, власне містичного осмислення. Сама портретна характеристика цього антигероя не визначає його як індивідуальність, підкреслює стандартність у зовнішності, смаках, манерах: “…господин, не красавец, но и не дурной наружности, ни слишком толст, ни слишком тонок; нельзя сказать, чтобы стар, однако ж и не так чтобы […]...
22. “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” Ліна Василівна Костенко – це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім. Для багатьох шанувальників її поезії Ліна Костенко стала загадковою жінкою з легенди. І світло цієї легенди, як світло високої зірки, долинало навіть тоді, коли поетеса вимушена була мовчати “цілу вічність – шістнадцять років”. Мудрими людьми мовлено, що нація, як така, […]...
23. Авторські відступи в поемі Гоголя “Мертві Душі” М. В. Гоголь – великий письменник першої половини XІX століття. У своїх добутках він торкався проблем, актуальні в цей час. Своєрідність його творчості полягає в тім, що він одним з перших показав найширшу картину чиновницької Росії. Гоголя дуже хвилювало й тривожило майбутнє своєї Батьківщини, і це яскраво відбилося в поемі “Мертві душі”, у ліричних відступах письменникО. У добутку ми можемо побачити два типи ліричних відступів: епічні, які служать для розкриття […]...
24. Поезія торкає струни душі моєї Поезія – художньо-образна словесна творчість, це твори, написані віршами. Ось що таке поезія на словниковій мові. Це сухе, безбарвне пояснення слова “поезія”. Насправді ж слово “поезія” вбирає в себе багато понять. Воно пов’язане, по-перше, з поетами. Хто ж такі поети? Поети – це не просто люди, які займаються римуванням. Вони незвичайні люди. Талановиті, з багатобарвним сприйняттям світу, з очима, відкритими для всього прекрасного, а поезія – це стан їхньої душі. […]...
25. Олександр Довженко “душі людської дивний чарівник” Олександр Довженко! Письменник і кінорежисер, маляр і політик, великий патріот свого народу і син свого часу. Кого не хвилюють його кінофільми “Арсенал” і “Земля”, “Аероград” і “Щорс”, “Повість полум’яних літ” і “Мічурін”, “Зачарована Десна” і “Поема про море”. Всесвітнє значення його таланту незаперечне, бо ще 1958 року на спеціальному конкурсі в Брюселі серед дванадцяти найкращих фільмів усіх часів і народів названо було й неозвучену ще тоді “Землю” українського режисера. З […]...
26. Негативний образ Чичикова за поемою М. Гоголя “Мертві душі” Ми чомусь звикли, що головний герой твору, як правило, людина позитивна. Мабуть, саме значення слова “герой” зобов’язує. А може, причиною тому – численні приклади з різних літературних творів, де головний герой – людина з певними чеснотами, часто неординарна, ну, а деякі вади не заважають – так реальніше. Крім того, головний герой є центром твору, мов центр Всесвіту, і без нього, здається, просто неможливо. Поема М. В. Гоголя “Мертві душі” в […]...
27. Думи про Росію в поемі Гоголя “Мертві душі” …Гоголь вертався на Батьківщину, За залишилася Європа, спереду Росія. Дзвіночок розмірно відраховував дорожні вибої курного шляху. Стояло задушливе літо 1847 року… . Коротка інформація про письменника: “Гоголь Микола Васильєв син народився в 1809 році, росіянин, поміщик, у чині колезького асессора. Автор вільнодумних творів, якось: комедії “Ревізор”, повістей “Ніс”, “Шинель”, “Мертві душі”. Перебуває за кордоном”. Так, “Мертві душі”… Він так і не завершив свій улюблений добуток, у яке вклав усього себе. […]...
28. Сила народу в його душі Вивчаючи оповідання “Михайло-семиліток” Антіна Лотоцького, я дійшов ви­сновку, що цей твір і сьогодні є цікавим і сучасним. У ньому автор уміло описує минуле, добу Київської Русі. Це були саме ті часи, коли від єдності народу, сили ного духу залежало існування цілої держави. Душу народу Антін Лотоцький описує через образ Михайла-семилітка – сина князя Володимира. Цей хлопчик має незрозумілу силу, він вселяє людям віру у п іасну могутність, надає запалу перемагати […]...
29. Жанрово-композиційна своєрідність поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” М. В. Гоголь – видатний письменник критичного реалізму, що продовжує традиції О. С. Пушкіна й углубляющий критичне відношення до сучасної дійсності Замислювалися “Мертві душі” таким чином, щоб у добутку “з’явилася” вся Русь. Природно, що такий колосальний задум не укладався в існуючі жанрові рамки; композиційна будова теж повинне було стати чимсь особливим Дотепер викликає спори жанрове визначення, дане “Мертвим душам” М. В. Гоголем. Відомо, що на обкладинці першого видання книги на […]...
30. “Мертві душі” поеми Гоголя Гоголь показує їх у порядку зростаючої моральної деградації. Спочатку це Манилов, увічливий, із приємними рисами особи; мрійлива людина. Але це тільки на перший погляд. Поспілкувавшись із ним небагато, ви викликнете: “Чорт знає, що таке!” Його мрійність це ледарство, паразитизм, безвільність У Коробочці Гоголь представляє нам інший тип російського поміщика. Господарська, гостинна, хлібосольна, вона раптом стає “дубинноголовой” у сцені продажу мертвих душ, боячись продешевити. Це тип людини собі на розумі У […]...
31. Неволя живої душі не уб’є. П. А. Грабовський П. А. Грабовський – людина, яка стала символом нездоланності людського духу, взірцем відданості ідеалам щастя, справедливості і свободи. Через все життя, сповнене трагедії, приниження, він проніс світлу любов до рідної землі, до України, до народу. Життя Грабовського – це подвиг, подвиг в ім’я майбутнього. Ми, сучасне покоління, повинні пишатися його іменем, його подвижницькою діяльністю. Ще з юнацьких років Павла Арсеновича захоплювало все незвичайне і романтичне, і він пройнявся бажанням “піти […]...
32. “Неможливо жити душі без пісень” Музика і звук – те, що оточує кожну людину з дитинства. І очарування звуку не тільки в тому, що він втілює в собі життєву ситуацію, ніби всотує її в себе, але й у тому, що тривало зберігає її, оберігаючи від руйнування часом. У непідвладності звуків плину часу – високо оцінена Ахматовою надійність, надійність вірного свідка: Зачем же зовешь к ответу? Свидетелей знаю твоих: То Павловского вокзала Раскаленный музыкой купол И […]...
33. “Мертві душі” поміщики й чиновники Це “сумирно мертві обивателі”, страшні “нерухомим холодом душі своєю й марною пустелею серця”. Чичиков побував у п’ятьох поміщицьких садибах, але це не цикл розрізнених новел, а єдине оповідання, що розвивається по своїй художній логіці, суть якої визначена автором: “Один за іншим ідуть у мене герої один пошлее іншого”. На перший погляд Манилов і Собакевич, Ноздрев і Коробочка не схожі один на одного. Однак їх поєднує порожнеча й нікчемність, що стає […]...
34. “Я ” Новела про добро і зло в житті та в душі Ідейно-художній зміст Новела “Я ” має ліричний зачин. Саме з нього постає зримий, реальний образ матері-України: “З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія”. Матір приходить до сина, коли він має хвилинку для перепочинку між жорстокими битвами. “Моя мати – наївність, тиха жура і добрість безмежна… І мій неможливий біль, і моя нестерпна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим пре­красним печальним образом”. Але поступово […]...
35. Жанр поеми “Мертві душі” Хоча поняття жанру постійно змінюється й ускладнюється, і все-таки під ним можна розуміти історично сформований тип літературного твору, якому властиві певні риси. Уже по цих рисах багато в чому стає ясна основна думка добутку, і ми приблизно вгадуємо його зміст: від визначення “роман” ми чекаємо описи життя героїв протягом їхнього життєвого шляху, від комедії – динамічної дії й незвичайної розв’язки; ліричний вірш повинне занурювати нас у глибину почуттів і переживань. […]...
36. Твір за романом “Мертві душі” Завдання: “Мертві душі” – історія хвороби, написана майстерною рукою. Задум твору. Сенс назви поеми. Робота над текстом першого розділу. Враховуючи родову та жанрову специфіку “Мертвих душ”, ми, як і більшість методистів, вважаємо: найбільш доцільний шлях їх аналізу – слідом за автором. Переконаний, що осягнення твору може бути досягнуто через усвідомлення не тільки того, що зображено, але і як це виконано, у зв’язку, з чим питання художньої майстерності письменника, поряд з […]...
37. Авторські відступи в поемі Мертві душі Гоголя Н. В Odі et amo. G. V. Catullus “Мертві душі”, з одного боку, епічний добуток, а з іншого боку – ліричне, завдяки безлічі авторських відступів. Називаючи “Мертві душі” поемою, Гоголь підкреслював змістовну значимість цих відступів: по-перше, вони створюють образ автора, людини вдумливого, спостережливого, гуманного, дотепного, не дуже щасливого, але твердого у своїх моральних і суспільних переконаннях; по-друге, саме авторські відступи допомогли Гоголю виразити в першому томі свою оптимістичну віру в майбутнє Росії. […]...
38. Гротеск у поемі “Мертві душі” У гротескно-гіперболічній манері, властивому Гоголеві-Сатирикові, рисується й образ Собакевича. Досить сказати про гіпертрофовані гастрономічні потреби цього пана. “У мене коли свинина – всю свиню давай на стіл, баранина – усього барана тягни, гусак – усього гусака!”. Тут проявляється основна риса характеру даного персонажа – його тваринна сутність Гоголь прибігає до гротеску, заострению деталей, підкреслюючи хворобливу, патологічну, маніакальну, всепоглинаючу сутність Плюшкина. Цей поміщик зовсім розорив своїх селян, зробив їхніми жебраками, тримає […]...
39. Історія душі людської у романі “Герой нашого часу” У передмові до роману “Герой нашого часу” Лєрмонтов визначає своє письменницьке завдання – намалювати “сучасної людини”, “портрет, складена з пороків усього нашого покоління”. Бєлінський назвав роман “смутною думою про наш час”. Особливість роману в тім, що портрет часу рисується як історія однієї людської душі. Сам Печорин, міркуючи про своє життя, знаходить у ній багато загального з долею свого покоління. “Ми не здатні більше до великих жертв ні для блага людства, […]...
40. Твір по поемі “Мертві душі” Микола Васильович Гоголь не раз звертався до теми чиновницької Росії. Сатира цього письменника торкнулася сучасних йому чиновників у таких добутках, як “Ревізор”, “Шинель”, “Записки божевільного”. Ця тема знайшла своє відбиття й у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”, де, починаючи із сьомої глави, чиновництво перебуває в центрі уваги. На відміну від детально змальованих у цьому добутку портретів поміщиків образи чиновників дані тільки декількома штрихами. Але вони настільки майстерні, що створюють […]...