Аналіз вірша “Царскосельська статуя”

У житті й поезії Ахматової Олександр Сергійович, чиї вірші вона називала золотими, займав особливе місце. Вона росла і вчилася в Царському Селі і з дитинства вбирала повітря російської поезії і культури. У Пушкіна вчилася Ахматова стислості, простоті та достовірності поетичного слова, і все, що з ним пов’язано, дорого поетесі. Блукаючи по Царськосельському парку, вона в захопленні зупиняється перед фонтаном, колись оспіваним Пушкіним.

У 1916 році вона написала про це вірш і назвала його так само, кА великий попередник: “Царскосельська

статуя”.

Лірична героїня вірша відноситься до бронзової статуї як до живої суперниці, їй здається, що дівчина тільки прикидається сумної, ще б пак, адже їй подарував безсмертя сам Пушкін. Щоб передати ці почуття, Ахматова використовує цікавий поетичний прийом – оксюморон: поєднання суперечать один одному визначень, що створює несподіваний ефект: “Дивися, їй весело сумувати такий ошатно оголеною”. А як прекрасні алітерації в першій строфі:

Вже кленові листи На ставок злітають лебединий… Звук лебединих кліків чується в цих рядках: ле-ле-ле, а в наступних двох – він різко змінюється повторенням звуку ” р “, як би підсилює інтенсивність кольорописі: … І закривавлені кущі

Неспішно зреющей горобини.

Сама Ахматова довгі роки жила в Царському Селі, яке стало для неї одним з найдорожчих місць на землі, за все життя. Тут саме повітря було насичене поезією. У вірші використовуються антитеза, метафора, уособлення.

У вірші описується природа і пору року. Але автор нам не говорить, що це осінь. З двох перших рядків ми розуміємо, що мова йде про настання золотої осені: Вже кленові листи На ставок злітають лебединий…

Ахматова, так само як і Цвєтаєва оповідає у своєму вірші про горобину. Природа в “Царськосельській статуї” непереборна. У центрі – статуя дівчини. Ганна Андріївна сприймає цю статую як живу.

Вона трохи заздрить їй, тому що на неї звернув увагу великий поет і оспівував цю бронзову красуню у своєму вірші.

Ахматова звертається до статуї і каже їй, що хотіла б опинитися на її місці, щоб про неї так само красиво і закохане міг говорити Олександр Сергійович Пушкін.

Поетеса розуміла, що цієї надзвичайно красивою дівчині доведеться залишатися на своєму місці, такий “ошатно оголеною”. Багато людей будуть приходити і милуватися стрункою дівчиною. Вона перебувала високо і тому Ахматова навіть підходячи до неї, відчувала страх. Статуя була як піднесене істота, владне, могутнє і в той же час красиве, ошатне. Вона всіх і все бачила звисока.

У якійсь мірі статуя здавалася Богом. У неї був замислений погляд. Їй не страшно стояти в будь-який час року на вулиці. Її плечі чудово переливалися від променів світла.





Аналіз вірша “Царскосельська статуя”

Categories: Твори на різні теми