Як тебе не любити, Харкове мій

Related posts:

1. Як тебе ке любити, Києве мій Коли вперше приїздиш до Києва, тебе охоплює дивне почуття. Ніби все це Ти вже бачив, уже пив це солодке п’янке повітря, напоєне пахощами каштанових свічечок. Це почуття синовнє – чисте і радісне. А ще це радість упізнавання. Київ є колискою східного слов’янства. З цього міста беруть початок державність, православність, всесвітня сла­ва нашої культури. Бути в Києві означає бути в центрі подій європейського масштабу. Кияни – особливі люди. Вони досить заклопотані, […]...
2. “ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КИЄВЕ МІЙ…” У XII ст. чернець Нестор називає Київ “матір’ю міст руських”, але про його створення існує декілька легенд. Як відомо, найпоширенішою є версія заснування міста братами Києм, Щеком та Хоривом разом їз сестрою Либіддю. Швидко зростало місто. Народні умільці створювали великі і красиві споруди. Народ творив культуру. Писемність на Русі виникла ще задовго до прийняття християнства. Вчені вважають, що вже тоді в церквах, соборах, монастирях було кілька тисяч книжок, але до […]...
3. “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю…” Шістдесяті роки нашого століття позначені бурхливим входженням у літературу когорти творчої молоді – В. Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса… Вони по-новому, на противагу “поезії безплідній, як толоці”, прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. Поети-шістдесятники принесли в літературу свіжий вітер суспільних змін, відродили віру в найсвятіші ідеали – добра, любові, правди, справедливості. Поезія Василя Симоненка несла на собі відбиток думок і сподівань тогочасної […]...
4. Твір Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… Hад поезією Василя Симоненка навіть час не владний. Давно відшуміли над весною його весни, та не згасає його зіpка на літеpатуpному небокpаї. Виблискує вона любов’ю до Укpаїни, до матеpі, до жінки.. Інтимна ліpика – особлива стоpінка твоpчості Василя Симоненка. Вpазливість його натуpи, щедpість і чистота почуттів тут виявилися настільки сильно, що найбуденнішими словами поетові вдалося виpазити найсокpовенніше, відкpити глибини […]...
5. Харків – моє рідне місто Наш рідний Харків – славне, цікаве та старе місто. Для кожного, хто хоч раз був тут, воно стало рідним, бо як затишно завжди повертатись туди, де тебе зустрічають з радістю, привітністю та любов’ю. На території Харкова жили люди ще до нашої ери. А у скіфсько-сарматські часи тут уже було поселення з ознаками міста. Але неодноразові напади кочовиків, монголо-татарська навала призвели до спустошення цього краю. А потім перші переселенці з Правобережної […]...
6. Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю – за поезією В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю…” Неординарною й пристрасною, вогневою і ліричною ввійшла поезія Василя Симоненка в нашу літературу. Адже витоки її йдуть із глибин народного життя, вона є часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо, нашими помислами й чарами, якими ми живемо. В. Симоненко став сурмачем післявоєнного покоління, того, що дітьми вийшло з заграв страхітливої […]...
7. Що я знаю про походження назви рідного міста Кожне місто має свої особливості, історію, культуру, назву. Є такі міста, що змінили своє ім’я. Звідки ж пішла назва нашого міста – Харків? Здається, що про заснування Харкова ми знаємо багато. Дійсно, проблема походження такого великого центру, як Харків, не могла залишитися поза увагою дослідників. Найбільш поширеною є версія, що Харків заснував козак Харитон, який завів собі хутор у цій місцевості. За версією Григорія Квітки-Основ’яненко, наше місто було засноване його […]...
8. З історії походження рідного міста З історії походження рідного міста На уроках історії я довідався про походження мого рідного Харкова. По-різному науковці тлумачать походження назви міста. Існує переказ, нібито першого тутешнього козака-поселенця звали Харком. Від його імені й пішла назва поселення. Твердять також, що місто дістало найменування за річкою, адже стоїть воно на злитті двох річок, одна з яких Харків, а друга – Лопань. А ще є думка, що Харків – то видозмінене “Шарукань”. Так […]...
9. Рідне місто Харків Харків – це одне з найбільших міст України. Його ще називають першою столицею, тому що він нею був за радянських часів. Харків – красиве, світле і живописне місто, розташоване на північному сході України. В ньому живе багато людей, що навчаються, працюють, відпочивають. Головні річки Харкова – Харків, Лопань, Уди. Через них давно вже побудовані мости, по яким можна ходити, чи їздити, або просто стояти і милуватися течією. В центрі міста […]...
10. Моя улюблена вулиця У сучасному місті вулиці – це магістралі, котрими пересувається транспорт, люди, це ніби артерії, котрими рухається кров у людському організмі. Місто – це теж наче організм, і кожна вулиця в ньому відповідає за щось. У моєму рідному місті улюбленими для мене є кілька вулиць. Звичайно, що розпочну я з вулиці, на котрій народився й ріс. Розташована вона в старому районі Харкова, тому будинки, що стоять тут, майже всі одноповерхові, побудовані […]...
11. Рідне місто Як і мої батьки, я народився в Харкові. До речі, мій дідусь також народився тут, тому мене можна назвати харків’янином у третьому поколінні. Я люблю своє місто, дідусь і батьки розповідають мені про нього багато цікавих речей. Харкову більше 350 років, його заснували козаки. Зараз це велике слобожанське місто з парками й бульварами, заводами й будинками, театрами, університетами, школами. У XX столітті йому навіть довелося побути столицею України, тому досі […]...
12. Звідки назва Харкова? Гортаючи сторінки історії сивих віків, уважно вчитуючись у хвилюючі легенди, літописи, ми щоразу зустрічаємося з таємницями назв, які мовби починають оживати, розкриватися перед допитливим дослідником. Оповита серпанком легенд та переказів і назва міста Харкова. Нині відомо декілька версій її походження. У 1787 році з’явилася праця академіка В. Зуєва про його подорож, під час якої він проїжджав через Харків і записав легенду про його заснування. Учений писав, що свою назву місто […]...
13. Що значить любити Батьківщину? Що значить любити Батьківщину? Люблю я свою Україну, як матір, як неньку люблю. Ношу, мов під серцем калину, що квітне у ріднім краю. В. Матвієнко Як добре дивитись на ласкаве сонце і довго-довго посміхатись. Тоді забуваєш про все на світі і тоді здається, що воно світить саме для тебе, щоб ти мружила ясні очі і весело всміхалась до сонця саме тією посмішкою душі, відкритою, щирою, світлою, яка робить сонячним пасмурний […]...
14. Міський лісопарк 7 КЛАС ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Міський лісопарк Здавніх-давен люди саджали біля своїх будинків сади, городи, квіти, лікарські рослини. Але в умовах великого міста жителі не можуть вирощувати овочі і фрукти, та серед бетону і асфальту вулиць, проспектів, площ Харкова є безліч зелених островків. Це парки, сади, яскраві клумби. З-поміж усіх насаджень виділяється Лісопарк – величезний масив на околиці Харкова. Тисячі людей люблять відпочивати тут улітку, коли навколо розливається море […]...
15. Дорослий мир для тебе. Твір-міркування Я зараз перебуваю в тім віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже й не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як зложиться моє життя, але й у футбол і баскетбол я з дитячим задоволенням пограю, забуваючи, що ростом майже наздогнав батька. Іноді мені жахливо не хочеться взросліти. Я розумію, що поки батьки піклуються про мене, я вільний. Моя претензія […]...
16. За що можна любити Батьківщину? Твір по ліриці С. О. Єсеніна За що можна любити Батьківщину? Звичайно, це тема особлива: адже кожний любить Вітчизну своєю неповторною любов’ю. За що любив рідну землю такої гранично російський поет, як Єсенін? Мені здається, що насамперед за те, що оточувало його: поля, села, лісу, селян, а потім і місто, літературу, друзів, навіть шинки – словом, за все те, що входить у плоть і кров, стає частиною буття. Почуваючи, що значить втратити Батьківщину, Сергій Олександрович добре […]...
17. За що можна любити Батьківщину? За що можна любити Вітчизну? Звичайно, це тема особлива: адже кожний любить її своєю неповторною любов’ю. За що любив рідну землю такий істинно російський поет, як Єсенін? Мені здається, що насамперед за те, що оточувало його: поля, села, ліси, селян, а потім і місто, літературу, друзів, навіть шинки – словом, за все те, що входить у плоть і кров, стає частиною буття. Відчуваючи, що значить загубити батьківщину, Сергій Олександрович добре […]...
18. Жити і людей любити Усі ми в зворушливому пориві намагаємося осягнути феномен безсмертя славетного Кобзаря, таємницю його поезій, глибини волелюбної душі, прагнемо віднайти її чисті джерела. Синівську любов приніс великий геній рідній Україні, своєму народові. Прийшов до людей в образі старого Перебенді, “старого та химерного”, що сів із кобзою в широкому роздольному степу й заспівав журливу пісню. Полинула вона над Україною, зворушуючи, чаруючи, підтримуючи, возвеличуючи, надаючи життєвої снаги. Слава козацька пригадувалася старому, коли “гарцювала […]...
19. Моє місто взимку Летять, летять сніжинки, Льодинки – морозинки, І весело кружляють, І стеляться до ніг. Г. Бойко Я люблю своє рідне місто Харків. Воно приваблює мене в різні пори року. І весною, коли приємно дихати чистим, свіжим повітрям. І влітку, коли буяє квітуча зелень. І восени, коли вбрані в золоті шати дерева. А взимку воно схоже на палац Снігової королеви. Білосніжною ковдрою вкрила матінка-Зима все навколо. І почуває себе всевладною царівною в […]...
20. Вулиця, на якій я живу Вулиця, на якій я живу Рідне місто… Твої вулиці й площі… Як багато з вас носять імена людей, життя яких, часто коротке, було сповнено героїзму. Вулиця, на якій я живу, теж носить ім’я прославленої людини. …Наближався час розплати з фашистами. У серпні 1943 року точилися жорстокі бої за міста і села Харківщини. Серед бійців, які віддали своє життя за наш край, були росіяни, осетини, чехи, білоруси. У передмісті Харкова Олексіївці […]...
21. Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе – IІ варіант II варіант Мама каже мені, що кожна людина – це особистість, думки якої треба поважати. А ще мама вчить мене поважати самого себе, адже недарма є таке прислів’я: “Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе”. Воно відбиває думку народу щодо людини у суспільстві. Чи звертали ви коли-небудь увагу на те, як формується думка про людину? Ми дивимось на її зовнішність: чи охайна людина, слухаємо, як воно розмовляє. Ніколи не слід […]...
22. Дай, Боже, нам любити Україну Дай, Боже, нам любити Україну Понад усе, сьогодні маючи, Щоб не довелося гірко любити її, Втративши… Батьківщину, як і матір, не вибирають. Сильна чи слабка, економічно могутня чи відстала, гарна чи погана, але це наша країна, наша держава. Зараз Україна переживає далеко не кращі часи. Ми або байдужі до всього, або критикуємо. І це – як хвороба. Але нам належить створювати авторитетну і щасливу державу. Передусім від кожного з нас […]...
23. Моя вулиця, мій мікрорайон Я живу на проспекті, який має назву “Московський”. Ця вулиця з’явилася майже одночасно з Харківською фортецею. Це найбільша і найдовша вулиця у Харкові. її довжина понад двадцять два кілометри. Харків’яни звуть Московський проспект “Алеєю гігантів”, тому що саме тут розташовані найпотужніші заводи міста. Це і тракторний, і велосипедний, і верстатобудівний, і моторобудівний, і підшипниковий, і електромеханічний, і турбінобудівний. Я живу на самому краю Московського проспекту. Раніше наш мікрорайон називали “Бермудським […]...
24. Дорослий світ для тебе – Твір-міркування Я зараз знаходжуся в тому віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже і не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як складеться моє життя, але і у футбол, і в баскетбол я із задоволенням пограю, забуваючи, що зростом майже наздогнав батька. Іноді мені страшенно не хочеться дорослішати. Я розумію, що поки батьки піклуються про мене, я – вільний. Моя […]...
25. “О рідне слово, хто без тебе я?” Багато творів поета Дмитра Павличка присвячено проблемам розвитку української національної культури, історії, мови. Він починав навчання в польській школі, де українська мова, рідна для Павличка, була заборонена. Гіркоту зневаженої гідності виллє поет пізніше у віршах: “За мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати мені…” З дитинства у нього любовне, бережливе, трепетне ставлення до рідного слова. Захист і турбота про його розвиток стануть для поета справою обов’язку й […]...
26. Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. / В. Самійленко / У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю – і раптом бачу тендітну гілочку полину. Він висох, кришиться, вже немає того соковитого сивого блиску, а запах його зостався, тонко […]...
27. Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть ІІІ варіант Культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало, в якому відображуються культура, інтелект, духовність людини. Щодня, зустрічаючись із знайомими, слід вітатися. Це не тільки вияв увічливості. У цих словах виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго здоров’я. Цим висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності – людини. Не сказати людині “здрастуйте” – значить виявити свою невихованість. Це слово має чудодійну властивість. Воно пробуджує почуття взаємного довір’я, зближує людей, відкриває їм […]...
28. Зустріч із письменником Харків – великий промисловий і культурний центр України. Я щасливий, що живу в цьому місті, де є багато музеїв, театрів, де живе багато цікавих людей: учених, письменників, художників. Нещодавно до нашого класу завітав харківський поет Юрій Іванович Стадниченко. Дружба цього поета з учнями нашої школи вже триває десятиліття. Поет любить спілкуватися з молоддю, а ми, учні, любимо слухати вірші у його виконанні. Ю. Стадниченко – письменник-патріот, який веде велику роботу […]...
29. За що можна любити Батьківщину – за лірикою Єсеніна СЕРГІЙ ЄСЕНІН 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ СЕРГІЙ ЄСЕНІН За що можна любити Батьківщину? За що можна любити Вітчизну? Звичайно, це тема особлива: адже кожний любить її своєю неповторною любов’ю. За що любив рідну землю такий істинно російський поет, як Єсенін? Мені здається, що насамперед за те, що оточувало його: поля, села, ліси, селян, а потім і місто, літературу, друзів, навіть шинки – словом, за все те, що входить у плоть […]...
30. Твір До тебе, князю, моє слово До тебе, князю, моє слово… Ігоре, князю мій, чому так сталося? Втіш моє розбите серце мудрою відповіддю. Чому ти не зажив слави мудрого князя, який не буде навмання вирушати у похід? Чому не слухав мудрої ради? Споконвіку наші предки поважали віщування, завжди підкорялися законам природи, бо почувалися її часткою. А ти не послухав… Я, звичайно, висловлюю тобі подяку за те, що ти цінував мене не лише за співи для воїнів, […]...
31. Твір до ЗНО “Чи можна когось або щось любити до безтями” Чи можна когось або щось любити до безтями? Відомо, що фанатизм до добра не доводить, він засліплює людину до втрати адекватності. Хоча навряд чи можна любов вгамувати, якщо вона справжня… Любов – то найсвітліше почуття в світі. Воно дарує людині щастя, радість, сенс життя. Заради того, що любить, людина здатна на великі вчинки, забуваючи себе. Мати зробить усе, що може, заради своєї дитини, як-от наприклад, у творі Т. Шевченка “Наймичка”. […]...
32. “Ой ты Русь, моя родина кроткая, Лишь к тебе я любовь берегу” Мелколесье. Степь и дали. Свет луны во все концы. Вот опять вдруг зарыдали Разливные бубенцы. Тот, кто видел хоть однажды Этот край и эту гладь, Тот почти березке каждой Ножку рад поцеловать. С. Єсенін Як навчитися розпізнавати істинну поезію від підробок, що підряджаються під неї? У поезії справжній завжди є якась несподіванка, поетичне відкриття, самобутнє, неповторне світовідчуття живої шукаючої душі. Така поезія завжди зближує, об’єднує людей, і кожен із нас, […]...
33. “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса. Погляди письменника не збігалися з офіційними, тому з роботи був звільнений, з аспірантури виключений, твори його не друкувалися. А потім мордовські табори і вироки, які приголомшують […]...
34. Пам’ятки історії та архітектури Харкова Харків… Для кожного жителя нашого міста це слово майже святиня. І нехай вчені-лінгвісти ламають голову над тим, звідки пішла ця назва: чи то від прізвища полкового сотника Харька, чи то від назви річки Харків, чи то взагалі від назви племені “хорвати” . Нам, пересічним громадянам, все одно, бо для нас Харків – це, перш за все, не назва, а саме поняття, символ. Ми живемо у місті, яке має не тільки […]...
35. Сковорода в історії Харківщини “Ми сотворим світ получшій, созиждем день веселейший”, – мудро пророкував видатний письменник і філософ Григорій Сковорода, сягаючи мріяти у майбутнє України, рідної Слобожанщини. 30 віршів, більше як 20 байок, 17 філософських трактатів нашого земляка увійшли до скарбниці світової літератури, уславивши харківську землю, на якій вони були народжені “українським Горацієм” – так ще за життя називали Григорія Сковороду. За його власним виразом, він любив Слобожанщину, як “рідну тітку”, не менше, як […]...
36. “Так місто Захарія буде сонцем!” “Ми сотворим світ получшій, созиждем день веселейший”, – мудро пророкував видатний письменник і філософ Григорій Сковорода, сягаючи мріями у майбутнє України, рідної Слобожанщини. 30 віршів, більше як 20 байок, 17 філософських трактатів нашого земляка увійшли до скарбниці світової літератури, уславивши харківську землю, на якій вони були народжені “українським Горацієм” – так ще за життя називали Григорія Сковороду. За його власним виразом, він любив Слобожанщину, як “рідну тітку”, – не менше, […]...
37. Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть – I варіант 6 клас I Варіант Цей вислів треба розуміти так: як ти ставишся до інших людей, так і до тебе будуть ставитись. Хочеш, щоб тебе поважали, були чемними, уважно слухали, поважали твої почуття та бажання, то сам поводься так з іншими. Кожній людині приємно, коли до неї, до її думки прислухаються. Моя матуся часто мені повторює: “Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе”. Я намагаюсь дотримуватись цього правила. […]...
38. Чи можна не любити Батьківщину? Чи можна не любити Батьківщину? Для кожної людини найсвятішим, найдорожчим є той край, де вона почула перші звуки колискової матері, де милувалася мальовничою природою. Для нас Україна з її славною історією та трагічною долею є рідною. Пишаємося тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а тільки мужньо захищала свої кордони від жорстоких загарбників. Кожен, хто вважає себе патріотом України, повинен відстоювати честь Вітчизни, її матеріальні, культурні надбання, природні […]...
39. Я для тебе горів, український народе Це рядки з вірша “Скільки в тебе очей…”, уміщеного в збірці “Поезії” , виданій у “Молоді” поряд з вибраним багатьох інших авторів, у тому числі й літературних ровесників В. Симоненка. Окрім усього кращого з попередніх збірок, сюди увійшли й окремі твори з архіву поета чи з публікацій у періодиці. Знову ж таки вражає, як гідно, передчуваючи наближення неминучого, підсумовував поет свої труди і дні. У вірші, що дав назву цьому […]...
40. О рідне слово, хто без тебе я Дмитро Павличко Твір за творчістю Д. Павличка. Син простого хлібороба з Прикарпаття, Павличко приніс у велику літерату ру долю свого краю. Івано-Франківщина… У підгірському селі Стопчатові 28 ве ресня 1929 року народився Дмитро Васильович Павличко. “Стопчатів – мо колиска і гордість моя”, – скаже він пізніше. А довкола уславлені осередки гуцульського різьбярства, кераміки, килимарства: Косів, Коломия, Космач. Край їовбуша, край, де квітували таланти Стефаника, Черемшини, Мартовича, витав дух великого Франка. Польсько-шляхетські окупанти […]...