За що я люблю свій ліцей

Related posts:

1. Я люблю свій старий сад Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку – теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не тільки аромат, але й світло. У саду привілля бджолам, метеликам, не кажучи вже про птахів. […]...
2. Що я люблю, чим я живу У кожної людини настає час, коли вона аналізує своє життя. Мені – дванадцять. Чи не вперше замислююся над тим, що я люблю, чим живу. Найбільше у світі я люблю своїх батьків. Вони подарували мені життя, і я не знаю кращих порадників та друзів. Саме в них учуся бути доброзичливою до людей, не відповідати грубістю на ущипливе слово, бути завжди привітною до оточення, незважаючи на власний настрій. Кожного разу, коли я […]...
3. Твір до ЗНО “Яким я бачу свій старт у самостійне життя” Аргументи, докази, приклади, висновок Варіант 1 Моє самостійне життя почнеться після закінчення школи. Я планую вступати до обласного університету, переїжджати до великого міста. Там я буду жити сам, тобто без батьків. Зніму за допомогою батька кімнату в квартирі чи заселюсь у гуртожитку. Матиму сусідів по кімнаті, почну сам готувати собі їжу на спільній кухні. А також вчитися! Сподіваюся також знайти нових друзів, з якими мені буде цікаво крокувати дорогою самостійного […]...
4. Твір до ЗНО “Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя” Життя не стоїть на місці, усе змінюється кожного дня. Протягом усього свого життя людині доводиться пристосовуватися до його мінливих потреб. Спочатку дитина вчиться пізнавати світ та спілкуватися з іншими, потім потрапляє до школи, де має дотримуватися певних норм поведінки та виконувати вимоги вчителів. Далі, у дорослому житті, нам доведеться взяти на себе відповідальність за своє фінансове забезпечення, а згодом за свою власну родину. Отак разом із життям, змінюється і людина. […]...
5. Твір про себе, про свій характер Мене звуть Кирило, мені 13 років, вчуся у восьмому класі. Я живу разом зі своєю родиною. Це тато, мама та брат Бориско, який старший від мене на чотири роки. У мене темне волосся, карі очі. Я середнього зросту, худорлявий, цілком симпатичний зовні, хоча й не красень. Вчуся я в школі добре, з предметів найбільше люблю математику та географію. У мене є власне хобі: я обожнюю різноманітні настільні ігри: з фігурами, […]...
6. Я люблю моделювати одяг Коли я була ще зовсім маленькою дівчинкою, то мала багато ляльок. Усі вони були різного розміру та різні на вигляд. Вони були такі рідні мені, гарнесенькі, я їх любила сильно-сильно. Але був у них один недолік: всі вони мали лише по одній сукні. Деякі були вдягнені у спідницю та блузку, але теж не мали одягу на переміну. Це мене засмучувало, і тому я вирішила допомогти їм: власноруч створити для них […]...
7. За що я люблю школу? Школа – це перший важливий етап у житті кожної людини. Адже приходить вона сюди зовсім маленькою та незахищеною. А виходить – з кошиком знань та безліччю приємних спогадів. Школа дає можливість здобувати знання, допомагає проявити власний талант дитини. Саме у школі розкриваються таланти та формуються характери. А це, безумовно, впливає на майбутнє людини. Також школа – це можливість постійно спілкуватися та знайти собі друзів, які потім завжди з тобою будуть […]...
8. Як я організую свій робочий день Як я організую свій робочий день Свій робочий день я намагаюся вкрай заповнити. Я не люблю, коли хоч одна хвилина прожита даремно. Змалку мене привчили батьки жити наповнено, цікаво і корисно. Корисно не лише для себе, а й для інших. Іноді друзі дивуються: невже не хочеться відпочити – просто полежати, “поплювати у стелю”? Для мене відпочинок – це дія. Я вважаю, що слід прожити день так, щоб увечері я мав […]...
9. “Люблю повертати людину очима до сонця мистецтва…” Знайомлячись упродовж навчання у школі із поезією різних митців зарубіжної та української літератури, я сам для себе вигадав цікаву і корисну гру, яка допомагає перевірити, наскільки я зрозумів та осягнув поетичний світ того чи іншого митця. Прочитавши усі запропоновані вірші, я намагаюсь схарактеризувати творчість письменника якимось одним словом, одним епітетом. Цей епітет має бути влучним і таким, щоб одразу по промовлянні цієї ознаки у свідомості поставало певне відчуття, узагальнене враження […]...
10. Люблю я ліс! Живемо ми в селі, великому, гомінливому, у мальовничій місцевості. Біля села тече річка Мжа, з одного її боку – пасовища, з іншого – ліси. І село, розтягнуте вздовж річки, одним своїм краєм майже заходить в ліс. З раннього дитинства ми з братами ходимо до лісу, він наш вірний друг і годувальник. Влітку ягоди достигають – малина, ожина, терен, восени по гриби збираємося. Яких тільки грибів там немає: поважні боровики, рудуваті […]...
11. Пушкін свій для всіх епох Пушкін – свій для всіх епох Все в мире покроется пылью забвенья, Лишь двое не знают ни смерти, ни тленья: Лишь дело героя да речь мудреца Проходят столетья, не зная конца. Фірдоусі Поезія Пушкіна і сам його образ – це пульсуюче щохвилини життя. Для нас Пушкін ніколи не буде застиглим класиком. Усе тому, що понад півтора століття тому поет писав про те, що сьогодні сприймається як дуже особисте, своє, життєво […]...
12. Поетичне зображення пори року у віршах В. Сосюри “Зима”, “Люблю весну” Багато поетів у своїх творах зображували природу, її неповторну велич та красу. Справжнім її співцем вважати В. Сосюру. Коли читаєш його вірш “Зима”, здається, що навіть влітку від кожного рядка віє холодом. Я собі уявляю велетенського білого коня, який “б’є об землю копитами”, та відчуваю завивання вітру. Чеше вітер коси білі, Розплітає їх… У полі панує завірюха, і в її володіннях все живе здається безсилим: Стомлено крилом махає В білій […]...
13. Що значить залишити свій слід на землі На світі живе багато людей, і всі різні. У кожної людини своя доля, мета, досвід і життєва правда. Але, мабуть, всі мають одну спільну рису – хочуть залишити свій слід на землі. Це абсолютно природньо. Так повелося ще з давніх-давен. Адже навіть у стародавньому прислів’ї говориться, що людина за життя має посадити дерево, побудувати дім і виховати дитину. Дитина теж продовжить рід і передасть своїм дітям пам’ять про своїх батьків. […]...
14. Я спробую дати вам свій зразок твору: Що таке подвиг? Кожна людина сама вибирає для себе шлях у житті. Хтось може усе життя ховатися, боятися сказати слово вголос. А хтось зовсім іншої вдачі. Саме з таких людей, на мій погляд, і народжуються герої, які здатні на подвиг. Так що ж таке подвиг? Подвиг… Одне це слово, і я бачу перед собою запорозьких козаків, які йдуть на татар чи ляхів. Йдуть з шаблями та пістолями, щоб здобути волю рідній Україні. Багато […]...
15. “Люблю слова, їх музика іскриста…” Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки! Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти до їх вирішення. Викликає повагу до поетеси те, що вона ніколи не йшла на угоду […]...
16. Що я знаю про свій родовід Роде мій красний, роде мій прекрасний! Ось уже майже, двісті років ти пишеш свій мудрий літопис життя. І я вдячна вам, отим першим невідомим поселенцям, які дали життя моєму родоводу. Що вас привело у цей чудовий степовий край, я не знаю. Можливо, ви мандрували до Азовського моря по харчі, сіль, рибу, а можливо переховувалися від ворогів, від їхньої несправедливості та наруги… І прийшли ви саме сюди, бо чули, що цей […]...
17. Люблю я осінь Із всіх пір року я найбільше люблю осінь. Може, тому чарівний пейзаж, що я побачив! минулою осінню, так запав мені в душу. Золотим жовтневим ранком я йшла через парк і насолоджувалася свіжим вологим повітрям. Чорний від учорашнього дощу асфальт блищав, а в калюжах відбивалося блакитне небо із пливучими по ньому білосніжними хмарами. Подекуди по воді вже плили опалі листочки, жовті із зеленуватими прожилками Доріжка вивела мене на широку галявину, що […]...
18. “Люблю отчизну я, но странною любовью…” Любов до батьківщини, почуття патріотизму… Як їх пояснити? За що мати любить свою дитину? А за що ми любимо своїх матерів? Адже далеко не всі діти, якщо подивитися збоку, гідні материнської любові. Але це – якщо збоку. – Так і любов до батьківщини. Вона є, тому що є країна, у якій народила тебе мати, де народилися і спочивають з миром на цвинтарях твої предки. Саме в цій країні, а не […]...
19. Ще 1845 року Шевченко написав свій невмирущий “Заповіт” Нарешті, наприкінці травня 1859 року, Шевченко дістає дозвіл на відвідини України на п’ять місяців. По дорозі він відвідує своїх знайомих, зустрічається з лікарем Козачковським, пише нові вірші, малює краєвиди, плаває з рибалкою на “дубі”, ловить рибу, захоплюється красою України. Хвилюючими моментами для Тараса Шевченка під час цієї подорожі були відвідини рідних сіл. Відвідав Корсунь, Моринці, Кйрилівку та інші. Як розповідають у спогадах, до Кирилівки Тарас Григорович прибув у жнива, у […]...
20. Гармонія природи у вірші М. Ю. Лєрмонтова “Люблю я ланцюга синіх гір…” М. Ю. Лєрмонтов чудово почував природу й точно міг передати свої відчуття. У вірші “Люблю я ланцюга синіх гір…” він описує барвистий захід у горах: Ярка без світла й червона Спливає через них місяць… або На заході вечірній промінь Ще горить на ребрах хмар И поступитися все бариться він Місяцю – похмурий небокрай… Кожне слово вірша пронизане настроєм, образом, кольорами. А потім – прагнення, політ, стукіт копит, і завмирає подих: […]...
21. Шлях у край свій Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш “Краю мій рідний”, датований 1908 роком, нагадує вірш Б. Грінченка “Смутні картини” . Створені різними поетами в […]...
22. У кожного свій смак Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються “програмні” твори. Я полюбляю “легке чтиво”. Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім’я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним відтінком. Англійський розвідник Бонд і його колега Алманова повинні зірвати акцію “ворога”, яка може стати початком третьої світової війни. Обоє потрапляють у запаморочливі ситуації. […]...
23. За що я люблю своє місто Харків, я люблю тебе! Люблю, люблю! За що? Я не знаю… Напевно, за те, що ти є. Це так добре – те, що ти є. Зі своїми батьками я об’їздила пів-України. Мені сподобалися Київ, Львів, Дніпропетровськ… А тебе я просто люблю. Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або три? Ні. Воно може бути тільки одне. І для мене це ти. Що ти кажеш? […]...
24. Чому я люблю читати Коли я був зовсім маленьким, щовечора мама читала мені казки. З них я дізнавався про те, як розмовляють тварини, які дива відбуваються в далеких казкових країнах, як добро врешті перемагає зло. Мені дуже подобалося слухати історії казкових героїв, і матуся ніколи не повторювалася, обираючи щоразу нову казку на вечір. Одного такого вечора я вирішив, що обов’язково навчуся читати. Книжки допомагають нам, коли ми залишаємось удома, потрапити до будь-якої країни, до […]...
25. Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! Безсмертна спадщина Лесі Українки є дорогоцінним внеском у культурну спадщину не лише нашого народу, а всього прогресивного людства. Вона була спадкоємницею й продовжувачкою традицій національного генія українського народу Т. Шевченка, вогненного слова І. Франка. Відомий український поет М. Рильський називав Лесю Українку “не тільки найбільшою жінкою-письменницею в світі, а й одним з найоригінальніших світових поетів”. Перші кроки в чарівний світ мистецтва письменниці були подібні весняному пробудженню після довгого зимового сну. […]...
26. “Я б побажав тобі когось отак любить, як я тебе люблю…” Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шугає скронях, ніжним світом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? Інтимна лірика – особлива сторінка творчості митця. Вразливість його натури, щедрість і чистота почуттів тут виявилися настільки сильно, що найпростішими, найзрозумілішими словами поетові вдалося виразити найсокровенні-ше, відкрити […]...
27. “Мій друже, я Красу люблю… Як рідну Україну) Іноді мені здається, що українська нація – це нація поетів. Кожен вважає себе генієм і намагається будь-що донести своє творіння до широкого загалу, знайти свого читача. Та більшість із них так і залишаються невідомими чи маловідомими. Микола Вороний прийшов у літературу із бажанням змінити життя, піднести Красу, повести людей за нею. У вірші “Краса!” поет зізнається, що життя – це коротка мить, але в ній він ловить “щастя одробини”. Він […]...
28. Чому я люблю читати казки Чудовий світ казки… Я добре пам’ятаю, коли бабуся мене, ще зовсім маленьку, своїм лагідним голосом запрошувала до нього. І я мандрувала тим чудовим і неповторним світом. Уявляла себе на місці головного героя чи поруч із ним. Уболівала за Василису Премудру, захоплювалася красою Людмили та мужністю Руслана, а також казковим котом, що ходив по ланцюгу. І, мабуть, тому я з повагою ставлюся до чорного пустотливого бабусиного кота, вважаючи, що він із […]...
29. За що я люблю вірші С. Єсеніна А хто може відповісти на питання, за що любиш? Хіба я знаю? Просто він мені близький, може, то гени моїх пращурів даються взнаки. Як і він, я не знаю сільської праці. Тобто він знає, але не пише про це, а я просто не знаю. І наше село – то просто місце, де людина може залишитися наодинці з небом, із річкою, з полем, на якому золотавиться пшениця. Клен ты мой опавший, […]...
30. За що я люблю свою школу Майже кожного ранку я прокидаюся в чудовому настрої, бо скоро вже йти до школи. Збиратися мені недовго – умитися, причесатися, одягтися швиденько, прибрати постіль та поснідати – ось я і готовий! Добре, що матуся привчила мене з вечора збирати портфель та готувати на стільці чистий одяг на завтра, це дуже економить час. Поки снідаю на кухні, поглядаю у вікно: там видно стежку, якою дітлахи поспішають до школи. Отже, й мені […]...
31. Як я організовую свій робочий день Я прокидаюсь о сьомій ранку. Розплющую очі та вимикаю будильник, бо дзеленчить він надто гучно, проте я ніколи не запізнююсь до школи завдяки цьому. Потім я встаю, прибираю ліжко, відчиняю кватирку та йду вмиватись. На це я витрачаю близько п’ятнадцяти хвилин. Коли я закінчую вмиватись, то вже починаю відчувати, як добре пахне з кухні сніданком, який приготувала для мене моя мама. Я снідаю. О сьомій сорок я йду одягатись. О […]...
32. Чому я люблю читати науково-фантастичні твори Чесно кажучи, я б не сказав, що таки люблю. Є твори, які мені дуже подобаються, але, на жаль, зараз видається багато друкованого мотлоха, який може тільки відвернути від читання науково-фантастичної літератури і книжок взагалі. Або вибити останні думки про реальний світ, підмінивши їх маячнею про зоряні імперії та галактичні війни. У моїй уявній бібліотеці чільне місце посідають книги І. Єфремова “Туманність Андромеди” та “Cor serpentіs”. Це чудові твори, які змушують […]...
33. Твір до ЗНО “Що відбувається з людиною, яка забуває свій народ” Варіант 1 На жаль, в останні роки з України виїхало багато її дочок та синів. Тепер вони живуть у інших країнах, можливо, не всі сюди вже повернуться. Хтось з них, залишивши Україну, знайшов кращі умови життя і тепер зневажає свою Батьківщину. Що ж відбувається з тим, хто забуває свій народ? Тобто своїх близьких, рідну мову, культуру, традиції? Я не засуджую таких людей, просто вважаю, що вони багато втрачають. Зв’язки з […]...
34. У кожного свій хрест і своя доля “Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки”. В. Стефаник Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити серед прекрасної природи Карпат – він народився у селі Русові неподалік старовинного Снятина, що на Станіславщині. А писав він не про ліси і полонини, а про трагедії людські. Чому? Чи не бачив чудової […]...
35. “Люблю слова. Їх музика іскриста…” ЛІНА КОСТЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЛІНА КОСТЕНКО “Люблю слова. Їх музика іскриста…” Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки! Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти до їх […]...
36. Віра у свій талант В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. Виходець з народу, письменник кінця XIX – початку XX століття Васильченко вважав за свій громадянський обов’язок боротися художнім словом за глибоку любов до людини-трудівника. Духовний світ і світогляд письменника формувався серед розкішної природи у великій убогій, але дружній і мирній родині бідного ремісника-шевця Василя Панасенка – батька письменника. А також в семінарії, коли Васильченко разом із іншими студентами таємно […]...
37. “Кожен повинен боронити свій рідний край…” Оповідання Бориса Грінченка “Олеся” переносить нас у той далекий і неспокійний час, коли український народ боровся проти монголо-татарської навали. Героїня оповідання Олеся – дівчинка років шістнадцяти. Поруч із названим братиком Михайликом, затамувавши подих, слухала вона розповіді дідуся про страшних ворогів. Назавжди запали їй у серце слова діда про те, що “кожен чоловік повинен боронити від усякого ворога рідний край, не жаліючи свого життя”. Так і з Олесею сталося, коли прийшов […]...
38. Оспівування ролі вчителя у навчанні та вихованні дітей – ІІ варіант – АНДРІЙ МАЛИШКО ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Автор поезії “Вчителька” із глибокою пошаною та синівською любов’ю розповідає про свою шкільну вчительку. У поезії вчителька постає чесною, відданою своїй праці людиною. Незважаючи на тяжке життя, особисте горе, вона продовжує працювати, навчати дітей, які потім підуть у світ, стануть справжніми людьми. Саме такі люди, як ця вчителька, виховують у своїх учнів такі риси, як справедливість, пошану до себе та інших, закладають естетичні ідеали. […]...
39. “Кожен повинен боронити свій рідний край…” – БОРИС ГРІНЧЕНКО 6 клас У XIII столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму шляху вони спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою. Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників. Сироту виховує дід Данило. Саме він розповідає Олесі про страшних ворогів. Поруч із названим братом Михайликом сидить зблідла […]...
40. Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя Я погоджуюся з думкою, що кожна людина повинна протягом усього життя займатися самовдосконаленням і вихованням свого характеру, адже досконалості немає меж. І чим раніше ми усвідомимо це і почнемо працювати над собою, тим легше будуть підкорятися нам все нові й нові вершини успіху. Аргументами на користь моєї думки є, по-перше, те, що характер є визначальним у людині як особистості, тому що саме в характері об’єднуються розумові, емоційні та чуттєві якості […]...