Ярема – типовий представник повсталого народу

Над поемою “Гайдамаки” Т. Шевченко працював з 1839 до 1841 року у вільний час від занять в Академії мистецтв. Поема вийшла друком 1842 року власним коштом автора. Ця поема стала подією не лише в українській, а й в усій європейській літературі. Головне джерело поеми – народні перекази і пісні. Є тут і реальні постаті, і вигадані.

Гонта і Залізняк – це, як відомо, історичні особи. А ось Ярема Галайда – це збірний образ українського повсталого народу. Такої історичної постаті не було, це витвір Т. Шевченка. Сам Шевченко пише: “Галайда вполовину

видуманий”.

Шевченкознавці пояснюють слово “вполовину” так: “видумана” поетом любовна сюжетна лінія Яреми – Оксани, а не сам герой поеми. Загально визнано, що головний герой поеми “Гайдамаки” – це повсталий народ. А Ярема – його типовий представник. Хто він такий?

Це наймит-попихач, над яким знущається загребу щий і жорстокий Лейба. Яремі доводиться багато працювати, у нього багато обов’язків. Ярема “гнувся”, “нагинався”, мовчки виконував роботу; заступитися за нього нікому: це “сирота убогий”. Але за наругу він не нарікає, такої вже він вдачі: добрий, не мстивий, ніжний.

І все ж Ярема – “сирота багатий”: він по-справжньому багатий душею, багатий на щиру дівочу любов. Оксана його теж щиро любить. Оце щире, глибоке кохання є найвищим ідеалом Яреми, окрилює його, не дає занепасти духом. Але сталася біла: титаря убили, а Оксану украли. Без коханої він не уявляє собі життя.

Особиста кривда робить його сильним і рішучим. І все – таки не лише особисті інтереси, а і вболівання за свій понівечений народ роблять його месником. Ярема іде в гайдамаки. Йому дають прізвищу Галайда, яке теж означає – бездомний, бурлака. Але тепер у нього є дім, сім’я, учителі – це Гонта, Залізняк, козаки. Ярема хоче стати сторуким, він так люто ненавидить ворогів свого народу, що коли й умре, говорить він, то з могили встане мучити шляхту.

Ярема дуже змінився: у нього “виросли крила”, тепер він “неба достане, коли полетить”. Спочатку Ярема-наймит дивував нас своєю рабською покірністю, потім романтичним ніжним коханням, а Ярема-месник вражає нас своєю грізною силою, незвичайною хоробрістю, а понад усе – якоюсь вулканічною люттю до панів і навіть жорстокістю: А Ярема – страшно глянуть – По три, по чотири так і кладе…

Звичайно, Ярема – образ романтичний. А романтичне зображення героїв вимагає від письменника і прийому гіперболізації, і емоційного викладу, і барвистого вислову. Ярема наділений винятковими рисами, але не протиставлений народу.

Він весь час з народом, розділяє з ним ярмо неволі і радість перемоги над гнобителями. Це звичайний гайдамака, і автор на цьому наголошує. Шевченко наділяє Ярему щастям наприкінці поеми: вони повінчалися з Оксаною вранці, а ввечері він повертається в загін Залізняка, якому він став за сина:

Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема,

А щира дитина. За відданість народній справі прославився Ярема. Про нього складають пісні. Важливо, що Ярема не гине.

Він і такі, як він, мають передати наступному поколінню естафету святої боротьби за святу волю.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Ярема – типовий представник повсталого народу

Categories: Твори з літератури