Людина кровно пов’язана з природою. Так було завжди, але в останній час ми чомусь усе частіше забуваємо про це. Для того, щоб нагадати людині про її обов’язки щодо природи, і існує поезія.
Перу Бориса Олійника належить видатний поетичний твір, який називається “Крило”:
Потяглися журавлі
Вдалеч плавко.
Доганяв їх листопад за селом.
А один, як сирота,
Гірко плакав
З перебитим у лікті крилом..
Пораненого птаха приніс додому хлопчик, журавель одужав і став для хлопчика братом. Вони росли вдвох, журавель навчив хлопчика літати. Але доля склалася так, що “сусіда-завидюх”, справжній нелюд у людському образі, убив журавля.
Здавалося б, усе просто: звичайно, людина повелася по-звірячому, проте смертного злочину не вчинила. Що ж, просто дуже погана людина… Ні, насправді це зовсім не так!
Борис Олійник майстерно розробляє в цій поезії одну з вічних тем у мистецтві – тему покарання совістю. Багато прикладів покарання совістю є у світовій літературі, і мабуть, найвідоміший – у романі Федора Достоєвського. Чому стається так, що кров жертви не дає вбивці спокою ні вдень, ні вночі?
Тому що вбивця порушує головну з заповідей – “не вбий”.
Злочинець у поезії “Крило” намагається врятуватися, утікає від самого себе. Він обирає досить абсурдний шлях і хоче пересидіти якийсь час… у тюрмі! Але ж суддя каже:
Не вийде, дядьку,
Ти таке вчинив,
Що і статті у кодексі немає.
Що ж станеться тепер зі злочинцем? Завжди йому буде являтися примара й простягати терновий ціпок – знаряддя злочину. Не буде більше долі тому “вовкуватому дядьку”, бо ж він убив не журавля й навіть не людину: він убив мрію про братерство людства й природи, про вільний політ душі, про чистий одухотворений простір. Поет доводить, що людина, яка здатна згубити бодай одну живу істоту, приречена нести у своїй душі тягар провини.
А ще Борис Олійник показує, якими насправді мають бути відносини між людиною й дивосвітом природи. Лише гармонія спільного існування може врятувати природу від остаточного винищення, а людство – від остаточного духовного зубожіння. Коли така гармонія нарешті настане, людина перестане жалкувати за минулим і боятися майбутнього.





Related posts:
- Письмовий переказ із елементами характеристики. Лисичка й Журавель План 1. Де жили Лисичка та Журавель? 2. Як лисичка пригощала Журавля? 3. Що вчинив Журавель? 4. Чим повчальна ця байка? Зразок Лисичка й Журавель Жили в лісі Лисичка та Журавель. Одногі разу запросила Лисичка Журавля до себе в гості. Хитра Лисичка намазала тарілочку кашею й поставила перед Журавлем. Швидко вилизала Лисичка кашу, а Журавлю незручно клювати дзьобом, не зміг він наїстися каші, так і залишився голодним. Лисичка ж більше […]...
- Протистояння добра і зла, совісті і безчестя – вічна тема мистецтва У творчості Бориса Олійника є ряд наскрізних образів, серед яких особливо виділяється чистотою і різноманітністю образ крила: Бо доля, певне, у гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду І голубого неба два крила. Я з останнього морозу від крила твого воскресну як не лебедем, хоч сивим журавлем. Журавлиним крилом ласкаво Повела: “Не сумуй, відболить”. Образ крила виражає, серед інших художніх засобів, морально-етичні погляди поета. Про совість як […]...
- Чим мене схвилювала поема-казка Б. Олійника “Крило’? Б. Олійник – поет-мислитель, який у своїй творчості порушує проблеми взаємозв’язку людини і космосу, поет-мрійник, чиї мрії облагороджують почуття і дарують людині “крила”. Мрія підносить людину, робить її здатною “літати”, духовно розвиває її. Поема-казка “Крило” – це ірреальна історія: хлопчик рятує від загибелі пораненого журавля, а той на знак вдячності навчає його мистецтва літати. За цією історією, як мені здається, – потреба гармонії між людиною і природою, бо без гармонії […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Заметова Олександра Григоровича Закидань Олександр Григорович – письмоводитель в поліцейській конторі, товариш Разумихина. “Років двадцяти двох, із смуглявою і рухливою фізіономією, що здавалася старіше за свої роки, одягнений по моді і фатом, з проділом на потилиці, що розчесав і розпомаджував, з множиною перснів і кілець на білих відчищених щітками пальцях і золотими ланцюгами на жилеті”. Разом з Разумихиным приходить до Раскольникову під час його хвороби відразу після вбивства старої. Він підозрює Раскольникова, хоча […]...
- Одвічна тема у мистецтві – покарання совістю Література вчить жити, література вчить думати про велике, виховує характер, змінює погляди на світ і місце людини в ньомуТаке її завдання. Справжня художня література апелює до совісті людини, до її душі. Такі прекрасні твори світової та української літератури, як “Фауст” Гете, “Три товариші” Е.-М. Ремарка, “Прощавай, зброє” Е. Хемінгуея, “Диво” П. Загребельного, поезії В. Симоненка, Б. Олійника не залишають читачів байдужими, наштовхують на роздуми. Одним із найкращих творів Бориса Ілліча […]...
- Кровний зв’язок людини з природою в поемі “Крило” “Весь я у всьому! У травах, воді і корінні…” – так писав Б. Олійник, розмірковуючи про зв’язок людини з природою. І мислив себе як невід’ємну частку природи, що кревно поєднана з землею, небом, травами, птахами. Стали братами журавель і сільський хлопець, герої поеми Бориса Олійника “Крило”. Людина допомагає вижити птахові, і щоосені оселя її заповнюється журавлями. А серед них той, з яким зріднився хлопчик. Між людиною і природою – повна […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Раскольникова Родіона Романовича Розкольників Родіон Романович – головний герой. Співвідносимо з пушкінським Германном, бальзаков| ским Растиньяком, Жюльеном Сорелем з рома-на Стендаля “Червоне і чорне”. Сам Достоєвський в чорнових матеріалах до роману зіставляє Раскольникова з Жаном Сбо-гаром, героєм однойменного роману французького письменника Ш. Нодье. “…Чудово хороший собою, з прекрасними темними очима, темно-рус, зростанням вище за середній, тонкий і стрункий”. Мрійник, романтик, горда, сильна і благородна особа, цілком поглинена ідеєю. Вчився в університеті на юридичному […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Разумихина Дмитра Прокофьевича Разумихин Дмитро Прокофьевич – колишній студент, дворянин, товариш Раскольникова по університету. Тимчасово вийшов з нього через відсутність засобів. “Зовнішність його була виразна – високий, худий, завжди погано поголений, чорноволосий. Іноді він буянив і славився за силача… Пити він міг до безкінечності, але міг і зовсім не пити; іноді пустував навіть недозволенно, але міг і зовсім не пустувати. Р. був ще тим чудовий, що ніякі невдачі його ніколи не бентежили і […]...
- Образ “маленької людини” у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М Чистих, умитих покойничков ми всі жалуємо, любимо, а ти живих полюби, брудних. В. М. Шукшин У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” описується незвичайний злочин, доконане злиденним студентом для перевірки своєї страшної теорії, у романі вона називається “кров по совісті”. Розкольників ділить всіх людей на звичайні й незвичайні. Перші повинні жити в слухняності, другі “мають право, тобто не офіційне право, а самі мають право дозволити своїй совісті переступити…через інші […]...
- “Бідні люди” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У статті “Забиті люди” М. О. Добролюбов писав: “У творах Ф. М. Достоєвського ми знаходимо одну загальну рису, більш-менш помітну у всьому, що він писав. Це біль про людину, котра визнає себе не в силах або, нарешті, навіть не вправі бути людиною, справжньою, повністю самостійною людиною самою по собі”. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – це книга про життя знедолених, це біль письменника за зганьблену честь “маленької” людини. […]...
- Зв’язок людини з природою в поемі “Крило” БОРИС ОЛІЙНИК 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ БОРИС ОЛІЙНИК Зв’язок людини з природою в поемі “Крило” Морально-етичні проблеми, про які пише Борис Олійник, на перший погляд прості і зрозумілі без зайвих слів. Під пером поета вони набувають глибини й багатозначності, він досліджує їх у тісному зв’язку з повсякденним життям людини. Мова й форма віршів Олійника точна, проста, лаконічна. Та є в його поетичній скарбниці дещо незвична річ. Це казка-притча “Крило”, яка […]...
- Пейзаж і його функції у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У романах Достоєвського ми найчастіше зустрічаємо урбаністичний пейзаж. “Достоєвський розуміє поезію міста. У шумі столиці він знаходить таку ж принадність і таємницю, як інші поети в рокоті океану; вони тікають від людей в “широкошумние діброви” – він бродить, самотній, по вулицях великого міста… У лісах, на березі океану, під відкритим небом усі бачили таємницю, усі почували безодні природи, але в наших сумовитих прозаїчних містах ніхто, крім Достоєвського, не почував так […]...
- Злочин і покарання як філософський роман Людини ніколи не перестануть хвилювати дві речі: зоряне небо над ним і моральний закон у ньому. І. Кант Філософський зміст роману стосується моральної проблеми про “право на кров”, що ставиться до “вічного” питанням. Починаючи з античних часів людей хвилював питання про засоби для досягнення або особистих, або високих суспільних цілей. Крайня, аморальна, точка зору на цю проблему сформульована у видециничного афоризму: ціль виправдує засобу Тобто заради шляхетних цілей людин може […]...
- Портрет у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Головне в романах Достоєвського – процеси внутрішнього життя героїв, їхньої ідеї, переживання, думки й почуття. Однак письменник приділяв велику увагу й опису зовнішності персонажів. Розглянемо портрети, створені письменником у романі “Злочин і покарання”. На початку твору Достоєвський описує зовнішність головного героя. Про Раскольникове сказано, що він “чудово гарний собою, із прекрасними темними очами, темнорус, ростом вище за середнє, тонкий і стрункий”. Характерно, що в описі зовнішності героя немає ніяких дегенеративних, […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Мармеладова Семена Захаровича Мармеладу Семен Захарович – титульний радник, батько Сонечки. “Це була людина років вже за п’ятдесят, середнього зросту і щільного складання, з сивиною і з великою лисиною, з набряклим від постійного пияцтва, жовтою, навіть зеленуватою особою і з повіками, що припухнули, із-за яких сяяли крихітні, як шпарки, але одушевлені червонясті очки. Але щось в нім було дуже дивне; у погляді його світилася неначе навіть захопленість, – мабуть, був і сенс, і […]...
- “Злочин і покарання” – соціально-психологічний роман Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” є соціально-психологічним. У ньому автор ставить важливі соціальні питання, що хвилювали людей того часу. Своєрідність цього роману Достоевського полягає в тім, що в ньому показана психологія сучасної авторові людини, що намагається знайти рішення насущних соціальних проблем. Достоєвський разом з тим не дає готових відповідей на поставлені питання, але змушує читача задуматися над ними. Центральне місце у романі займає бідний студент Раскольников, що скоїв […]...
- Художні особливості роману “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був опублікований в 1866 році. Його автор більшу частину життя прожило в досить стиснутих матеріальних умовах, викликаних необхідністю розплачуватися з боргами за видання журналів “Епоха” і “Час”, почате братами Достоєвськими до смерті старшого брата Михайла. Тому Ф. М. Достоєвський змушений був заздалегідь “запродувати” свій роман видавцеві, а потім болісно квапитися на термін. У нього не було досить часу, щоб, подібно Толстому, сім разів […]...
- Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали себе надлюдинами, яким усе дозволено, і тому багато могли дати “людському” . Достоєвського, по його власному […]...
- Образи Свидригайлова й Лужина у романі “Злочин і покарання” “Двійники” Раскольникова. Система образів в “Злочині й покаранні” будується так, щоб показати й довести ущербність теорії Раскольникова, щоб привести його самого до усвідомлення її хибності. Героєві роману здається, що він ответствен тільки перед власною совістю. Суд інших він принципово відкидає. І все-таки при всій його віддаленості від людей, замкнутості, эгоцентричности він не може розірвати об’єктивно існуючі різноманітні зв’язки із зовнішнім миром. Кожна особа, розмова, навіть випадкова зустріч можуть стати стимулом […]...
- Образ Петербурга у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М О. С. Пушкін у поемі “Мідний вершник” оспівав прекрасне місто, що в XVІІІ – початку XІX століття стало символом могутності Росії. Чудесний був швидкий ріст північної столиці, вона втілювала нову Російську імперію – багату, грізну, освічену. Кому ще під силу побудувати кам’яне місто на болотах! Тому поет викликує: Красуйся, град Петров, і стій Неколебимо, як Росія! Так умирится ж з тобою И переможена стихія, Але Пушкін, як уважають літературознавці, був […]...
- Теорія Раскольникова і її розвінчання у романі “Злочин і покарання” Теорія Раскольникова носить певний відбиток часу. Його ідея про “право сильного” відбивала деякої думки нігілізму – світогляду, популярного в 60-иі роки 19 століття. Головний герой багато часу міркує над історією життя людства. Висновки його зводяться до того, що прогрес здійснюється найчастіше на чьих-нибудь стражданнях Розкольників уважає, що люди являють собою “дві категорії”. Перші – “тварини тремтячі”, саме вони приймають на себе роль страждаючих і покірливих. Інші – “сильні миру цього”, […]...
- Сім’я Мармеладових і її роль у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання – один з найглибших і складних добутків російської літератури, у якому автор розповів про історію загибелі душі головного героя після скоєння їм злочину, про відчуження Родіона Раскольникова від усього світу, від найближчих йому людей – матері, сестри, друга. Достоєвський затверджував, що повернутися у цей світ, знову стати повноправним членом суспільства можна, лише ставши проти людиноненависницьких ідей, очистившись стражданням. Вдумливо читаючи роман, мимоволі усвідомлюєш, […]...
- Християнські мотиви й образи “Злочин і покарання” Православ’я, принесене на Русь ще в X столітті, найглибшим образом вплинуло на менталітет російського народу, наклало незгладимий відбиток на росіянку душу. І, крім того, православ’я принесло із собою писемність, а отже й літературу. Християнський вплив так чи інакше можна простежити на творчості будь-якого письменника. Найглибше внутрішнє переконання в християнських істинах і заповідях несе, зокрема, такий титан російської літератури, як Достоєвський. Його роман “Злочин і покарання” тому доказ Відношення письменника до […]...
- Переказ роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М План переказу 1. Неясні думки Раскольникова. 2. Його знайомство з Мармеладовим. 3. Лист із будинку, з якого герой довідається, що його сестра Дуня оклеветана Свидригайловим і Лужин хоче на ній женитися 4. Сон Раскольникова, у якому виразно представляється ідея вбивства. 5. Розкольників убиває бабу-процентщицу і її сестру. 6. Нервова хвороба Родіона після вчиненого. 7. Знайомство Раскольникова з Лужиним. 8. Смерть Мармелалова. Розкольників знайомиться із Сонею. 9. Приїзд сестри й матері […]...
- Задум роману Достоєвського “Злочин і покарання” Задум “Злочини й покарання” виник у Достоєвського на основі глибокого осмислення самих живих, самих злободенних явищ, характерних для російської дійсності середини 60-х років. Ріст убогості, проституції, карних злочинів, зсув моральних норм, “хиткість у поняттях”, егоцентризм і анархічне свавілля буржуазних ділків і крайня безпорадність “принижених і ображених”, здатних тільки до стихійного й індивідуалістичного бунту,- всі ці різноманітні прояви процесу становлення буржуазного укладу в Росії були предметом пильного вивчення письменника Протиріччя, що […]...
- Використання прийому антитези Війна і мир і Злочин і покарання Антитеза – основний ідейно-композиційний принцип романів Л. М. Толстого “Війна і мир” і Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”, закладений вже в їх назвах. Він проявляється на всіх рівнях художнього втілення: від проблематики до побудови системи персонажів і прийомів психологічного зображення. Однак у самому використанні антитези Толстой і Достоєвський часто демонструють різні методи. Джерела цього розходження в їх поглядах на людину. Творам Толстого і Достоєвського властива одна загальна особливість: їх […]...
- Жанрова своєрідність роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М По жанрі “Злочин і покарання” – роман, головне місце в якому займають соціальні й філософські проблеми сучасної письменникові російського життя. Крім того, в “Злочині й покаранні” можна відзначити жанрові ознаки: детектива, побутового нарису, публіцистичної статті, духовного писання і т. буд. Соціальним цей роман можна назвати тому, що Достоєвський малює життя мешканців нетрів Петербурга. Тема добутку – показ нелюдських умов існування бідняків, їхньої безнадійності й озлобленості Ідея “Злочину й покарання” полягає […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Лизавети Лизавета – молодша, звідна сестра процентниці Олени Іванівни. “…Висока, незграбна, боязка і покірлива діва, трохи не ідіотка, тридцяти п’яти років, що була в повному рабстві у сестри своєї, працювала на неї день і ніч, що трепетала перед нею і терпіла від неї навіть побої”. Смуглява добра особа. Займається пранням і лагодженням білизни. До вбивства була знайома з Раскольниковым, стирала йому сорочки. Була також в дружніх стосунках з Сонечкой Мармеладовой, з […]...
- Питання гріха й чесноти у романі “Злочин і покарання” Питання гріха й чесноти – один з так званих вічних питань, що мучили людство протягом століть. Багато хто намагалися знайти остаточне, останнє рішення цього питання. У російській класичній літературі чимало сил було покладено на те, щоб з’ясувати, як співвіднесений гріх і чеснота, де грань, за якої чеснота стає гріхом. Кращі зразки такого аналізу можна знайти, у творчості Федора Михайловича Достоєвського. Роман “Злочин і покарання” – один з найвідоміших добутків письменника, […]...
- Художня своєрідність роману “Злочин і покарання” “Злочин і покарання” – перший із серії знаменитих романів Достоєвського, що ввійшли в золотий фонд світової художньої літератури. На перший погляд може здатися, що сюжет “Злочину й покарання” укладається в стандартну схему так званого “карного роману” з його обов’язковими компонентами: злочин, убивця, слідчий… Але в карних романах сюжет звичайно тримається на таємниці: особистість злочинця звичайно з’ясовується лише на останніх сторінках добутку. Тим часом у романі Достоєвського читачеві із самого початку […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Катерини Іванівни Катерина Іванівна – дружина Мармеладова. З числа “принижених і ображених”. Років тридцяти. Худнувши, досить висока і струнка жінка, з прекрасним темно-русявим волоссям, з сухотними плямами на щоках. Погляд її різання і нерухомий, очі блищать як в лихоманці, губи запеклися, дихання нерівне і переривчасте. Дочка надвірного радника. Виховувалася в губернському дворянському інституті, закінчила його із золотою медаллю і похвальним листом. Вийшла заміж за піхотного офіцера, бігла з ним з рідної домівки. […]...
- Роман “Злочин і покарання” – проникнення в глибину людського духу Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – один з найбільших філолофсько-психологічних романів. Автор повідав нам про моральні потрясіння й дерзання, які не можуть не хвилювати читача будь-якої епохи. У центрі уваги письменника страшна дійсність Росії середини XІX століття, з її вбогістю, безправ’ям, гнобленням, придушенням, розтлінням особистості, що задихається від бідності й свідомості власного безсилля й що бунтує. Письменник проникає в глибини людського духу, напружені роздуми про зміст і закони […]...
- Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербурга, створений у російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але й “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював все неймовірне, фантастичне в образі Петербурга. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, що породив Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – уже цілком реалістичне місто, де “усе зливається, стогне, гудет”, місто вбогості й безправ’я російського народу. Тим […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Порфирія Петровича Порфирій Петрович – пристав слідчих справ, правознавець. “…Років тридцяти п’яти, зростанню нижче середнього, повного і навіть з черевцем, поголеного, без вусів і бакенбард, з щільно вистриженим волоссям на великій круглій голові, якось особливо опукло закругленій на потилиці. Пухка, кругла і трохи кирпата особа його було кольору хворого, темно-жовтого, але досить бадьоре і навіть глузливе. Воно було б навіть і добродушне, якби не заважав вираз очей, з якимсь рідким водянистим блиском, […]...
- Основні мотиви роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Оповідальна структура роману Достоєвського “Злочин і покарання” достатня складна. У центрі роману – теорія головного героя, Раскольникова. Навколо лінії головного героя складно взаємодіють, переплітаючись, сюжетні лінії інших персонажів. У добутку безліч символічних пейзажів, інтер’єрів, художніх деталей. Крім того, у єдиний значеннєвий вузол стягнуто кілька різних мотивів роману, кожний з яких по-своєму реалізується всюжете. По-перше, це мотив крові, що супроводжує головного героя з перших сторінок роману. Мотив цей виникає в першому […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Марфи Петрівни Марфа Петрівна – поміщик, дружина Свидригайлова. Про неї читач дізнається з листа матері Раскольникову і з розповіді Свидригайлова, яку вона врятувала з боргової в’язниці, заплативши за нього велику суму. Коли Свидригайлов почав доглядати за Дуней Раскольниковой, що служила у неї гувернанткою, вона вигнала її, але, дізнавшись про її невинність, розкаялася і призначила їй в заповіті три тисячі. Після смерті, винуватцем якої, можливо, був Свидригайлов, являється тому, по його визнанню, як […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Раскольниковой Дуні Раскольникова Дуня – сестра Рас-кольникова. Горда і благородна дівчина. “Чудово хороша собою – висока, напрочуд струнка, сильна, самовпевнена, що висловлювалося у всякому жесті її і що, втім, не віднімало у її рухів м’якості і граціозності. Обличчям вона була схожа на брата, але її навіть можна було назвати красунею. Волосся у неї було темно-русяве, трохи світліше, ніж у брата; очі майже чорні, що виблискують, горді і в той же час іноді, […]...
- Образ Петербургу у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербургу, створений в російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але і “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював усе неймовірне, фантастичне в образі Петербургу. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, породжувач Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – вже цілком реалістичне місто, де “все зливається, стогне, гудет”, місто убогості і безправ’я російського народу. Ті ж […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Мармеладовой Сонечки Мармеладова Сонечка – дочка Мармеладова, повія. Належить до категорії “лагідних”. “…Малого зростання, років вісімнадцяти, худенька, але досить гарненька блондинка, з чудовими блакитними очима”. Уперше читач дізнається про неї із сповіді Мармеладова Раскольникову, в якій він розповідає, як С. в критичний для сім’ї момент вперше пішла на панель, а повернувшись, віддала гроші мачусі Катерині Іванівні і лягла лицем до стіни, “тільки плічки та тіло усі здригаються”. Катерина ж Іванівна увесь вечір […]...
- Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був надрукований в 1866 році. Це роман про сучасну Росію, що пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасного героя, що вмістив у груди свої всі страждання, боль, рани часу. Уже на самому початку цього добутку ми дізнаємося, що його головний герой – бідний студент Раскольников “спокусився” на якусь справу, що є “новий крок, нове власне слово”, що місяць назад […]...
- Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу – ДМИТРО ПАВЛИЧКО
- Что таке переказ? Рекомендації щодо проведення переказу
Categories: Шкільні твори