Золоте поле

Related posts:

1. Фестиваль учнівської творчості “Золоте яєчко” У квітні 2000 року у гімназії № 116 м. Харкова відбувся IV обласний фестиваль учнівської творчості “Золоте яєчко”. Тематика фестивалю – “Козацькому роду нема переводу”. Організатор фестивалю – Світлана Костянтинівна Стефанюк, людина творча, кандидат педагогічних наук, викладач харківських вузів, запросила до участі в роботі фестивалю учнівську молодь області. Фестиваль працював за такими секціями: “Козацькі спортивні забави”, “Козацькі пісні”, “Літературно-музична композиція на козацькі мотиви”, “Діти – поети”, “Діти – дослідники спадщини […]...
2. Мої враження від поезій М. Рильського “Поле чорніє…” та “Яблука доспіли…” Поезія М. Рильського відтворює думки і настрої поета, викликані життям поета, його народу, його країни, тому така і близька вона читачам. Особисто мені подобається рання лірика поета – інтимна та пейзажна. Чому? Мабуть, тому, що молода людина завжди дуже чутлива до творів, у яких йде мова про почуття. У ранній ліриці М. Рильського переважають мінливі почуття – від смутку до радості, від журби до щастя. Прихід весни, зміни в природі […]...
3. Життя прожити – не поле перейти Життя є страждання. Гаутама “Життя прожити – не поле перейти”, – каже народна мудрість. Чому? Бо “життя є страждання”, якщо вірити Гаутамі. Здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. Хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. А що краще? Важко сказати. Немає людини, життя якої складається абсолютно щасливо. Чому? Бо в житті завжди є труднощі. Через них має пройти кожен. Якщо […]...
4. На канікулах у селі На літніх канікулах я обов’язково їжджу в село до бабусі і дідуся. Я там проводжу приблизно місяць. Бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. Навколо будинку подвір’я з літньою кухнею, садком, городом. У садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. Ростуть в садку і кущі смородини. На городі також всього багато: і цибуля, і часник, і редиска, […]...
5. Довженкова хата На канікулах я був на гостинах у бабусі, і вона вирішила показати мені хату – музей відомого українського письменника Олександра Довженка в Соснівці. Усе тут на подвір’ї і в самій хаті залишилося таким, яким було за життя письменника. Перед самою хатою, ще на вулиці, зустрічає відвідувачів скульптура молодого Довженка. На подвір’ї – старезний колодязь із цямриною та журавлем, ворота з дашком, клуня з сільським знаряддям праці. У сінях хати стоїть […]...
6. Чому бабуся стала для Альоші найріднішою людиною Повість Максима Горького “Дитинство” є автобіографічною. В ній він розповів про свої дитячі роки, проведені в сім’ї свого дідуся і бабусі. Найближчою та найріднішою людиною стала для Альоші бабуся Акуліна Іванівна. З того дня, коли поховали батька Альоші, бабуся завжди була поруч з ним. Запам’ятав хлопчик і те, як бабуся милувалася Волгою, відкриваючи для онука красу землі, талановитість людей. Під час сварки між дядьками Альоша бачив, що бабуся дуже засмучується, […]...
7. Моя бабуся Я люблю свою бабусю, і всі вихідні дні проводжу у неї. Бабуся невеличка на зріст, худенька, з блакитними жилками на шиї й руках. Риси обличчя виразні, чітко окреслені, правильні. Вони вказують на те, що раніше вона була красунею. Особливо мені подобаються її очі. В її погляді ніколи не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. її голубі очі освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, вони випромінюють тепло і щирість навіть тоді, […]...
8. Жива зелена аптека 6 КЛАС НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Жива зелена аптека У селі мою бабусю вважають знахаркою, а я думаю, що вона справжня чарівниця. Я часто прошу її взяти мене в поле, на луки чи в ліс, коли вона йде туди по лікарські рослини. Бабуся знає, коли треба рвати ту чи іншу квітку, де ховаються гриби, як правильно сушити і зберігати трави. Одного разу вона сказала мені, що поле, луки й ліс – це […]...
9. Бабуся в моїй пам’яті Бабуся в моїй пам’яті Немає вже моєї рідної бабусі, лише спогади линуть до мене. Згадка про обличчя, посмішку й тиху розмову бентежить душу. Зустрічаючи мене, свою онуку, бабуся випромінювала радість. На її вустах була посмішка щастя. Дуже добре я пам’ятаю її невисоку, трохи згорблену від старості постать. А очі! Які в неї були очі! Сіро-блакитні ясні, вони завжди посміхалися з-під посивілих брів Високе чоло обрамляла барвиста хустка, з-під якої вибивалося […]...
10. Тема твору З чого починається батьківщина День у день, ось уже вісім років, мене проводжає до школи і зустрічає після занять бабуся. Звуть її Анастасія Леонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою в дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона вишивати: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш будинок. А готує обід – пальчики оближеш! Моїх друзів-восьмикласників вже давно ніхто в школу не […]...
11. З чого починається батьківщина. Твір на морально-етичну і патріотичну теми День у день ось вже вісім років мене проводжає до школи і зустрічає після іанять бабуся. Звуть її Анастасія Деонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою у дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона рукодільничає: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш дім. А готує обіди – пальчики оближеш! Моїх друзів-восьмикласників вже давно ніхто до школи не […]...
12. Сімейна реліквія На п’ятнадцятиріччя мама подарувала мені потьмянілий від часу срібний перстень з великим прозоро-блакитним каменем. “Красивий, – подумала я, – але явно не новий. По-моєму, таких зараз не роблять. Цікаво, чий він?” Немов угадавши мої думки, мама сказала: “Раніше його носила твоя бабуся – зробили на замовлення. Потім вона мені його подарувала. А я дарую тобі. Не загуби, він для нас із бабусею дуже коштовний”. Так я довідалася, що в моїй […]...
13. З чого починається батьнівщина День у день ось вже вісім років мене проводжає до школи і зустрічає після занять бабуся. Звуть її Анастасія Леонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою у дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона рукодільничає: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш дім. А готує обіди – пальчики оближеш! Моїх друзів восьмикласників вже давно ніхто до школи […]...
14. Мій улюблений письменник Кожне літо я проводжу у бабусі в селі. Воно знаходиться неподалік від Харко­ва, у Чугуївському районі. У бабусі на подвір’ї багато живності. Я допомагаю до­глядати за свійською птицею – гусьми, курми, індиками, приношу свіжої травиці кроликам та козі Маньці. Одного разу бабуся запропонувала спуститися в приозерну низовину, що за околицею села. Я охоче погодився, тому що передчував щось цікаве. Моя бабуся завжди розповідала щось незвичайне про диких качок, дроздів і […]...
15. Мій родовід Я не дуже добре знаю свій родовід. Справа в тім, що моя мама – сирота, виховувалася в дитячому будинку, в інтернаті. І батьків своїх вона ніколи не бачила і нічого про них не знає. Зате в мого батька, крім його мами і тата, є ще два брати, дві сестри, три племінники і п’ять племінниць. Ну і я – єдина й улюблена дочка. От такий у мене “однобічний” родовід… Дідусь розповідає […]...
16. Допомога Допомога Якось довелося мені спостерігати таку сцену. По перону, спираючись на палицю, повільно йшла бабуся. Видно було, що в неї хворі ноги. А тут ще й важка валіза в руках. На блідому старечому обличчі – терпіння й втома. Праворуч і ліворуч бабусю обминав потік стурбованих людей, що поспішали. Але ось до старенької підбігла дівчинка дванадцяти-тринадцяти років, взяла важку валізу у бабусі й понесла через залізничний місток. “Добре,- подумала я,- що […]...
17. Яку людину можна вважати щасливою? Матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. Але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. Бо щастя – це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський автомобіль. Щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. Бо вірний друг – то найдорожчий скарб. А ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. Отже, людина, у якої є батьки, які в […]...
18. Кішка Марися Я жити не можу без своєї чорно-білої безпородної п’ятирічної кішки Марисі. Я випросив її у бабусі, коли вона була малюсіньким кошеням. А річ у тім, що бабуся вирішила завести собі кота і взяла в дім кошеня. Виявилося, що Марися – кішка. Я старався не розчаровувати бабусю, щоб вона не відмовилася від маляти. Почав випрошувати у неї “котика”. Бабуся не віддавала. Довелося сказати правду. Але бабуся встигла полюбити котика-кішечку й не […]...
19. Моя улюблена казка Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був маленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок. Я дуже люблю казку “Рукавичка”. У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за те, що в ній іде мова про дружбу тварин. А я дуже люблю тваринок. Від […]...
20. Тайна мого імені Мене звуть Людмила – мила людям. Це ім’я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, Що все гарне, що було у житті бабусі, обов’язково перейде до мене. Взагалі ім’я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише ім’я, можна уявити собі походження людини, її національність. Моє ім’я, Людмила, звучить досить м’яко й ласкаво, викликає приємні почуття у […]...
21. Як я заблукала в лісі Кожного літа я їду до бабусі в село Лісова Стінка. Уже сама назва говорить про те, у якій мальовничій місцевості я відпочиваю. Ліса навколо старі, листяні, вони справді ніби стіною оточують село. Місцеві мешканці пасуть худобу на узліссях, у самому лісі збирають гриби, ягоди і горіхи. Цього літа і я вперше спробувала себе в ролі пастушки. Господарство в бабусі велике: корова, три кози, кури. Раніше, коли я просила бабусю дозволити […]...
22. Вишиванки моєї бабусі Оживають на рушниках барвисті кві ти… Це золоті руки моєї бабусі творять дива. Ії праця невтомна, її винахідливість, фантазія. Народилася моя бабуся в невеликому селі Харківської області. Ще в дитинстві разом з батьками переїхала до села Рогань. Саме тут минуло її нелегке дитинство, юність. “Життя прожила, як і всі люди мого віку, важке. Війна, тяжка праця в радгоспі”, – говорить про себе Анастасія Костянтинівна. Через важку працю зранку до вечора […]...
23. Міні-твір на тему “Добра людина” Дуже доброю людиною я вважаю свою дорогу бабусю Олю. Вона мало думає про себе, але завжди піклується про нас, своїх рідних. Я часто приходжу до неї в гості. Тоді бабусечка пече мої улюблені духмяні пиріжки з картоплею або з вишневим варенням. Бабуся хвилюється, чи тепло я вдягнений. Коли я хворію, вона готує для мене гарячий компот з вітамінами. Моя бабуся не любить сваритися та кричати. Вона завжди вмовляє спокійним голосом. […]...
24. У бабусиному квітнику Моє захоплення виявилося несподіваним чином. Одного разу ми поїхали до бабусі на дачу, і я побачила її квітник. У мене було таке враження, що я потрапила на виставку квітів. Тут були й троянди, і гладіолуси, і жоржини, і нарциси, і ромашки. Але особливо до душі мені припали наші рідні українські мальви, які в народі ще називають рожами. Мальви ніби викидають свої коштовні скіпетри та аж вбирають погляд. Я довго милувалася […]...
25. Тайна мого імені – IV варіант 6 клас І V варіант Мене звуть Людмила – мила людям. Це ім’я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, Що все гарне, що було у житті бабусі, обов’язково перейде до мене. Взагалі ім’я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише ім’я, можна уявити собі походження людини, її національність. Моє ім’я, Людмила, звучить досить м’яко й […]...
26. На косовиці Літо – чудова пора відпочинку. Цього року, як і всі попередні роки, я поїхав до бабусі в село. Там завжди багато роботи. Але моя добра бабуся жаліє мене з братом і тому в нас вистачає вільного часу для цікавих занять. Ми ходимо на риболовлю, просто купаємося в річці, граємо з однолітками в м’яча. Одного разу завітав до бабусі наш дядько, що живе в сусідньому селі. Він розповів новини і запросив […]...
27. Я мрію про Мені дуже подобається мріяти. Кажуть, що найбільше люди мріють у дитинстві, але мені здається, що й дорослі із задоволенням роблять це. Моя бабуся говорить, що мрія допомагає жити, бо завдяки їй у людини з’являється бажання досягти чогось і вона робить усе можливе для справдження своєї мрії. У мене багато мрій – маленьких і великих. Мрію я про гірський велосипед, про новий комп’ютер, про подорож до якоїсь іншої країни. Мені б […]...
28. Радість моя, пісня Цю історію розповіла мені моя бабуся. Трапилось це одразу після війни. Бабуся була тоді ще молодою дівчиною і жила у невеличкому селі. У селі була школа, але під час війни її зруйнували фашисти. І ось бабусині односельці вирішили відбудувати школу, щоб першого вересня діти змогли почати навчання. Дорослим на будівництві допомагала молодь. Серед юнаків та дівчат була і моя бабуся. Техніки майже не було. Все доводилось робити руками. Працювати було […]...
29. Образ бабусі-кріпачки в повісті “Інститутка” Марко Вовчок Крім образів кріпаків-протестантів, у повісті змальована “старесенька-старесенька” бабуся-кріпачка, яка не тільки зносить і терпить всі знущання примхливої панночки, а ще й інших навчає смирення й покірності. В умовах постійного пригноблення і знущання бабуся-кріпачка змогла пронести через життя почуття власної гідності, доброту, людяність і чесність. Така риса, як терпеливість, особливо яскраво розкрита в діалозі бабусі з Устиною, коли вони разом з Прокопом прийшли попрощатися з бабусею перед його службою у війську. […]...
30. Людина, на яку я хочу бути схожою Старожилом нашого будинку, що був зведений задовго до Великої Вітчизняної війни, є бабуся Аня. їй більше дев’яноста років. У двір вона виходить рідко, але, коли з’являється й сідає на лавочку біля під’їзду, до неї приєднуються й молоді, й жінки похилого віку з нашого будинку. Бабуся Аня користується в мешканців авторитетом. Ніхто ніколи не бачив її роздратованою, вона усміхнена, завжди привітна, завжди дасть мудру пораду. Бабуся Аня самотня. Чоловік давно помер; […]...
31. Бірманські конвалії в бабусиному саду Бірманські конвалії в бабусиному саду Моя бабуся живе неподалік Харкова в мальовничому приміському селищі. Тут біля кожної оселі – квітник. У саду моєї бабусі милують людське око червоні тюльпани і блідо-рожеві півонії, ніжні троянди і п’янкий жасмин, темно-синій бузок і жовтогаряча красоля. Є тут і м’ята, любисток, нагідки та чорнобривці. Ще й барвінок зеленіє в квітнику. …Під старою грушею знайшла притулок лісова квітка конвалія. Як і чому потрапила вона сюди? […]...
32. Автограф Всеволода Нестайка Я був в гостях у бабусі і вона дала мені дуже гарну книжку з цікавою назвою: “Одиниця з обманом”. Я перегорнув сторінку і відразу запитав бабусю що це за надпис на книзі? Мені бабуся відповіла: це автограф знаменитого Всеволода Нестайка! Він письменник. Його сміх і гнучкий розум лунають на цій планеті майже вісімдесят років. А я відразу сказав: нуж-бо йому 80 років, а мені 8! І різниця між нами всього […]...
33. Образу хліба вклонімося! З давніх-давен Україна є землею хліборобів. Синє небо й жовто-золоте колосся відбилися кольорами-символами на нашому державному прапорі. Протягом віків українці високо цінували свою причетність до законів землі, жили в злагоді, в гармонії з природою, шанували її, створену Богом і даровану їм, трударям, для розумного користування і збереження. За будь-яке ділечко хлібороби бралися з великою повагою до природи-матінки. Примічали всі зміни в природі відповідно до релігійних свят. Без молитви жодної справи […]...
34. Моя сім’я Моя сім’я Моя сім’я – це тато, мама, брат Андрій і бабуся. Мама і тато багато працюють, і тому я дуже ціную години, коли ми буваємо разом. Вони намагаються виділити час, щоб поспілкуватися зі мною і Андрієм. Тоді ми йдемо до лісу або в парк, а влітку – до річки або водосховища. Найбільш мені подобається, коли ми їдемо на кілька днів порибалити. Я, брат і тато рибалимо, а мама готує […]...
35. Твір для молодших класів “Чарівний дзвіночок” Якось під час прогулянки в лісі бабуся зірвала невідоме мені зелене рослинка. Спочатку я подумала, що воно має лікувальні властивості, але бабуся з посмішкою відповіла, що це барвінок і з ним пов’язано чимало народних звичаїв. Так я дізналася, що ця рослина зберігає зелений колір навіть під снігом, а живучість і витривалість барвінку, краса його кольору оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі він символізує молодість, любов і шлюб. За […]...
36. Великодень – Великдень Великдень – одне з найбільших християнських свят, що відзначається в Україні ще з X століття. Цього великого дня чекали й дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній службі, а й взяти участь у сімейних і суспільних обрядах. Це й виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. Сьогодні мало хто знає народні звичаї й обряди, у місті їх майже ніхто не дотримується. Але щороку на Великдень ми їздимо […]...
37. Світ не без добрих людей Із п’яти років мене виховувала бабуся. Мої батьки були постійно у відряджен­нях. Батько й мати – геологи, і коли вони поверталися, ми з бабусею далеко за північ слухали їхні розповіді про дивовижні куточки нашої Батьківщини. А потім я довго не засинала, знов і знов прокручуючи в голові почуті історії. Бабуся за – пжди вчила мене чуйності, казала, що треба прагнути робити добрі вчинки. Ці по­ради допомагали і моїм батькам у […]...
38. Про що розповіла бабуся. Твір розповідь Якось серед тижня до нас приїхала із села бабуся. Вона привезла із собою багато гостинців: домашньої випічки хліб, домашнє молоко й сметану, домашні курячі яйця з оранжевими жовтками, смачні яблука й мені на зиму – теплі вязані шкарпетки. Коли приїжджає бабуся, я завжди скасовую всі справи й сиджу з нею в будинку. Мене не розуміють ні батьки, ні друзі. А мені подобається, що від бабусі іде запах протопленого будинку, а […]...
39. Як я допомагав саджати картоплю Мої бабуся і дідусь живуть у селі. Біля їхнього будинку ростуть дерева, кущі, городина. Є також вільна ділянка, на якій щовесни саджають картоплю. Цього року ми з батьками приїхали допомагати бабусі і дідусеві саджати картоплю. Увечері напередодні було вирішено, що працювати на городі будуть лише чоловіки, а жінки готуватимуть обід. Отже рано вранці я, тато і дідусь вийшли на роботу. З собою ми несли дві лопати і одне відро, щоб […]...
40. Як ми відзначаємо свята Наша родина велика, тому ми відзначаємо багато свят. Напередодні ми прибираємо у квартирі, мама готує щось смачненьке й обов’язково пече пиріг із яблуками, бо його люблять усі. А святкового дня ми гуляємо разом, а потім повертаємось додому, щоб скуштувати того найсмачнішого пирога. Найулюбленіші свята в нашій родині – дні народження. їх ми святкуємо аж шість – наші з братом, батьків та бабусі з дідусем. Кожен з нас готує подарунок для […]...